Іменем України
29 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2121/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 31 жовтня 2025 року надійшла позовна заява адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - перший відповідач, НОМЕР_3 прикордонний загін), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі - другий відповідач, НОМЕР_4 прикордонний загін) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону відносно позивача стосовно ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 21 жовтня 2025 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати;
зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 21 жовтня 2025 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати;
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону відносно позивача стосовно ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 22 червня 2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 29 серпня 2025 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати;
зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 22 червня 2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 29 серпня 2025 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні в період з 29 січня 2020 року по 22 червня 2022 року та в НОМЕР_4 прикордонному загоні в період з 22 червня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Відповідачі протиправно, починаючи з 29 січня 2020 року, розраховували грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 120/13173/24 на розрахунковий рахунок позивача 29 серпня 2025 року та 21 жовтня 2025 року нарахована сума перерахованого грошового забезпечення.
Оскільки виплата грошового забезпечення здійснена відповідачами несвоєчасно, представник позивача вважає, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу на таку несвоєчасно виплачену суму грошового забезпечення за весь час затримки в її виплаті.
Ухвалою від 03 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачам подати відзив разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; зобов'язано відповідачів надати до суду докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від НОМЕР_3 прикордонного загону до суду 19 листопада 2025 року надійшов відзив, в якому перший відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позивачу двома окремими виплатами: 26 вересня 2025 року згідно з платіжною інструкцією від 26 вересня 2025 року № 25059, розрахунковим листом від 18 листопада 2025 року № 1377, здійснено перерахунок та виплату посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 16408,94 грн (військовий збір - 820,45 грн); 21 жовтня 2025 року згідно з платіжною інструкцією від 20 жовтня 2025 року № 27718, розрахунковим листом від 18 листопада 2025 року № 1378 здійснено перерахунок та виплату посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 80204,80 грн (військовий збір - 4010,24 грн).
З посиланням на положення Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 перший відповідач зазначає, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, за умови якщо такі порушення відбулись під час проходження служби.
За приписами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення. Отже, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року (що не заперечується позивачем) виконане, тому відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати січня 2020 по день фактичної виплати 26 вересня 2025 року та 21 жовтня 2025 року, а тому адміністративний позов є незаконним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім того, перший відповідач звертає увагу, що у рішенні від 16 червня 2025 року у справі № 120/13173/24 суд також зобов'язав здійснити перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення позивача, зокрема: грошової допомоги для оздоровлення. Згідно з долученим розрахунком першим відповідачем здійснений перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, яка є одноразовим видом грошового забезпечення, і на ці суми не нараховується компенсація втрати частини доходів.
Також представник першого відповідача зазначає, що наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 15 травня 2024 року № 404-ОС позивач з 16 травня 2024 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_4 прикордонного загону.
Отже, враховуючи, що даній спір виник після звільнення позивача з військової служби, позивач має право звернутись до суду за стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно, з умовами трудового договору відповідно до законодавчих гарантій.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, має разовий характер та не входить до фонду оплати праці.
Враховуючи вище наведене, перший відповідач вважає, що відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати, оскільки компенсація втрати частини доходів після звільнення не стягується, а тому адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Від НОМЕР_4 прикордонного загону до суду 29 грудня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 22 червня 2022 року по 16 травня 2024 року.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 120/13173/24 військовою частиною НОМЕР_2 здійснено перерахунок грошового забезпечення за період з 22 червня 2022 року по 20 травня 2023 року та відповідно ОСОБА_1 виплачені 29 серпня 2025 року кошти на загальну суму 108640,38 грн, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку.
Підстави, порядок та умови для виплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків не регламентовано вимогами спеціального законодавства з питань проходження військової служби та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 № 854/32306, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Також відповідач наголошує, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. Тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Проте із відповідними заявами позивач не звертався, а відтак і не набув права на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки такі вимоги є передчасними.
Нарахування та виплата ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 22 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, здійснені на виконання рішень судів по справі № 120/13173/24, мають ознаки юридичного факту, що носить разовий характер, тому така виплата не є об'єктом для компенсації.
Відповідач зауважує, що у даному випадку, так як грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховане та виплачене відповідно до рішення суду 29 серпня 2025 року, то підстави для виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати могли виникнути лише у випадку порушенням термінів виконання такого рішення суду. Однак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Визначальними обставинами для виплати компенсації є терміни виконання рішення суду, яке військовою частиною НОМЕР_2 виконано 29 серпня 2025 року.
Таким чином, з боку військової частини НОМЕР_2 не допущено порушення термінів виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , а тому підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 , зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення взагалі відсутні.
Разом з відзивом представником другого відповідача подано клопотання про продовження строку на його подання, яке частково задоволено ухвалою від 29 грудня 2025 року.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в період з 16 січня 2018 року по 20 червня 2022 року проходив військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні, з 22 червня 2022 року по 16 травня 2024 року - в НОМЕР_4 прикордонному загоні, що підтверджено наданими в матеріали справи копіями біографічної довідки, витягів з наказів начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 22 червня 2022 року № 325-ОС, від 15 травня 2024 року № 404-ОС та установлено у рішенні суду від 16 червня 2025 року у справі № 120/13173/24.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 120/13173/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково;
визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 20 червня 2022 року включно та грошово допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;
зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 20 червня 2022 року включно та грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, виходячи при цьому з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, а також врахувавши раніше виплачені суми таких виплат;
визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 22 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, грошової допомог на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;
зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 22 червня 2022 року по 20 травня 2022 року включно, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 2022-2023 роки, виходячи при цьому з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, а також врахувавши раніше виплачені суми таких виплат;
в іншій частині позовних вимог відмовлено.
З наданих в матеріали справи копій розрахунку доплати грошового забезпечення відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі № 120/13173/24, розрахункових листів за вересень 2025 року та за жовтень 2025 року, платіжних інструкцій від 26 вересня 2025 року № 25059 та від 20 жовтня 2025 року № 27178 судом установлено, що НОМЕР_3 прикордонним загоном на виконання рішення суду від 16 червня 2025 року у справі № 120/13173/24 здійснено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 20 серпня 2022 року, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, додаткової премії, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги для оздоровлення.
Так, позивачу за період з 29 січня 2020 року по 20 серпня 2022 року донараховано: посадовий оклад в загальній сумі 24478,06 грн, оклад за військовим званням - 6913,64 грн, надбавку за вислугу років - 8586,66 грн, надбавку за особливості проходження служби - 18861,21 грн, премію - 35128,48 грн, додаткову премію - 4837,61 грн, винагороду за бойове чергування - 4102,80 грн, а всього - 102908,47 грн. Також позивачу донараховано грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік в сумі 2343,75 грн та за 2021 рік в сумі 3506,30 грн. Утримано індексацію в сумі 12144,78 грн, а також 5 % військового збору в сумі 4830,69 грн.
Донараховані суми виплачено 26 вересня 2025 року - 15588,49 грн, 21 жовтня 2025 року - 76194,56 грн.
Згідно з наданою в матеріали справи копією платіжної інструкції від 28 серпня 2025 року № 3888 позивачу НОМЕР_4 прикордонним загоном 29 серпня 2025 року на виконання рішення суду від 16 червня 2025 року у справі № 120/13173/24 виплачено 108640,38 грн перерахованого грошового забезпечення.
З наданих позивачем в матеріали справи скріншотів про зарахування коштів на картковий рахунок позивача судом установлено, що на картковий рахунок позивача відбулося зарахування: 29 серпня 2025 року в сумі 108640,38 грн грошового забезпечення від НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ); 21 жовтня 2025 року в сумі 76144,56 грн грошового забезпечення від НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ).
