справа №379/740/25 Головуючий у суді І інстанції: Шабрацький Г.О.
провадження №22-ц/824/18318/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
26 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3956696 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. За взаємною згодою сторони погодили такі умови договору: сума кредиту 10 000 грн, строк кредитування 360 днів з 05.09.2023 року по 30.08.2023 року. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Відповідно до умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 10000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. За даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 3956996 від 05.09.2023 року, у період з 05.09.2023 року по 26.07.2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами в загальному розмірі 49828,24 гривень. У зазначений період відповідачкою здійснено оплати на рахунок первісного кредитора на оплату тіла кредиту 1910,02 грн, на оплату процентів за користування кредитом в розмірі 12293,36 гривень. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором станом на 26.07.2024 року загальна сума заборгованості відповідачки становить 45 625,36 грн, з яких 8089,98 грн - тіло кредиту, 37535,28 грн - заборгованість за процентами.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 26.07.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024, листом від 29.07.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «Українські фінансові операції» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS-повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS - повідомлень.
Враховуючи вищезазначене, відповідач належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором.
Отже, до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.
Враховуючи зазначене, до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного Договору факторингу бід 26.07.2024 року №26/07/2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 3956696 від 05.09.2023 року загальна сума заборгованості склала 45625,26 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 8089,98 грн., заборгованості за процентами - 37535,28 грн.
Згідно пункту 1.1. Договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року: за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 3956696 строк кредиту 360 днів: з 05.09.2023 року по 30.08.2024 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024, строк дії Договору № 3956696 від 05.09.2023року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачкою, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 26.07.2024 року по, 30.08.2024 року (35календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 5662,99 грн.
У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 3956696 від 05.09.2023 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідачки у сумі 43198,27 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 37535,28грн., проценти нараховані ТОВ «Українські фінансові операції» у сумі 5662,99 грн.).
Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Таким чином, відповідачка має заборгованість перед позивачем за Договором № 3956696 від 05.09.2023 року загальною сумою 51288,25 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 8089,98 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 37535,28 грн, нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» за 35 календарних днів 5662,99грн.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість загальною сумою 51288,25 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 8089,98 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 37535,28 грн, нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» за 35 календарних днів 5662,99 грн, та сплачений судовий збір 2422,40 грн. і витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
26.05.2025 року відповідач ОСОБА_1 надала до суду першої інстанції письмові пояснення, в яких не погоджується з пред'явленим позовом, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зважаючи на таке: на обґрунтування вказаного позивачем надано копію Договору, який начебто підписаний нею за допомогою цифрового підпису Е121. При цьому ані Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ані додатки до договору, ані розрахунки заборгованості підписів відповідача не мають. Зазначає, що відповідно до правил Закону України «Про електронну комерцію», без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайти ТОВ «Лінеура Україна» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договір між ТОВ «Лінеура Україна» та нею не міг бути укладений. Матеріали справи не містять доказів надсилання їй одноразових ідентифікаторів для підписання договору. Разом з цим вона не отримувала листів електронною поштою та смс-повідомлень від ТОВ «Лінеура Україна», особистий кабінет не реєструвала, договір не укладала. Про вказане товариство вперше дізналась після отримання вказаної позовної заяви.
Окрім того, в матеріалах справи немає даних про приналежність вказаного в договорах мобільного номера (на який ймовірно надсилався ідентифікатор) саме мені, адже вона використовую мобільний номер НОМЕР_1 .
Як вбачається з паперовій копії договору, їх укладення здійснюється сторонами електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором з використанням мобільного телефону відповідача. Електронних доказів на підтвердження того, що відповідач вчинив вищезазначені дії з використанням абонентського номеру мобільного телефону, який йому належить, матеріали справи не містять.
Отже, факти укладення кредитного договору та наявності заборгованості позивачем не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, а надані ним паперові копії договору не відповідають критеріям допустимості й достовірності доказів, а також вимогам щодо визначення доказів, оскільки згідно ст. 76 ЦПК України, не підпадають ні під поняття письмового, ні під поняття електронного доказу».
Таким чином, матеріали справи не містять доказів укладення договору. Оскільки позивач набув (на його думку) право вимоги за вказаним договором на підставі укладених договорів факторингу, саме на останнього покладено обов'язок з доведення факту укладення договору. Що стосується розрахунку заборгованості, на який посилається позивач, то він не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним Договір факторингу, а саме реєстр боржників, який є невід'ємною частиною договорів, не містить повної інформації, є лише фрагментом документу. Тобто є витягом з документу. Відтак позивачем не доведено відступлення на його користь права вимоги. Крім того, сума витрат на правову допомогу не є співрозмірною із сумою позовних вимог, оскільки даний спір є спором незначної складності. Окрім того, в матеріалах відсутні докази здійснення оплати за договором про надання правової допомоги. Враховуючи, те що самі позовні вимоги не підтверджуються належними доказами, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість в розмірі 51 288,25 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 8089,98 грн, суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором 37 535,28 грн, суми заборгованості за відсотками нарахованими Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» за 35 календарних днів 5662,99 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та 4000 грн на правову допомогу.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції» в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти. Однак матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачу одноразових ідентифікаторів для підписання договору. Разом з цим, відповідач не отримувала листів електронною поштою та смс-повідомлень від ТОВ «Лінеура Україна», особистий кабінет не реєструвала, договір не уклала. Про вказане товариство вперше дізналась після отримання позовної заяви.
Крім того, в матеріалах справи немає даних про приналежність вказаного у договорах мобільного номера (на який ймовірно надсилався ідентифікатор) саме відповідачу, адже відповідач використовує інший мобільний номер - НОМЕР_1 .
Відповідач зазначала, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо відступлення права вимоги відповідач вказувала на те, що невід'ємною частиною договору факторингу є реєстр боржників. Разом з тим, в матеріалах справи наявний лише витяг з Реєстру, який не містить інформації про 6261 з 6262 боржників, тобто є лише фрагментом (невідомо чи оригінального) документу. Разом з цим, вказаний витяг містить підпис лише представника позивача, в той час як затверджена форма реєстру (додаток № 1 до договору) має містити підписи обох сторін договору факторингу.
Відповідач вважає, що відсутність підпису «Фактора» на витягу з реєстру боржників не дає суду підстав вважати доведеним факт передачі права вимоги таким фактором «Клієнту», тільки тому, що останній стверджує про таку передачу.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо стягнення процентів за користування кредитом відповідач зазначала, що суд першої інстанції не врахував положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статі, не може перевищувати 1% було доповнена частиною 5 Згідно із Законом України № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»
13 листопада 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «Українські фінансові операції» - адвоката Лисенка Д.В., в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник позивача вказував, що судом першої інстанції встановлений факт отримання позичальником коштів за кредитним договором, відповідач такий договір у судовому порядку не оспорює, а також у відповідному судовому провадженні не стверджував про відсутність зобов'язань за таким договором. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідача до суду першої інстанції та апеляційної інстанції не надані.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачка належно і у доступній формі ознайомилася з усіма умовами договору, тарифами кредитора, повністю і однаково з кредитором їх розуміла, вважала їх справедливими, адекватними, розумними і жодних заперечень не мала. Діючи покроково та надаючи свої персональні дані, генеруючи ідентифікаційний підпис, врешті решт отримала кредит. Обставин, які б суперечили волевиявленню позичальника при укладанні кредитного договору в електронній формі, а також про наявність у діях позивача умислу, спрямованого на введення відповідачки в оману судом не встановлено. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання судових витрат в частині стягнення з відповідачки на користь позивача сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 141 ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо судових витрат в частині витрат на правову допомогу, які були заявлені стороною позивача у розмірі 10 000 грн, суд першої інстанції керувався зокрема положеннями ст. 141, 137 ЦПК України та обгрунтовував свої висновки тим, що з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 4000 грн на відшкодування його витрат по наданню правничої допомоги, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 05.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3956696.
Вказаний договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням його персональних даних та шляхом введення одноразового ідентифікатора Е121.
Відповідно до умов договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 гривень; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка - 2,00 % в день; знижена процентна ставка - 0,70 % в день. (а.с. 44-53)
За інформацією, яка міститься в листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» зазначено, що відповідачу перераховано кредитні кошти у сумі 10000,00 грн на картку № НОМЕР_2 від 26.07.2024 (а.с.64).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 43956696 від 05.09.2023 року, у 05.09.2023 року по 26.07.2024 року первісним кредитором нараховані проценти за користування кредитом в загальному розмірі 49828,24 гривень. У зазначений період відповідачкою здійснено оплати на рахунок первісного кредитора на оплату тіла кредиту 1910,02 грн, на оплату процентів за користування кредитом в розмірі 12293,36 гривень. (а.с. 85-91)
26.07.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідачки.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3956696 від 05.09.2023 року у сумі 45625,26 грн, яка складається з тіла кредиту у сумі 8089,98 грн та процентів за користування кредитом у сумі 37535,28 грн.
На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024, листом від 29.07.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило відповідачку про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS повідомлень (а.с.73).
Враховуючи вищезазначене, відповідачку належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором.
Відповідно до п. 1.3 договору, строк кредиту 360 днів.
ТОВ «Українські фінансові операції» в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, у період з 27.07.2024 року по 30.08.2024 року здійснило нарахування процентів за 35 календарних днів, за стандартною процентною ставкою в сумі 5662,99 гривень. (а.с. 92).
Відповідно до ч. 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Як вже встановлено судом, відповідно до п. 1.3 договору № 3956696 строк кредиту 360 днів з 05.09.2023 року по 30.08.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Стандартна процентна ставка за користування кредитом відповідно до 1.4.1. договору становить 2,00% в день.
Під час вирішення даного спору слід врахувати, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 року включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року включно).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом №3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.
Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Оскільки кредитний договір № 3956696 був укладений сторонами 05.09.2023 року та діяв в період дії п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», то відсотки необхідно обраховувати наступним чином:
- за період з 05.09.2023 року по 05.10.2023 року знижена відсоткова ставка 0,7% погоджена сторонами, відтак відсотки за вказаний період складають 2100 грн (із розрахунку 10 000 грн х 0,7% х 30 днів);
- за період з 06.10.2023 року по 02.11.2023 року відсоткова ставка 2,00% погоджена сторонами, відтак відсотки за вказаний період складають 4 530,40 грн (із розрахунку 8090 грн х 2,00% х 28 день);
- за період з 03.11.2023 року по 22.04.2024 року відсоткова ставка 2,00% погоджена сторонами, відтак відсотки за вказаний період складають 27829,53 грн (із розрахунку 8089,98 грн х 2,00% х 172 день);
- за період з 23.04.2024 року по 26.07.2024 року відсоткова ставка 1,5% відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», відтак відсотки за вказаний період складають 11528,22 грн (із розрахунку 8089,98 грн х 1,5% х 95 днів);
- за період з 27.07.2024 року по 30.08.2024 року відсоткова ставка 1% відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», відтак відсотки за вказаний період складають 2831,49 грн (із розрахунку 8089,98 грн х 1% х 35 днів).
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості за період з 05.09.2023 року по 30.08.2024 року відповідачем сплачено на погашення заборгованості по відсотках у розмірі 12 293,36 грн (05.10.2023 року - 2100 грн, 03.11.2023 року - 4692,20 грн, 07.12.2023 року - 5501,16 грн).
Таким чином, загальний розмір заборгованості по відсоткам за договором №3956696 від 09.05.2023 року нарахованими первісним кредитором за період з 05.09.2023 року по 26.07.2024 року складає 33694,79 грн (із розрахунку 45988,15 грн (нарахованих відсотків) - 12 293,36 грн (сплачені відсотки)); сума заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 35 календарних днів (за період з 27.07.2024 року по 30.08.2024 року) складає 2831,49 грн.
Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором з 37535,28 грн до 33694,79 грн, та суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 35 календарних днів з 5662,99 грн до 2831,49 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції, а саме в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за основним боргом у розмірі 8089,98 грн відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачу одноразових ідентифікаторів для підписання договору, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність волевиявлення відповідача або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем. Відповідач не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до її особистого кабінету, використання її персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність її волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» здійснено перерахування кредитних коштів, номер телефону) були використані кредитором для укладення кредитних договорів від імені відповідача, такі як, зокрема, звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, останнім суду не надано.
При цьому, спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаного правочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості долучений позивачем до позовної заяви не є первинним документ, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належним доказом існування боргу, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки ТОВ «Українські фінансові операції» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд апеляційної інстанції вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала грошові кошти за вказаним кредитним договором, не заслуговують на увагу та спростовуються встановленими по справі фактичними обставинами, а саме листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26.07.2024 року № 150-2607 відповідно до якого підтверджено перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 10000,00 грн на картку № НОМЕР_2 від 26.07.2024 (а.с.64).
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги від первісного кредитора до позивача за договором № 9468385 від 17 лютого 2023 року, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 26.07.2024 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура України» було укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до якого ТОВ «Лінеура України» відступило на користь ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3956696 від 05.09.2023 року до ОСОБА_1 (а.с. 21-25).
Пунктом 1.1 договору факторингу передбачено, що перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі на рахунок клієнта.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1 від 02.08.2024 позивачем здійснено оплату згідно договору факторингу ТОВ «Лінеура України» (а.с. 29).
З акту прийому - передачі Реєстру боржників від 26.07.2024, що є додатком №2 до договору факторингу № 26/07/2024, вбачається, що на виконання п. 1.2 Договору ТОВ «Лінеура України» (Клієнт) передало, а ТОВ «Українські фінансові операції» (Фактор) прийняло реєстр боржників, після чого до останнього переходять права вимоги заборгованості від боржників (а.с. 26).
З копії повідомлення боржників від 29.07.2024 року вбачається, що ТОВ «Українські фінансові операції» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за договором № 3956696 та передачу персональних даних ТОВ «Українські фінансові операції» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора (а.с. 73).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем підтверджено перехід від первісного кредитора ТОВ «Лінеура України» до позивача ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3956696.
Що стосується стягнутих судом першої інстанції витрат на правничу допомогу, судом апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, що звертаючись до суду із вказаним позовом представник ТОВ «Українські фінансові операції» просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Однак суд першої інстанції з урахуванням заперечень відповідача щодо витрат на правову допомогу), які були подані до суду першої інстанції та викладені у додаткових поясненнях (а.с. 113-119), прийшов до висновку, що з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 4000 грн на відшкодування його витрат по наданню правничої допомоги, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Відповідач подаючи апеляційну скаргу, висновки суду в цій частині не спростувала та обгрунтування (заперечення) з приводу визначеного судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу апеляційна скарга не містить, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості на власний розсуд встановлювати, в чому полягає неправильність висновків суду в цій частині.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити зміну розподілу судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. за подання позовної заяви (а.с. 65).
Предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 51288,25 грн.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 44616,26 гривень. Тому позовні вимоги задоволено на 86,99% (44616,26 / 51288,25 х 100).
Оскільки позов задоволено на 86,99 %, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2107,24 грн (2422,40 х 86,99%).
В суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3633,60 грн, який був сплачений відповідачем (а.с. 190).
Апеляційна скарга задоволена відповідно на 13,01%, а тому з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 472,73 грн (3633,60 х 13,01%) судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2107,24 грн, а з ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 472,73 грн, то враховуючи ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 1634,51 грн (2107,24 грн - 472,73 грн).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за кредитним договором ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону, і підлягає зміні відповідно до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» за нарахованими відсотками суму заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором зменшити з 37 535,28 грн до 33694,79 грн, суму заборгованості за відсотками нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» за 35 календарних днів зменшити з 5662,99 грн до 2831,49 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 1634,51 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРОПУ: 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст постанови складено «26» грудня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко