Справа № 420/27898/25
29 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368, місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, 6) та Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місце знаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 15 серпня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368, місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, 6) та Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місце знаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6), в який позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 у період з 24.08.2016 до 31.05.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця») - січень 2008 року.
Стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 24.08.2016 до 31.05.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 28618,72 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.08.2016 до 31.05.2017, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року № 159.
Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.08.2016 до 31.05.2017, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року № 159.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 у період з 01.06.2017 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця») - січень 2008 року.
Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2017 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 35656,77 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_2 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 15.03.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) у фіксованому розмірі 3523,79 грн у місяць за період з 01.03.2018 до 15.03.2019 включно, у загальному розмірі 43990,54 грн відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нарахування та виплатити ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2017 до 15.03.2019, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року № 159.
Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2017 до 15.03.2019, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року № 159.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерство оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.03.2019 до дня ухвалення рішення у справі.
Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 320717,38 грн.
Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України подати звіт про виконання судового рішення по справі.
Зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення по справі.
Судові витрати, пов'язанні з розглядом цього позову, покласти на Відповідачів.
Ухвалою від 20 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку ч.5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу: у період з 24.08.2016 до 31.05.2017 - у розпорядженні Міністра оборони України, перебуваючи на грошовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України; у період з 01.06.2017 до 15.03.2019 - у Головній інспекції Міністерства оборони України, перебуваючи на грошовому забезпеченні у Міністерстві оборони України.
Позивач зазначає, що у вказані періоди Відповідачі усупереч вимогам законодавства не нараховували та не виплачували позивачу індексацію та індексацію-різницю грошового забезпечення.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною, оскільки такі дії відповідачів порушують право позивача на заробітну плату.
Також позивач вважає, що він має право на розрахунок індексації грошового забезпечення з визначенням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, оскільки за спірний період останнім підвищенням розмірів посадових окладів військовослужбовців було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року та наступне підвищення посадового окладу відбулось із прийняттям постанови КМУ № 704.
Окрім цього, позивач зазначає, що відповідачем 2 в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено на користь позивача індексацію - різницю грошового забезпечення за період починаючи з 01.03.2018.
Позивач зазначив, що згідно з довідкою, виданою Відповідачем-2, розмір грошового забезпечення Позивача у лютому 2018 року (тобто під час дії Постанови № 1294) складав 20045,02 грн.
Відповідно до вказаної вище довідки розмір грошового забезпечення Позивача у березні 2018 року (тобто після набрання чинності Постановою № 704) складав 20984,38 грн.
Отже, у березні 2018 року, з набранням чинності Постановою № 704, грошовий дохід Позивача - його грошове забезпечення - збільшився лише на 939,36 грн (20984,38 грн - 20045,02 грн).
Разом з тим, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн (такий розрахунок також відповідає даним калькулятору індексації грошових доходів онлайн-платформи “LIGA360»).
Як встановлено вище, розмір підвищення грошового доходу Позивача у березні 2018 року склав 939,36 грн, а сума можливої індексації грошового забезпечення Позивача у березні 2018 року - 4463,25 грн, що дозволяє зробити однозначний висновок - розмір підвищення грошового доходу Позивача у березні 2018 року не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, а тому індексація-різниця підлягає нарахуванню і виплаті.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Тобто сума належної Позивачу індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу та у даному випадку складає: 4463,15 грн - 939,36 грн = 3523,79 грн.
Таким чином, у період з 01.03.2018 до 15.03.2019 включно (тобто 12 місяців та 15 днів) розмір індексації-різниці належної до виплати Позивачу складає 3523,79 грн у місяць, що загалом складає 43990,54 грн (3523,79 грн * 12 місяці + (3523,79 грн/ 31 дні * 15 дні)).
Щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення позивач зазначив, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Отже, на думку позивача, оскільки Відповідачі протиправно не виплачували індексацію (індексацію-різницю) грошового забезпечення у повному обсязі, покладення на них обов'язку виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації-різниці буде законним та обґрунтованим.
Окремо варто зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплат цим Законом.
Щодо правових підстав відповідальності Відповідача-2 за затримку розрахунку при звільненні позивач зазначив, що стаття 117 Кодексу законів про працю України (у різних редакціях) передбачає відповідальність роботодавця у разі невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у визначені строки.
Отже, позивач вважає, шо він має право на виплату йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 16.03.2019.
У межах цієї справи позивач вважає, що належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, із врахуванням висновків Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.
Позивач зазначив, що загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 908 122,41 грн: 15633,67 грн - грошове забезпечення за березень 2019 року (з 01.03.2019 до 15.03.2019 включно); 47021,01 грн - грошова компенсація невикористаної щорічної основної; 745021,75 грн- одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби; 20798,67 грн - грошова компенсація вартості за неотримане речове майно; 35656,77 грн - індексація грошового забезпечення за період з 01.06.2017 до 28.02.2018; 43990,54 грн - фіксована індексація-різниця грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 15.03.2019.
Водночас, індексація грошового забезпечення (яка і не була своєчасно виплачена Позивачу, а саме 35656,77 грн та 43990,54 грн) відносно загальної суми виплат становить 8,77% (79 647,31 грн/ 908 122,41 грн * 100%).
Разом з тим, відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»; далі - Закон № 2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, з 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України діє та підлягає застосуванню у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ.
Тому, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до 19.07.2022 (дати набрання чинності Законом №2352-ІХ) і після цього - такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23.
Позивач зазначає, що згідно з довідкою про грошове забезпечення за останні два календарні місяці роботи (служби), що передували місяцю звільнення Позивача: середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) складав 32392,25 грн середньоденний заробіток (грошове забезпечення) складав 1098,04 грн.
Таким чином, на думку позивача, загальна сума середнього заробітку за час затримки повного розрахунку становить 320717,38 грн, що є сумою: 1) за період з 16.03.2019 до 18.07.2022 (тобто 1221 днів), з урахуванням принципу пропорційності - 117579,98 грн (порядок розрахунку: 1098,04 грн * 1221 дні * 8,77%) 2) за період з 19.07.2022 до дати ухвалення рішення у справі, з урахуванням шести місячного обмеження (тобто 185 дні) - 203137,40 грн (порядок розрахунку: 1098,04 грн * 185 дні).
До суду 04 вересня 2025 року від відповідача - Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у задоволення позову, зазначивши, що механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у спірний період змінився з прийняттям постанови КМУ від 09.12.2013 року № 1013, якою були внесені зміни до Порядку № 1078, відповідно до якого з січня 2016 року розпочато заново обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Представник відповідача зазначив, що відповідно до рішення Міністерства оборони України, доведеною телеграмою від 31.12.2015 року № 248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня їх доходів за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Як наслідок, підвищення у грудні 2015 року місячного грошового забезпечення за рахунок постійних складових склало 6134,80 грн, що перевищено суму ймовірної індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року на 3882,16 грн.
У зв'язку із підвищенням доходу військовослужбовців постійною складовою, що містила назву щомісячна грошова винагорода з 01.01.2016 по 28.02.2018 - індексація грошового забезпечення для всіх військовослужбовців склала 0 грн.
Відтак, при проведенні індексації грошового забезпечення встановився базовий місяць січень 2016 року.
Щодо позовної вимоги компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та компенсації втрати частини доходів представник відповідача зазначив, що такі позовні вимоги є передчасними.
До суду 15 вересня 2025 року від відповідача - Міністерство оборони України також надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у спірний період змінився з прийняттям постанови КМУ від 09.12.2013 року № 1013, якою були внесені зміни до Порядку № 1078, відповідно до якого січень 2016 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення.
Щодо виплати індексації грошового забезпечення починаючи з 01 березня 2018 року представник відповідача зазначив, що величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала передбаченого п. 1-1 Порядку № 1078 порогу індексації 103 %.
Також представник відповідача зазначив, що з 01.03.2018 року по 15.03.2019 року поточна індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась позивачу із застосуванням місяця - березня 2018 року.
Щодо позовної вимоги компенсації сум податку з доходів фізичних осіб представник відповідача зазначив, що такі позовні вимоги є передчасними.
Щодо компенсації втрати частини доходів представник відповідача зазначив, що компенсація втрати доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи, а отже такі позовні вимоги є передчасними.
Також, на думку представника відповідача, ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення при присудженні виплати індексації грошового забезпечення чи заробітної плати.
Така позиція узгоджена із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України».
З наведених підстав представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також до суду 12 вересня 2025 року від Міністерства оброни України надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: довідку про нараховані та виплачені види грошового забезпечення та індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.06.2017 року по 15.03.2019 року та довідку про розмір середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення позивача за період січень-лютий 2019 року.
Також до суду 15 вересня 2025 року від Міністерства оборони України надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, з посиланням на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Ухвалою від 29 грудня 2025 відмовлено у задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
Сторони не заперечують, що позивач проходив військову службу: у період з 24.08.2016 до 31.05.2017 - у розпорядженні Міністра оборони України, перебуваючи на грошовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України; у період з 01.06.2017 до 15.03.2019 - у Головній інспекції Міністерства оборони України, перебуваючи на грошовому забезпеченні у Міністерстві оборони України.
Відповідно до витягу з наказу Головного інспектора Міністерства оборони України від 15.03.2019 року № 40 контр-адмірала ОСОБА_1 , звільненого у відставку, з 15 березня 2019 року виключено зі списків особового складу Головної інспекції Міністерства оборони України та з усіх видів забезпечення.
На заяву позивача листом від 13.12.2024 року Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України повідомив, що з січня 2015 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. А тому індексація грошового забезпечення за період з 01.06.2017 року по 15.03.2019 року виплачена відповідно до вимог законодавства у повному обсязі.
Разом із цим листом позивачу надано довідку про нараховану і виплачену індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.06.2017 року по 15.03.2019 року, довідку про розмір середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення та довідку про суми грошового забезпечення, виплачені при звільненні з військової служби позивачу.
Не погодившись із невиплатою індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За правилами частини першої ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин другої-третьої ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, яка застосовується з 01.12.2015).
До 01.12.2015 року рішення про затвердження особливого порядку індексації не було прийнято.
Аналіз наведених нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме: Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Також аналіз наведених норм доводить, що індексація грошового забезпечення має нараховуватись підприємством, організацією, установою, яка здійснює виплату доходу.
Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справі №825/1987/17.
Своєю чергою нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідачі не заперечують, що у спірні періоди: з 24.08.2016 року по 31.05.2017 року та з 01.06.2017 року по 28.02.2018 року не було нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Такі дії відповідачів є протиправними з таких підстав.
Як передбачено п. 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діє з 01.12.2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.
За загальним правилом, для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов'язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації.
При цьому базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів), незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації.
Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.
Таким чином, згідно із пунктом 5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено тарифну ставку (оклад) слід вважати базовим для індексації за дотриманням таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01 січня 2008 року, а отже січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.
Наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01 березня 2018 року, зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Таким чином, суд доходить висновку, що доводи позивача щодо визначення базового місяця січень 2008 року є правомірними.
З огляду на те, що у спірний період: з 24.08.2016 року по 31.05.2017 року та з 01.06.2017 року по 28.02.2018 року, останнє підвищення посадового окладу військовослужбовців було у січні 2008 року, саме січень 2008 року має бути базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивачу за вказаний період.
Враховуючи наведені встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 у період з 24.08.2016 до 31.05.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця») - січень 2008 року та стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 24.08.2016 до 31.05.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 28618,72 грн; визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 у період з 01.06.2017 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця») - січень 2008 року та стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2017 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 35656,77 грн, є правомірними та належать задоволенню шляхом:
визнання протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.08.2016 року по 31.05.2017 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року та зобов'язання Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити позивачу за період з 24.08.2016 року по 31.05.2017 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у загальному розмірі 28618,72 грн.
визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року та зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.06.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у загальному розмірі 35656,77 грн.
Разом з цим не належать позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача індексації грошового забезпечення, оскільки сума індексації грошового забезпечення ще не нарахована відповідачами, що є компетенцією відповідачів, а тому саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації- різниці, суд зазначає таке.
Відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141) сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до абзацу 6 п. 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1--1 цього Порядку.
Тобто, з абзацу 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 вбачається, що у випадку, якщо розмір підвищення окладу військовослужбовця (різниця між доходами до та після підвищення) є більшим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку дорівнює 0.
Якщо розмір підвищення доходи є меншим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходи.
Таким чином, Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до довідки щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення від 12.12.2024 року № 220/13/10/70, виданої позивачу, суд встановив, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року нараховано в сумі 20045,02 грн та за березень 2018 року - 20984,38 грн.
Величина приросту індексу споживчих цін - 253, 3 %. Прожитковий мінімум у березні 2018 року - 1762 грн. Сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762, 00 грн. *253, 30 % =4463, 15 грн.
20984,38 грн. - 20045,02 грн= 939,36 грн.
Отже, розмір підвищення доходу в березні 2018 року позивача є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, а тому суд доходить висновку, що позивач має право на отримання суми індексації - різниці, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 в розмірі: 4463, 15 грн - 939,36 грн =3523,79 грн.
Тому, суд доходить висновку, що відповідачем- Міністерство оброни України була допущена протиправна бездіяльність у нарахуванні і виплати позивачу індексації -різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 15.03.2019 року відповідно до абзаців 4,5,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги - визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_2 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 15.03.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) у фіксованому розмірі 3523,79 грн у місяць за період з 01.03.2018 до 15.03.2019 включно, у загальному розмірі 43990,54 грн відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, є правомірними та належать задоволенню шляхом:
визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати індексації-різниці грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 15.03.2019 року, відповідно до абзаців 4,5,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3523,79 грн в місяць за період з 01.03.2018 року по 15.03.2019 року в загальному розмірі 43990,54 грн відповідно до норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає таке.
Так, відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з п. 3 цього Порядку виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у
зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пп. 4, 5 цього Порядку).
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та належать задоволенню.
Щодо решт позовних вимог, слід зазначити.
Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, від 17.11.2021, від 27.07.2022, від 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20).
Так, у п. 35 постанови від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 зазначено «… Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Судова палата ВС дійшла висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Верховний Суд вказав на те, що зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу за виплатою такої компенсації.
Системний аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить про те, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Отже, враховуючи те, що індексацію грошового забезпечення в належному розмірі, позивачу ще не нараховано та не виплачено, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, актуальною на час розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону № 2050-III, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Тому у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, слід відмовити.
Також не належать задоволенню позовні вимоги - визнати протиправною бездіяльність Міністерство оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.03.2019 до дня ухвалення рішення у справі та стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 320717,38 грн., з таких підстав.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції чинної на час звільнення позивача з військової служби, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Виходячи із приписів вказаних статей КЗпП України, суд зазначає, що право на нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у день звільнення позивач набуде лише після фактичного здійснення з ним розрахунку, що ще не відбулось, а тому такі позовні вимоги є передчасними та не належать задоволенню.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових витрат, жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь позивача.
Також у позовній заяві позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідачів подати суду звіт про виконання судового рішення.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає, що воно не належить задоволенню, з таких підстав.
Частиною 2 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи те, що зазначена норма не є імперативною та позивачем не надано доказів того, що рішення не буде виконане відповідачами добровільно, суд вважає, що клопотання не належить задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368, місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, 6) та Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місце знаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368, місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, 6) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 24.08.2016 року по 31.05.2017 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368, місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, 6) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 24.08.2016 року по 31.05.2017 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у загальному розмірі 28618,72 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот вісімнадцять гривень 72 копійки), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місце знаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місце знаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01.06.2017 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у загальному розмірі 35656,77 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень 77 копійок) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місце знаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6) щодо невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01.03.2018 року по 15.03.2019 року, відповідно до абзаців 4,5,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місце знаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3523,79 грн в місяць за період з 01.03.2018 року по 15.03.2019 року в загальному розмірі 43990,54 грн (сорок три тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень 54 копійки) відповідно до норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко