29 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9746/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №104350008816 від 25.08.2025 про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника; зобов'язання призначити пенсію по втраті годувальника з 17.08.2025, зарахувавши до її загального страхового стажу періоди роботи зазначені у трудовій книжці від 18.09.1987 НОМЕР_1 з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 22.07.1987 по 11.06.1993, з 11.06.1993 по 19.01.1998, з 20.01.1998 по 01.10.2007, період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 27.11.1994 по 27.11.1997, з 04.08.1989 по 04.08.1992, з 26.10.2000 по 26.10.2003 та період роботи з 02.10.2002 по 15.09.2005 згідно довідки № 258.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.08.2025 ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії в разі втрати годувальника до Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг ПФУ та її заяву за принципом екстериторіальності було передано до ГУ ПФУ у Волинській області.
Вказала, що рішенням №104350008816 від 25.08.2025 ГУ ПФУ у Волинській області їй відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника, оскільки відсутня інформація про перебування на утриманні померлого та відсутній експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Зазначила, що за результатами розгляду документів доданих до заяви до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1987, а саме: з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 22.07.1987 по 11.06.1993, з 11.06.1993 по 19.01.1998, з 20.01.1998 по 01.10.2007, оскільки в трудовій книжці ім'я не відповідає даним паспорта, періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 27.11.1994 по 27.11.1997, з 04.08.1989 по 04.08.1992, з 26.10.2000 по 26.10.2003.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та просить задовольнити її позовні вимоги.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що відповідно до статті 30 зазначеного Закону №2262, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Зазначила, що згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначено, що: право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2028 - не менше 35 років; право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2028 - не менше 25 років; право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2028 - не менше 15 років.
Вказала, що за наданими до заяви документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12 серпня 93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, ОК-5, трудова книжка, диплом) страховий стаж заявниці становить 24 роки 4 місяці 5 днів.
При цьому зауважила, що ОСОБА_1 не належить до категорії непрацездатних членів сім'ї, на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Вважає, що пенсійним органом правомірно прийнято рішення № 104350008816 від 25.08.2025 про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника, оскільки не виконанні умови статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відсутня інформація про перебування на утриманні померлого годувальника та відсутній експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює.
Зі змісту свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 12.07.2006 року повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київській області вбачається, що заявниця ОСОБА_1 , після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 24.05.2006, актовий запис за №119, змінила прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 23.09.2011, виданого ВК Любимівської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим ВК Любимівської сільської ради Вишгородського району Київської області 10.01.2014.
Як вбачається з посвідчення за № НОМЕР_5 від 06.05.2014 ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії два, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою та має право на пільги і компенсацію передбачені п. п. 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23, 27 ст. 20 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12.12.2024 у справі №366/2171/24 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ГУ ПФУ у Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено; встановлено факт належності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , яка народилась в с. Андріївка Вишгородського району Київської області, трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.09.1987, де на титульній сторінці російською мовою зазначено, що її заповнено на ім'я « ОСОБА_1 », дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
17.08.2025 позивач звернулася до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника через вебпортал електронних послуг ПФУ та її заяву за принципом екстериторіальності було передано до ГУ ПФУ у Волинській області..
25.08.2025 ГУ ПФУ у Волинській області рішенням №104350008816 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника, оскільки відсутня інформація про перебування на утриманні померлого та відсутній експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
За результатами розгляду документів доданих до заяви до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1987, а саме: з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 22.07.1987 по 11.06.1993, з 11.06.1993 по 19.01.1998, з 20.01.1998 по 01.10.2007, оскільки в трудовій книжці ім'я не відповідає даним паспорта, періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 27.11.1994 по 27.11.1997, з 04.08.1989 по 04.08.1992, з 26.10.2000 по 26.10.2003.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
За приписами частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Виходячи з аналізу наведених норм, юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні.
Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).
Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Відповідно до п. 2.11 Порядку 22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
З матеріалів справи судом встановлено, що до заяви позивачем не надавався документ, який передбачений п. 2.11 Порядку 22-1, про перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника ОСОБА_5 . Також позивачем не повідомлялося до пенсійного органу про неможливість надання такого документа.
Натомість, позивачка вважає, що сам факт перебування у шлюбі, є достатнім підтвердження перебування на утриманні померлого годувальника, оскільки на момент смерті позивач проживала разом із ОСОБА_5 .
Суд зазначає, що надана до заяви копія свідоцтва про шлюб є документом, який дійсно засвідчує родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником, але цей документ не свідчить про перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника, що спростовує доводи позивачки в цій частині.
На переконання суду, ОСОБА_1 для підтвердження факту перебування на утриманні померлого годувальника повинна була надати документ, виданий відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника.
Як слідує з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ГУ ПФУ у Волинській області, який є суб'єктом владних повноважень, виник спір щодо підтвердження за позивачем певного соціально-правового статусу для призначення пенсії по втраті годувальника, а саме: через відсутність документів, що засвідчують факт перебування на утриманні померлого годувальника.
Суд зауважує, що в межах спірних правовідносин позивачем не надведено доводів щодо неможливості надання до пенсійного органу, зокрема, документа, що виданий відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника.
Суд зазначає, що відповідачем не здійснено належних дій, спрямованих на уточнення необхідних відомостей, отримання додаткових документів, на підставі яких можливо було б підтвердити перебування позивача на утриманні померлого годувальника, їй не роз'яснено можливість подання додаткових документів впродовж 3 місяців, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
ВП ВС у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 дійшов висновків, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян та не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства та не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.
Враховуючи ту обставину, що фактичною підставою для відмови позивачу в переведенні з одного виду пенсії на інший слугувала не відсутність у позивача такого права, а не надання нею повного пакету документів, необхідних для вирішення цього питання (не надано документа про перебування позивача на утриманні померлого годувальника), суд дійшов до висновку, що в цьому випадку, на виконання вимог п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 у пенсійного органу виник обв'язок щодо повідомлення про необхідність надання додаткових документів (дооформлення документів) у тримісячний строк з дня подання заяви до пенсійного органу, що відповідачем 2 зроблено не було як і не надано оцінку, що пенсія позивачці по втраті годувальника в минулому вже призначалась, та призвело до порушення права позивача на надання додаткових документів для вирішення її заяви про переведення з одного виду пенсії на інший.
Аналогічна позиція щодо наявності у пенсійного органу обв'язку повідомлення про необхідність надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про перехід на іншу пенсію у випадку не надання особою повного пакету документів, необхідних для призначення/переведення на інший вид пенсії викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі № 520/625/23, де суд апеляційної інстанції зазначив, що способом захисту порушеного права буде скасування спірного рішення із зобов'язанням відповідача повторно вирішити заяву про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Крім того, суд не бере до уваги як підставу для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника відсутність експертного висновку про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки як вбачається із доданих відповідачем документів до відзиву, ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника від 17.08.2025 подано експертний висновок Центральної міжвідомчої комісії МОЗ та МНС України №4443 від 07.04.2014, яким встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті, пов'язане із роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС.
Щодо вимоги позивача про зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 22.07.1987 по 11.06.1993, з 11.06.1993 по 19.01.1998, з 20.01.1998 по 01.10.2007, періодів догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 27.11.1994 по 27.11.1997, з 04.08.1989 по 04.08.1992, з 26.10.2000 по 26.10.2003, та періоду роботи з 02.10.2002 по 15.09.2005 згідно довідки № 258, суд зазначає наступне.
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Водночас за приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1 - 7, 11 - 13 частини першої статті 11 цього Закону;
роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), згідно якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у разі наявності необхідних записів у трудовій книжці щодо періодів, в тому числі навчання, жодних інших документів, необхідних для підтвердження стажу діюче законодавство від громадян не вимагає.
Як встановлено із дослідженої судом форми РС-право №ПС104350008816 ОСОБА_1 відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 22.07.1987 по 11.06.1993, з 11.06.1993 по 19.01.1998, з 20.01.1998 по 01.10.2007 згідно трудової книжки від 18.09.1987 НОМЕР_1 , оскільки зазначене прізвище власника на титульній сторінці не відповідає паспортним даним.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12.12.2024 у справі №366/2171/24 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ГУ ПФУ у Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено; встановлено факт належності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , яка народилась в с. Андріївка Вишгородського району Київської області, трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.09.1987, де на титульній сторінці російською мовою зазначено, що її заповнено на ім'я « ОСОБА_1 », дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як слідує із записів трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1987 позивач:
- 22.07.1987 згідно наказу №204 від 21.07.1987 прийнята на роботу в Будуправління УД ЦК Компартії Україна штукатуром, плиточником-облицювальником третього розряду на оздоблювальну ділянку (запис 2);
- 11.06.1993 наказом №107 від 03.06.1993 звільнена з роботи по переводу в Будівельний комбінат УД Верховної Ради України за ст. 36 п. 5 КЗпП (запис 5);
- 11.06.1993 відповідно до наказу №1 від 08.06.1993 прийнята до Державного будівельного комбінату УС Верховної Ради України штукатуром-плиточником другого розряду по переводу з Київського орендного будівельного підприємства «Будова» (запис 6);
- 19.01.1998 згідно наказу №18 від 19.01.1998 звільнена з роботи за власним бажанням у відповідності зі ст. 38 КЗпП України (запис 7);
- 20.01.1998 наказом №133 від 19.01. 1998 зарахована двірником до Любимівської школи (запис 8);
- 01.10.2007 відповідно до наказу №59 від 01.10.2007 звільнена з посади двірника Любимівської ЗОШ І-ІІІ ст. згідно ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (запис 9).
ПКМУ № 461 від 24.06.2016 затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими умовами праці. Зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, де в розділі 33 передбачено посади електрогазозварників.
З 10.02.1983 - діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 № 162 (далі - Інструкція № 162). Аналогічні положення, які наведені вище із Інструкції № 58, були передбачені і в попередній Інструкції № 162.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 16 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Абзацом першим пункту 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12. Інструкції № 162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року № 656 Про трудові книжки працівників та службовців, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для обмеження належного соціального захисту громадянина.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці про періоди роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).
Крім того, відповідно до постанови КМУ від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Наявність недоліків у заповненні в трудової книжки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Крім того, на позивача не покладено обов'язок щодо перевірки усіх реквізитів заповнення трудової книжки.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
В даному випадку, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.09.1987 щодо періодів роботи ОСОБА_1 з 22.07.1987 по 11.06.1993, з 11.06.1993 по 19.01.1998, з 20.01.1998 по 01.10.2007 відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком.
Разом з тим, не підлягають до задоволення позовні вимоги позивача в частині про зарахування до загального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987, оскільки як слідує із розрахунку форми РС-право №ПС104350008816, вказаний період навчання зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 , а також періодів догляду за дітьми з 27.11.1994 по 27.11.1997, з 04.08.1989 по 04.08.1992, з 26.10.2000 по 26.10.2003, оскільки в цей час позивач була працевлаштована і періоди догляду за дітьми охоплюються періодами роботи, питання про зарахування яких було вирішено судом вище та періодом навчання за формою РС-право.
Також не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 згідно довідки № 258 періоду роботи з 02.10.2002 по 15.09.2005 на Чорнобильській АЕС її покійного чоловіка ОСОБА_5 , оскільки з такими позовними вимогами за довідкою № 258 міг звернутися лише ОСОБА_5 в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Враховуючи те, що вирішення питання про переведення з одного виду пенсії на інший належить до виключної компетенції пенсійного органу, та беручи до уваги необхідність надання позивачем додаткових документів, суд дійшов висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області №104350008816 від 25.08.2025 про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення з пенсії у зв'язку із втратою годувальника з моменту звернення, 17.08.2025, зарахувавши до її загального страхового стажу періоди роботи з 22.07.1987 по 11.06.1993, з 11.06.1993 по 19.01.1998, з 20.01.1998 по 01.10.2007, з урахуванням висновків суду.
Керуючись статтями ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №104350008816 від 25.08.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2025 про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до її загального страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 18.09.1987 НОМЕР_1 з 22.07.1987 по 11.06.1993, з 11.06.1993 по 19.01.1998, з 20.01.1998 по 01.10.2007.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026; Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич