26 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/17833/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/17833/25 (суддя Сластьон А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
18.06.2025р. ОСОБА_2 , в особі свого представника адвоката Мудрої І.А., за допомогою засобів системи «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за яким судом першої інстанції 20.06.2025р. відкрито провадження у справі №160/17833/25 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідач безпідставно обмежив розмір пенсії позивача шляхом застосування з 01.01.2025р. обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, а тому просив суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо застосування з 01.01.2025р. до виплати пенсії позивачу коефіцієнтів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025р. «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»; - зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відновити з 01.01.2025р. виплату пенсії позивачу без обмеження граничного розміру та без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025р. «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025р. у справі №160/17833/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанці03.12.2025р. відкрито апеляційне провадження і справу №160/17833/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 10.10.2025р. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.
Позивач та його представник правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 , позивач у справі, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує з 01.06.2011р. пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021р. у справі № 160/19014/21 частково задоволено вимоги ОСОБА_2 , зокрема, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії без обмежень її граничного розміру; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2021р. перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 82 % суми грошового забезпечення, на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-74вих-21 від 01.04.2021 без обмеження її граничного (максимального) розміру.
Відповідачем на виконання вищезазначеного рішення суду з 01.04.2021р. проведено ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» без обмеження максимального розміру та розмір пенсійної виплати ОСОБА_2 з 01.04.2021 становить 39797,34 грн., також відповідачем нараховано доплату за період з 01.04.2021р. до 31.12.2023р. в сумі 658722,22 грн., що підтверджується листом відповідача від 16.06.2025р. №0400-010406-8/114247.
Також, відповідач у зазначеному вище листі та листі від 17.03.2025р. №12563-6273/П-01/8-0400/25 повідомив позивача про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 було проведено перерахунок його пенсії та з 01.01.2025р. застосовано обмежувальні коефіцієнти, внаслідок чого розмір пенсії став становити 29410,60 грн.: 23610,00 + 1180,50 (0,5)+1888,80(0,4)+2731,30(0,3)= 29410,60 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.
Надаючи оцінку спірним відносинам, які виникли між сторонами у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
На момент призначення позивача у справі на посаду в органах прокуратури України в 1997 році діяв Закон України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, статтею 50 цього закону були врегульовані питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих.
14.10.2014р. прийнято Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, і питання пенсійного забезпечення почали регулюватись статтею 86 цього Закону.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Положеннями ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Аналіз положень ст.ст. 21 та 22 Конституції України дає можливість зробитит висновок про те, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо, (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8- рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, (рішення №5-рп/2002).
22 травня 2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5- рп/2005, згідно з яким «...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними».
Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Визнання законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянин Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з викладеного, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Застосовуючи зокрема наведені рішення Конституційного Суду України на підставі судового рішення позивачу призначено пенсію за нормами Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 82% від заробітної плати без обмеження її максимальним розміром.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься в п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1).
Також в п. 1 Постанови № 1 зазначено розміри коефіцієнтів, які застосовуються до відповідних сум, у разі їх перевищення більш ніж 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а саме:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність,0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність,0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність,0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність,0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність,0,1.
Отже, вищевказані положення Закону України «Про Державний бюджету України на 2025 рік» та Постанови № 1 встановили обмеження до пенсійних виплат шляхом застосування визначених коефіцієнтів, і Постанова №1 містить посилання на Закон України «Про прокуратуру» і саме на цю постанову посилається відповідач в обґрунтування правомірності застосування обмеження пенсії позивача у справі.
Рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 було визнано неконституційним положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та встановлено, що частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.
Отже, з 13.12.2019р. частина 20 статті 86 Закону, відповідно до якої Кабінет Міністрів України мав встановити певний порядок перерахунку пенсії, не діє, а діє її первинна редакція, яка автоматично надає пенсіонерам право на перерахунок пенсії.
Конституційний Суд України у вищезазначеному рішенні констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Таким чином колегія суддів вважає, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
При цьому, Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 30.11.2010 №22-рп/2020 зробив висновок про те, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік», який є законом, що затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (п. 24 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України), не містить жодних приписів про повноваження Кабінету Міністрів України визначати форми і види пенсійного забезпечення, жодних приписів про коефіцієнти пониження пенсій.
Враховуючи що, фактично існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати якими можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali), і за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України «Про прокуратуру», а положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України і повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
Отже з урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які мають право на пенсію в тому числі за Законом України «Про прокуратуру», положень статті 46 Закону №4059-IX та Постанови №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що дії відповідача щодо виплати ОСОБА_2 пенсії з 01.01.2025р. із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови №1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України і є протиправними, і суд першої інстанції правильно з метою захисту та відновлення порушеного права позивача зобов'язав відповідача відновити з 01.01.2025р. виплату пенсії позивачу без обмеження граничного розміру та без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025р. «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 10.10.2025р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025р. у справі №160/17833/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 26.12.2025р.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова