Справа № 11-cc/824/8958/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 757/54307/25-к
22 грудня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з внесеними доповненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року, -
за участю:
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.11.2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 про продовження строку тримання під вартою, із визначенням розміру застави у межах 39 600 (тридцять дев'ять тисяч шістсот) прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 119 908 800 (сто дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч вісімсот) гривень та продовжено строк тримання під вартою до 02.12.2025 року включно, із визначенням застави у межах 39 600 (тридцять дев'ять тисяч шістсот) прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 119 908 800 (сто дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч вісімсот) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі її внесення, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, адвоката, зареєстрованого як ВПО та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.11.2025 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити у повному обсягу.
Мотивуючи апеляційні вимоги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.11.2025 року є незаконною та необґрунтованою, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а відтак є такою, яка підлягає скасуванню.
Вказує, що ОСОБА_12 було затримано за відсутності передбачених КПК України підстав для затримання особи без ухвали суду, крім того, з клопотанням про застосування запобіжного заходу до суду звернувся неуповноважений суб'єкт, а повідомлення про підозру ОСОБА_7 було вручено на виконання незаконної та невмотивованої постанови, водночас, при затриманні ОСОБА_7 та повідомленні йому про підозру було порушено гарантії адвокатської діяльності.
Посилається апелянт і на те, що слідча суддя суду першої інстанції постановила оскаржувану ухвалу, якою продовжила строк тримання ОСОБА_7 під вартою, вже після того як закінчився строк дії попередньої ухвали.
Сторона захисту звертає увагу суду на те, що інкримінована ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою. Оскілки у повідомленні про підозру не зазначено жодних конкретних відомостей, які б прямо чи опосередковано могли підтверджувати позицію сторони обвинувачення щодо існування групи осіб за попередньою змовою, одним з організаторів якої нібито був ОСОБА_7 .
Наголошує захисник, що стороною обвинувачення не доведено наявність жодних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. У підозрюваного немає наміру переховуватись від органу досудового розслідування чи суду. Крім того, ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, працює, на його утриманні знаходяться троє дітей.
Звертає увагу суду апелянт, що визначений оскаржуваною ухвалою розмір застави є непомірний для ОСОБА_7 .
В доповненнях до апеляційної скарги адвокат зауважує, що слідчою суддею допущено істотне порушення вимог КПК України та постановлено оскаржувану ухвалу про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 на момент, коли строк дії попередньої ухвали закінчився, а ОСОБА_7 мав бути невідкладно звільнений з-під варти. Вказане порушення в подальшому було підтверджено колегією суддів Київського апеляційного суду в ухвалі від 05.11.2025 року, постановленій у справі №757/43291/25-к (апеляційне провадження №11-сс/824/7274/2025).
Зазначає, що продовження тримання ОСОБА_7 під вартою на підставі недоведених ризиків є незаконним, зумовлює істотне порушення його прав і свобод на забезпечення права на свободу та особисту недоторканість.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, з внесеними доповненнями до неї, і просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, з внесеними доповненнями до неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, що у провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12025100100001078 від 20.03.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 189 КК України.
04.09.2025 року о 17 год. 10 хв. за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 20 Б, прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва у порядку, передбаченому ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05.09.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру в організації умисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку вчинене службовою особою підприємства що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, а саме у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, з таким майном, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненого в особливо великому розмірі.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2025 року у справі № 757/43291/25-к до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 04.11.2025 року з альтернативою внесення застави у розмірі 39 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 119 908 800 грн.
31.10.2025 року керівником Печерської окружної прокуратури м. Києва продовження строку досудового розслідування до 3 (трьох) місяців.
03.11.2025 року (клопотання датоване 31.10.2025 року) слідчий СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_10 за погодженням із прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, із визначенням розміру застави у межах 39 600 (тридцять дев'ять тисяч шістсот) прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 119 908 800 (сто дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч вісімсот) гривень, щодо ОСОБА_7 у межах строку досудового розслідування.
03.11.2025 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого та продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 02.12.2025 року включно, із визначенням застави у межах 39 600 (тридцять дев'ять тисяч шістсот) прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 119 908 800 (сто дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч вісімсот) гривень, із визначенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі її внесення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей та інше.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, вважає доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 необґрунтованими, невмотивованими та такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя, всупереч доводам захисника, дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зважаючи на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема на п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень.
Фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри, що підтверджується на даному етапі досудового розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в матеріалах клопотання.
Крім цього, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та конкретні обставини кримінального провадження.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що заявлені ризики з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та існують на теперішній час. Органом досудового розслідування в достатній мірі доведено продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто про існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, при цьому достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах клопотання відсутні.
На підтвердження своїх висновків про наявність вказаних ризиків слідчий суддя навів змістовні доводи, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_7 даних про його особу в сукупності, є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 02.12.2025 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно, з урахуванням та в межах вимог ст. 182 КПК України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, заставу у межах 39 600 (тридцять дев'ять тисяч шістсот) прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 119 908 800 (сто дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч вісімсот) гривень, що зможе належним чином забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
Твердження захисника про те, що з клопотанням про застосування запобіжного заходу до суду звернувся неуповноважений суб'єкт, повідомлення про підозру ОСОБА_7 було складено неуповноваженим суб'єктом та повідомлення про підозру ОСОБА_7 було вручено на виконання незаконної та невмотивованої постанови, не знайшли підтверджень під час апеляційного розгляду та спростовуються наступним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру здійснюється адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень;
Відповідно до положень ч. 2 ст. 481 КПК України Генеральний прокурор (виконувач обов'язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.
З матеріалів клопотання вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 05.09.2025 року, складене та підписане виконувачем обов'язків керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_13 та відповідно до постанови останнього від 05.09.2025 року, доручено прокурорам Печерського окружної прокуратури м. Києва, які входять до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, здійснити письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
Щодо твердження апелянта, що стороною обвинувачення пропущено строк на здійснення повідомлення про підозру, також не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.09.2025 року, вбачається, що фактичний час затримання ОСОБА_7 о 17 год. 00 хв. 04.09.2025 року. Відповідно до підпису про отримання письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 05.09.2025 року, останнім зазначено час 05.09.2025 року о 16 год. 00 хв., тобто повідомлення про підозру вручено ОСОБА_7 відповідно до положень ч. 2 ст. 278 КПК України
Щодо доводів сторони захисту про те, що слідчою суддею допущено істотне порушення вимог КПК України та постановлено оскаржувану ухвалу про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 на момент, коли строк дії попередньої ухвали закінчився, а вказане порушення в подальшому було підтверджено колегією суддів Київського апеляційного суду в ухвалі від 05.11.2025 року, постановленій у справі №757/43291/25-к (апеляційне провадження №11-сс/824/7274/2025), то колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді від 06.09.2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На момент постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді від 03.11.2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою, зазначена ухвала від 06.09.2025 року була чинною, не скасованою та підлягала виконанню, а отже створювала належну процесуальну підставу для вирішення питання про продовження строку застосування запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 05.11.2025 року ухвалу слідчого судді від 06.09.2025 року було скасовано з одночасним перерахунком строку тримання під вартою до 02.11.2025 року, колегія суддів визнає неспроможними з огляду на таке.
Процесуальна законність судового рішення оцінюється виходячи з обставин та правового стану, які існували на момент його постановлення. Скасування судового рішення в апеляційному порядку тягне припинення його дії з моменту постановлення відповідного апеляційного рішення, але саме по собі не свідчить про відсутність у суду першої інстанції повноважень діяти на підставі такого рішення до моменту його скасування.
Постановляючи оскаржувану ухвалу 03.11.2025 року, слідчий суддя був зобов'язаний керуватися чинною на той час ухвалою, а саме ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.09.2025 року та не міг передбачати подальше її скасування апеляційним судом. Інше тлумачення призвело б до порушення принципу правової визначеності та покладення на суд обов'язку оцінювати можливі майбутні процесуальні рішення, що суперечить засадам кримінального провадження.
Колегія суддів також враховує, що в межах апеляційного перегляду ухвали від 03.11.2025 року предметом перевірки є законність і обґрунтованість саме цього судового рішення, а не правомірність ухвали від 06.09.2025 року чи наслідки її подальшого скасування. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки процесуальних наслідків ухвали Київського апеляційного суду від 05.11.2025 року, що виходить за межі предмета апеляційного перегляду.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя належним чином перевірив наявність ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, оцінив доводи сторін, обґрунтував неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу та дійшов мотивованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при ухваленні рішення колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість інші доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, з внесеними доповненнями до неї, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 про продовження строку тримання під вартою, із визначенням розміру застави у межах 39 600 (тридцять дев'ять тисяч шістсот) прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 119 908 800 (сто дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч вісімсот) гривень та продовжено строк тримання під вартою до 02.12.2025 року включно, із визначенням застави у межах 39 600 (тридцять дев'ять тисяч шістсот) прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 119 908 800 (сто дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч вісімсот) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі її внесення, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4