Також з наданих в матеріали справи копій особистих карток грошового забезпечення позивача за 2020-2022 роки та інформації про грошове забезпечення за 2022-2023 роки судом установлено, що позивачу: у липні 2020 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення, у листопаді 2021 року - грошову допомогу на оздоровлення, у листопаді 2022 року - грошову допомогу для оздоровлення, у грудні 2022 року - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, у квітні 2023 року - грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).
Статтею 1 Закону № 2050-III установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (абзац перший статті 7 Закону № 2050-III).
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), відтворює положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизує підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно з пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 558).
Пунктом 2 Розділу I Інструкції № 558 визначено, що у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату (пункт 3 Розділу I Інструкції № 558).
Згідно з розділом ІІ Інструкції № 558 до основних видів грошового забезпечення віднесені, зокрема оклади за військовим званням та посадові оклади осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби) та премія включені у розділ ІІІ Інструкції № 558, яким визначено порядок, умови та розміри виплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Винагорода за бойове чергування, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення включені у розділ ІV Інструкції № 558, яким визначено порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Так, відповідно до пункту 1 глави 3 розділу ІV Інструкції № 558 військовослужбовцям, які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, передбачених Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року № 1261, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1391/27836; екіпажів літаків, вертольотів, кораблів, катерів, що виконують завдання з охорони державного кордону територіального моря та виключної (морської) економічної зони України, за час бойового чергування (бойової служби) виплачується винагорода в розмірі до 20 відсотків посадового окладу, обчисленого в установленому порядку за 13 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до постанови № 704 на місяць.
Винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідного начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Підставою для видання наказу є рапорти відповідних начальників (командирів) підрозділів, у яких зазначаються посада, прізвище та ініціали військовослужбовців, які залучалися до несення бойового чергування (бойової служби), кількість чергувань (вилітів) та загальний відсоток для встановлення розміру винагороди (пункт 3 глави 3 розділу ІV Інструкції № 558).
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 1 глави 7 розділу ІV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, зі змісту вище наведених норм слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу, який не має разового характеру, у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, від 11 липня 2017 року у справі № 2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, від 08 травня 2025 року у справі № 380/26344/23 грн та інших.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 461/1390/16-а та від 15 травня 2024 року у справі № 200/5032/20-а.
Виконуючи функцію єдності судової практики, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 27 липня 2022 року у справі № 460/783/20, від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20.
У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
У справі № 560/8194/20 Судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
З вищеописаних доказів судом установлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 120/13173/24 підтверджено, що відповідачами (військової частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 ) порушено право позивача на отримання грошового забезпечення в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, обчислених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, тобто в належному розмірі, у зв'язку з чим зобов'язано відповідачів здійснити перерахунок виплачених позивачу у вказаному періоді грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виплатити ОСОБА_1 , а також виплатити донараховану суму, врахувавши раніше виплачені суми таких виплат.
З вищеописаних доказів судом установлено, що:
НОМЕР_3 прикордонним загоном виплату донарахованих на виконання рішення суду сум грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 червня 2022 року та грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки здійснено 26 вересня 2025 року та 21 жовтня 2025 року;
НОМЕР_4 прикордонним загоном виплату донарахованих на виконання рішення суду сум грошового забезпечення за період з 22 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки здійснено 29 серпня 2025 року.
Проте, всупереч вище вказаних положень Закону № 2050-ІІІ, Порядку № 159 відповідачами у місяцях виплати донарахованої на виконання рішення суду суми грошового забезпечення (серпень, вересень, жовтень 2025 року) не проведено позивачу компенсацію втрати частини доходів на такі несвоєчасно виплачені суми грошового забезпечення.
Відповідачами не заперечується факт нездійснення ними нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Однак, відповідачі заперечують право позивача на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення, оскільки вважають, що у даному випадку відсутня затримка у виплаті грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення суду, а також, що виплата такої компенсації після звільнення зі служби не передбачена, а позивач має право звертатися за стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Проте суд відхиляє такі твердження відповідачів як безпідставні.
Так, суд зауважує, що здійснення відповідачами перерахунку належного позивачу за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення тільки на виконання рішення суду від 16 червня 2025 року у справі № 120/13173/24, яке набрало законної сили 20 серпня 2025 року, не змінює тих обставин, що позивач мав право на своєчасне отримання місячного грошового забезпечення в належному розмірі, а відповідачами таке право позивача порушувалося до дня здійснення відповідної виплати. Суд вважає, що факт вирішення судом спору на користь позивача навпаки зумовив обов'язок відповідачів виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за весь період прострочення виплати позивачу грошового забезпечення в належному розмірі.
Вище описаними нормативно-правовими актами, якими врегульовано спірні правовідносини, не визначено, що компенсація втраченого доходу здійснюється до дня звільнення з роботи (військової служби). Навпаки визначено, що компенсація здійснюється за весь час затримки у виплаті доходу у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
У свою чергу, як вірно зазначає відповідач, визначений статтею 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16).
Окрім того, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, має разовий характер та не входить до фонду оплати праці (постанови Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 694/215/16-ц, від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19).
Застосовуючи вище вказані правові висновки, суд зазначає, що компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є різними виплатами, тому існування права на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати не нівелює права на отримання середнього заробітку і навпаки. Суд вважає, що за умови існування визначених законодавством підстав, особа одночасно може мати право, як на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати, так і на середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.
Підсумовуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням відповідачами строків виплати належного йому за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення за весь період такої затримки.
У свою чергу, відповідачі, здійснивши на виконання рішення суду виплату позивачу частини несвоєчасно нарахованого та виплаченого грошового забезпечення без проведення компенсації втрати частини доходу та таке грошове забезпечення, допустили протиправну бездіяльність.
Однак при розгляді справи судом установлено, що відповідачами нарахування та виплата позивачу такої компенсації втрати частини доходу має здійснюватися не на всі виплачені на виконання рішення суду від 16 червня 2025 року у справі № 120/13173/24 суми, а тільки на місячне грошове забезпечення, яке не має разового характеру.
З огляду на наведені положення пункту 3 розділу І Інструкції № 558, природу винагороди за бойове чергування, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також віднесення цих виплат до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які не входять до місячного грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, право на отримання якого підтверджено рішенням від 16 червня 2025 року у справі № 120/13173/24, має бути здійснена відповідачами на місячне грошове забезпечення, що складається з основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) видів грошового забезпечення.
Щодо обраного способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За встановлених в цій справі обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, є:
- визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_3 прикордонного загону щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 червня 2022 року, що складається з основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) видів грошового забезпечення, виплаченого 26 вересня 2025 року та 21 жовтня 2025 року, за весь час затримки;
- зобов'язання НОМЕР_3 прикордонного загону нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 червня 2022 року, що складається з основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) видів грошового забезпечення, виплаченого 26 вересня 2025 року та 21 жовтня 2025 року, за весь час затримки;
- визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_4 прикордонного загону щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 22 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, що складається з основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) видів грошового забезпечення, виплаченого 29 серпня 2025 року, за весь час затримки;
- зобов'язання НОМЕР_4 прикордонного загону нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 22 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, що складається з основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) видів грошового забезпечення, виплаченого 29 серпня 2025 року, за весь час затримки.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 червня 2022 року, що складається з основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) видів грошового забезпечення, виплаченого 26 вересня 2025 року та 21 жовтня 2025 року, за весь час затримки виплати.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 червня 2022 року, що складається з основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) видів грошового забезпечення, виплаченого 26 вересня 2025 року та 21 жовтня 2025 року, за весь час затримки виплати.
Визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 22 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, що складається з основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) видів грошового забезпечення, виплаченого 29 серпня 2025 року, за весь час затримки виплати.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 22 червня 2022 року по 20 травня 2023 року, що складається з основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) видів грошового забезпечення, виплаченого 29 серпня 2025 року, за весь час затримки виплати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова