Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/16852/2025
м. Київ Справа № 359/10377/25
20 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ульянова Олега Віталійовича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Семенюти О.Ю., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на частку в спільному сумісному майні,-
У серпні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд: встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 ; визнати садовий будинок з господарчими, побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 777 га з кадастровим номером 3220882903:03:038:0058, з цільовим призначенням для колективного садівництва в СТ «Парус» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю сторін, а також визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку в цих об'єктах нерухомого майна.
У поданій заяві про забезпечення позову, посилаючись на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про обтяження квартири, будинку та земельної ділянки, ОСОБА_1 має можливість відчужити вказані об'єкти нерухомого майна у власність інших осіб, яка постійно проживає на непідконтрольній території України, а невжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення суду про задоволення позову, позивач ОСОБА_3 просив суд накласти арешт на садовий будинок з господарчими, побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 777 га з кадастровим номером 3220882903:03:038:0058, з цільовим призначенням для колективного садівництва в СТ «Парус» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; квартиру АДРЕСА_2 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на садовий будинок з господарчими, побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;земельну ділянку площею 777 га з кадастровим номером 3220882903:03:038:0058,з цільовим призначенням для колективного садівництва, розташовану в садовому товаристві «Парус» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; квартиру АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ульянов Олег Віталійович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу без будь яких доказів того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Сторона відповідача вважає, що метою подання позову ОСОБА_4 є не захист своїх прав, а накладення арештів на майно ОСОБА_1 та затягування судового процесу з метою психологічного та економічного тиску для змушування ОСОБА_1 до переоформлення частини цього майна на позивача.
На переконання сторони відповідача, подання даного нового позову про встановлення факту спільного проживання, визнання права спільної власності на спільне набуте майно», а також клопотання про його забезпечення, є зловживанням своїми процесуальними правами зі сторони позивача.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 з моменту звернення ОСОБА_2 в липні 2020 року з позовами по заволодінню її майном та клопотаннями про накладення арешту, жодного разу не робила якихось дій, які б свідчили про те, що вона бажає відчужити це майно.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
В судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, учасники справи не з'явились.
Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
19 листопада 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ульянова Олега Віталійовича надійшло клопотання до Київського апеляційного суду про відкладення розгляду справи, призначеного судом апеляційної інстанції на 20 листопада 2025 року, посилаючись на погане самопочуття.
Відповідно до норм Цивільного процесуального законодавства відкладення розгляду справи є правом суду, яке реалізується в залежності від обставин неможливості вирішення спору. Неявка учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не відноситься до обставин, що унеможливлюють розгляд справи.
Доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні представником відповідача суду не надано, отже, відсутні підстави для визнання причини неявки сторони відповідач в судове засідання поважною, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ульянова Олега Віталійовича про відкладення розгляду справи.
З урахуванням вжитих судом апеляційної інстанції заходів щодо належного та завчасного повідомлення учасників справи, у тому числі відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Ульянова Олега Віталійовича, про розгляд справи, колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України, вважає, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому вважає можливим слухати справу у відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на частку в спільному сумісному майні.
Матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, зводиться довстановлення факту проживання однією сім'єю в період з червня 2016 року по лютий 2020 року; визнання спільною сумісною власністю сторін садового будинку з господарчими, побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 777 га з кадастровим номером 3220882903:03:038:0058, з цільовим призначенням для колективного садівництва в СТ «Парус» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; квартири АДРЕСА_2 ; визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину садового будинку з господарчими, побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 777 га з кадастровим номером 3220882903:03:038:0058, з цільовим призначенням для колективного садівництва в СТ «Парус» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; квартиру АДРЕСА_2 .
Одночасно з позовом ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на садовий будинок з господарчими, побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 777 га з кадастровим номером 3220882903:03:038:0058, з цільовим призначенням для колективного садівництва в СТ «Парус» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; квартиру АДРЕСА_2 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .
Вимоги заяви обгрунтовані тим, що право власності на спірне майно оформлено на ім?я відповідача ОСОБА_1 .В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про обтяження квартири, будинку та земельної ділянки та відповідач ОСОБА_1 , яка постійно проживає на непідконтрольній території України, - м. Луганськ, має можливість в будь-який момент, до ухвалення рішення у цій справі, відчужити вказані об'єкти нерухомого майна у власність інших осіб, що може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, в разі задоволення позову.
До заяви долучено Інформацйну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що право власності на об?єкти нерухомого майна: садовий будинок з господарчими, побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 3220882903:03:038:0058, з цільовим призначенням для колективного садівництва в СТ «Парус» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.20-21 виділені матеріали).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на садовий будинок з господарчими, побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;земельну ділянку площею 777 га з кадастровим номером 3220882903:03:038:0058 з цільовим призначенням для колективного садівництва, розташовану в садовому товаристві «Парус» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом спору є садовий будинок з господарчими, побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 3220882903:03:038:0058, з цільовим призначенням для колективного садівництва в СТ «Парус» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; квартира АДРЕСА_2 .
Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №441698300 від 1 вересня 2025 року вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на садовий будинок з господарчими, побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 3220882903:03:038:0058 з цільовим призначенням для колективного садівництва в СТ «Парус» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; квартиру АДРЕСА_2 . В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек відсутні записи про застосування обтяження відносно вказаних об'єктів нерухомого майна.
З урахуванням ризиків можливого відчуження нерухомого майна, що є предметом спору, невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а тому захід забезпечення позову, обраний ОСОБА_2 , є співмірним заявленим позовним вимогам та відповідає їх змісту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.
Відповідно, позивач має право заявляти вимогу про забезпечення позову обравши спосіб, який на його думку, буде гарантувати виконання рішення суду винесеного на його користь.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявна тоді, коли у сторони спору є можливість розпорядитися об?єктом прав, що став предметом спору.
Саме з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача (ів) на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову.
Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що відповідно до заявлених вимог позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 предметом спору є визнання спільною сумісною власністю сторін нерухомого майна та його поділ, право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_1 .
Документально підтверджене право власності на спірне майно за відповідачкою ОСОБА_1 надає власнику реальну можливість до вирішення судом спору розпорядитись майном, що є предметом спору, оскільки відсутні будь-які юридичні обмеження щодо відчуження спірного майна.
Отже, заявником (позивачем) підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, що є предметом спору, оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує можлива загроза ускладнення з реалізацією цього рішення суду.
Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, яке зареєстроване за відповідачкою, є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, який відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Встановивши при розгляді заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, що між сторонами дійсно виник спір, з'ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, про поділ якого заявлені вимоги, як спільної сумісної власності, що зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_1 ,оскільки такий вид забезпечення позову безпосередньо пов'язаний з суб'єктивними правами позивача на предмет спору та спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що метою забезпечення позову у цій справі є збереження зареєстрованого за відповідачкою майна для виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Відповідні заходи забезпечення позову (арешт на спірне майно) лише тимчасово обмежують право особи на розпорядження належним їй майном та жодним чином не впливають на реалізацію права володіння та користування ним.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначився з нормами права, які підлягають застосуванню, надав обґрунтовану правову оцінку співмірності заявленого виду забезпечення позову, наявності ризиків невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову і дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів реальної загрози невиконання рішення суду та доказів на підтвердження наміру відчужити належне відповідачу майно не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Аргументи апеляційної скарги про те, що подання ОСОБА_2 даного нового позовупро встановлення факту спільного проживання, визнання права спільної власності на спільне набуте майно, а також клопотання про його забезпечення, є зловживанням своїми процесуальними правами зі сторони позивача, фактично зводяться до вирішення заявлених позовних вимог ОСОБА_2 , що не допускається на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви, викладені судом першої інстнції в оскаржуваній ухвалі, для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову і відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ульянова Олега Віталійовича про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки наданих заявником доказів та їх належного обґрунтування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ульянова Олега Віталійовичаслід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ульянова Олега Віталійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: