Справа № 726/3065/25
Провадження №2/726/587/25
Категорія 52
29.12.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу № 726/3065/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
08.09.2025 Садгірським районним судом м. Чернівці отримано позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник, адвокат Венерський О.С., до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому представник позивача просить суд стягнути із відповідачки на користь позивачки різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди з розміром страхового відшкодування у сумі 99 721,44 грн, а також 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Також просить вирішити питання судових витрат у справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 10 червня 2025 року о 18:00 в м. Чернівцях на вул. Галицький Шлях, відбулося зіткнення транспортного засобу марки «Mercedes-Benz ML 320», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, а постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 01.07.2025 встановлено вину відповідачки у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом цієї ДТП.
Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mercedes-Benz ML 320 ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» за полісом № 223900210, позивачка звернулася до ТДВ «СК «Гардіан» від якого отримала страхове відшкодування у розмірі 62 676 грн 41 коп, за виключенням суми франшизи 3 200,00 грн.
Зазначає, що відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, вартість матеріального збитку для транспортного засобу марки «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 155 197,85 грн, а вартість цього звіту 4000,00 грн. Таким чином залишаються невідшкодованими матеріальні збитки у розмірі 99 721,44 грн, що не покриті страховим відшкодуванням, а тому з посиланням на ст. 1194 ЦК України, та висновки викладені у постановах Верховного Суду, просить задовольнити позов та стягнути із відповідачки на користь позивачки різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди та розміром страхового відшкодування.
Позивачка вказує і про завдану їй моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 10 000,00 грн та яка полягає у психологічно-душевних стражданнях щодо неможливості експлуатації пошкодженого транспортного засобу, який використовувався у повсякденному житті, а також посилається на те, що у момент ДТП позивачка перебувала у стані вагітності та після пригоди перебуває у пригніченому стані.
Відзив на позовну заяву від відповідачки ОСОБА_2 до суду не надходив.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Вищевказаний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отриманий судом 08.09.2025 та того ж дня переданий на розгляд головуючого судді Асташева С.А., відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 10.09.2025, прийнято зазначену вище позовну заяву у справі до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.09.2025, яке за клопотанням представника відповідача відкладено на 15.10.2025 та 28.10.2025.
Ухвалою суду від 28.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Колчанова Руслана Вікторовича, про надання додаткового строку для подачі відзиву у справі, а також задоволено його клопотання про витребування доказів. З метою повного та всебічного розгляду справи витребувано у ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» належним чином завірені копії документів, що містять такі відомості: звіт оцінювача (аварійного комісара) по транспортному засобу марки «Nissan Qashgai» д.н.з. НОМЕР_2 ; лист-погодження ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» із потерпілим ОСОБА_1 про здійснення страхової виплати. Підготовче судове засідання у справі відкладено на 25.11.2025.
Ухвалою суду від 25.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.12.2025, про що повідомлено сторони у справі.
16.12.2025 до суду надійшло клопотання позивачки про стягнення судових витрат у справі із доказами щодо понесення таких витрат.
У судове засідання 29.12.2025 сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.
Представник позивачки Венерський О.С. 29.12.2025 скерував до суду письмові пояснення у яких просив задовольнити позовні вимоги та провести розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 .
У поясненнях звертає увагу суду на те, що отримання страхового відшкодування не звільняє винну особу від обов'язку відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Вказані правові позиції повністю узгоджуються з вимогами Позивачки та додатково підтверджують їх законність, обґрунтованість і відповідність усталеній практиці апеляційних судів та Верховного Суду.
29.12.2025 представник відповідачки Колчанов Р.В. подав письмові пояснення ОСОБА_2 у яких остання вказує на безпідставність заявлених до неї позовних вимог та недопустимість як доказу долученого звіту про оцінку збитку. Також звертає увагу суду на те, що її відповідальність була застрахована, а тому перекладання на неї обов'язок сплатити суму коштів, що є меншою страхової суми є неправомірним. Також вказує про недоведеність суми заявленої моральної шкоди. Заперечує і щодо витрат на правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд доходить такого висновку.
Фактичні обставини встановлені судом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд встановив, що постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 01.07.2025 у справі № 726/2081/25 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень.
Згідно зі встановлених у справі обставин, ОСОБА_2 10.06.2025 о 18.00, по вул. Галицький Шлях, м.Чернівці, керуючи транспортним засобом «Мерседес - Бенс», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості, не врахувала дорожню обстановку, не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого допустила зіткнення із транспортним засобом «Нісан Кашкай», державний номерний знак НОМЕР_2 , яка в свою чергу допустила зіткнення з попереду стоячим авто марки «Опель Астра», державний номерний знак НОМЕР_3 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим вчинила правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана постанова набрала законної сили 11.7.2025.
Відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу транспортний засіб марки «Nissan Qashgai» д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 .
Згідно із даними сайту «МТСБУ», відповідальність водія автомобіля марки «Mercedes-Benz ML 320», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на момент ДТП 10.06.2025, була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН».
Відповідно до витребуваних судом доказів ТДВ «СК «ГАРДІАН» повідомляє, що між ними та ОСОБА_1 було узгоджено страхове відшкодування у розмірі 62 676,41 грн та укладено Акт про врегулювання страхового випадку (копія долучена).
Відповідно до Акту про врегулювання страхового випадку сторони погодили, що розмір матеріального збитку становить 65 876,41 грн, від якого віднімається франшиза 3200,00 грн.
Також долучено копію ремонтної калькуляції № G-45619 від 20.06.2025, разом із актом огляду та фото транспортного засобу. Відповідно до ремонтної калькуляції вартість ремонту без ПДВ становить 176 164,84 грн (ПДВ 35232,97 грн).
02.07.2025 ТДВ «СК «ГАРДІАН» було здійснено виплату.
Позивачкою долучено копію платіжної інструкції № 241008 від 02.07.2025, відповідно до даних якої ОСОБА_1 виплачено страхове відшкодування, згідно з Актом № G-45619-1 за пошкоджений транспортний засіб марки «Nissan Qashgai» д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 62 676,41 грн.
Згідно із даними Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 42-2993 від 14.08.2025, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Nissan Qashgai» д.н.з. НОМЕР_2 , станоновить 155 197,85 грн.
До звіту додано Акт огляду досліджуваного КТЗ, калькуляцію відновлювального ремонту та фото.
Відповідно до даних розрахункової квитанції серії ВНАЧ № 292169 від 14.08.2025 вартість виконання звіту становить 4 000,00 грн.
Згідно із даних довідки КНП «Вашківецька лікарня реабілітації паліативної допомоги з поліклінічним відділенням» ОСОБА_1 перебувала на огляді та визначено її психічний стан, а також остання перебуває у стані вагітності.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
У ч.1 ст.1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України)
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ПК України тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
На території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів (ч.1 ст. 7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
Відповідно до ст. 18 цього ж Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (правовий висновок у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження №14-27цс21), від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що:
«Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком.
Верховний Суд звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що 10.06.2025 мала місце дорожньо-транспортна пригода під час якої був пошкоджений транспортний засіб марки «Nissan Qashgai» д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 .
Шкода була завдана водієм автомобіля марки «Mercedes-Benz ML 320», д.н.з. НОМЕР_1 , - ОСОБА_2 , відповідальність якої, станом на момент ДТП 10.06.2025, була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН».
Також суд встановив і те, що ТДВ «СК «ГАРДІАН» та ОСОБА_1 узгодили розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу марки «Nissan Qashgai» д.н.з. НОМЕР_2 , що становить 65 876,41 грн, від якого віднімається франшиза 3200,00 грн. Таким чином ТДВ «СК «ГАРДІАН» виплатило страхове відшкодування у розмірі 62 676,41 грн.
Така поведінка позивачки ОСОБА_1 , яка діючи добровільно, на власний розсуд погодилася із розміром страхового відшкодування ТДВ «СК «ГАРДІАН» в сумі 65 876,41 грн, хоча ліміт цивільно-правової відповідальності страховика був вищим, а в подальшому звернувся із даним цивільним позовом до відповідачки ОСОБА_2 з приводу майнових збитків в розмірі 99 721,44 грн, на переконання суду, суперечить як попередній поведінці ОСОБА_1 , так і засадам розумності та диспозитивності.
Відомостей про те, що ОСОБА_1 підписала вказане узгодження зі страховиком під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять та судом не встановлено.
Таким чином у даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зазначених вище позицій Верховного суду, лише у разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика, решту завданої і доведеної шкоди зобов'язана відшкодувати особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (стаття 1194 ЦК України). Обов'язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на страховика, а не відповідача. Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Також позивачка не зазначає, що заявлена нею до стягнення сума, окрім франшизи, викликана законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком.
Необґрунтованим суд вважає подальше визначення заподіяної майнової шкоди, шляхом замовлення позивачкою звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 42-2993 від 14.08.2025, оскільки страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відтак, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в частині стягнення майнової шкоди підлягають до часткового задоволення, а саме суд знаходить правові підстави для стягнення із відповідачки на користь позивачки суми франшизи у розмірі 3 200 грн, яка була передбачена договором страхування та залишилася невідшкодованою.
Також суд погоджується із доводами відповідачки про те, що долучений Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 42-2993 від 14.08.2025, виготовлений на замовлення ОСОБА_1 , не може бути належним доказом у справі, оскільки вартість матеріального збитку визначалася станом на дату оцінки, а не на дату вчинення ДТП.
Також сумнівним є факт повідомлення ОСОБА_2 про проведення оцінки, що позбавило її можливість взяти участь у такій оцінці.
Щодо доводів позивачки про відшкодування завданої їй моральної шкоди суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України).
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/12403/21 зроблено висновок, що: «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Таким чином наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Установлено, що позивачка обґрунтовує вимоги про стягнення моральної шкоди тим, що унаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона зазнала душевних страждань у зв'язку з пошкодженням свого майна, а саме транспортного засобу, що зумовило зміни звичного способу життя та необхідність протягом тривалого часу прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права та отримання відшкодування. Також пов'язує таку шкоду і з тим, що у момент ДТП вона перебувала у стані вагітності, а тому з цього часу її психічний стан погіршився.
Разом з тим, доказів на спричинення моральної шкоди відповідачкою, яку можливо оцінити у розмірі 10 000 грн. позивачка та її представник не надали.
ЄСПЛ указує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти) від 12 липня 2007 року).
ЄСПЛ у справі «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу) від 29 березня 2001 року використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Установивши, що неправомірними діями ОСОБА_2 , унаслідок яких ОСОБА_1 отримала пошкодження належного їй майна (транспортного засобу), останній були завданні душевні страждання та психологічні переживання, також спричинено психічні страждання побоюванням за своє здоров'я та здоров'я дитини, оскільки у момент ДТП позивачка перебувала у стані вагітності, а тому суд вважає доведеним наявність причинно-наслідкового зв'язку між діяннями відповідачки та нанесенням моральної шкоди позивачці.
З урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала позивачка, часу для відновлення її майна та психоемоційного стану, характеру та тяжкості змін у її житті, характеру правопорушення допущеного відповідачкою, вимог розумності та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 8 000 грн.
На переконання суду, за встановлених обставин справи, саме таке присуджене судом моральне відшкодування відповідає вимогам розумності та справедливості.
Висновки суду.
На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивачка, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди підлягають до часткового задоволення, а саме з відповідачки на користь позивачки потрібно стягнути завдану майнову шкоду у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Розподіл судових витрат у справі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачкою сплачений судовий збір у справі у розмірі 1 211,20 грн (квитанція від 08.09.2025), а оскільки її позовні вимоги задоволено частково на 10,21 % (11200,00 * 100 / 109 721,44), тому із відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню сума сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 123,66 грн (1 211,20 х 10,21 %).
Також до суду подане клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до суду подано: витягу з договору №163/25 про надання юридичної (правничої) допомоги від 16 грудня 2025 року; звіт (акт) про надані послуги у зв'язку із розглядом справи №726/3065/25 в суді першої інстанції; копії платіжної інструкції №@2PL292970 від 25 червня 2025 року на суму 2 000 грн; платіжної інструкції №@2PL473386 від 15 липня 2025 року на суму 3 000 грн; платіжної інструкції №@2PL425611 від 21 липня 2025 року на суму 12 450 грн; платіжної інструкції №@2PL522496 від 25 серпня 2025 року на суму 4 275 грн; платіжної інструкції №@2PL634271 від 05 листопада 2025 року на суму 3 100 грн.
Відповідно до даних Звіту про надані послуги би надані такі послуги, а саме: підготовка претензії до винуватиці ДТП 1 год 30 хв, підготовка позовної заяви 3 год, підготовка та участь у судових засіданнях 3 год 30 хв. Всього до оплати 25 600 грн. Година роботи адвоката визначено у розмірі 3 200 грн.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на юридичну (правничу) допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт понесення таких витрат, однак суд не погоджується із їх розміром.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа «East/West Alliance Limited» проти України від 23 січня 2014 року).
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, відсутність участі у судових засіданнях на заявлений до стягнення час, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, з врахуванням факту часткового задоволення позовних вимог (на 10, 21%) та наявності клопотання відповідачки про неспівмірність заявлених до стягнення витрат, суд доходить висновку про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в сумі 2 000,00 гривень.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 988, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , завдану майнову шкоду у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 123 (сто двадцять три) гривні 66 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя С. А. Асташев