26 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20681/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 в адміністративній справі №160/20681/23 (суддя Врона О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.05.2023р. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мудра І.А., звернулася за допомогою засобів поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії / а.с. 1-14/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2023р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/20681/23 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження /а.с. 35/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024р. у справі №160/20681/23 а позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви /а.с. 123/.
У межах наданого вищезазначеною ухвалою суду строку представником позивача недоліки позовної заяви було усунуто - надано уточнену позовну заяву /а.с. 138-149/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2024р. у справі продовжено розгляд адміністративної справи №160/20681/23 за правилами загального позовного провадження /а.с. 153-154/.
Представник позивача, у адміністративному позові з урахуванням уточнення позовних вимог посилається на порушення прав відповідачами, та просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та зобов'язати нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби, та додаткової винагороди з розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно часу проходження служби з 01.01.2023 по 30.03.2023 р. та індексацію грошового забезпечення з 12.05.2022р. до 30.04.2023р.;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати та зобов'язати виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби, додаткову винагороду з розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно часу проходження служби з 01.01.2023 по 30.03.2023р. та індексацію грошового забезпечення з 12.05.2022р. до 30.04.2023р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати повної суми грошового забезпечення при звільненні, за весь час затримки виплати з 30.04.2023р. по день фактичної виплати;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати повної суми грошового забезпечення при звільненні, за весь час затримки виплати з 30.04.2023р. по день фактичної виплати;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12.05.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022рік» станом на 01.01.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 12.05.2022 по 31.12.2022, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 12.05.2022 по 31.12.2022 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 30.04.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 30.04.2023, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 30.04.2023 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за весь час затримки з 30.04.2023 по день фактичної виплати, але не більше як за шість місяців.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за весь час затримки по день фактичної виплати, але не більше як за шість місяців..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2024р. у справі №160/20681/23 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12.05.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022рік» станом на 01.01.2022; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 12.05.2022 по 31.12.2022, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 12.05.2022 по 31.12.2022 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 30.04.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 30.04.2023, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 30.04.2023 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум; в решті позовних вимог відмовлено (суддя Врона О.В.) /а.с. 132-141 том 2/.
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, за допомогою засобів системи «Електронний суд» 31.10.2025р. подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яку зареєстровано судом апеляційної інстанції 01.11.2024р.
Відповідач посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального права, просив суд рішення суду першої інстанції від 17.09.2024р. скасувати рішення частині задоволення позовних вимог, постановити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі .
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024р. з метою забезпечення апеляційного розгляду апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2024р. у справі №160/20681/23 з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/20681/23, які надійшли до суду апеляційної інстанції 15.11.2024р.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024р. у справі №160/20681/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2024р. у справі №160/20681/23 і справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, у період з 12.05.2022р. по 30.04.2023р. проходила службу в військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 , відповідно до наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №217 від 30.04.2023р. старшого солдата військової служби звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г», виключено з 30.04.2023р. із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення, та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 29 том 1/.
При звільнені позивачу не було виплачено компенсації вартості за неотримане майно за період проходження військової служби, додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 30000,00 грн. на місяць пропорційно часу проходження служби з 01.01.2023р. по 30.03.2023р.
14.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до військової частини НОМЕР_2 із заявою, в якій просила виплатити їй грошову компенсацію за неотримане речове майно протягом усього періоду служби з липня 2020 по день виключення зі списків частини та уразі відмови надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі згідно Додатку до Порядку №178, але станом на момент звернення до суду відповіді не отримав.
Позивач вважає, що відповідач невірно нараховував та виплачував йому як постійні, так і одноразові складові грошового забезпечення, застосовуючи для їхнього обчислення розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, та не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, і саме це стало підставою для звернення до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно до ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абз.1 ч. 4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 4 вказаної постанови розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Додаток 8 до цієї постанови містить схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Також, додатки 1, 12, 13, 14 до цієї постанови містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до додатків 15, 16 до зазначеної постанови визначено розміри додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», набрала чинності з 01.03.2018р. (далі - Постанова №704).
Тобто, Кабінетом Міністрів України запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017р. №1052 «Про внесення зміни до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017р. №704» до п.10 Постанови КМУ №704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено з 01.01.2018р. на 01.01.2019р.
Отже, станом на 01.01.2018р. Постанова №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 до п.10 Постанови №704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено на 01.03.2018р. При цьому, п.4 Постанови №704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З урахуванням викладеного, згідно з вказаною постановою Кабінету Міністрів України (у наведеній редакції) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019р. в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р.
Отже, з 29.01.2020, тобто, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, приписи пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 втратили чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.
Також, відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ від 06.12.2016р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017р..
Під час розв'язання правової колізії між нормами п. 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ від 06.12.2016р. та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 03 та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 перевагу належить віддати положенням Закону як акту права вищої юридичної сили.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.08.2022р. у справі №440/6017/21, розглядаючи відносини, які є тотожними даному спору, зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) п. 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, станом на 01.03.2018р. п. 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон №1082-IX), Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021 та 2022 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформував правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.2016р. не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України №704, правові підстави для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, є відсутніми.
20.05.2023р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481, відповідно до п. 2 якої внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.
Таким чином колегія суддів вважає, правомірним висновок суду першої інстанції, що, починаючи з січня 2022р., відповідач неправомірно застосовував при обчисленні посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, оскільки за період з 05.03.2022р. по 31.12.2022р. грошове забезпечення позивача має обчислюватися з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р. за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», за період з 01.01.2023р. по 19.05.2023р. з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023р. за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України 16.03.2016р. №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок №178).
Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до п.3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
За правилами п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п.5 Порядку № 178).
Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі Інструкція №232).
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації. Так, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
Відповідно до Порядку №178, право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, у разі звільнення з військової служби може бути реалізоване шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби не тільки при звільненні з військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу), а і після його звільнення з військової служби.
Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджено виконання позивачем положень Порядку № 178 щодо звернення з заявою (рапортом) про отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, отже відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно не виплати позивачу грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.
Щодо доводів у апеляційній скарзі відповідача, що на позивача як військовослужбовця, призваного на військову службу під час воєнного стану, не поширюються виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи наведене, позивач, як особа, призвана на військову службу за мобілізацією, є військовослужбовцем та на неї поширюються всі права та пільги для військовослужбовців, зокрема, і право на виплату компенсації замість речового майна.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14 серпня 2019 року в справі №820/3719/17.
Враховуючи викладене та приведений правовий висновок Верховного Суду, колегія суддів, враховуючи наведені норми права, вважає суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане ним речове майно при звільненні.
З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду даної справи, судом першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення про часткове задоволення позовних вимог, а враховуючи, що під час апеляційного розгляду даної справи порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення, не встановлено тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції від 17.09.2024р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявниками апеляційних скарг доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2024р. у справі №160/20681/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст. 329,331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано - 26.12.2025р.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова