Справа № 11-cc/824/9070/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/48169/25-к
23 грудня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.11.2025 року задоволено клопотаннязаступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62025000000000786 від 30.07.2025 року та накладено арешт на майно, вилучене 24.09.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном, а саме на:
- мобільний телефон Samsung Galaxy S21 5 G модель SM-G9910 серійний номер S5CR70SSX1K, IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.11.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала була постановлена з істотними порушеннями норм кримінального процесуального законодавства України, порушує законні права та інтереси власника майна, є незаконною та необґрунтованою, і тому підлягає скасуванню.
Вказує, що під час проведення обшуку ОСОБА_6 слідчому був наданий пароль доступу до телефону, про що зазначено в протоколі обшуку, а отже слідчий мав можливість оглянути даний телефон, інформацію, яка на ньому міститься. Натомість, прокурор у своєму клопотанні не зазначає, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення, що є предметом досудового розслідування, містяться у вилученому телефоні ОСОБА_6 , яка інформація, наявна в телефоні, може свідчити про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення або про обставини його вчинення, хоча у органу досудового розслідування було достатньо часу та можливостей з'ясувати такі обставини, а отже посилання на них, як на підставу для накладення арешту, є необґрунтованим і безпідставним.
Зауважує представник, що при зверненні до суду з клопотанням про арешт вилученого під час обшуку майна прокурор не дотримався положень ч. 5 ст. 171 КПК України в частині строків звернення до суду. Обшук та вилучення мобільного телефону, що належить ОСОБА_6 , був проведений 24.09.2025 року Натомість прокурор звернувся до суду 02.10.2025 pоку, тобто на момент звернення з клопотанням вилучене під час обшуку у ОСОБА_6 майно втратило статус «тимчасово вилученого», утримувалось органом досудового розслідування незаконно і повинно було бути повернуто власнику.
В судове засідання прокурор, представник чи власник майна не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду. Разом з тим, від прокурора надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора та представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000786 від 30.07.2025 року за ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні зазначено, що Рахунковою палатою в Службі зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ) в першій половині 2025 року проводився аудит за результатами якого ухвалено відповідний Звіт аудиту, згідно якого, під час аудиту виявлені недоліки та невідповідності у процесах укладання та супроводження виконання державних контрактів у вказаній службі, в тому числі щодо державного контракту від 03.12.2020 року № 870/20 з поставки (закупівлі) Спеціального апаратно-програмного комплексу для виявлення та прогнозування загроз в інформаційній сфері (далі - САПК).
Окрім цього, СЗРУ за результатами проведення Рахунковою палатою литу, на підставі наказу Голови СЗРУ від 02.06.2025 № 230/ДСК проведено службове розслідування з метою з'ясування причин та обставин можливого невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцями СЗРУ вимог чинного законодавства України, наказів (розпоряджень) начальників (керівників), що негативно вплинуло на стан виконання покладених на СЗРУ завдань та могло привести до завдання шкоди СЗРУ.
Під час службового розслідування комісією здійснено комплекс заходів, спрямованих на встановлення обставин, пов'язаних з організацією та здійсненням процедури поставки (закупівлі) САПК за державним оборонним замовленням на підставі державного контракту від 03.12.2020 № 870\20, укладанням та супроводженням виконання зазначеного контракту на виконання держаного оборонного замовлення, а також встановлення причин та обставин, які могли привести до завдання шкоди СЗРУ.
Так, з матеріалів аудиту Рахункової палати, матеріалів службового розслідування СЗРУ, а також під час проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій встановлено, що на виконання завдань, визначених Стратегією національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26 травня 2015 року № 287/2015, затверджені Національна розвідувальна програма на 2016-2020 роки (затверджена Указом Президента України від 24 березня 2016 року № 110-5цт) та Державна цільова програма розвитку розвідувальних засобів Служби зовнішньої розвідки України на період до 2020 року (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 236-4).
Зазначеними стратегічними документами визначені основні цілі й завдання і заходи) для СЗРУ, спрямовані на розв'язання наявних проблем у діяльності розвідувального співтовариства України та підвищення його ефективності, а також основні напрями реформування і розвитку розвідувальних органів, проведення їх діяльності у відповідність із сучасними вимогами.
Згідно із законами України «Про державне оборонне замовлення» від 03 березня 1999 року № 464-ХІУ та «Про Державний бюджет на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ Кабінет Міністрів України затвердив Основні показники державного оборонного замовлення для потреб Служби зовнішньої розвідки України на 2020-2022 роки (додаток 13) (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2020 року № 154-1цт зі змінами).
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2020 року № 1081-20 «Про внесення змін у додатки 13 і 15 до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2020 року № 154-1» внесені зміни у додаток 13 до Основних показників державного оборонного замовлення на 2020-2022 роки, а саме: розділ 2.2 «Засоби технічного озброєння» (спеціальна техніка для убезпечення розвідувальної діяльності підрозділів технічної розвідки) доповнено позицією «2.2.16. Спеціальний апаратно-програмний комплекс для виявлення та прогнозування загроз в інформаційній сфері», рік поставки - 2020 рік, кількість - комплект.
При цьому, корегування Основних показників державного оборонного замовлення на 2020 рік було можливим за умови формування в СЗРУ потреби у доцільності закупівлі САПК.
Зазначено, що підставою для організації здійснення закупівлі САПК слугувала доповідна записка 55 Центру СЗРУ на ім'я Голови СЗРУ № 8/2/2241дск від 25.08.2020 року, в якій зазначалось про необхідність підготовки технічних вимог до програмно-апаратних комплексів і систем аналізу, з урахуванням запитів зацікавлених підрозділів СЗРУ, а також проведення маркетингового дослідження ринку пропозицій та підготовки переліку компаній, що задовольняють вимогам.
Окрім цього на виконання рішення Голови СЗРУ до доповідної записки 8/2/2241дск від 25.08.2020 55 Центром СЗРУ було підготовлено іншу доповідну записку № 8/2341дск від 09.09.2020 року «Щодо автоматизації роботи з відкритими джерелами», вихідні вимоги до апаратно-програмного комплексу, порівняльну таблицю програмних засобів автоматизації роботи з відкритими джерелами та запропоновано здійснити відповідні закупівлі у вітчизняного виробника за закритою процедурою, зокрема в рамках державного оборонного замовлення.
Окрім цього, зазначено, що після внесення змін до Основних показників державного оборонного замовлення на 2020-2022 роки, щодо поставки (закупівлі) С АПК за державним оборонним замовленням на підставі державного контракту від 03.12.2020 № 870\20, розпорядженням Голови СЗРУ від 16.11.2020 № 583/ДСК була утворена тимчасова робоча група з реалізації закупівлі С АПК, яку згідно даного розпорядження було зобов'язано: сформувати технічні вимоги на закупівлю, кваліфікаційні вимоги до виконавців державного контракту (договору) на поставку (закупівлю) САПК та критерії оцінки наданих пропозицій; з'ясувати у потенційних виконавців наявність спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, та здійснити їх перевірки щодо контррозвідувального заходу; направити запити до потенційних виконавців державного контракту (договору); здійснити оцінку пропозицій потенційних виконавців, у тому числі відповідності потенційних виконавців встановленим кваліфікаційним вимогам; провести переговори з потенційними виконавцями щодо визначення остаточної ціни на предмет закупівлі; здійснити вибір виконавця.
При цьому організаційне та документальне супроводження діяльності даної тимчасової робочої групи було покладено на Управління інформаційних технологій СЗРУ, яким на виконання зобов'язань, зазначених у розпорядженні Голови СЗРУ від 16.11.2020 № 583/ДСК була проведена відповідна процедура з поставки (закупівлі) САПК про що між СЗРУ та ТОВ «С-Монітор» був укладений державний контракт від 03.12.2020 № 870/20 на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням - САПК.
Надалі СЗРУ на виконання умов даного державного контракту, згідно платіжного доручення від 04.12.2020 № 946 та рахунку на оплату від 03.12.2020 .V° 33, 07.12.2020 здійснила перерахування грошових коштів зі свого казначейського рахунку НОМЕР_3 , відкритого в Державній казначейській службі України в сумі 111 997 068,05 грн. на казначейський рахунок ТОВ «С-Монітор» (код 35317123) НОМЕР_4 відкритого 26.11.2020 в Державній казначейській службі України.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також з матеріалів Рахункової палати та матеріалів службового розслідування, проведеного Службою зовнішньої розвідки України встановлено, що укладення державного контракту не передбачало у предметі контракту державного оборонного замовлення років поставки САПК; строки поставки САПК не відповідали строкам, визначеними Основними показниками державного оборонного замовлення на відповідні роки; експлуатація САПК за призначенням співпрацівниками СЗРУ, як визначено у Технічних вимогах не здійснюється, САПК вже тривалий час повноцінно не функціонує, забезпечити його належну роботу із залученням розробника ТОВ «С-Монітор» або самостійно СЗРУ без додаткового бюджетного фінансування неможливо, функціональні структурні підрозділи СЗРУ у використанні САПК не зацікавлені, потреба в даному програмному комплексі відсутня, насамперед у зв'язку із наявністю інших ефективно використовуваних програмно-технічних комплексів в СЗРУ, в тому числі програмно-технічного комплексу «InfoStream». Окрім цього, С АПК не задовольняє в повній мірі потреби служби та не здатний в повній мірі виконувати поставлені завдання, що вказує на можливі фінансові втрати державних коштів.
Крім того, на даний час зазначено, що ТОВ «С-Монітор» значну частину грошових коштів, отриманих від СЗРУ, зі свого казначейського рахунку перерахувала в якості передоплати на рахунки сумнівних суб'єктів господарювання, а саме фізичних-осіб підприємців (далі - ФОП) та товариств з обмеженою відповідальність (далі - ТОВ), у тому числі за начебто поставлені програмні модулі згідно укладених договорів.
На даний час у органу досудового розслідування існують підстави вважати, що таким чином військові службові особи СЗРУ, посадові особи ТОВ «С- Монітор», а також ФОП та посадові особи ТОВ, на розрахунків рахунки яких ТОВ «С-Монітор» перерахувало грошові кошти, діючи за попередньою змовою, групою осіб, здійснили заволодіння бюджетними коштами СЗРУ, які в подальшому з порушенням вимог податкового законодавства через низку суб'єктів господарювання з ознаками «фіктивності», бухгалтерських та банківських операцій були легалізовані, шляхом проведення фінансових операцій із ними, конвертовані в готівкові кошти та розподілені між учасниками злочинної схеми.
На даний час зазначено, що до протиправних дій у вказаному кримінальному провадженні мають відношення:
1. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (на момент вчинення злочину обіймав посаду Голови СЗРУ) - затвердив доповідну записку, яка стала підставою для укладення контракту;
2. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (на момент вчинення злочину обіймав посаду заступника Голови СЗРУ - начальника 55 Центру) - підписував доповідну записку на обґрунтування закупівлі САПК, був одним із ініціаторів закупівлі;
3. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (на момент вчинення злочину обіймав посаду заступника директора 2 департаменту 55 Центру) - був одним із ініціатором закупівлі, очолював тимчасову робочу групу по закупівлі САПК та лобіював питання цієї закупівлі;
4. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (на момент вчинення злочину обіймав посаду заступника начальника Центру - директора 2 департаменту 55 Центру) - був одним із ініціаторів закупівлі САПК та лобіював питання цієї закупівлі;
5. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (на момент вчинення злочину перебувала у розпорядженні директора 3 департаменту) - приймала участь в роботі комісії із закупівлі САПК та в комісії з прийняття САПК;
6. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (на момент вчинення злочину обіймав посаду заступника начальника Управління інформаційних технологій - начальника 5 відділу УІТ) - був головою тимчасової робочої групи із закупівлі САПК, якою безпідставно підтверджувалася необхідність його закупівлі та підписував державний контракт на поставку (закупівлю) САПК;
7. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника Управління технічного озброєння та спеціальних досліджень) - готував пропозиції СЗРУ про корегування (зміни) ДОЗ на 2020 рік про необхідність закупівлі САПК;
8. ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника УІТ з 01.08.2019 по 25.11.2020) - займався організаційним та документальним супроводженням діяльності тимчасової робочої групи, яка безпідставно підтвердила необхідність його закупівлі;
9. ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника УІТ з 04.12.2020 по 08.11.2021) - після звільнення ОСОБА_16 продовжував організовувати роль очолюваного підрозділу в закупівлі САПК;
10. ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (на момент вчинення злочину обіймала посаду головного спеціаліста 2 відділу бухгалтерської служби ФЕУ) - здійснила реєстрацію державного контракту раніше санкції Голови СЗРУ про дозвіл на 100-відсоткову передоплату;
11. ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника юридичного управління) - візував державний контракт, не дивлячись на виявлені в проекті державного контракту зауваження його підлеглими;
12. ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (на момент вчинення злочину обіймав посаду заступника начальника відділу - начальника 1 напряму 4 відділу УІТ) - був заступником голови тимчасової робочої групи з закупівлі САПК, яка безпідставно підтвердила необхідність його закупівлі;
13. ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника 1 відділу УІТ) - був членом тимчасової робочої групи з закупівлі САПК, яка безпідставно підтвердила необхідність його закупівлі;
14. ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (на момент вчинення злочину обіймав посаду начальника 3 відділу УІТ) - був членом тимчасової робочої групи з закупівлі САПК, яка безпідставно підтвердила необхідність його закупівлі;
15. ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (на момент вчинення злочину обіймав посаду консультанта 2 напряму 4 відділу УІТ) - був членом тимчасової робочої групи з закупівлі САПК, яка безпідставно підтвердила необхідність його закупівлі;
16. ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (на момент вчинення злочину засновник та керівник ТОВ «С-Монітор») - за попередньою змовою зі службовими особами СЗРУ поставила неякісний продукт, отримані грошові кошти перевела в готівку шляхом відмивання в фіктивних фірмах, розподіливши отримані кошти між учасниками злочинної схеми;
17. ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_16 (на момент вчинення злочину головний бухгалтер ТОВ «С-Монітор» - сприяла протиправним діям керівника та засновника ТОВ «С-Монітор» у заволодінні грошовими коштами та їх відмиванню;
18. ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (на момент вчинення злочину начальник відділу розробки ТОВ «С-Монітор» - був членом комісії з приймання САПК, фактичний розробник програми САПК, впроваджував роботу САПК в СЗРУ;
19. ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_17 (на момент вчинення злочину головний фахівець із супроводу ТОВ «С-Монітор») - був членом комісії з приймання САПК від ТОВ «С-Монітор».
Так, під час досудового розслідування та виконання доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК України, оперативними працівниками ГОУ Державного бюро розслідувань та ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, 23.09.2025 року здобуто інформацію про те, що особи вказані вище, які можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення, на даний час обізнані у проведенні досудового розслідування в зазначеному вище кримінальному провадженні, вживають заходи щодо знищення речових доказів (чорнові записи, документи, мобільні телефони, носії інформації та інше майно), що мають суттєве значення для доказування факту вчинення ними та іншими причетними особами протиправних дій у вказаному кримінальному провадженні.
24.09.2025 року старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_28 проведено невідкладний обшук домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 в рівних частках.
В ході проведеного обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон Samsung Galaxy S21 5 G модель SM-G9910 серійний номер НОМЕР_5 , IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .
Вилучені речі та документи зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку із чим, постановою слідчого від 24.09.2025 року вони визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.
02.10.2025 року (клопотання датоване 26.09.2025 року) заступник начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62025000000000786 від 30.07.2025 року, вилучене 24.09.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном, а саме на:
- мобільний телефон Samsung Galaxy S21 5 G модель SM-G9910 серійний номер НОМЕР_5 , IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.11.2025 року вказане клопотання прокурора задоволено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Що стосується доводів представника стосовно пропуску стороною обвинувачення 48-годинного строку для звернення з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як вбачається з матеріалів провадження, обшук було проведено 24.09.2025 року. З клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене під час обшуку майно старший слідчий звернувся до Печерського районного суду міста Києва 26.09.2025 року, дата зазначається на клопотанні та на конверті відправлення клопотання. Крім того, прокурор у своєму клопотання просив поновити пропущений із поважних причин строк на подання клопотання про арешт майна, а слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі поновив пропущений строк.
Вказані відомості, що містяться у матеріалах провадження, засвідчують факт дотримання стороною обвинувачення визначених законом строків для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, а отже спростовують доводи представника в цій частині, які в свою чергу не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62025000000000786 від 30.07.2025 року та накладено арешт на майно, вилучене 24.09.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном, а саме на:
- мобільний телефон Samsung Galaxy S21 5 G модель SM-G9910 серійний номер НОМЕР_5 , IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
___________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4