Справа № 947/34337/25
Провадження № 1-кп/947/1258/25
29.12.2025 року
Київський районний суд м. Одеси, у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12025162480000968 від 03.08.2025 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, українця, працевлаштований на посаді пожежника-рятувальника 18 ДПРЧ 8 ДПРЗ ГУ ДНСН в Дніпропетровській області, з середньою освітою, неодруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
03 серпня 2025 року приблизно о 03 годині 00 хвилин у ОСОБА_7 , який перебував на пляжі «Золотий беріг», що розташований на 16-й ст. Великого Фонтану, за адресою: м. Одеса, вул. Золотий беріг 37/4, виник раптовий протиправний умисел, спрямований на вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням іншого предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_7 , передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про встановлений режим комендантської години на території м. Одеси та Одеської області, та обмеження вільного перебування на вулиці у період часу з 00:00 по 05:00 годин, що встановлено розпорядженням Одеського міського голови № 93 від 15.02.2024 «Про продовження в місті Одесі строку дії режиму функціонування міської субланки Одеської районної ланки територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту Одеської області» на період дії воєнного стану (введеного 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався), з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, ігноруючи елементарні правила та норми поведінки в суспільстві, демонструючи зверхність та вседозволеність відносно ОСОБА_5 , що супроводжувалось грубою нецензурною лайкою, висловлювання погрози останньому.
Переслідуючи єдиний умисел, що направлений на вчинення грубого порушення громадського порядку, ОСОБА_7 будучи впевненим, що ОСОБА_5 направився в сторону вул. Дачі Ковалевського в м. Одесі, направився до будинку № 61 вищевказаної вулиці, де здійснив там засідку та чекав ОСОБА_5 з метою продовження своїх протиправних дій та нанесенням тілесних ушкоджень останньому.
Далі, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського 61, приблизно 03 годині 50 хвилин, більш точний час не встановлений, порушуючи громадський порядок та спокій громадян, ігноруючи елементарні правила та норми поведінки в суспільстві, демонструючи зверхність, вседозволеність та явну неповагу до суспільства, взявши до рук заздалегідь приготовлений пристрій для відстрілу гумових куль «Форт 12 РМ-9мм RA№ BIO098458» здійснив декілька пострілів з вищевказаного предмету в сторону потерпілого ОСОБА_5 .
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, з хуліганських спонукань, прагнучи показати зневагу до існуючих правил і норм поведінки, ОСОБА_7 перебуваючи у громадському місці, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського 61, продовжив висловлюватись в адресу ОСОБА_5 , грубою нецензурною лайкою при цьому висказуючи погрози та використовуючи пристрій для відстрілу гумових куль «Форт 12 РМ-9мм RA№ BIO098458», який заздалегідь приготував для нанесення тілесних ушкоджень, вчинив грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю, здійснив з вказаного пристрою, не менше 7 (семи) пострілів, в потерпілого ОСОБА_5 , який перебував на відстані 3 метрів, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді кульового поранення на лівому плечі по передній поверхні у середній третині, кульового поранення на лівій кисті по долонній поверхні в проекції 3-ї п?ясної кістки, садна на грудній клітці по лівій задній пахвовій лінії, в проекції 8-го лівого ребра, садна на правому передпліччі по передній поверхні у верхній третині, садна в області тулуба справа, садна на правій кисті по тильній поверхні в проекції основної фаланги 1-го пальця, садна на правій гомілці по передній поверхні у верхній третині, садна на лівій гомілці по передній поверхні у верхній третині, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, не оспорює фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті та пояснив, що дійсно 03 серпня 2025 року вночі він перебував на пляжі «Золотий беріг», що розташований на 16-й ст. Великого Фонтану, де у нього виник конфлікт з потерпілим та його товаришем, які на його думку, поводили себе з неповагою до дівчини. В ході конфлікту, він застосував відносно потерпілого пістолет, здійснивши приблизно 7-8 пострілів, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження в результаті його протиправних дій. Він щиро кається у скоєному та просить суд врахувати, що він добровільно відшкодував потерпілому матеріальну та моральну шкоду, до вчинення кримінального правопорушення він, протягом 5 років перебував на службі у ЗСУ та після демобілізації влаштувався та працював на посаді пожежника-рятувальника 18 ДПРЧ 8 ДПРЗ ГУ ДНСН в Дніпропетровській області, тому просить не позбавляти його волі та надати шанс виправитись без реального відбування покарання. Також просив суд розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_5 пояснив суду, що 03.08.2025 рок вночі він зі своїм другом ОСОБА_8 відпочивав на пляжі «Золотий берег», де вживав невелику кількість алкогольних напоїв. Також на пляжі перебував обвинувачений ОСОБА_7 , з яким у його друга виник словесний конфлікт через дівчину. Згодом словесний конфлікт, який тривав деякий час, закінчився тим, що обвинувачений почав погрожувати йому пістолетом, з якого здійснив близько 3-х пострілів у його бік, проте не влучив ні в кого. Після чого він почав рух у бік ОСОБА_7 з метою його зупинити, який спочатку почав тікати, а потім знову здійснив постріли, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження, які зазначені в обвинувальному акті. На місці події ОСОБА_7 був затриманий співробітниками охорони з пістолетом у руці.
Також потерпілий зазначив, що не має до обвинуваченого жодних претензій, оскільки ОСОБА_7 повністю відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду.
Також просить суд призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Беручи до уваги те, що обвинувачений вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, суд, з'ясувавши думку учасників судового засідання, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, за згодою учасників судового засідання, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого та потерпілого, відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують його особистість. Також, обвинуваченому роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.
За таких обставин, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України, мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.
У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, при визначенні покарання суд враховує, що він раніше не судимий, працевлаштований та до затримання працював на посаді пожежника-рятувальника 18 ДПРЧ 8 ДПРЗ ГУ ДНСН в Дніпропетровській області, яка в період воєнного стану є важливою та необхідною професією, за період служби на посаді пожежника-рятувальника має подяку від командування, позитивно характеризується, потерпілий не має до обвинуваченого жодних претензій.
З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, суспільну небезпеку і характер вчинених ним кримінальних правопорушень, тяжкість скоєного, ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, його щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, тобто пом'якшуючі обставини, а також відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що зазначені обставини в їх сукупності, свідчать про усвідомлення протизаконності вчинених ним злочинних дій.
Положеннями частини 1 статті 75 КК України визначено - якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Реалізація даної норми становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності вказують на можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
З урахуванням вищевикладених встановлених судом обставин в їх сукупності, та з огляду на те, що обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності, з урахуванням позиції прокурора, який просив призначити обвнуваченому покарання із застосування ст.75 КК України та позицію потерпілого, який просив суд не позбавляти ОСОБА_7 волі, суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи), відповідно до практики ЄСПЛ та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Питання про процесуальні витрати суд вирішує в порядку ст.124 КПК України.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 06.08.2025 року підлягає скасуванню.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді застави ідлягає скасуванню.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 110, ч.3 ст.349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до п.1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді застави - скасувати.
Заставу, внесену на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 року за ОСОБА_7 у розмірі 181680 гривень - повернути заставодавцю ОСОБА_9 .
У разі приведення вироку до виконання в частині відбування покарання, зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення з 03.08.2025 року по 11.12.2025 року.
Арешт майна, накладений ухваою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 06.08.2025 року - скасувати.
Речові докази: пістолет з маркуванням «Форт 12 PM-9mm»; 1 патрон 9mm з маркуванням «ВІЙ» - повернути за належністю власнику; 4 гільзи - знищити.
Стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експерта (висновок експерта № СЕ-19/116-25/20391-БЛ від 26.08.2025 року) у розмірі 7131 гривень 20 копійок на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1