Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/16640/2025
м. Київ Справа № 758/13559/24
20 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюка В.В., у цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовомдо Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що між сторонами було укладено договір шляхом прийняття (акцепту) позивачем пропозиції відповідача.
У акті загального огляду житлового будинку АДРЕСА_1 від 22.03.2024 року вказано, зокрема, що інженерні мережі та теплоізоляція ХВП, ГВП, ЦО та ВВ потребують поточного ремонту. Будинок готовий до експлуатації у весняно-літній період 2024 року.
28.05.2024 року у квартирі позивача відбулось залиття, відомості про що зафіксовані у акті про залиття квартири АДРЕСА_2 від 04.06.2024року.
Залиття сталося внаслідок аварійного прориву внутрішньо будинкового горизонтального трубопроводу (лежака) гарячого водопостачання, розташованого на технічному поверсі зазначеного будинку, через фізичний знос інженерно-комунікаційних мереж, зокрема,трубопроводу гарячого водопостачання, який потребує капітального ремонту.
Відповідно до звіту №71/24 про оцінку збитків, нанесених власнику квартири АДРЕСА_2 , від 20.06.2024 року (з урахуванням листа від 13.11.2024 року) розмір матеріального збитку, який завдано позивачу в результаті залиття квартири АДРЕСА_2 , яке виявлено 29.05.2024 року, станом на момент складання даного звіту становить 241 142 грн.
Посилаючись на те, що відповідачем неналежним чином виконувались обов'язки по утриманню внутрішньо-будинкових мереж у будинку за адресою АДРЕСА_1 ла суд:
визнати дії відповідача таким, що порушують права позивача, як споживача комунальної послуги відповідно до п.1,3 ч.1 ст.7, ст.8 та ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;
стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 241 142 грн та моральну шкоду, завдану у зв'язку з порушенням прав споживача у розмірі 50 000 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 241 142 грн, 5000 грн судових витрат на проведення експертизи та 1929,13 грн судового збору.
В іншій частині в задоволенні вимог відмовлено.
Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої інстанції, відповідач Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди відмовити у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 493,76 грн.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що причиною залиття квартири позивачки є аварійний порив внутрішньобудинкового горизонтального трубопроводу (лежака) гарячого водопостачання, розташованого на технічному поверсі вказаного житлового будинку, який стався через фізичний знос інженерно-комунікаційних мереж, зокрема, трубопроводу гарячого водопостачання, який потребує капітального ремонту, та не входить до вартості послуг, які надає Комунальне підприємство. Вважає, що саме власники/співвласники ( у тому числі і позивачка) багатоквартирного будинку зобов'язані забезпечувати належний технічний стан квартир, в тому числі інженерних мереж будинку, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
До моменту обрання управителя, тобто до 01.03.2025 року, Комунальне підприємство надавало послуги за тарифом, встановленим розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 року № 668.
З вищезазначеного розпорядження вбачається, що роботи з поточного та капітального ремонту до структури тарифу по житловому будинку АДРЕСА_1 , не входять.
Зазначає, що наказом Державного комітету України з питань житлово-комунальних послуг від 10.08.2004 року № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків та споруд» (далі - Наказ) визначено та впорядковано види робіт за критеріями - поточний/капітальний.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», прийняття рішень щодо проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку, визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком віднесено до повноважень зборів співвласників багатоквартирного будинку.
Обрання напрямку співфінансування ремонтних робіт по будинку належить виключно до повноважень зборів співвласників багатоквартирного будинку.
Тобто, саме власники/співвласники зобов'язані визначитися з способом розрахунку частки кожного співвласника у фінансуванні робіт та способу накопичення коштів. А тому, саме співвласники багатоквартирного будинку, зобов'язані забезпечувати технічне обслуговування та, в разі потреби,проведення поточного чи капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, а Комунальне підприємство є тільки виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і відповідає тільки за надані послуги відповідно до їхнього переліку та в межах коштів, які сплачують споживачі.
Також, судом першої інстанції проігноровані посилання та докази, подані Комунальним підприємством, які містяться у матеріалах справи, з яких вбачається, що виконавцем послуг проводяться весняні та осінні огляди житлових будинків у Подільському районі м. Києва, у тому числі, проведено і загальний огляд житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується складеними Актами огляду від 24.03.2023 року, від 25.09.2023року, від 22.03.2024 року та від 20.09.2024 року, з яких вбачається, що мережі гарячого водопостачання будинку та централізованого опалення потребують саме капітального ремонту (акти містяться у матеріалах справи).
Власників/Співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку було поінформовано про необхідність проведеннякапітального ремонту внутрішньобудинкового горизонтального трубопроводу (лежака) гарячого водопостачання, що підтверджується оголошеннями Комунального підприємства, (оголошення містяться у матеріалах справи).
Рішень, пропозицій, звернень від власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 щодо необхідності та порядку проведення капітального ремонту до Комунального підприємства не надходило.
Також, сторона відповідача не може погодитися з доводами суду першої інстанції про те, що Звіт № 71/24 про оцінку збитків, нанесених власнику квартири АДРЕСА_2 , є належним доказом у справі.
Зазначає, що зі Звіту № 71/24 про оцінку збитків від 20.06.2024 року вбачається, що огляд квартири позивачки оцінювачем проведено 04.05.2024року, що передувало даті залиття- 28 травня 2014 року, а також об'єктом дослідження була не квартира позивача, а інша квартира, що судом першої інстанції було проігноровано.
Посилання позивача на те, що при складанні звіту було допущено нібито технічну помилку суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 у Звіті № 71/24 про оцінку збитків, розцінюється Комунальним підприємством, як безпідставне намагання стягнення коштів з останнього.
З огляду на зазначене, вказаний Звіт № 71/24 про оцінку збитків не може вважатися належним та допустимим доказом, наданим на підтвердження вартості відновлювального ремонту, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.
Всупереч запереченням Комунального підприємства, які судом першої інстанції було проігноровано, суд взяв за основу Звіт № 71/24, наданий на підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих в результаті залиття квартири позивачки та покладений в основу рішення на підтвердження розміру матеріального збитку, завданого позивачу в результаті залиття квартири АДРЕСА_2 .
Сторона відповідача вважає, що вина відповідача у залитті квартири АДРЕСА_2 , є недоведеною та спростовується долученими до матеріалів справи доказами, а відтак, причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача та завданими позивачу збитками не встановлений.
Позивачем не доведено вчинення Комунальним підприємством протиправних дій або допущення бездіяльності, які б свідчили про безпосереднє спричинення їй шкоди внаслідок залиття квартири.
Отже, посилання позивачки на те, що заподіювачем шкоди є відповідач так як він не неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо утримання житлового будинку, порушивши при цьому, вимоги Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що призвело до аварії, а також пошкодження її майна, є необгрунтованими та безпідставними.
Позивачкою не надано суду доказів порушення Комунальним підприємством своїх обов'язків, які б перебували в прямому причинному зв'язку з фактом залиття квартири позивачки.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази вини відповідача у заподіяння матеріальної шкодипозивачці внаслідок залиття її квартири, через недоведеність вини Комунального підприємства, судове рішення є необгрунтованим та незаконним і підлягає скасуванню як незаконне.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чунжин Вадим Сергійович просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року- без змін.
Зазначає, що відповідач надав акт огляду будинку, при цьому не надав до суду затверджений план поточного ремонту, кошторис.
Відповідач після огляду будинку повинен був скласти план поточного ремонту, скласти кошторис, погодити кошторис та план поточного ремонту зі співвласниками будинку та почати відповідний ремонт внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання, включити у рахунки фактури нарахування за поточний та капітальний ремонт. Відповідач порушив вимоги формування рахунків за комунальні послуги, усе це свідчить про порушення з боку Відповідача обов'язків передбачених укладеним Договором та діючим законодавством України.
З вище наведеного прослідковується причинно-наслідковий зв'язок між недбалим відношенням відповідача до своїх обов'язків, передбачених договором та діючим законодавством України, та залиттям квартири позивачки, у результаті якого позивачці було завдано моральну та матеріальну шкоду.
До суду не було подано належних доказів підготовки відповідачем будинку до капітального ремонту внутрішньобудинкового горизонтального трубопроводу (лежака) гарячого водопостачання, навіть не надано відповідних планів капітального ремонту, які свідчать про постановку будинку по АДРЕСА_1 на чергу у капітальний ремонт, як це передбачають Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом № 76 від 17.05.2005 року.
Враховуючи те, що у будинку по АДРЕСА_1 мешканці не визначились стосовно реалізації своїх прав та не створили ОСББ або іншу форму самоорганізації та саме відповідач є виконавцем послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій, то відповідальність за шкоду, яка призвела до затоплення квартири позивачки, псування майна позивачки, лежить саме на відповідачеві.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Комунального підприємства « Керуюча компаня з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва Красноштан Олена Василівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Чунжин Вадим Сергійович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12 лютого 1996 року, укладеного на Українській біржі Десятинна, та реєстраційної посвідки Київського БТІ від 29.02.1996 року ОСОБА_3 є власником квартириАДРЕСА_2 .
Згідно копії свідоцтва проперміну прізвища, імені, по батькові, виданого Віддлілом реєстрації актів громадянського стану Подільського району м.Киав 12 вересня 1996 року, запис № 38, ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3 .
14.07.2015 року в газеті Хрещатик було опубліковано Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до положень вказаного договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 14.07.2015 року (надалі за текстом - Договір), наведені в ньому терміни вживаються в такому значенні:
виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання послуги споживачу, відповідно до умов Договору. Таким виконавцем по Подільському району м. Києва є Комунальне підприємство;
послуга (и) - житлово - комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово - комунальну послугу, є власником (орендарем, наймачем) житлового будинку, квартири (житлове приміщення в гуртожитку), власником (орендарем, наймачем) нежитлового приміщення.
Згідно умов п.2.1 вказаного Договору, предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку, а споживачем - забезпечення своєчасності оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Відповідно до умов п.2.1 Договору, предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку в якому знаходиться квартира, а споживачем - забезпечення своєчасності оплати таких послуг за встановленим тарифом, у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Підпункт 3 пункту п. 4.4. Договору визначає, що виконавець зобов'язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки.
У відповідності до п.п. 8 п. 4.4 Договору виконавець зобов'язаний відшкодовувати споживачеві збитки, завдані його майну та (або) приміщенню, шкоду заподіяну життю чи здоров'ю споживача внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості.
Отже, між ОСОБА_3 та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» було укладено Договір шляхом прийняття (акцепту) позивачем пропозиції відповідача, опублікованої 14.07.2015 в газеті Хрещатик.
Вказаний факт відповідачем не заперечується та не спростовується.
Судом також встановлено, що у Акті загального огляду житлового будинку АДРЕСА_1 від 22.03.2024 року вказано, зокрема, що інженерні мережі та теплоізоляція ХВП, ГВП, ЦО та ВВ потребують поточного ремонту. Будинок готовий до експлуатації у весняно-літній період 2024 року.
28.05.2024 року сталося залиття квартирипозивачки, відомості про що зафіксовані у Акті про залиття квартири АДРЕСА_2 від 04.06.2024року, у якому викладено наступне.
Житловий будинок 1983 року забудови, 4 під'їзний. 7 поверховий.
Квартира АДРЕСА_3 ,загальною площею 45.2 кв.м, розташована на 6 поверсі, 2 кімната, приватизована h =2.55 м.
В ході візуального обстеження встановлено наступне:
В квартирі АДРЕСА_3 виконано перепланування.
Приміщення ванної кімнати (поєднаної):
на стелі (підвісна, гіпсокартон) спостерігаються сліди залиття, загальною площею близько 0.10 кв.м.; стельові світильники (2 од.) не працюють; на стіні (гіпсокартон, керамічна плитка) спостерігаються сліди залиття на поверхні плитки площею близько 0.05 кв.м. волосяні тріщини.
На лиштві на полотні міжкімнатних дверей (шпон дуба) спостерігається пошкодження.
Приміщення коридору:
на стелі (підвісна, гіпсокартон) наявні світло-коричневі плями, загальною площею близько 1.90 кв.м.; на стінах (гіпсокартон, шпалери поліпшеної якості) наявні коричневі плями, загальною площею близько 1.35 кв.м., сполучення водоемульсійної фарби площею близько 0.002 кв.м.; напідлозі (паркетна дошка) спостерігається розходження стикових з'єднань дошки довжиною близько 1.40 пог.м. в кількості 4 од., шириною 0.25 пог. м в кількості 5 од.; напідлогових плінтусах (шпон дуба) в місцях їх з'єднань 8 (од.) спостерігається розходження стиків.
Приміщення кімнати:
на стелі (підвісна, гіпсокартон) наявні світло-коричневі плями, загальною площею близько 0.77 кв.м.; на стіні (шпалери поліпшеної якості) наявне незначне відшарування шпалер, загальною площею близько 0.07 кв.м.; на підлозі (паркетна дошка) спостерігається розходження стикових з'єднань дошки шириною 0.20 пог. м. в кількості 2 од., довжиною 1.44 пог.м в кількості 1 од.; на лиштві та коробці міжкімнатних дверей (шпон дуба) спостерігається пошкодження.
Приміщення кімнати:
на підлозі (паркетна дошка) спостерігається розходження стикових з'єднань дошки довжиною 1.40 пог.м. в кількості 3 од.
Висновки та рекомендації:залиття сталося внаслідок аварійного прориву внутрішньобудинкового горизонтального трубопроводу (лежака) гарячого водопостачання, розташованого на технічному поверсі зазначеного будинку, через фізичний знос інженерно-комунікаційних мереж, зокрема, трубопроводу гарячого водопостачання, який потребує капітального ремонту.
Працівниками Комунального підприємства на трубопроводі гарячого водопостачання своєчасно виконані ремонтні роботи, в результаті чого аварійну ситуацію ліквідовано, постачання гарячої води відновлено.
Акт складено уповноваженими особами відповідача в присутності позивача.
Для визначення розміру завданих збитків внаслідок залиття її квартири, позивачкою було замовлено складення звіту.
Відповідно до звіту оцінювача ФОП ОСОБА_2 №71/24 про оцінку збитків, нанесених власнику квартири АДРЕСА_2 від 20.06.2024 року (з урахуванням листа від 13.11.2024 року), розмір матеріальних збитків, завданих позивачці в результаті залиття квартири АДРЕСА_2 , яке виявлено 28.05.2024 року, станом на момент складання даного звіту становить 241 142 грн.
Об'єктом дослідження є квартира АДРЕСА_2 , яка складається з двох жилих кімнат, ванної, коридору, кухні та двох лоджій. Загальна площа квартири за технічним паспортом БТІ 48,25 м2. Огляд проводився 04.06.2024 року.
Для складання Звіту надані наступні документи в електронному вигляді: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12.02.1996року, технічний паспорт квартири АДРЕСА_2 , оформлений 1993 року, акт про залиття квартири АДРЕСА_2 , складений комісією КП «Керуюча компанія Подільського району м. Київ», затверджений головним інженером Музиченко В.від 04.06.2024року; проектний план квартири АДРЕСА_2 .
Звіт про оцінку збитків виконаний суб'єктом оціночної діяльності України - ОСОБА_2 .
Оцінювач ОСОБА_2 зареєстрований в Державномуреєстрі оцінювачів (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 7049 від 25.11.2008року), має вищу освіту і кваліфікацію оцінювача об'єктів в матеріальній формі (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №6335 від 04.10.2008 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №183/2024 від 02 травня 2024 року), стаж роботиоцінювача - з 2008 року.Про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку обізнаний.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що між неправомірними діями відповідача, які виразились в неналежному користуванні внутрішньобудинковими системами трубопроводу та завданою позивачу матеріальною шкодою, є безпосередній причинний зв'язок і є вина відповідача, а відтак, позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача, підлягають стягненню збитки, завдані залиттям квартири, у розмірі 241 142 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не надано жодного доказу в частині обґрунтування суми відшкодування моральної шкоди, та не було надано доказів того, що діями відповідача було принижено честь або гідність позивача, або порушились нормальні життєві зв'язки позивача.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржується, а відтак, керуючись ст.387 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року в частині задоволенних позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди відповідає.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; аварія - пошкодження, вихід з ладу, відмова, неможливість експлуатації внутрішньобудинкових систем, а також пошкодження несучих, огороджувальних та несучоогороджувальних конструкцій будівлі, які спричинили або можуть спричинити шкоду життю та здоров'ю людей, пошкодження майна, унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг споживачам.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
За змістом статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», до типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, входить технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем.
Пунктом 43 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 712, управитель зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору управління, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.
Судом встановлено, відповідачем не заперечується, що житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому заходиться квартира позивачки під АДРЕСА_3 , перебуває на обслуговуванні у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».
Між ОСОБА_1 ою, як власником квартири АДРЕСА_2 , та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, шляхом прийняття (акцепту) позивачем пропозиції відповідача, опублікованої 14.07.2015 року в газеті Хрещатик.
Згідно п.2.1 Договору, предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку в якому знаходитися квартира, а споживачем - забезпечення своєчасності оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Відповідно до п.п. 3 п. 4.4. Договору виконавець зобов'язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки.
В судовому засіданні представником Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» не заперечувався той факт, що відповідач є управителем багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 . Суть заперечень відповідача фактично зводяться до того, що виключно співвласники багатоквартирного будинку, у тому числі і позивачка, зобов'язані забезпечувати належний технічний стан квартир, в тому числі інженерних мереж, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт будинку.
Аналізуючи вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, доводи сторін та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», як управителя багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 , покладено обов'язок з утримання вказаного багатоквартирного будинку, зокрема, обслуговування внутрішньобудинкових систем, здійснення їх поточних ремонтів з метою якісного отримання споживачем комунальної послуги (п.п. 3 п. 4.4. Договору).
Судом також встановлено, що відповідно до акта про залиття квартири АДРЕСА_2 від 04.06.2024року, який підписаний уповноваженими особами відповідача без зауважень та застережень, внаслідок аварійного прориву внутрішньобудинкового горизонтального трубопроводу (лежака) гарячого водопостачання, розташованого на технічному поверсі зазначеного будинку, через фізичний знос інженерно-комунікаційних мереж, зокрема, трубопроводу гарячого водопостачання, який потребує капітального ремонту, сталося залиття квартири АДРЕСА_2 .
Таким чином, вказаним висновком встановлено перебування в будинку АДРЕСА_1 інженерно-комунікаційних мереж, зокрема,трубопроводу гарячого водопостачання, в неналежному стані, що і стало причиною прориву вказаного трубопроводу залиття квартири позивачки 28 травня 2024 року.
Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду регулює ст. 1166 ЦК України.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З урахуванням обставин справи, суд, за вибором потерпілого, може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст.1192 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини даної справи, надавши належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи даний спір, суд 1-ї інстанції правомірно виходив з того, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем своїх функцій щодо утримання в будинку АДРЕСА_1 інженерно-комунікаційних мереж, зокрема трубопроводу гарячого водопостачання, в належному технічному стані, що і стало причиною його прориву та залиття квартири позивача (п.п. 3 п. 4.4. Договору, акт про залиття квартири АДРЕСА_2 від 04.06.2024, який підписаний уповноваженими особами відповідача без зауважень та застережень).
Жодного належного та допустимого доказу на спростування вказаних висновків вдповідачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано.
На підтвердження розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, позивачем надано звіт №71/24 про оцінку збитків, завданих власнику квартири АДРЕСА_2 від 20.06.2024, складений ФОП ОСОБА_2 , яким встановлено, що розмір матеріальних збитків, завданих позивачу в результаті залиття квартири, станом на момент складання даного звіту становить 241 142 грн.
Жодного належного та допустимого доказу на спростування вказаного висновку віповідачем суду не надано.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність вини відповідача у завданні позивачу матеріального збитку, якийпідлягає стягненню з відповідача на користь позивачу у розмірі 241 142 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що Комунальне підприємство надавало послуги за тарифом, встановленим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668, з якого вбачається, що роботи з поточного та капітального ремонту до структури тарифу по житловому будинку АДРЕСА_1 , не входять, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки вказаним розпорядження визначено тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
До структури тарифу, грн. за 1 кв. м загальної площі квартири за місяць входить, зокрема, але не виключно поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньо-будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків).
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що саме співвласники багатоквартирного будинку, зобов'язані забезпечувати технічне обслуговування та, в разі потреби,проведення поточного чи капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, а Комунальне підприємство є тільки виконавцем послуг з утримання будинків, колегія суддів відхиляє, оскільки, в силу положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» такий обовязок у власників квартир та нежитлових приміщень, як співвласників багатоквартирного будинку, виникоє з моменту створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків), якюридичної особи, яка діє відповідно до закону та статуту.
Відповідачем не надано і матеріали справи не містять доказів про створення співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Відтак, в силу вимог закону та укладеного договору саме на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», як управителя багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 , покладено обов'язок утримання вказаного багатоквартирного будинку, зокрема, обслуговування внутрішньобудинкових систем, здійснення їх поточних ремонтів з метою якісного отримання споживачами комунальної послуги.
Доводи апеляційної скарги про те, що звіт № 71/24 про оцінку збитків, завданих власнику квартири АДРЕСА_2 є неналежним доказом у справі, оскільки огляд квартири позивача оцінювачем проведено 04.05.2024 року, що передувало даті події залиття, а також об'єктом дослідження була не квартира позивача, а інша квартира, що судом першої інстанції було проігноровано, не є безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки описка допущена оцінювачем в звіті в даті огляду квартири позивача, жодним чином не спростовує дані акту про залиття квартири АДРЕСА_2 від 04.06.2024, який підписаний уповноваженими особами відповідача без зауважень та застережень, та не впливає на розмір збитків нанесених власнику квартири АДРЕСА_2 .
Як зазначалося вище, відповідачем на спростування вказаних висновків звіту ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, не надано жодного належного та допустимого доказу. Клопотань про призначення судової експертизи відповідачем також не заявлялося. Рецензії на вказаний звіт не надано.
Належного обгрунтування чому звіт № 71/24 про оцінку збитків, завданих власнику квартири АДРЕСА_2 , є неналежним доказом у справі, відповідач не зазаначає, його доводи зводяться виключно до незгоди з його змістом та зроблені особою, яка не має спеціальних знань в галузі оцінки матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження позовних вимог позивач не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт затоплення її квартири саме з вини відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки, в силу вимог закону та договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій саме на відповідача покладено обовязок технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, в тому числі, внітрішньобудинкового трубопроводу гарячого водопостачаннявнаслідок прориву якого і сталося залиття квартири позивачки .
Відповідачем не надано жодного доказу зі змісту якого достеменно можливо було б встановити дату та вид проведеного технічного обслуговування внутрішньобудинкового трубопроводу гарячого водопостачанняв будинку АДРЕСА_1 .
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанцій доказів у справі, неправильним, на думку апелянта, встановленням обставин справи та не містять посилань на неправильне застосування норм матеріального права, що не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції .
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи, викладені відповідачем Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року в оскаржуваній частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» залишено без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині - без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва»залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: