Справа № 521/12595/25
Провадження № 2/496/3211/25
26 грудня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Шаньшиної М.В.
з участю секретаря Ткаченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу у м. Біляївка в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,-
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальні збитки, у зв'язку з пошкодженням автомобіля в розмірі 28199,92 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 року справа №521/366/24 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 119 грн. З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_2 14 грудня 2023 року о 18 годині 57 хвилин знаходячись у м. Одесі, по вул. Івана та Юрія Лип, 30, вчинив хуліганські дії, а саме наніс подряпини автомобілю KIA Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований біля під'їзду вказаного будинку, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, завдавши майну потерпілого ОСОБА_3 матеріальну шкоду. Судом встановлено, що подряпина була нанесена на дверцята транспортного засобу KIA Sportage з водійської двері по пасажирську. Ремонтні роботи по відновленню транспортного засобу KIA Sportage, згідно рахунку - факторі №0000010955 від 27.12.2023 року філії «Автомобільний дім Одеса» ПРАТ «Одеса - Авто» дорівнює 28199,92 грн. Позивач доводить, що саме в наслідок протиправних дій відповідача, йому було завдано також і моральної шкоди. Його автомобіль потребував ремонту, в зв'язку з чим він повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Позивач в наслідок незаконних дій відповідача зазнав душевні страждання, наслідком яких стало погіршення його фізичного та духовного стану, у зв'язку з чим оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 3000 грн., тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, а саме за зареєстрованим місцем проживання. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 14 грудня 2023 року о 18 годині 57 хвилин знаходячись у м. Одесі, по вул. Івана та Юрія Лип, 30, вчинив хуліганські дії, а саме наніс подряпини автомобілю KIA Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований біля під'їзду вказаного будинку, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, завдавши майну потерпілого ОСОБА_3 матеріальну шкоду.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 року (справа № 521/366/24), яка набрала законної сили 18.03.2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 7 (семи) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 119 грн.
Частиною 6 ст.82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом також встановлено, що згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль марки KIA Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 .
Відповідно до рахунку - фактури №0000010955 від 27.12.2023 року, виданого філією «Автомобільний дім Одеса» ПРАТ «Одеса - Авто», ремонтні роботи по відновленню транспортного засобу KIA Sportage, дорівнюють 28199,92 грн..
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 3 ст.386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
За змістом частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що стороною позивача доведено обґрунтованість пред'явлених вимог, зокрема, завдання шкоди майну позивача внаслідок неправомірних дій відповідача, а також підтверджено їх розмір, а останній, у відповідності до положень ст.ст.12,76-81 ЦПК України, це не спростував і не довів відсутність своєї вини, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути майнову шкоду в сумі 28199,92 грн.
Що стосується відшкодування моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім'ї.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З огляду положення вказаного вище Пленуму ВСУ, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок по доведенню обставин заподіяння моральної шкоди та визначення розміру компенсації на її відшкодування покладається на позивача.
Зважаючи на те, що між вказаним протиправним діянням ОСОБА_2 та заподіяною ОСОБА_3 моральною шкодою є причинний зв'язок і встановлена вина заподіювача, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди на користь позивача є законними.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , суд враховує обставини вчинення протиправної поведінки щодо потерпілого, характер та обсяг душевних страждань потерпілого, пов'язаних з порушенням стану психічного здоров'я, негативні психоемоційні зміни, психологічний дискомфорт, хвилювання, переживання, а також відчуття постійної напруги в нічний час та під час дії повітряної тривоги, а тому, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає що позивачем було визначено розумну і допустиму суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн, що є достатнім, співмірним та справедливим.
Відповідно до положень ст. 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати.
На підставі викладеного позовна заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1167, 1192, ЦК України та, керуючись ст. ст. 76-81, 82, 141, ч. 2 ст.247, ст. ст. 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) матеріальні збитки, у зв'язку з пошкодженням автомобіля в розмірі 28199,92 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Біляївським районним судом Одеської області, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.В. Шаньшина