П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13012/25
Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
Дата і місце ухвалення 26.08.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 24.02.2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022, 2023, 2024 роки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022, 2023, 2024, роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 з 24.02.2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022, 2023, 2024 роки.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт посилався на те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058 визначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно трактовано вищезазначену норму та залишено поза увагою те, що позивач отримував пенсію за вислугу років, пенсію по інвалідності не отримував, тому підстав для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням на пенсію за віком, під час переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно чинного пенсійного законодавства немає.
На думку апелянта, пенсія за віком та пенсія за вислугу років є різновидами одного виду пенсій - трудової.
Також апелянт вказував на те, що процедура призначення пенсії пов'язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто вперше за одним з видів трудових пенсій (пенсійних виплат), у т.ч. пенсії за віком чи за вислугу років. Більш того, переведення з одного виду пенсійних виплат на інший не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів трудової пенсії (за вислугу років чи пенсії за віком) та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії. Тобто, визначення “призначення пенсії» та “переведення» з одного виду пенсії на інший вид трудової пенсії “за віком», тобто на інший вид трудової пенсії, якою в силу ч. 1 ст. 4 Закону № 1058 не є співставними та визначення “переведення» не може застосовуватись у значенні "первинного призначення" пенсії.
Крім того апелянт вказував на те, що за положеннями cт. 42 Закону № 1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що п.5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058, затвердженим постановою КМУ від 20.02.2019 року № 124 встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Як зазначив апелянт, пенсія позивача перераховувалась із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2014-2016 роки збільшений на коефіцієнти підвищення відповідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 року № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 року № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (7994,47 грн).
В апеляційній сказі зазначено, що при первинному призначенні позивачу пенсії за вислугу років (2019 рік), Головним управлінням було застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 6188,89 грн, а при переведенні на пенсію за віком застосовано показники середньої заробітної плати з урахуванням вищезазначених постанов - 7994,47 грн.
З огляду на зазначене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 року та постановити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 .
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 05.07.2019 року було призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В подальшому з 17.01.2025 року позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
24.02.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою щодо перерахунку пенсії, у якій просив перерахувати пенсію, як особі, яку переведено з пенсії за вислугу років по Закону України “Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком по Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки, а не з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 pоки.
Листом від 25.03.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відмовило позивачу y здійсненні перерахунку пенсії, посилаючись на те, що враховуючи норми чинного законодавства України, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, - 7994,47 грн. Також повідомило, що застосувати при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2022-2024), що передують року звернення за переведенням на пенсію за віком, підстав немає.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у здійсненні відповідного перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення поданого ОСОБА_1 позову з огляду на наступне:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 1 січня 2004 року Закон №1058-ІV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ст. 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Статтею 40 Закону №1058-ІV регламентовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Так, за приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Слід зазначити, що у постанові від 16.06.2020 року (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, у випадку призначення особі пенсії за нормами Законів, які передбачають інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у праві № 876/5312/17.
Як встановлено в ході розгляду даної адміністративної справи, позивачу з 05.07.2019 року до 17.01.2025 року була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення».
З 17.01.2025 року позивачу була призначена пенсія за віком вже за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, оскільки Закон України “Про пенсійне забезпечення» передбачав зовсім інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, тому пенсія позивачу за Законом №1058-IV мала призначатися із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в Україні за 2022-2024 роки, оскільки з 17.01.2025 року позивачу був призначений інший вид пенсії за іншим законом.
Колегія суддів наголошує, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії вперше або у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, що фактично є призначенням такого виду пенсії вперше, що і мало місце у спірних правовідносинах.
В даному випадку позивач був переведений на пенсію за віком за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при обчисленні якої не застосувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки, а був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відмовляючи позивачу в обчисленні пенсії згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, відповідач діяв протиправно, а тому поданий ОСОБА_2 позов підлягає задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, та не свідчать по неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Частиною 1 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук