Житомирський апеляційний суд
Справа №294/1499/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/859/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
24 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
підозрюваного ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі судове провадження № 294/1499/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_9 та продовжено відносно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Дубище Чуднівського району Житомирської області, з середньо- спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою. Вказує, що ризики, на які посилався прокурор, не доведені, та не встановлено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, враховуючи стадію кримінального провадження.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що прокурор Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження у кримінальному провадженні №12025065630000194 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що строк дії ухвали слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025065630000194 закінчується 04.12.2025, однак 20.11.2025 йому в порядку ст. 290 КПК України повідомлено про закінчення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. 29.11.2025 обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 скеровано до суду, однак станом на час подання клопотання підготовче судове засідання у кримінальному провадженні не призначено, а ризики, визначені п.1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, а тому більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор подає не пізніше, ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.6 ст.199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Положеннями ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 зазначеного закону, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; його репутацію та майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Крім цього, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи, завжди має бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено у разі засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вищевказаних вимог закону дотримався та здійснив аналіз доказів, які дають достатні підстави вважати повідомлену ОСОБА_8 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України обґрунтованою.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, підтверджується доказами, які містяться в клопотанні прокурора.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
За таких обставин, слідчій суддя, на думку апеляційного суду, дійшов правильного висновку про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Крім того, обгрунтованість підозри стороною захисту не оспорюється.
Також слідчій суддя дійшов висновку про доведеність прокурором ризиків, передбачених п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому останній підозрюється; можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; можливість незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження з метою схилити останніх до відмови від показань, за для уникнення кримінальної відповідальності; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, оскільки ОСОБА_8 раніше судимий та знову підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , даних про особу останнього, прокурором в судовому засіданні доведено наявність зазначених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності вказаних ризиків є безпідставними.
Посилання захисника на можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів також вважає безпідставними з урахуванням стадії кримінального провадження та обставин інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.
Більш того, стороною захисту не доведено наявності достатніх стримуючих факторів від порушень ОСОБА_8 своїх процесуальних обов'язків у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків слідчого судді.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обгрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2025 року, якою продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :