П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7397/25
Головуючий в 1 інстанції Попов В.Ф. Дата і місце ухвалення: 18.08.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
У березні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2024/001356;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UА500500/2024/000701/2 від 24.12.2024.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №24UA500500043628U9 від 23.12.2024, відповідно до якої за умовами поставки FОВ на митну територію України надійшов товар ТОВ « 100 ШИН +», а саме: товар № 1 - Шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів. Загальна кількість 384 шт. Виробник "QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC." Торговельна марка: DOUBLE STAR, HUNTERROAD. Країна виробник CN.
Апелянт зазначив, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) МД 25UA500020002581U0 від 14.04.2025 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Також апелянт зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. З огляду на те, що зазначені в оскаржуваному рішенні розбіжності усунені не були, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ.
На переконання апелянта рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000701/2 від 24.12.2024 року прийнято обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягає.
У зв'язку з вказаним апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.01.2019 року між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC», Китай (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH-RIO19 від 02.01.2019 року, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини та сталеві диски, виробник: «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC» у кількості та по цінам, вказаним у комерційному інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі.
Відповідно до умов договору на підставі рахунку-проформи № UASH2409 від 21.08.2024 року ТОВ « 100 ШИН+» здійснило попередню оплату згідно банківських платіжних документів №129 від 22.08.2024 року та № 131 від 03.09.2024 року.
Згідно Інвойсу №UASH2409AB від 06.09.2024 року сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість товару: загальна кількість товару складає 384 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) становить 45560,00 доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до митниці електронна митна декларація №24UA500500043628U9 від 23.12.2024 року та наступні документи:
- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 06.09.2024;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) UASH2409 від 21.08.2024;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) UASH2409AB від 06.09.2024;
- Коносамент (Bill of lading) GS124090424 від 06.09.2024;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 9111/1 від 16.12.2024;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 9111/2 від 16.12.2024;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C620990180/51849 від 18.09.2024;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 129 від 22.08.2024;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 131 від 03.09.2024;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 1294 від 19.11.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 582 від 11.12.2024;
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 06.09.2024;
- Розрахунок ціни (калькуляція) UASH2409AB від 06.09.2024;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) 100SH-RIO19 від 02.01.2019 (з додатками)
- Договір (контракт) про перевезення 12/02-2023 від 12.12.2023;
- Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами UA.PN.191.3873-24 від 11.12.2024;
- Заявка до договору 12/02-2023 від 29.08.2024;
- Копія митної декларації країни відправлення 431020240000209009 від 06.09.2024.
В митній декларації № 24UA500500043628U9 від 23.12.2024 року митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору на рівні 153,57 дол. США за один./ або 2,03 дол. США/кг.
Також судом встановлено, що на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи:
- Лист-пояснення ТОВ « 100 ШИН+» № б/н від 24.12.2024;
- Сертифiкат про походження товару 24C620990180/51849 від 18.09.2024;
- Банківський платіжний документ про оплату послуг перевезення № 15108 від 04.12.2024;
- Банківський платіжний документ №129 від 22.08.2024 та № 131 від 03.09.2024.
24.12.2024 року Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2024/000701/2.
Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що за результатами перевірки митної декларації та поданих до них документів, митний орган дійшов висновку, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
- Копія сертифіката про походження товарів від 18.09.2024 року №24C620990180/51849, поданого до митного оформлення, надіслана в низькій якості так, що неможливо розібрати заповнення. Проте, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару на розгляд не надано; відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.11.2020 року №3640-SZ/CN продавець зобов'язаний передати з товаром сертифікат походження товару, копію декларації країни відправлення, декларацію виробника товару, проте до митного оформлення документи не подані.
- Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. У п.4.3 договору (контракті) про перевезення від 12.12.2023 року №12/02-2023 оплата робіт та послуг здійснюється Клієнтом на умовах повної попередньої оплати до початку виконання робіт, проте до митного оформлення жодних банківських документів не подано.
- В наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB.
- Дата наданої проформи-інвойса №UASH2409 від 21.08.2024. Проформа-інвойс - це формально виставлений рахунок-фактура, мета якого оголосити вартість товару чи послуги. Прайс-лист це перелік товарів чи послуг коротким описом їх характеристик і зазначенням цін. В прайс-листі, поданого до митного оформлення б/н від 06.09.2024, зазначено що він діє один день для складання комерційного документа. Тобто, даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.
24.12.2024 року Одеською митницею видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2024/001356.
Не погоджуючись з прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000701/2 від 24.12.2024 року та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2024/001356, позивач оскаржив їх суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення поданого товариством з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» позову, з огляду на наступне:
У пунктах 23, 24 статті 4 Митного кодексу України наведено визначення понять «митне оформлення» та «митний контроль». Так, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів.
Вказане узгоджується з положеннями ст. 50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
За змістом частин 1 та 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно ч. 2 ст. 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Тобто, заявлення митної вартості товарів здійснюється виключно декларантом без жодного втручання митних органів, за винятком проведення певних консультацій за бажанням та зверненням декларанта для отримання певної інформації, необхідної йому для визначення митної вартості товарів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
Згідно частин 5, 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З огляду на зазначені вище положення Митного кодексу України, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 року у справі №815/4821/16, але не виключно.
Положення ст. 55 Митного кодексу України зобов'язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 2-6 цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57 МК України).
Згідно ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митниця визначила те, що декларантом до митного оформлення подані документи, які містять розбіжності, та які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, в оскаржуваному рішенні митний орган вказував на те, що позивачем з метою митного оформлення була надана копія сертифіката про походження товарів від 18.09.2024 року №24C620990180/51849, з якої неможливо розібрати заповнення через низьку якість. Митний орган посилався на те, що відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.11.2020 року №3640-SZ/CN продавець зобов'язаний передати з товаром сертифікат походження товару, копію декларації країни відправлення, декларацію виробника товару, проте до митного оформлення документи не подані.
Також митний орган посилався на те, що до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.
З приводу вказаних зауважень слід зазначити наступне:
Згідно ст. 41 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Наданим позивачем сертифікатом підтверджено країну походження товару, поставка якого здійснювалась на підставі інвойсу від 06.09.2024 року № UASH2409АВ.
При цьому доречним є твердження позивача про те, що відповідач не висловлював зауважень щодо країни походження товару.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами частини другої статті 53 Митного кодексу України сертифікат походження не є документом, який підтверджує митну вартість товару, і не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а тому зазначені відповідачем зауваження щодо вказаного документу не можуть бути підставою для висновку, що заявлена декларантом митна вартість не підтверджена.
Безпідставним є посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на умови зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.11.2020 року №3640-SZ/CN, оскільки поставка позивачем товару здійснювалась згідно зовсім іншого контракту, а саме - зовнішньоекономічного договору (контракту) 100SH-RIO19 від 02.01.2019 року.
Твердження митного органу про те, що до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару є безпідставними, з огляду на те, що разом із митною декларацією позивачем були подані митному органу банківський платіжний документ, що стосується товару № 129 від 22.08.2024 року та банківський платіжний документ, що стосується товару № 131 від 03.09.2024 року на загальну суму 45 560 дол. США., яка відповідає ціні товару, який імпортувався та яка зазначена у рахунку-проформі № UASH2409 від 21.08.2024 року та інвойсі №UASH2409AB від 06.09.2024 року.
Щодо посилань митного органу на наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», яким визначено, які саме транспортні (перевізні) документи можуть бути подані для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу, а також тверджень митниці про неподання позивачем банківських документів у підтвердження повної попередньої оплати до початку виконання робіт, що б відповідало пункту 4.3 договору (контракту) про перевезення від 12.12.2023 року №12/02-2023, слід зазначити наступне:
В ході розгляду справи встановлено, що до митного оформлення позивачем були надані документи на підтвердження транспортних витрат, а саме: автотранспортна накладна (Road consignment note) 9111/1 від 16.12.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) 9111/2 від 16.12.2024.
Також у підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом QINGDAO (Китай) до пп Чорноморськ (Україна) позивачем була надана довідка про транспортні витрати № 582 від 11.12.2024 року, що містить дані про вартість перевезення та супутніх витрат з пункту відправлення порт QINGDAO (Китай) до порту Чорноморськ (Україна); номери контейнерів (XINU8209111/CAAU8211375), містить номер коносаменту (GS124090424), що співпадає з товаросупровідними документами, які були подані до митного оформлення та що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
Суд першої інстанції вірно вказав, що додатково витрати на транспортування підтверджуються наступними документами: договором (контрактом) на перевезення № 12/02-2023 від 12.12.2023; рахунком на оплату вартості перевезення № 1294 від 19.11.2024; банківськими платіжними документами про оплату послуг перевезення № 15108 від 04.12.2024 року та № 15108 від 04.12.2024 року.
Надання митному органу вищевказаних документів підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001356.
Слід зазначити, що положеннями МК України не визначено конкретного переліку документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019р. у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, колегія суддів доходить висновку, що надані митному органу документи є належними та допустимими доказами розміру таких витрат в розумінні Правил №599, якими, до того ж, наведено приблизний перелік документів, які можуть підтвердити витрати на транспортування.
Також, в пункті 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів Митниця зазначила, що за умовами п. 4.3 договору (контракту) про перевезення від 12.12.2023р. №12/02-2023 оплата робіт та послуг здійснюється Клієнтом на умовах повної попередньої оплати до початку виконання робіт, проте до митного оформлення жодних банківських документів не подано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтованість таких посилань Митниці, оскільки ТОВ «100 ШИН+» надало митному органу банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг №15108 від 04.12.2024р. разом із поясненнями товариства від 24.12.2024р. Причин неврахування цього документа апелянт не зазначає.
Також у поданих поясненнях товариство вказувало на те, що інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням (вивантаженням) та експедиторських витрат позивач не поніс.
Щодо доводів митного органу про те, що в наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB, слід зазначити, що експортна декларація є документом, що підтверджує законність вивезення продукції з країни-експортера та декларант не несе відповідальності за її заповнення експортером.
Митна декларація країни відправлення №431020240000209009 від 06.09.2024р. містить умови поставки - FOB, а також посилання на інвойс UASH2409AB від 06.09.2024 року, в якому, в свою чергу, зазначено умови поставки товару - QINGDAO (Китай) до Чорноморськ (Україна).
Колегія суддів також відхиляє доводи митного органу про те, що наданий прайс-лист виробника товарів /н від 06.09.2024не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів, оскільки в ньому вказано, що він діє один день для складання комерційного документа.
Так, прайс-лист є документом довільної форми і чинне законодавство не встановлює вимог до форми чи вимог до термінів видачі прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Колегія суддів звертає увагу на те, що прайс-лист є додатковим документом довільної форми, що має інформативний характер.
У поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що 24.12.2024 року ТОВ « 100 ШИН+» надіслало лист від 24.12.2024 року до електронної митної декларації (ЕМД) №413, що прийнята до митного оформлення 23.12.2024 року за № 24UA500500043628U9, однак оскільки декларантом після поданням додаткових документів: копії сертифіката про походження товару, банківських платіжних документів, розбіжності не спростовано, митну вартість товарів, заявлену до митного оформлення було скориговано.
Колегія суддів критично ставиться до вказаних тверджень апелянта, оскільки за наведених обставин наявність розбіжностей, про які йдеться в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів спростовується матеріалами справи.
Крім того в апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що в копії сертифікаті про походження від 18.09.2024 року № 24C620990180/51849 зазначений інший експортер, ніж в наданих комерційних документах.
З приводу вказаного слід зазначити, що дані обставини не були покладені в основу прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, та, відповідно, не зазначені у п. 33 спірного рішення.
Крім того, у поданому позові товариство вказувало на те, що у сертифікаті про походження товару 24C620990180/51849 від 18.09.2024 року була допущена технічна помилка, зокрема, зазначено невірне найменування експортера, що може бути усунуте шляхом порівняння з іншими наданими до митного контролю документами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наявність технічної помилки у документі, за умови, що зміст інформації, яка помилково не була вказана, може бути встановлений на основі відомостей з інших документів, поданих до митного контролю, не може вплинути на висновок про непідтвердження заявленої митної вартості товарів. Більш того, як зазначалось вище, сертифікат про походження - не є документом, що підтверджує митну вартість.
В даному випадку найменування експортера «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC.» можна встановити з зовнішньоекономічного договору № 100SH-RIO19 від 02.01.2019, рахунку-проформи № UASH2409 від 21.08.2024; інвойсу №UASH2409AB від 06.09.2024; копії митної декларації країни відправлення 431020240000209009 від 06.09.2024, прейскуранта (прайс-листа) виробника товару Б/Н від 06.09.2024 та решти документів, що були надані до митного оформлення.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на ненадання ТОВ « 100 ШИН+» всіх додатково витребуваних документів, оскільки відсутність всіх визначених митницею додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем документи містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, та містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про безпідставність тверджень митного органу про те, що надані декларантом документи містили не всі відомості, які підтверджують числове значення митної вартості.
В той же час відповідачем в ході розгляду справи не надано жодних доказів недостовірності заявленої товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Таким чином, товариством було подано до митниці пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.
На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000701/2 від 24.12.2024 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2024/001356.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук