справа № 358/2043/24 головуючий у суді І інстанції Лебединець Г.С.
провадження № 22-ц/824/13622/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
23 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Колективного підприємства «Білоцерківбуд» поданою представником - адвокатом Козачковим Віталієм Леонідовичем на рішення Богуславського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Білоцерківбуд» в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна служба України з питань праці про встановлення факту нещасного випадку на виробництві,
у грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом до КП «Білоцерківбуд» в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна служба України з питань праці про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, у якому просив:
встановити факт нещасних випадків на виробництві, який стався із ним у жовтні 1999 року та в грудні 2005 року під час виконання службових обов'язків в КП «Білоцерківбуд»;
зобов'язати Державну службу з питань праці провести розслідування нещасного випадку, що сталися з ним у жовтні 1999 та в грудні 2005 під час виконання службових обов'язків в КП «Білоцерківбуд» та скласти акти розслідування нещасних випадків.
В обґрунтування позову зазначив, що з 15 січня 1988 року по 07 вересня 2009 року працював у КП «Білоцерківбуд» спочатку в комплексній бригаді, потім на посаді муляра, а з 05 листопада 1999 року на посаді сторожа. Восени 1999 року підприємство, на якому позивач працював, приймало участь у розбудові Таращанської районної лікарні. У зв'язку із недостатністю робочої сили, близько двох з половиною місяців, ОСОБА_1 був задіяний у непомірних фізичних навантаженнях, що призвело до стійкої втрати працездатності. Внаслідок чого 29 жовтня 1999 року позивач звернувся до лікаря-хірурга, де йому було встановлено діагноз «правостороння пахова грижа», що підтверджується записом у його медичній картці. Згідно наказу відповідача №364-к від 05 листопада 1999 року позивача було переведено на посаду «сторожа» з 05 листопада 1999 року по 06 грудня 1999 року. На цій посаді він працював до 2009 року та його переміщення було пов'язане із станом його здоров'я, про що він повідомив роботодавця. З 1999 року ОСОБА_1 постійно звертається до лікувальних закладів із скаргами на своє здоров'я, пов'язане із опорно-руховим апаратом.
Крім того, в кінці грудня 2005 року, знаходячись на своєму робочому місці, за відсутності світла, не втримавшись на льоду, ОСОБА_1 впав та отримав травму. До лікарів травматолога та терапевта він звернувся лише 05 січня 2006 року. В подальшому йому було встановлено діагноз «забій в області серця» та «закрита травма грудної клітини» (2005 р.). В обох випадках відповідачем не створювалася комісія, не проводилося жодного розслідування, будь-яких виплат він не отримував. Після звільнення ніде не працював та весь час періодично займався своїм лікуванням.
16 травня 2013 року ОСОБА_1 вперше було встановлено 3 групу інвалідності, діагноз «вертеброгенна мієлорадикулопатія грудного та поперекового відділу хребта з стійким больовим синдромом, нейро-трофічними порушеннями, порушенням функції тазових органів». 01 червня 2019 року йому було встановлено 3 групу інвалідності довічно та дано висновок - «обмежено працездатний».
У листопаді 2023 року на прохання клініки професійних захворювань надати відомості про проходження медичних оглядів працівника ОСОБА_1 , керівництво КП «Білоцерківбуд» відмовилося. У листопаді 2024 до відповідача був направлений адвокатський запит, зокрема і про надання відомостей про проходження медичних оглядів працівника ОСОБА_1 . Однак відповідачем не було надано відповіді. Згідно відповіді Державної служби України з питань праці від 24 червня 2024 року йому було повідомлено про те, що розслідування проводиться незалежно від дати настання нещасного випадку та/ або гострого професійного захворювання в разі встановлення факту їх настання за рішенням суду. Вказані обставини стали підставою для його звернення до суду із даним позовом.
Представник відповідача - адвокат Козачков В.Л. просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає позов безпідставним, надуманим та позовні вимоги такими, що не підтверджуються відповідними доказами. Зазначив, що протягом 25 років позивач не звертався до державних органів щодо встановлення даних фактів, пояснення свідків є суперечливими та вони не надали інформації щодо заподіяння шкоди здоров'ю позивача у зазначені останнім періоди.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт нещасного випадку на виробництві, який стався із ОСОБА_1 при виконанні ним трудових обов'язків в КП «Білоцерківбуд» у жовтні 1999 року та внаслідок якого заподіяно шкоду його здоров'ю. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з КП «Білоцерківбуд» в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник Колективного підприємства «Білоцерківбуд» - адвокат Козачков Віталій Леонідович 26 червня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року.
Посилається на те, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на покази яких послався місцевий суд при ухваленні оскаржуваного рішення, надавали суперечливі пояснення, що в свою чергу свідчить про сумнівність даних свідків. Більше того матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання Колективним підприємством «Білоцерківбуд» будь-яких будівельних робіт на об'єкті Таращанська районна лікарня, а тим паче залучення до виконання будівельних робіт позивача, а тим паче виконання позивачем робіт в порушення вимог нормативно-правових актів в сфері охорони праці.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд керувався лише суперечливими показами двох свідків, та при цьому залишив поза увагою відсутність належних та допустимих доказів які б підтверджували обставини справи якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, та залишив поза увагою вимоги нормативно-правових актів, невиконання вимог яких свідчать про відсутність факту нещасних випадків про які зазначає позивач.
Посилаючись на Закон України «Про охорону праці» та Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №337 від 17 квітня 2019 року вважає, що обов'язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця. Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності регулюються саме Порядком.
Положення Порядку №337 дають підстави дійти висновку, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнаним нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов'язаності чи непов'язаності нещасного випадку з виробництвом. Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду. У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов'язаний/ не пов'язаний з виробництвом, і відповідно до цього ухвалити рішення. Суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №227/2301/21.
Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд перебрав на себе функції комісії щодо встановлення факт нещасного випадку і безпідставно та необґрунтовано зробив висновок про те, що захворювання позивача пов'язане з виробництвом.
Враховуючи, що суд не є спеціальним суб'єктом щодо встановлення факту пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку або відповідного захворювання з виробництвом, в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Колективного підприємства «Білоцерківбуд» поданою представником - адвокатом Козачковим Віталієм Леонідовичем на рішення Богуславського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Білоцерківбуд» в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна служба України з питань праці про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
19 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти доводів апелянта вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник Колективного підприємства «Білоцерківбуд» - адвокат Козачков Віталій Леонідович доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за даними трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , позивач 15 січня 1988 року прийнятний до МПК-260 треста «Білоцерківхімбуд» бетонщиком другого розряду у комплексну бригаду; 20 липня 1989 року йому присвоєний третій розряд муляра; 05 листопада 1999 року - переведений сторожем виробничої бази; 07 вересня 2009 року - звільнений за згодою сторін. В подальшому перебував на обліку в центрі зайнятості, відомості про інші місця роботи - відсутні.
Згідно копії наказу №364-к від 05 листопада 1999 року ОСОБА_1 переведений з 05 листопада 1999 по 06 грудня 1999 включно сторожем бази у зв'язку із вибуттям у щорічну відпустку сторожа будівельної ділянки.
Згідно довідки КП «Білоцерківбуд» від 02 грудня 2021 року №75, ОСОБА_1 дійсно працював у ПМК-260 КП «Білоцерківхімбуд» в м. Богуслав Київської області з 15 січня 1988 року по 07 вересня 2009 року.
Згідно повідомлення МСЕК від 16 травня 2013 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності по 01 червня 2015 року.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 16 травня 2019 року, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності довічно; причина інвалідності - ураження ОРА; рекомендовано - диспансерний огляд у невролога.
Згідно витягу з історії хвороби №603560/1104 від 18 квітня 2013 року, ОСОБА_1 в період з 09 квітня 2013 року по 18 квітня 2013 року знаходився на лікуванні у КЗКОР «Київська обласна клінічна лікарня» у відділенні захворювань периферичної нервової системи, ранньої реабілітації з інтенсивною терапією та відновного лікування цереброваскулярної патології; виписаний із відділенням із заключними діагнозами, пов'язаними із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів.
28 лютого 2017 року ОСОБА_1 був проконсультований лікарем Консультативного поліклінічного відділення ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» та за результатами досліджень йому було рекомендовано лікування у травматолога.
16 листопада 2023 року ОСОБА_1 був проконсультований лікарем Консультативного-діагностичного відділення профпатології КНМ «Київська міська клінічна лікарня №5» за заключними діагнозами, пов'язаними із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів та йому рекомендовано диспансерний нагляд та лікування у сімейного лікаря.
Згідно направлення Богуславської ЦРЛ, ОСОБА_1 було направлено до КОКЛ №1 на консультацію до гастроентеролога із даними обстежень за 2008 рік. В направленні зазначено: місце роботи - ПМК 260 охоронник; хворіє з 1999 р.; захворювання пов'язує з частим підйомом вантажу в 1999 р.
03 квітня 2012 року ОСОБА_1 проведено обстеження - електронейроміографія в АМН України ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» щодо оцінки функції м'язів та нервової тканини.
Згідно направлення Богуславської ЦРЛ від 19 березня 2013 року, ОСОБА_1 було направлено до КОКЛ №1 на консультацію до невролога із даними обстежень за 2012 рік. В направленні зазначено: місце роботи - не працює; час захворювання - 1999 р. Направлений на консультацію та вирішення питання подальшого лікування в умовах КОКЛ №1 та видачі заключення для МСЕК.
Згідно виписки №938/122 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 11 лютого 2014 року по 25 лютого 2014 року він перебував на стаціонарному лікуванні у Богуславській ЦРЛ із відомостями про повний діагноз, пов'язаний із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів. Виписаний із незначним покращенням.
Згідно виписки №5276/673 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 20 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2014 року він перебував на стаціонарному лікуванні у Богуславській ЦРЛ із відомостями про повний діагноз, пов'язаний із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів. Виписаний із незначним покращенням.
Згідно виписки №580/78 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 26 січня 2015 року по 06 лютого 2015 року він перебував на стаціонарному лікуванні у Богуславській ЦРЛ із відомостями про повний діагноз, пов'язаний із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів. Виписаний із незначним покращенням.
Згідно виписки №1850/221 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 10 квітня 2017 року по 19 квітня 2017 року він перебував на стаціонарному лікуванні у Богуславській ЦРЛ із відомостями про повний діагноз, пов'язаний із захворюваннями хребта, порушенням функції тазових органів. Виписаний із незначним покращенням.
10 січня 2018 року ОСОБА_1 був проконсультований у ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова НАМН України» та згідно консультативного висновку №9755, йому рекомендоване амбулаторне лікування під наглядом лікуючого лікаря.
Згідно виписки із медичної карти хворого ОСОБА_1 від 04 березня 2025 року №44, стан хворого - після перенесеної закритої травми грудної клітини (2005 р); 29 вересня 1999 року - встановлено діагноз правобічна пахова грижа; 05 січня 2006 року - забій правого зап'ястка; в період з 2006-2008 неодноразово звертався за медичною допомогою. В медичний карті наявний запис за 15 квітня 2013 року - закрита травма грудної клітини (2005 р.).
Згідно листа КП «Білоцерківбуд» від 28 листопада 2024 року №5, за період роботи ОСОБА_1 на підприємстві, будь-яких нещасних випадків, в результаті яких йому було заподіяно (отримано) шкоди здоров'ю (професійні захворювання, виробничі травми, нещасні випадки), тощо не фіксувалися.
Листом КУ БМР «Трудовий архів» від 02 листопада 2021 року №205 позивача повідомлено про неможливість надати довідки про нещасний випадок на виробництві щодо нього, оскільки документи з особового складу підприємства ПМК-260 КП «Білоцерківбуд» на зберігання в архів не надходили.
Листом Державної служби з питань праці від 24 червня 2024 року позивача повідомлено, що процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві визначена Порядком розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві визначена Порядком, затв. Постановою КМУ від 17 квітня 2019 року №337; у разі встановлення факту нещасного випадку та /або гострого професійного захворювання рішенням суду розслідування проводиться незалежно від їх дати. Крім того, позивачу вказаним листом роз'яснено право на звернення до суду для встановлення фактів нещасних випадків, які сталися у 1999 та 2005 р.р.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що в період 2000-2023 р.р він працював начальником Богуславського фонду соціального страхування він нещасних випадків. У вказаний період до нього звертався ОСОБА_1 для отримання консультацій з приводу того, що він працював на виробництві, втратив здоров'я та які необхідно мати документи для встановлення факту нещасного випадку чи професійного захворювання. Точного часу звернення ОСОБА_1 до нього він не пам'ятає, однак зазначив, що приблизно це 2020р. ОСОБА_1 звертався до нього в усному порядку не менше 10 разів протягом певного періоду. Під час звернень позивач повідомляв йому, що працював на МПК-260 та його відряджали на роботу на різних об'єктах. Він (свідок ОСОБА_4 ) рекомендував ОСОБА_1 звернутися до керівництва МПК-260, оскільки позивач не знав чи проводилось розслідування нещасного випадку на виробництві. В подальшому після кожного візиту позивач повертався та розказував, що необхідних документів у роботодавця немає. Про те, що позивачу було відмовлено роботодавцем у наданні документів, йому відомо зі слів позивача.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив наступне. В «Білоцерківхімбуд» він працював із 1997 р., із бригадами вахтовим методом. В 1999 його разом із іншими робітниками направили в м. Тараща на розбудову лікарні, де сказали їм робити кришу. Разом із ним в м. Тараща в бригаді був позивач ОСОБА_1 . Для цього необхідно було внизу колотити раствор та вручну подавати вгору. Крім того, необхідно було подавати вгору, також плитку 50х50 скляну. Вказані роботи виконував позивач. На початку робіт їх було 2 чоловіка - підсобних, однак в подальшому інший робітник не вийшов на роботу, тому позивач один продовжив виконувати вказану роботу. Зазначив, що позивач виконував один роботу приблизно 2 тижні, в подальшому зазначив, що більше тижня. Позивач повідомляв його (свідка ОСОБА_6 ), що йому важко одному виконувати всю роботу, однак у допомогу йому нікого не давали, оскільки ПМК-260 вже розпадався та роботу потрібно було виконати. Після цих робіт позивач повідомляв його, що звертався до лікаря, в подальшому позивача перевели сторожем. Про скарги позивача він особисто керівництву не доповідав, оскільки вони вже закінчили роботу на об'єкті. ОСОБА_1 одноособово виконував підсобні роботи на об'єкті: колотив розчин, подавав його, подавав плитку. Достеменно об'єми розчину він не може повідомити. Подавав розчин ОСОБА_1 у відрах, по одному відру приблизно вагою 10-12 кг, подавав плитку 1 вагою приблизно 15 кг, використовував лебідку також.
Вирішуючи спір місцевий суд на підставі наданих позивачем доказів встановив доведеним, що з ним стався нещасний випадок на виробництві у жовтні 1999 року, а доказів протилежного представником відповідача не надано.
Разом із тим, вимоги позивача про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, який стався із ним при виконанні трудових обов'язків в КП «Білоцерківбуд» в грудні 2005 року не підтверджуються сукупністю наданих позивачем доказів та викладена письмова інформація в них є суперечливою. Так, зокрема, витяг з історії хвороби містить інформацію про наявність у ОСОБА_1 закритої травми грудної клітини за 2005р. Разом із тим виписка із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 на а.с. 57 містить інформацію про те, що ОСОБА_1 05 січня 2006 року був проконсультований травматологом та у нього виявлений - забій правого зап'ястка. Інші письмові докази не містять підтвердження доводів заявника за даним фактом, свідки даної події - відсутні.
Крім того, вимоги позову в частині зобов'язання Державної служби з питань праці провести розслідування нещасного випадку врегульовані «Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» №337 від 17 квітня 2019 року, яким передбачені відповідні дії уповноважених осіб в разі встановлення факту нещасного випадку на виробництві на підставі рішення суду.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Згідно із частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.
У частинах першій та другій статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю працівника або настала його смерть.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».
Згідно зі статтею 171 КЗпП України роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» також установлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.
Отже, обов'язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а в разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №235/3344/20.
Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві врегульована Порядком № 337.
Порядком №337 визначено: нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.
Пунктом 9 Порядку №337 передбачено, що розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання. У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.
На підставі пункту 10 Порядку №337, спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки; випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов'язків; гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків; нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого; випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов'язків; нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Пунктом 12 Порядку №337 визначено, що на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія). Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров'я, заяви потерпілого, членів його сім'ї чи уповноваженої ним особи.
Окрім того, пунктом 29 указаного Порядку визначено, що факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено в судовому порядку. Якщо такий факт встановлено в судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації).
За обставинами цієї справи позивач ОСОБА_1 працював у відповідача, зокрема у період з 20 липня 1989 року по 05 листопада 1999 рік мулярем при будівництві Таращанської ЦРЛ, після чого був переведений на посаду охоронника. Свідок ОСОБА_5 підтвердив обставини виконання позивачем, також, підсобних робіт у 1999 році під час розбудови Таращанської лікарні. Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача захворювань хребта та порушення функції тазових органів. За інформацією з трудової книжки ОСОБА_1 останній після звільнення з КП «»Білоцерківбуд» за станом здоров'я ніде не працював. Свідок ОСОБА_2 підтвердив факт неодноразового звернення позивача до нього щодо збору доказів для оформлення нещасного випадку на виробництві за час роботи позивача у відповідача.
У зв'язку з цим місцевий суд правомірно встановив, що відповідачем як роботодавцем не були дотримані положення Закону України «Про охорону праці», статей 153, 171 КЗпП України, Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, щодо ініціювання проведення спеціального розслідування нещасного випадку із працівником товариства.
У зв'язку з цим суд дійшов загалом правильного висновку про встановлення саме юридичного факту - настання нещасного випадку із працівником КП «»Білоцерківбуд» ОСОБА_1 у жовні 1999 року і таке рішення є підставою для проведення відповідного розслідування.
Водночас, суд не звернув уваги, що визнання нещасного випадку пов'язаним чи не пов'язаним з виробництвом належить до повноважень відповідної комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку, оскільки за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі №227/2301/21 суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом. Вказані висновки щодо порядку та обставин юридичного факту, який має право встановити суд у розгляді подібної категорії справ підтримав Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі №484/5574/24.
За встановлених обставин, місцевий суд зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту, що має юридичне значення, проте вийшов за межі повноважень судового органу, встановивши причинно-наслідковий зв'язок між фактом і наслідком у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_1 .
Такі висновки (щодо пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом) мають бути зроблені відповідною комісією за результатами розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку у задоволеній частині позовних вимог, однак з підстав, які колегія апеляційного суду вважає частково помилковими, оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині мотивів та підстав такого висновку відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, а резолютивну частину належить викласти у редакції цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Білоцерківбуд» подану представником - адвокатом Козачковим Віталієм Леонідовичем - задовольнити частково.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції:
Встановити факт нещасного випадку на виробництві, який стався із ОСОБА_1 в КП «Білоцерківбуд» у жовтні 1999 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29 грудня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова