Унікальний номер справи № 761/44023/24 Головуючий у суді першої інстанції - Фролова І.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13442/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
20 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Шматько Тетяною Миколаївною на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.
У своїй позовній заяві просив суд:
1) Виділити ОСОБА_2 у власність в натурі в окремий об'єкт (одиницю) нерухомого майна зі спільної часткової власності частину квартири АДРЕСА_1 , а саме: Об'єкт №1: Квартира загальною площею 96,0 м.кв., житловою площею 47,7м.кв.;
2) Виділити ОСОБА_1 у власність в натурі в окремий об'єкт (одиницю) нерухомого майна зі спільної часткової власності частину квартири АДРЕСА_1 , а саме: Об'єкт №2: Квартира загальною площею 97, 9 м. кв., житловою площею 34,8 м.кв.;
3) Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на частину квартири АДРЕСА_1 .
Свою позовну заяву обґрунтував тим, що у відповідності до тристороннього Договору про відступлення права вимоги до Інвестиційного договору №7763/268-Х від 20.11.2015 р., укладеного 15.11.2017 р. між сторонами та ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант», Відповідач ( ОСОБА_1 ) відступила ОСОБА_2 право на отримання у власність 1/2 частини квартири за Інвестиційним договором №7763/268-Х, укладеним 20.11.2015 р. між Відповідачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант».
В подальшому 17.01.2018 між сторонами та ТОВ "Компанія з управління активами Бізнес-Гарант» було укладено Договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пилипенко О.Ю., на підставі якого було зареєстровано право власності в рівних долях (по 1/2) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи викладене, 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є особистою приватною власністю кожного ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) у розумінні п.1 ч.1 статті 57 Сімейного кодексу України, а тому позивач просить суд виділити йому в натурі окремий об'єкт нерухомого майна.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2025 року позовну заяву задоволено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 , через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківський районний суд м. Києва від 27 травня 2025 року скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не звернено увагу на такі обставини.
ОСОБА_2 просить залишити йому частину квартири, яка знаходиться на 2 поверсі, при цьому не повідомляє суду, що внаслідок його протиправних дій стан вищевказаної квартири (а особливо 1 поверху) незадовільний та потребує ремонту, що підтверджується Звітом про оцінку майна: квартири, загальною площею 186,7 кв.м, житловою площею 99,2 кв.м., адреса розташування: АДРЕСА_2 , виконаного 23 листопада 2019 року Оцінювачем ОСОБА_5 .
Такими діями ОСОБА_2 перший поверх вищевказаної квартири абсолютно не придатний для проживання, там відсутні сантехніка, відсутні стіни між кімнатою та кухнею, перший поверх квартири являє собою відкриту площу без будь-яких перегородок. Тобто, ОСОБА_2 просить лишити ОСОБА_1 частину квартири, абсолютно не придатну для проживання. При цьому ОСОБА_2 не вказує що в квартирі зареєстровані діти ОСОБА_1 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є різностатевими дітьми.
Зазначено, що на даний час апелянтом замовлено реальний Звіт про оцінку вказаної квартири з усіма відсутніми в ній конструкціями. По готовності його буде надано до суду.
Вказано, що відповідно до статті 367 ЦК України, майно у спільній частковій власності може бути поділене в натурі за домовленістю співвласників, унаслідок чого право спільної часткової власності припиняється. З аналізу статтей 358, 364 ЦК України вбачається, що поділ (виділ частки) можливий лише за умови технічної можливості виділення кожному співвласнику нерухомості, яка відповідає розміру його частки.
Якщо виділ можливий із незначним відхиленням від ідеальних часток, допускається присудження грошової компенсації.
Скаржник також посилається на те, що Правова позиція Пленуму ВСУ № 7 від 04.10.1991 та Верховного Суду (постанова від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13) прямо вказує, що виділ можливий лише за наявності технічної можливості створити відокремлену частину будинку з окремим виходом; за необхідності проводяться будівельно-технічні експертизи. Виділ у натурі в порядку ст. 364 ЦК України передбачає утворення ізольованого об'єкта з автономними комунікаціями.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна.
Інструкція, затверджена наказом МЖКГ № 55 від 18.06.2007, встановлює, що поділ/виділ здійснюється на підставі висновку про технічну можливість, із присвоєнням кожному об'єкту окремої адреси. Не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.
В постанові від 03 квітня 2013року справа № 6-12цс13 Верховний суд України зазначив, що для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість, і тому для цього у справі проводяться будівельно-технічні та земельно-технічні експертизи. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.
18.11.2025 ОСОБА_2 , через свого представника подав пояснення, в яких зазначив, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, відтак, це не є розподілом майна подружжя, відтак інтереси неповнолітніх дітей, які не є спільними не мають бути враховані, так як кожен має право реалізувати своє право як власник своєї частки, в зв'язку з чим просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.05.2025 без змін.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Шматько Т.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Кравченко О.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2017 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» було укладено тристоронній Договір про відступлення права вимоги до Інвестиційного договору №7763/268-Х від 20.11.2015.
Згідно умов вказаного Договору, ОСОБА_1 відступила ОСОБА_2 право на отримання у власність 1/2 частини квартири за Інвестиційним договором №7763/268-Х, укладеним 20.11.2015 між відповідачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант».
В подальшому, 17.01.2018 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» було укладено Договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пилипенко О.Ю., на підставі якого було зареєстровано право власності сторін в рівних долях (по 1/2) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що квартира розташована на 24-25 поверсі 25 поверхового будинку та складається з 4 кімнат жилою площею 99,2 кв.м., у тому числі: 1-а кімната - 34,8 кв.м.; 2-а кімната - 16,7 кв.м.; 3-а кімната -18,0 кв.м.; 4-а кімната - 29,7 кв.м.; кухні - 35,4 кв.м.; санвузол - 4,6; 1,5; 4,5; 3,6 кв.м.; коридор - 15,8; 10,4 кв.м.; комора - 2,5; 2,6 кв.м.
Квартира обладнана балконом 80% - 3,3; 3,3 кв.м.
Загальна площа квартири становить 186,7 кв.м.
Відповідно до Висновку від 21.08.2024 року №66/08/24-Р щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , за технічними показниками частка об'єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі.
Кількість новоутворених об'єктів нерухомого майна:
Об'єкт №1: Квартира загальною площею 96,0м.кв., житловою площею 47,7 м.кв. Об'єкт №2: Квартира загальною площею 97,9м.кв., житловою площею 34,8 м.кв.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України).
Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Водночас, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 367 ЦК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов'язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (стаття 379 ЦК України). Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (стаття 380 ЦК України).
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина 1 статті 120 ЗК України).
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частина 4 статті 120 ЗК України).
Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2) (пункт 1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041 (в актуальній редакції далі - Інструкція)).
Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси (пункт 2.2. Інструкції).
Спори щодо поділу об'єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку (пункт 2.7 Інструкції).
Завданням суду при розгляді відповідної категорії справ є встановлення можливості поділу об'єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділена відокремлена частина будинку із самостійним виходом (квартира) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об'єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 171/228/15-ц (провадження № 61-5812св19) зазначено, що «визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна».
Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-цс15, оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
Відтак, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що позивачем подано Висновок від 21.08.2024 № 66/08/24-Р щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна (квартири АДРЕСА_3 ), та зазначив, що цей варіант поділу є "найбільш наближеним до фактичного порядку користування квартирою сторонами".
Разом з тим, наданий висновок містить лише загальні відомості про те, що за технічними показниками частка об'єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі, та супроводжується технічним паспортом, витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про проведені технічні інвентаризації, експлікацією приміщень, однак у ньому не наведено даних про спосіб і обсяг проведеного дослідження (зокрема, які саме вихідні дані використовувалися, чи здійснювався огляд об'єкта на місці, які виміри та розрахунки виконано, за якою методикою та з урахуванням яких нормативно-технічних вимог). Крім того, висновок не містить обґрунтованих відомостей щодо забезпечення автономного функціонування кожного з новоутворених об'єктів нерухомого майна, зокрема щодо можливості окремого інженерного забезпечення (електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення, вентиляції, за потреби газопостачання), включаючи питання встановлення окремих вузлів обліку, технічної можливості розділення мереж і підключення кожної частини як самостійного об'єкта. Крім того, у висновку не наведено аналізу відповідності запропонованого поділу вимогам державних будівельних норм та правил, а також не обґрунтовано, що такий поділ не призведе до неспівмірної шкоди житловому призначенню спірного об'єкта.
Тобто, зазначений документ не є належним та достатнім доказом реальної технічної можливості поділу квартири на два самостійні об'єкти нерухомого майна у розумінні статей 364, 367 ЦК України та сформованої судової практики.
За таких обставин посилання суду першої інстанції на Висновок № 66/08/24-Р як на достатню та самостійну підставу для поділу квартири у натурі є передчасним.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Заявляючи вимоги про поділ спірної квартири в натурі та припинення права спільної часткової власності, позивач повинен був надати належні та допустимі докази, які б підтверджували реальну технічну можливість утворення двох самостійних ізольованих об'єктів нерухомого майна, здатних функціонувати автономно, а також відповідність такого поділу вимогам будівельних норм та правил і відсутність неспівмірної шкоди житловому призначенню об'єкта.
Однак матеріали справи не містять судової будівельно-технічної експертизи, ані інших належних доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували зазначені обставини. Наданий позивачем висновок № 66/08/24-Р, з огляду на його зміст та відсутність у ньому необхідних вихідних даних і обґрунтувань, не усуває сумнівів щодо можливості виділу в натурі часток співвласників.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ квартири в натурі та припинення права спільної часткової власності є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності умов, за яких такий поділ є можливим. Відтак рішення суду першої інстанції про задоволення позову ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Шматько Тетяною Миколаївною задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач
Судді