26 грудня 2025 року місто Київ
справа № 381/287/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/14042/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області у складі судді Самухи В.О. від 29 травня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Діджи Фінанс", Товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 28 липня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4770888, за умовами якого відповідач отримала 8 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після цього, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов пункту 2.1. кредитного договору шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок позичальника, що підтверджується
платіжним дорученням. Добровільне укладення відповідачем кредитного договору підтверджується анкетою-заявою на кредит № 4770888 від 28 липня 2021 року, що заповнена особисто відповідачем.
ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму, тоді як відповідач умов кредитного договору не виконала. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток № 1 до кредитного договору № 4770888 від 28 липня 2021 року) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
11 листопада 2021 року між ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" та ТОВ "Мілоан" укладено договір відступлення права вимоги № 12Т, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4770888 від 28 липня 2021 року, укладеним з ТОВ "Мілоан".
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 12Т від 11 листопада 2021 року, сума заборгованості ОСОБА_1 становить 39 520 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 000 грн - заборгованість за відсотками; 1 520 грн - заборгованість за комісією.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2021 року № 4770888 в сумі 39 520 грн, судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року позов ТОВ "Діджи Фінанс" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за договором про споживчий кредит від 28 липня 2021 року № 4770888 в сумі 38 000 грн, що складається з 8 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 30 000 грн заборгованості за процентами. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" 3 000 грн, як компенсацію витрат позивача за надання професійної правничої допомоги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" 2 325 грн 50 коп., як компенсацію витрат позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
Суд першої інстанції констатував наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором від 28 липня 2021 року № 4770888, а також неналежне виконання позичальником обов'язків з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту і процентами. Разом з тим, вимоги про стягнення комісії є безпідставними, оскільки договором не деталізована за які послуги вона встановлена.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,
невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зазначає, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальний ордер, розписки, чеки та інше), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.
Звертає увагу, що розмір нарахованих процентів значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Згідно з пунктом 2 статті 21 Закону України "Про споживче кредитування" у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Крім того, встановлення непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) за невиконання зобов'язання за договором суперечить положенням статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Також позовна заява подана з порушенням статті 175 ЦПК України, оскільки не містить: відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом з тих самих підстав.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ТОВ "Діджи Фінанс" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про безпідставність її доводів, оскільки відповідачу були надані кредитні кошти, які остання не повернула. Проценти нараховані згідно умов договору, що правильно встановлено судом першої інстанції. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 4 000 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 28 липня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 4770888 (індивідуальна частина) (далі - договір) (а.с.38-46).
Пунктом 1.1. договору визначено, що кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі та на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з пунктом 1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000 грн.
Пунктами 1.3, 1.4., 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 28 липня 2021 року по 27 серпня 2021 року. Комісія за надання кредиту - 1 520 грн. Проценти за користування кредитом - 6 000 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
У пункті 2.3.1.2 договору сторони погодили пролонгацію договору на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, яке відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користування кредитними коштами, але не більше 60 днів. У такому випадку проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. договору.
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1. договору).
Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або мобільний додаток чи інші засоби (пункт 6.1. договору).
З додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 4770888 від 28 липня 2021 року вбачається, що він містить інформацію про комісії, графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту.
З додатку № 2 до договору про споживчий кредит № 4770888 від 28 липня 2021 року (Паспорт споживчого кредиту) вбачається, що він містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо процентної ставки; порядок повернення кредиту та іншу додаткову інформацію.
Згідно з копією платіжного доручення № 52337488 від 28 липня 2021 року, ТОВ "Мілоан" перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, згідно договору № 4770888, в розмірі 8 000 грн(а.с. 51).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним Договором № 4770888 від 28 липня 2021 року,заборгованість по тілу кредиту становить 8 000 грн, заборгованість за процентами - 30 000 грн, комісія - 1 520 грн.
11 листопада 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, за яким до позивача перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 . На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги та платіжну інструкцію про сплату за відступлення права вимоги.
Згідно з копією листа від 27 вересня 2024 року, ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" направило ОСОБА_1 претензію, в якій вимагало виконати зобов'язання за договором № 4770888, а саме негайно погасити заборгованість в сумі 39 520 грн (а.с.52).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою
згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електрону комерцію".
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електрону комерцію").
Правилами статті 12 Закону України "Про електрону комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що 28 липня 2021 року ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір №4770888, за умовами якого відповідач отримала 8 000 грн кредитних коштів. Факт отримання грошових коштів підтверджується копією платіжного доручення № 52337488 від 28 липня 2021 року.
Матеріали справи фактично не містять заперечення відповідача щодо факту укладення кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
11 листопада 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, за яким до позивача перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 .
Установивши, що відповідач отримала кредит в сумі 8 000 грн та свого обов'язку з його повернення не виконала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" кредитної заборгованості з урахуванням процентів в судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності розміру заборгованості за кредитом, в тому числі нарахованих процентів, колегія суддів відхиляє.
Згідно з укладеним між сторонами договору про споживчий кредит, відповідачу надані кредитні кошти в розмірі 8 000 грн строком на 30 днів до 27 серпня 2021 року.
При цьому пунктом 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в пункті 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (пункт 2.3.1.).
Пунктом 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом
кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у пункті 1.6. Договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що станом на момент укладення договору про споживчий кредит від 28 липня 2021 року, положення Закону України "Про споживче кредитування" не містили заборони щодо встановлення умов у договорі про продовження строку користування (пролонгації) кредитними коштами.
Відповідні зміни щодо заборони встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом були внесені 22 листопада 2023 року.
Таким чином, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 27 серпня 2021 року, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено пунктом 2.3.1.2 договору.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 27 серпня 2021 року, відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає пункту 2.3 договору.
Згідно наданого розрахунку заборгованості по кредитному договору № 4770888, сукупний розмір боргу ОСОБА_1 становить 39 520 грн, який складається з: тіла кредиту - 8 000 грн; комісії - 1 520 грн; нарахованих процентів за період з 29 липня 2021 року по 26 жовтня 2021 року в сумі 30 000 грн (а.с. 80-81).
Нараховані проценти відповідають умовам, встановленим у договір від 27 липня 2021 року. Відповідач, не погоджуючись з таким розрахунком, власного контррозрахунку не навела, а доводи про неправильне нарахування процентів колегія суддів відхиляє з огляду на викладене вище.
Посилання скаржника на пункт 2 статті 21 Закону України "Про споживче кредитування", статті 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі не були вимоги про стягнення компенсації (неустойки) за невиконання зобов'язання, а вимог про визнання договору чи його окремих положень недійсним відповідач не заявляла.
При цьому слід зауважити, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про стягнення комісії.
Твердження скаржника щодо недотримання позивачем вимог статті 175 ЦПК України (позов не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом з тих самих підстав) при зверненні до суду є необґрунтованими.
Так, у позовній заяві зазначено про неподання іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом з тих самих підстав(а.с.8).
Також було зазначено про досудове врегулювання спору шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості від 27 вересня 2024 року (а.с. 7, 52).
Верховний Суд України у своїй постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 зробив висновок про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц, від 6 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 6 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та жодним чином їх не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року - без змін.
Судові витрати
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин 1-3 статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із
складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час апеляційного розгляду, в розмірі 4 000 грн.
Так, 1 листопада 2024 року між ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" в особі директора Романенка М.Е. та адвокатом Стародуб І.В. укладено договір про надання правової допомоги № 42649746.
Згідно з копією акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 4 серпня 2025 року, адвокатом надано послуги на суму 4 000 грн, а саме: аналіз законодавства та судової практики - 500 грн, правовий аналіз спірних правовідносин - 500 грн, складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року - 3 000 грн (а.с. 201).
Оцінивши надані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також не надходження від відповідача клопотання про зменшення таких витрат, колегія суддів вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, розмір таких витрат є обґрунтованим, відтак такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 4 000 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Зачепіло Зоряною Ярославівною, залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діджи Фінанс" (07406, Київська
область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1; Код ЄДРПОУ: 42649746) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: