Справа № 686/11742/25
Провадження № 2/686/4585/25
17 грудня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді Заворотної О.Л.
секретаря судового засідання Сікори Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку в порядку поділу майна подружжя,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку в порядку поділу майна подружжя, в обґрунтування якого вказувала, що перебувала із відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірваний на підставі рішення суду. В період шлюбу подружжя придбали житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0381 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6810100000:28:002:0528, титульним власником якого є відповідач ОСОБА_2 . 29.05.2020 ОСОБА_2 відчужив житловий будинок та земельну ділянку на ім'я дітей подружжя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі нотаріально посвідченого договору дарування.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2024 визнано недійсним договір дарування від 29.05.2020, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка діяла від імені та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .
Земельна ділянка площею 0,0381 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6810100000:28:002:0528 на праві власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .
Оскільки право позивачки на частку у спільному майні подружжя не визнається, тому звернулась до суду та просить на підставі ст.ст. 60-63,70,71 СК України в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину будинку АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 власності на частину будинку АДРЕСА_1 .
09.09.2025 представник третьої особи Капцевича С.Є. подала заяву по справі, де вказала, що у ОСОБА_2 наявні невиконанні грошові зобов'язання перед ОСОБА_3 за договором позики.
З урахуванням зазначеного, поділ майна подружжя в обраний подружжям спосіб порушує майнові права та інтереси ОСОБА_3 , як кредитора й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Метою заявлених позовних вимог ОСОБА_1 є спроба уникнути несприятливих для неї наслідків невиконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своїх зобов'язань зі сплати заборгованості за договором позики. Оскільки у даній справі не спростовано презумпції спільності (нероздільності) зобов'язань подружжя - сторін, відтак, правові підстави для поділу майна задля уникнення виконання грошових зобов'язань перед ОСОБА_3 - відсутні.
Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку, відзив не позов не подав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час та місце судового розгляду повідомлялась в установленому законом порядку.
Відповідно до ст.280 ЦПК України,суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.02.2007 по 01.03.2019, який розірваний на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.03.2019, справа № 686/290196/18.
В період шлюбу подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0381 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6810100000:28:002:0528, право власності на вказане майно за відповідачем ОСОБА_2
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мають зареєстровані місце проживання в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № У-03-17480.
29.05.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка діяла від імені та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М., зареєстр. в реєстрі за № 828, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав безоплатно у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частках кожній житловий будинок АДРЕСА_1 .
29.05.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка діяла від імені та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М., зареєстр. в реєстрі за № 829, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав безоплатно у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частках кожній земельну ділянку площею 0,0381 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6810100000:28:002:0528.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2024 визнано недійсним договір дарування від 29.05.2020, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М., зареєстр. в реєстрі за № 828, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка діяла від імені та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , щодо відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10.04.2025 (інформаційна довідка № 422005828) житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .
Земельна ділянка площею 0,0381 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6810100000:28:002:0528 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 422006403 від 10.04.2025).
ОСОБА_1 звертаючись до суду із вказаним позовом, вказувала, що майно придбане в період шлюбу належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а оскільки титульним власником спірного житлового будинку є лише відповідач ОСОБА_2 , то позивачка має право в судовому порядку захистити своє суб'єктивно не підтверджене, невизнане, порушене чи оспорюване право власності на частку в спільному майні, оскільки з певних причин, договір про визначення часток у нотаріальному порядку не може бути укладений.
Згідно з ст. 60 СК України, вважається, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно з ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2021 року у цивільній справі № 686/29748/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 51 280 доларів США, 2 904,47 долари США - 3% річних, всього - 61 607,94 доларів США та судовий збір у розмірі 10 510 грн.
На виконання вказаного рішення державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкриті виконавчі провадження № 67333183 та № 67333309.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2021 року у цивільній справі № 686/29748/20 ОСОБА_2 не виконано.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), на яку посилався ОСОБА_2 в касаційній скарзі, зазначено, що «згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом».
Аналогічний по суті висновок зроблено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17 (провадження № 61-30545св18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц (провадження № 61-45301св18)
В постанові Верховного Суду від 11.08.2021 справа № 723/826/21 сформований висновок про те, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо поділу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід покласти на позивача, у зв'язку із відмовою у позові.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12,13, 81, 141, 258, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 13, 16, 319, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65, 68, 70, 71 СК України, суд -
ухвалив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку в порядку поділу майна подружжя - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Третя особа : ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Дата складення повного тексту рішення суду: 26.12.2025.
Суддя: