Справа № 752/16082/25
Провадження № 2/459/1216/2025
(заочне)
29 грудня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 857589623 від 25.01.2022 року у розмірі 17 109,13 гривень та вирішити питання судових витрат.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №857589623 (далі - Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 20900,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності та зобов'язався повернути такий, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. 25.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов'язок та перерахувало відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 20900 грн на банківську карту № 5375-41XX-XXXX-8457, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні Договору. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод та витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022, ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022 набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором №857589623. Надалі, 30.10.2023 ТОВ «Таліон Плюс» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого, з урахуванням витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. В подальшому, 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором №857589623 на загальну суму заборгованості 17109,13 грн. Ураховуючи наведене, представник позивача просить суд позов до відповідача про стягнення заборгованості за Договором задовольнити у повному обсязі, оскільки він добровільно свої зобов'язання не виконує, борг не повертає.
Ухвалою від 30.10.2025 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв'язку з неявкою відповідача, про що постановлялися відповідні ухвали.
22.12.2025 сторони у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
Представник позивача у позовній заяві просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка у судові засідання не з'являлася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду справи. Виклики здійснювались шляхом надсилання судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю з ЄДДР №1556587 від 09.07.2025 (а. с. 60). Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності відповідачка не подавала, про причини неявки не повідомляла. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд вважає, що відповідачка є належним чином повідомлена про розгляд даної справи.
Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 29 грудня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 22 грудня 2025 року, датою ухвалення даного рішення є саме 29 грудня 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.01.2022 на сайті: moneyveo.ua ОСОБА_1 заповнила анкету-заявку на отримання грошових коштів в кредит, яка містить детальну інформацію щодо особи позичальника, зокрема, дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер та дату видачі паспорта, номер мобільного телефону, адресу реєстрації та проживання, електронну адресу та номер банківської карти (а. с. 58).
25.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою електронного сервісу, що міститься на сайті www.moneyveo.ua було укладено Договір кредитної лінії №857589623 (далі - Договір) (а. с. 47 (на звороті) - 49).
Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець зобов'язувався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 20900 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі «Правила»).
Сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 20900 грн 00 коп одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 24.02.2022 ( п. п. 1.3 Договору).
Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання. Загальна сума кредиту за цим Договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії Договору. Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання ( п.п. 1.4-1.6 Договору).
Відповідно до п. 1.7. кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 24.02.2022. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.
У пунктах п. 1.9, 1.10 Договору обумовлено нарахування та плату позичальником кредитодавцю процентів за користування кредитом, встановлено проценту ставку.
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного Кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним ( п. 1.12 Договору).
Положеннями п. 1.15. Договору передбачено, що продовження строку дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання кредиту, застосування базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін цього договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі порядок продовження строку дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору.
Згідно п. 5.2 Договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору, у будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 03.01.2024 встановлено, що одноразовий ідентифікатор «MNV88QР» відправлено позичальнику о 19:42:20 год 25.01.2022 на зазначений ним номер мобільного телефону ( НОМЕР_1 ), ідентифікатор введено позичальником о 19:43:21 год 25.01.2022, перерахування грошових коштів відбулося о 19:44:06 год 25.01.2022 (а. с. 55).
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
У Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №857589623 від 25.01.2022 вказані основні умови кредитування, а саме: тип кредиту: кредитна лінія, сума (ліміт кредиту): 100 - 22 000 гривень, строк кредитування: 1-65 днів (з можливістю продовження строку), мета кредиту на споживчі цілі (а. с. 47).
Також у матеріалах справи містяться Правила надання грошових коштів у позику (а. с. 50 -51).
На виконання умов Договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 25.01.2022 перерахувало грошові кошти в сумі 20900,00 гривень на банківську карту № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 21.09.2025, а також випискою АТ «Універсал банк» від 16.12.2025 про рух коштів по вищевказаній банківській карті, з якої вбачається, що 25.01.2022 було зараховано платіж у сумі 20900 грн (а. с. 38, 81 - 84).
Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 25.01.2022 по 05.05.2022 обліковується заборгованість в сумі 22496,76 гривень (а. с. 20).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (надалі - Договір факторингу № 28/1118-01), відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язувалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату (а. с. 41).
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору факторингу № 28/1118-01 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5. Договору факторингу № 28/1118-01 реєстр прав вимоги - це перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.
Згідно із п. п. 4.1. п. 4 Договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 закінчився 28 листопада 2019 року (п.8.2. Договору факторингу № 28/1118-01).
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а. с. 42). Також строк був продовжений додатковими угодами № 26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 (а. с. 42 - 44).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 22511,39 гривень (а. с. 45 - 46).
Крім того, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 30/1023-01 (надалі - Договір факторингу № 30/1023-01), строк дії якого закінчився 31.12.2024 року (п. 8.2 Договору) (а. с. 25 - 26, 29).
Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, зазначеного у відповідному додатку до договору (п.4.1. Договору факторингу № 30/1023-01).
Відповідно до п. п. 5.3.3 Договору факторингу № 30/1023-01 фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 17109,13 гривень (а. с. 27 - 28).
Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ ««Таліон плюс» встановлено, що за боржником ОСОБА_1 обліковується заборгованість в сумі 17109,13 гривень. Відповідачкою було здійснено часткові проплати (22.12.2022, 18.01.2023, 20.11.2022), в результаті чого залишок заборгованості по тілу кредиту склав 17109,13 гривень (а. с. 21).
Також 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е (надалі - Договір факторингу № 29/05/25-Е), відповідно до умов якого позивачу ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Договором (а. с. 23).
Відповідно до п.1.1 Договору факторингу № 29/05/25-Е фактор зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників.
Відповідно до п.1.2. Договору факторингу № 29/05/25-Е перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з Актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 29/05/25-Е клієнт (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») передав, а фактор (ТОВ «ФК «Ейс») прийняв реєстр боржників (а. с. 34).
Відповідно до Реєстру боржників від 29.05.2025 за Договором факторингу № 29/05/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17109,13 грн (а. с. 32 - 33).
Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки вищевказаної заборгованості.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Судом встановлено, що 25.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №857589623 у формі електронного документа, який був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV88QР», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, а позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених Договором.
Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.
Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, здійснивши 25.01.2022 переказ коштів відповідачу на банківську картку № НОМЕР_3 у сумі 20900 грн, яка зазначена була відповідачем у заявці на отримання грошових коштів від 25.01.2022, що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 21.09.2025, а також випискою АТ «Універсал банк» від 16.12.2025 про рух коштів по вищевказаній банківській карті за період з 25.01.2022 по 30.01.2022.
Таким чином, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису.
Також суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір ОСОБА_2 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Отже, між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в Договорі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Із матеріалів справи, а саме із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон плюс» вбачається, що відповідачка приступила до виконання умов Договору, здійснюючи часткові платежі, зокрема, сплатила нараховані відсотки (2209,13 грн) та часткового погасила тіло кредиту (22.12.2022 сплатила 1790,87 грн, а 18.01.2023 сплатила 2000,00 грн), за результатами чого залишок заборгованості по тілу кредиту склав 17109,13 гривень.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов'язання належним чином не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 17 109,13 грн слід задовольнити.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).
У справі, що розглядається судом встановлено, що право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача, від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод), від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Онлайн Фінанс» на підставі Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, від ТОВ «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Ейс» на підставі Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025.
Вищевказані договори факторингу є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувались в судовому порядку відсутні.
Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за Договором.
Із виписки з особового рахунку за кредитним договором №857589623 від 25.01.2022 вбачається, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 17109,13 грн, яка складається з тіла кредиту (а. с. 22).
Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення
Встановивши, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором, а відповідач, отримавши кредитні кошти, не повернув їх у встановлений договором строк, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс».
Відтак, позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за Договором кредитної лінії №857589623 від 25.01.2022 в сумі 17109,13 грн., з яких: 17109,13 гривень - заборгованість за тілом кредиту.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
При зверненні до суду з позовом представник позивача просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: Договір про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» та адвокатським бюро АБ «Тараненко та партнери» №29/05/25-01 від 29.05.2025, додаткову угоду № 25770684201 від 30.05.2025 до договору про надання правової допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Тараненка А. І. №4956 від 24.04.2012, довіреність на представництво інтересів ТОВ «ФК «Ейс» від 29.05.2025.
Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов'язані з наданою правничою допомогою адвокатом.
Проте, щодо суми (вартості) понесених витрат суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, в силу ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір відповідно до платіжної інструкції №19904 від 26.06.2025 в сумі 2422,40 гривень підлягає стягненню з відповідача у користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором кредитної лінії №857589623 від 25.01.2022 у сумі 17109 (Сімнадцять тисяч сто дев'ять) гривень 13 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 29.12.2025.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Ейс" (ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: М. В. Мельникович