29 грудня 2025 року м. Чернівці Справа № 714/37/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Акціонерне товариство «Ідея Банк»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Герцаївський відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
при розгляді справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 07 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Козловської Л.Д., дата складання повного тексту рішення 17 жовтня 2025 року,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до АТ «Ідея Банк» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2615, вчинений 16 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 75645,39 грн.
Позов обґрунтовано тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис №2615 від 16 липня 2021 про стягнення із позивача на користь АТ «Ідея Банк» 75 645,39 грн, який в подальшому було передано до Герцаївського ВДВС.
Старшим державним виконавцем Герцаївського ВДВС Лупу В.К. на підставі цього виконавчого напису відкрито виконавче провадження №66812046, відповідно до якого ОСОБА_1 є боржником перед стягувачем АТ «Ідея Банк» зі стягнення заборгованості в розмірі 75 645,39 грн.
Вказує, що дії приватного нотаріуса по винесенню виконавчого напису були вчинені без належних правових підстав з огляду на те, що останнім не було перевірено факту безспірності заборгованості, не з'ясовано інших обставин справи.
Провадження №22-ц/822/1056/25
Позивач вказав, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити: чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в переліку; чи подані всі передбачені переліком документи; чи оформлені такі документи належним чином; чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання; чи не виник спір між зацікавленими особами; чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.
Зазначала, що договір кредиту та страхування №Р25.00118.005686553 від 10.09.2019 року не був нотаріально посвідчений, а нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не пересвідчився у безспірності заборгованості боржника. Позивачу про наявність будь-якої заборгованості за невиконання чи неналежне виконання будь-яких зобов'язань не повідомлялось, тому виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вимог порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 07 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано виконавчий напис №2615, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 16.07.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 75 645,39 грн таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ «Ідея Банк» оскаржило його, подавши апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки право вимоги перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», тому сам останній є належним відповідачем у справі, а банк є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що АТ «Ідея Банк» оскаржує рішення лише в частині вимоги, що стосуються банку з підстав того, що банк є неналежним відповідачем у даній справі, тому в іншій частині апеляційний суд рішення суду першої інстанції не переглядає.
Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис вчинено 17.05.2021 року приватним нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14.
Тобто, станом на 17.05.2021 року було визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі, а тому дійшов висновку, що вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Сазонова О.М. не дотрималася встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки до таких останній прийшов з порушенням норм процесуального права.
З копії договору кредиту та страхування №Р25.00118.005686553 від 10.09.2019 року АТ «Ідея Банк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 53 728 грн строком на 36 місяців (а.с.5).
16.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис №2615 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість на користь АТ «Ідея Банк» у розмірі 75 675,39 грн (а.с.6).
11.08.2021 року стягувач АТ «Ідея Банк» звернулося Герцаївського ВДВС про відкриття виконавчого провадження (а.с.7).
15.09.2021 року старшим державним виконавцем Герцаївського ВДВС Лупу В.К. відкрито виконавче провадження №66812046 по виконанню виконавчого напису №2615 від 16.07.2021 року на стягнення заборгованості у сумі 75 645,39 грн (а.с.10).
19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу №19/12-2023.
Пунктом 2.2. вказаного Договору факторингу передбачено, що права, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами в день укладення цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до витягу реєстру боржників №2 від 19.12.2023 клієнт передав, а фактор прийняв на умовах, визначених договором, права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №Р25.00118.005686553 від 10.09.2019 року (а.с.30-44).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Так, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить із наступного.
Так, пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому, заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
У статті 517 ЦК України не визначений виключний перелік документів, які засвідчують права, що передаються, а тому залежно від особливостей конкретних правовідносин таким документом може бути і сам договір, який підтверджує факт виникнення та існування зобов'язальних відносин.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
У статті 50 ЦПК України передбачено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Відповідно до положень ст.175 ЦПК України визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц - пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 - пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц - пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 - пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі №635/4741/17 - пункт 33.2).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20).
У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №457/726/17 вказано: «якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову».
У справі, що переглядається, предметом позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який виданий на підставі заяви АТ «Ідея Банк», яке в подальшому відчужило своє право вимоги на підставі договору факторингу №19/12-2023 ТОВ «Оптіма Факторинг», а останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ТОВ «Оптіма Факторинг», який набув право вимоги на підставі договору факторингу.
Відповідно, позивач володіючи інформацією з матеріалів справи, а саме при отриманні копії відзиву на позовну заяву (а.с.29) про відчуження права вимоги на підставі договору факторингу, мав заявити клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача/співвідповідача ТОВ «Оптіма Факторинг».
Тобто, саме сторона позивача розпорядилася на власний розсуд своїми процесуальними правами та визначилася з колом учасників справи, до яких пред'являються позовні вимоги.
Таким чином, після укладення зазначеного вище договору факторингу №19/12-2023 від 19 грудня 2023 року, правомірність якого позивачем не спростована, ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло статусу кредитора (стягувача) згідно виконавчого напису, вчиненого 16 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Созоновою О.М. та зареєстрованим в реєстрі за №2615, по відношенню до ОСОБА_1 .
Разом з тим, в якості відповідача ОСОБА_1 залучено до участі у справі АТ «Ідея Банк», матеріально-правовий зв'язок якого з позивачем станом на час звернення останньої до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відсутній.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідні правові наслідки не призведуть до порушення прав позивача, оскільки останній вправі звернутися до суду з відповідними вимогами, визначивши належний суб'єктний склад спору, тобто до належного відповідача.
З урахуванням зазначеного та з метою уникнення будь-якої преюдиції у майбутньому, колегія суддів не надає оцінки спірним правовідносинам по суті.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції розглянув та ухвалив оскаржуване рішення щодо неналежного відповідача - АТ «Ідея Банк», що є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог до АТ «Ідея Банк» та ухвалення в цій частині нової постанови про відмову в позові до АТ «Ідея Банк».
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За наслідком розгляду апеляційного провадження апеляційну скаргу задоволено, тому сплачений судовий збір АТ «Ідея Банк» за розгляд справи в апеляційному суді у розмірі 1 816,80 грн підлягає стягненню з позивача.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 377, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити.
Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 07 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Герцаївський відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 816,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк