Провадження № 33/821/594/25 Справа № 702/914/25 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Барська Т. М. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.
19 грудня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Підчасюка В.Ю. в режимі відеоконференції, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу по АДРЕСА_1
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, постановлено стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 22.09.2025 о 20-01 по вул. Молодіжна в с. Сатанівка Уманського району Черкаської області керувала автомобілем Honda CIVIC н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у медичному закладі у встановленому законом порядку. Стан алкогольного сп'яніння підтверджується висновком Монастирищенської БЛ КНП номер 21 від 22.09.2025, чим порушила п. 2.9. а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просила її скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що під час експлуатації приладу Драгер в медичному закладі були встановлені порушення щодо процедури його використання.
Так, з відеозапису вбачається, що їй було надано прилад Драгер для встановлення стану сп'яніння. Після першої спроби продувки приладу, результат показав 4.51‰, що є вкрай важким ступенем сп'яніння. Вона не погодилась з таким результатом, а медсестра та працівники поліції поставили його під сумнів, та наполягали на повторному його застосуванні.
Процедура використання приладу, який показав результат 4,51‰ є порушеною з огляду на те, що під'єднання мундштука відбувалося не у її присутності.
Щодо повторного застосування приладу Драгер через 20 хвилин, зазначає, що розпакування та приєднання мундштука здійснювала медсестра, результат повторного застосування приладу показав 2,02‰, що є нижчим за попередній результат більше ніж вдвічі, з таким результатом вона також не погодилася.
Вказані показники не відповідають реальній динаміці метаболізму алкоголю в організмі. Показник 4,51‰ це фактично смертельна доза, однак її поведінка зовсім на це не вказувала. Показник 2,02‰ також вимагає великої кількості алкоголю в крові, що також суттєво впливає на поведінку людини. Проте за 20 хвилин рівень алкоголю не може знизитися з 4,51 до 2,02‰.
Зазначає, що наявність таких показників Драгеру пов'язано або з технічною несправністю приладу або його неналежним використанням медичною сестрою, але аж ніяк з її станом сп'яніння.
Її поведінка протягом усього часу проведення огляду була адекватна і вона повністю усвідомлювала, що відбувається.
Несвоєчасне проведення регулювання приладу могло призвести до встановлення ним похибки між показаннями приладу та реальним результатом.
В медичному закладі огляд проводив не лікар, а медсестра, яка не наділена правом на проведення огляду, що є порушенням Інструкції. Проведений огляд неповноважною особою є недійсним.
В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, в інструкції по експлуатації приладу Драгер 6820 містяться технічні дані приладу, в яких зазначено, що проводити калібрування приладів потрібно кожні 6 місяців експлуатації.
Однак, у порушення настанов з експлуатації газоаналізатора Драгер Алкотест 6820 у долученому до матеріалів чеку з газоаналізатора Драгер Алкотест 6820 прилад № ARSK-0247 датою останнього калібрування вказано 30 січня 2025 року, тобто за 7 місяців 22 днів до проведення поточного тесту 22 вересня 2025 року.
Оскільки для тестування було застосовано прилад з порушенням 6-ти місячного строку з дати його останнього калібрування, результати тестування, зроблені з різницею у 22 хв., різняться на 2,49‰, що свідчить про несправність даного приладу, відтак, результати такого огляду не є належ ним доказом її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
Заслухавши думку ОСОБА_1 та її захисника Підчасюка В.Ю., які підтримали подану апеляційну скаргу, з наведених в ній мотивів, просили задовольнити, перевіривши матеріали справи, які надійшли з місцевого суду і, обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані.
Висновок місцевого суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.
Обґрунтування невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, які містяться в апеляційній скарзі, є безпідставними та спростовуються наявними по справі доказами, зокрема:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 462049 від 22.09.2025, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 22.09.2025 о 20:01 год. по вул. Молодіжна в с. Сатанівка Уманського району Черкаської області керувала автомобілем Honda CIVIC н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у медичному закладі у встановленому законом порядку. Стан алкогольного сп'яніння підтверджується висновком Монастирищенської БЛ КНП номер 21 від 22.09.2025, чим порушила п. 2.9. а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- даними акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ОСОБА_1 відмовилася;
- даними висновку тестування на алкоголь №74 та 75 від 22.09.2025, відповідно до яких, ОСОБА_1 22.09.2025 перебувала в стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 4,51 ‰ та 2,08‰ відповідно;
- даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 21 від 22.09.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, який власноручно підписала;
- даними рапорту інспектора Бровка А.О., згідно якого 22.09.2025 о 19-47 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою Уманський район с. Сатанівка, вул. Щаслива, водійка автомобіля Хюндай НОМЕР_1 чорного кольору перебуває в стані алкогольного сп'яніння та знаходиться біля жовтого магазину;
- даними відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних бодікамер поліцейських використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були повторно досліджені апеляційним судом, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, під час відеофіксації, в результаті чого був складений стосовно неї протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та його зупинки, спілкування останньої з працівниками поліції, огляд документів, виявлення зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в лікувальному закладі. Відмова ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проходження огляду в медичному закладі. Проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, перший результат тесту - 4,51‰, другий через 20 хвилин - 2,08‰. Роз'яснення прав ОСОБА_1 . Відсутність будь-яких заперечень щодо проведеного огляду та дії працівників поліції. За результатом проведеного огляду було складено медичний висновок. Після чого працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення.
Також з відеозапису вбачається, що перебуваючи в приміщенні лікарні ОСОБА_1 , в присутності поліцейських та лікаря повідомила, що випила пляшку пива, а потім сіла за кермо автомобіля.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Більш того відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб'єктивного ставлення і надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, апеляційному суду не надано та в апеляційній скарзі не наведено.
Доводи апеляційної скарги про недопустимість як доказів роздруківки Alcotest Drager 6820, у зв'язку із суттєвими розбіжностями показників заміру кількості алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 , були предметом оцінки та перевірки судом першої інстанції про що містяться висновки в оскаржуваному судовому рішенні, з якими суд апеляційної інстанції цілковито погоджується.
Тому, ураховуючи практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване судове рішення не вимагає детальної відповіді на всі доводи висловлені сторонами, воно має дозволяти вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
При цьому наголошую, що різниця в 2,43 проміле між результатом газоаналізатора о 20:36 год, який пройшов повірку у встановленому порядку, та о 20-58 год під час огляду у медичному закладі лікарем наркологом, не вказує на технічну несправність приладу, якими здійснено вимірювання наявності вмісту алкоголю у видихуваному ОСОБА_1 повітрі і не впливає на загальний результат, оскільки зафіксований приладом результат більше ніж в 12 разів перевищує дозволену законом норму в 0,2 проміле, а похибка в обох результатах становить більше 0,04 проміле.
Доводи ОСОБА_1 про те, що газоаналізатор Драгер Алкотест 6820, яким проводилося освідування був технічно несправним, оскільки останнє його калібрування було проведено з порушенням 6 місячного строку визначеного інструкцією, до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Так, приладом для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, окрім інших, є газоаналізатор «Drager Alcotest». Вказаний прилад зареєстрований в Україні відповідно до Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, що затверджений постановою КМУ від 09.11.2004 № 1497.
Як роз'яснює ДП «Український медичний центр сертифікації», включення «Drager Alcotest 6820» у реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення означало можливість його ввезення на митну територію України та введення у експлуатацію (початок використання), закінчення ж строку дії свідоцтва означало припинення можливості їх ввезення та введенню в експлуатацію, але не впливало на вироби, які вже були введені у експлуатацію. Таким чином, використання газоаналізаторів «Drager Alcotest 6820», які були завезені та реалізовані на території України та введені в експлуатацію протягом строку дії свідоцтва та знаходження цих приладів у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10.02.2010 по 10.02.2015, є законним.
Відповідно до наказу МОЗ України від 10 лютого 2017 № 122 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг, форми повідомлень, переліку відомостей, які зберігаються в ньому, та режиму доступу до них», Держлікслужба здійснює ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики invitroв обіг (далі - Реєстр осіб). У вказаному Реєстрі, який є у публічному доступі, міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», зокрема газоаналізатор «Drager Alcotest 6820».
Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №1324-VII від 05.06.2014 міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016 і становить 1 рік.
У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Згідно даних роздруківки з приладу «Drager Alcotest 6820» останнє калібрування приладу проводилось 30.01.2025. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився працівниками поліції 22.09.2025, тобто в межах дванадцятимісячного строку калібрування приладу.
Таким чином, оскільки огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений із використанням законодавчо врегульованого газоаналізатору «Drager Alcotest 6820», без порушення строку його градуювання (калібрування), доводи ОСОБА_1 про недопустимість як доказу, проведеного огляду за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», є повністю спростованими.
Те, що медсестра надала ОСОБА_1 для продуття прилад Драгер, а не лікар не може свідчити про неправильність результатів або про незаконність проведення огляду на стан сп'яніння та порушення вимог Інструкції, про які зазначає остання в апеляційній скарзі.
Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, не спростовують вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, тобто у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Інші доводи ОСОБА_1 і вказані ним недоліки, які є в матеріалах справи, сприймаються апеляційним судом, як несуттєві обставини, які не впливають на наявність складу адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 . Доказів, які б могли об'єктивно спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, не надано.
Будь яких порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції чи КУпАП, які б слугували підставою для скасування постанови місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Тому вважаю, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена, її дії за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно, а твердження апелянта про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими.
Накладене судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вимогам ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушниці та не містить його альтернативних видів.
З врахуванням вищевикладеного, вважаю, що постанова місцевого суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою, а підстави для її скасування та закриття провадження по справі - відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя , -
Постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Биба