29 грудня 2025 року Справа 160/36051/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050007794 від 31.10.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , в порядку передбаченому ст. 27, 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру з врахуванням всього стажу роботи зазначеного у трудовій книжці, періоду служби в армії, заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 27.12.2019 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходу та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
24.12.2025 року представником позивача надано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому останній просить суд, звільнити позивача від сплати судового збору.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що згідно довідки з Відомства національного страхування Ізраїлю від 12.11.2025 року, ОСОБА_2 не працює та отримує в Ізраїлі лише соціальні виплати, які не являються доходом.
Розглянувши клопотання представника позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Крім того, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору така особа повинна надати докази в підтвердження неможливості сплати судового збору чи в підтвердження того, що така сплата судового збору може позбавити цю особу фінансової можливості на отримання життєво необхідних потреб.
Як встановлено судом, зі змісту клопотання представника позивача та довідки з Відомства національного страхування Ізраїлю від 12.11.2025 року, ОСОБА_2 не працює та отримує в Ізраїлі лише соціальні виплати.
При цьому, суд не погоджується із твердженням представника позивача, що соціальні виплати не є доходом з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Відповідно до пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:
- 165.1.1 сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, вартість соціальних послуг та реабілітаційної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно із законом, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України, а також вартість соціальної допомоги в натуральній формі малозабезпеченим сім'ям, що отримана від надавачів соціальних послуг відповідно до Закону України "Про соціальні послуги".
Отже, суд доходить висновку, що згідно Податкового кодексу України суми державної та соціальної матеріальної допомоги не входять до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, водночас такі суми є доходом.
Конструкція статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачає розрахунок 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік для можливості вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.
При цьому, як зазначено представником позивача та встановлено судом, Аркадій Ландо отримує в Ізраїлі соціальні виплати, які є доходом.
Однак, суд вказує, що до клопотання про звільнення від сплати судового збору представником позивача не надано відомостей про суми соціальних виплат, які отримані Аркадієм Ландо за попередній календарний рік.
Отже, суд дійшов, що клопотання представник позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволення, а підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні.
Втім, окремо, суд також зауважує на такому.
Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Тож, з наведеного слідує, що саме суду надана прерогатива, на основі поданих стороною доказів, вирішувати питання про наявність або відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Застосування вказаної пільги щодо сплати судового збору є правом суду, яке застосовується у разі, якщо майновий стан сторони не дозволяє їй сплатити судовий збір своєчасно і в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом пункту 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" документи про майновий стан мають містить інформацію на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №320/2083/21 та від 27.11.2023 у справі №120/917/22-а
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18 березня 2021 року у справі № 824/1571/19-а, в постанові від 8 листопада 2023 року у справі №120/969/23.
Наведене додаткового свідчить про те, що подана представником позивача довідка з Відомства національного страхування Ізраїлю від 12.11.2025 року не може бути розцінена, як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки надана до суду довідка свідчить лише про те, що ОСОБА_1 зареєстрований, як непрацююча особа, яка не має доходу, тобто посвідчує його статус, проте не вказує на наявність та розмір інших доходів Ландо Аркадія.
За аналогічних обставин, подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 12 травня 2021 року у справі №160/320/20.
Відтак, на переконання суду, довідка з Відомства національного страхування Ізраїлю від 12.11.2025 року не дає повної інформації стосовно майнового стану позивача та неможливості сплати ним судовий збір.
Водночас, суд зауважує, що інформацію щодо скрутного майнового стану позивача може мати довідка про характер та розмір соціальних виплат, які отримує позивач у країні проживання, виписка з банківського рахунку позивача про наявність чи відсутність коштів на рахунку, їх рух протягом попередніх років, довідка про склад сім'ї та сукупний дохід родини тощо.
Таким чином, позивач не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 22.12.2025 року.
Частиною 1 ст.118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач та його представник не виконали вимоги ухвали суду від 22.12.2025 року в повному обсязі, суд з метою повного та об'єктивного розгляду клопотання, вважає необхідним продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на десять днів з моменту вручення вказаної ухвали.
Керуючись ст. 121, 248, 256 КАС України, суд
Продовжити строк на десять днів з моменту вручення вказаної ухвали на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії шляхом подання перелічених в мотивувальній частині ухвали документів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору або доказів сплати судового збору.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Горбалінський