Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 грудня 2025 року Справа№200/8573/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
05.11.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у якій, з урахуванням викладення позовних вимог у новій редакції, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.10.2025 №262740015087 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на території Республіки Білорусь (з 20.10.1992 по 01.10.2004, з 08.10.2004 по 11.05.2007) згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.04.1984.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу, що обумовлено не зарахуванням періодів роботи на території Республіки Білорусь. Позивач вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Позивач вважає протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії та просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати спірні періоди роботи
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволені позовних вимог. Відповідач вказав, що згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж на дату звернення позивача становить 20 років 06 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Вказав, що до страхового стажу не враховано періоди роботи в Республіці Білорусь з 08.10.2004 по 11.05.2007, оскільки угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995 припинила свою дії з 23.12.2023.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 24.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією ID-паспорту № НОМЕР_2 та витягом з Реєстру територіальної громади.
14.10.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, для розгляду заяви позивача про призначення пенсії.
Так, за результатом розгляду зазначеної вище заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.10.2025 №262740015087 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу (30 років станом 2023 рік).
Згідно з вказаним рішенням, відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 20 років 06 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
При цьому, до страхового стажу не враховано періоди роботи в Республіці Білорусь з 08.10.2004 по 11.05.2007, оскільки угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995 припинила свою дії з 23.12.2023.
Так, записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 28.04.1984, підтверджується, що у період з 20.10.1992 по 01.10.2004 працював на заводі мовою оригіналу «Литья и нормалей» (Республіка Білорусь) та з 08.10.2004 по 11.05.2007 у ВАТ «КОМПЛЕКТТОРГ» (Республіка Білорусь).
Вказані вище записи трудової книжки містять посилання на накази, засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками підприємств.
Згідно з розрахунком стажу до спірного рішення, період роботи з 20.10.1992 по 01.10.2004 та з 08.10.2004 по 11.05.2007 не зараховані до страхового стажу.
Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій […] регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", […] міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно зі ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 - починаючи з 1 січня 2023 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років.
Починаючи з січня 2018 року на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 року.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (п.1).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено в призначенні пенсії позивачу за віком у зв'язку із тим, що його страховий стаж відповідно до наданих документів склав 20 років 06 місяців 09 днів.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що до страхового (трудового) стажу позивача не було зараховано періоди роботи в Республіці Білорусь з 20.10.1992 по 01.10.2004, з 08.10.2004 по 11.05.2007 (а не як зазначено у спірному рішенні з 08.10.2004 по 11.05.2007), оскільки угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995 припинила свою дії з 23.12.2023.
З цього приводу суд зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
13.03.1992 в місті Москва підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 Угоди від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СРСР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).
Відповідно до частини третьої статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України № 290/95-ВР від 11.07.1995, працівники користуються правами і виконують обов'язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав № 01-1/2-07 від 26.03.2008 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992 встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 06.07.2020 у справі № 345/9/17.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX, яким Україна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
Законом України «Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» від 20.05.2023 № 3117-IX (далі - №3117-ІХ) постановлено денонсувати Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинену 14.12.1995 в м. Києві та ратифіковану Законом України від 22.11.1996 № 546/96-ВР.
Закон набрав чинності 22.06.2023.
Суд зазначає, що не зараховані відповідачем до страхового стажу позивача періоди роботи в Республіці Білорусь відносяться до періоду, коли приведені вище угоди були чинними для України, тому зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Спірні періоди роботи позивача в Республіці Білорусь підтверджуються записами трудової книжки, тому мають бути зараховані до страхового стажу.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивач як громадянин України за умови підтвердження трудового стажу наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави.
Із врахуванням наведеного, беручи до уваги, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про його трудову діяльність на території Республіки Білорусь, зокрема за періоди з 20.10.1992 по 01.10.2004, з 08.10.2004 по 11.05.2007, жодних зауважень щодо відповідності цих записів вимогам законодавства відповідачем не наведено, а також враховуючи приписи ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 20.10.1992 по 01.10.2004, з 08.10.2004 по 11.05.2007 підлягали зарахуванню до страхового стажу при розгляді заяви позивача про призначення пенсії.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 21.10.2025 №262740015087 є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття та протиправним, таким, що порушило право позивача на належний соціальний захист, а тому підлягає скасуванню.
Отже, як наслідок, позовні вимоги в частині зобов'язання зарахувати спірні періоди роботи підлягають задоволенню.
При цьому, з метою ефективного захисту прав позивача, суд, на підставі положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 20.10.1992 по 01.10.2004, з 08.10.2004 по 11.05.2007.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми Закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Згідно з квитанцією від 28.10.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,50 грн.
Разом з тим, ураховуючи, що належний розмір судового збору за подання цього позову становить 1211,20 грн, судовий збір у розмірі 1211,20 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.10.2025 №262740015087 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про призначення пенсії від 14.10.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 20.10.1992 по 01.10.2004, з 08.10.2004 по 11.05.2007.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв