14.05.2025
Справа № 331/5872/24
Провадження № 2/331/486/2025
14 травня 2025 року місто Запоріжжя
Олексадрівськийрайонний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Яцун О.О.,
за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлова компанія - Синергія Сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Запоріжжя Наш Дім», про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком,
У провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлова компанія - Синергія Сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Запоріжжя Наш Дім», про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18 листопада 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання (а.с.28).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 року, назву Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінено на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
30 квітня 2025 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадянських формувань щодо перейменування Жовтневого районного суду міста Запоріжжя на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлова компанія - Синергія Сервіс» у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив. Проте, 17.04.2025 року представник позивача Голік К.Ю. подала до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2) ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачами було сплачено у повному обсязі заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком. Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача витрати, понесені позивачем у зв'язку із сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422 грн. 40 коп., а саме у розмірі 1211 грн. 20 коп. з кожного, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн. 00 коп. (а.с.46-48).
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до вимог п. 2) ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі необхідно закрити, оскільки відсутній предмет спору.
Крім того, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 683 від 24 вересня 2024 року на суму 2180 грн. 16 коп. (а.с.17), а також платіжною інструкцією № 1066 від 26 січня 2024 року на суму 242 грн. 24 коп. (з.б.а.с.16).
Згідно положень ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом п. 5) ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, оскільки провадження у даній справі підлягає закриттю з підстави відсутності предмету спору, сплачена сума судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. підлягає поверненню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1) ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, стороною позивача має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат. Проте, всупереч вищезазначеному, суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акту приймання правничої допомоги, подання яких є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, квитанції або іншого платіжного документу, який підтверджує про фактичну оплату професійної правничої допомоги адвоката.
Натомість, позивачем надано лише копію договору про надання правничої допомоги від 02.02.2024 року, укладеного між адвокатом Іваниця Оленою Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлова компанія - Синергія Сервіс» (а.с.6-8)
Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Отже, враховуючи, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4500 грн. 00 коп. не підлягають стягненню у зв'язку з їх недоведеністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 133, 142, 206, 255, 256, 260-261, 352-354 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір»,
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлова компанія - Синергія Сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Запоріжжя Наш Дім», про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком.
Роз'яснити сторонам про наслідки відповідної процесуальної дії, зокрема, що позивач не зможе повторно звернутися до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Житлова компанія - Синергія Сервіс» (69063, місто Запоріжжя, вулиця Святого Миколая, будинок 6, офіс 3, ЄДРПОУ 44521343) сплачену суму судового збору у розмірі 2180 (дві тисячі сто вісімдесят) грн. 16 коп. за платіжною інструкцією № 683 від 24 вересня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Житлова компанія - Синергія Сервіс» (69063, місто Запоріжжя, вулиця Святого Миколая, будинок 6, офіс 3, ЄДРПОУ 44521343) сплачену суму судового збору у розмірі 242 (двісті сорок дві) грн. 24 коп. за платіжною інструкцією № 1066 від 26 січня 2024 року.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлова компанія - Синергія Сервіс» у частині стягненні витрат на професійну правничу допомогу, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя О.О. Яцун