справа №380/30533/23
з питань залишення заяви
про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду
26 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Приватного підприємства «СТ-Авто» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року вищевказаний позов задоволено повністю:
- визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100583/2 від 19.09.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002396;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь Приватного підприємства «СТ-Авто» судовий збір, сплачений за подання цього позову, у розмірі 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.
22.12.2025 року від представника позивача надійшла заява, в якій просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20000,00 грн.
Від відповідача надійшло заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі. Вказав, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката 20000,00 грн є неспівмірною із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Окрім того, звернув увагу, що заява про ухвалення додаткового судового рішення подана з пропуском установленого законом строку, а тому таку слід залишити без розгляду на підставі ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи подану заяву, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.3 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з п.3 ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В ухвалах та постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22, від 08.01.2024 року у справі №580/3758/19, від 23.01.2024 року у справі №380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Крім того, вирішуючи питання відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд у постанові від 22.11.2024 року у справі №420/15183/23 сформував наступні висновки:
«…за загальними правилами частини першої статті 143 КАС України, питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.
Як виключення з цього правила, частиною 3 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Однак така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.
Визначення частиною 7 статті 139 КАС України судових витрат не лише таких що сплачені, а й таких, що мають бути сплачені, не відміняє положень статті 143 КАС України, якою передбачено загальні підходи до порядку вирішення розподілу судових витрат саме під час постановлення рішення, постанови, ухвали.
Застосування положень статей 139 та 143 КАС України передбачає обов'язкове системне тлумачення цих норм, яке передбачає, що учаснику справи недостатньо лише «задекларувати» понесення в майбутньому судових витрат, а тим паче витрат на правову допомогу, а необхідно також довести неможливість з поважних причин оплатити її до прийняття рішення (постанови, ухвали) і на підтвердження таких причин надати відповідні докази.
Інакший підхід до розуміння природи судових витрат (зокрема витрат на правову допомогу) та порядку їх відшкодування, певною мірою узалежнить їх розмір від результатів розгляду справи і ускладнить можливість ревізії судом їх розміру на предмет розумності та співмірності відповідно до вимог частини 5 статті 134 та частини 9 статті 139 КАС України.
Крім того, визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.
Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.».
Як видно зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: 20000,00 грн за підготовку та подання позовної заяви, а також супровід справи в суді першої інстанції.
27.06.2024 року Львівським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у вказаній адміністративній справі.
Водночас у судовому рішенні зазначено, що питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішуватиметься судом протягом п'яти днів після ухвалення цього судового рішення за умови подання відповідних доказів. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява, у відповідності до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягатиме залишенню без розгляду.
Разом з тим, заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі подана представником позивача лише 22.12.2025 року, тобто з пропуском установленого законом строку.
За наведених обставин, суд приходить висновку про необхідність застосування процесуальних наслідків, передбачених ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - залишення заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.139, 166, 243, 248, 250, 254, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.