29 грудня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2388/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон ремонт комплект Донбасс» про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/2388/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон ремонт комплект Донбасс» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон ремонт комплект Донбасс» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 02.09.2025 №1771/12-32-04-02-06 (форма «Ш»);
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області щодо проведення камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон ремонт комплект Донбасс», оформленої актом від 13.08.2025 №1599/12-32-04-02-06/36954130;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Луганській області здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон ремонт комплект Донбасс», шляхом відображення коштів, фактично сплачених позивачем у 2022 - 2025 роках за податковими деклараціями з ПДВ, як своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань за відповідні звітні періоди (без нарахування штрафних санкцій та пені за нібито несвоєчасну сплату).
26.12.2025 від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони Головному управлінню ДПС у Луганській області вчиняти дії щодо нарахування податкового боргу, пені та штрафних санкцій в Інтегрованій картці платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон ремонт комплект Донбасс» на суми грошових зобов'язань, які є предметом оскарження у справі № 360/2388/25, оскільки дані зобов'язання є неузгодженими в силу закону (п. 56.18 ст. 56 ПКУ);
- заборони Головному управлінню ДПС у Луганській області вчиняти дії щодо примусового стягнення (списання, зарахування в рахунок погашення боргу) коштів позивача, в тому числі з рахунків у системі СЕА ПДВ, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування зазначено, що згідно з даними Електронного кабінету платника відповідач всупереч ст. 56 ПКУ фактично обліковує спірну суму як борг та здійснює нарахування пені в режимі реального часу. Тобто, ще до вирішення спору по суті, відповідач своїми діями вже порушує права позивача безпідставно збільшуючи фінансове навантаження на підприємство, що є очевидною ознакою протиправності дій суб'єкта владних повноважень.
Відповідач подав заперечення, в яких зазначено, що за результатами опрацювання ухвали Луганського окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження від 22.12.2025 у справі № 360/2388/25 нараховані штрафні санкції у сумі 86 204,08 грн на підставі вищевказаного податкового повідомлення - рішення виключені з обліку в ІКП 24.12.2025, тобто до дати звернення позивача із заявою про забезпечення позову, що виключає можливість здійснення податковим органом дій щодо нарахування податкового боргу, пені та штрафних санкцій на ці грошові зобов'язання та вжиття дій щодо примусового їх стягнення.
Заявник надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що захід забезпечення позову є не просто доцільним, а єдиним можливим способом зупинити автоматичне збільшення фінансового тягаря на підприємство до вирішення спору по суті.
Розглянувши клопотання про забезпечення адміністративного позову та додані до нього матеріали, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Суд звертає увагу, що будь-яке забезпечення позову у справі застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, відповідач в силу вищезазначених приписів ПК України не має права вчиняти дії щодо грошових зобов'язань, визначених в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні до набрання чинності судовим рішенням у цій справі.
Як наслідок, питання щодо правовідносин про забезпечення яких просить позивач врегулювано статтею 56 ПК України на користь позивача та не потребують додаткових заходів з боку суду.
Виходячи з вищевикладених обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон ремонт комплект Донбасс» про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/2388/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон ремонт комплект Донбасс» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Суддя С.В. Борзаниця