Справа № 304/2821/25 Провадження № 3/304/1388/2025
17 грудня 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ЗхРУ № 012891 від 04.12.2025 року), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Нова Ободівка Гайсинського району Вінницької області, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії, дозиметриста 3-ї групи сержанта, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , моб. тел: НОМЕР_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ,
за ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
04.12.2025 року в період з 07 год. 00 хв до 19 год. 00 хв. молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії - дозиметрист 3-ї групи інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) молодший сержант ОСОБА_1 виконував наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» та порушив правила несення прикордонної служби в прикордонному наряді, а саме: в період з 09.30 год. по 12.30 год. було здійснено раптову перевірку несення служби начальником відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_3 . В ході перевірки виявлено, що старший прикордонного наряду «Прикордонний патруль» молодший сержант ОСОБА_4 , під час несення служби на кордоні мав при собі особистий мобільний телефон, чим порушив наказ на охорону державного кордону. Таким чином, вказаний військовослужбовець не організував якісно несення служби в прикордонному наряді «Прикордонний патруль», а саме під час несення служби відволікався на мобільний телефон, що могло призвести до порушення державного кордону, та своїми діями ОСОБА_1 порушив правила несення служби, під час дії особливого періоду, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.172-18 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, проти фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення не заперечував та підтримав пояснення від 05.12.2025 року, які містяться в матеріалах справи. Також в судовому засіданні пояснив, що дійсно заступив в наряд 04.12.2025 року по охороні державного кордону в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» та в ході несення служби на визначеній ділянці території, близько о 12-00 годин була здійснена перевірка несення ним служби та у період обідньої перерви біля нього лежав особистий мобільний телефон. Та вказує, що зазначеним телефоном він не користувався, а використовував його лише в якості ліхтарика. Проте свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнає, у вчиненому щиро розкаюється та просить суд суворо його не карати та запевнив, що належні висновки для себе зробив та подібного більше не повториться. Також в судовому засіданні ОСОБА_1 просить у разі застосування до нього стягнення у виді штрафу, просить розстрочити сплату штрафу на два місяці, посилаючись на матеріальне та сімейне становище.
Вивчивши у повному обсязі та оцінивши надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , суд вважає, що в діях останнього вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративне правопорушення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч.1 ст.172-18 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у порушенні правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.
Частиною 2 вищевказаної статті передбачена відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
Об'єктивна сторона передбачає дію або бездіяльність у вигляді порушення правил несення прикордонної служби. Порушеннями правил несення прикордонної служби можуть бути визнані; а) вчинення дій, що прямо забороняються військовослужбовцю, який перебуває в прикордонному наряді (відхилення від маршруту чи залишення місця несення служби, якщо це не пов'язано з надзвичайними обставинами, вживання алкогольних напоїв, сон на посту, розкладання багаття чи демаскування себе іншим способом, безпідставне застосування зброї, самостійне відключення сигналізаційних комплексів чи окремих їх ділянок, а також їх інформаційних табло або радіолокаційних станцій, відволікання від несення служби, давання згоди на перетинання державного кордону сторонніми особами тощо); б) невиконання або неналежне виконання дій, що забезпечують охорону державного кордону (неуважний огляд місцевості, невжиття заходів до затримання порушників державного кордону або залишення без належної охорони затриманих осіб, недотримання правил застосування зброї або правил маскування тощо).
Тлумачення поняття «особливий період» наявне в Законі України «Про оборону України» та Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі ради пропозиції РНБО України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Черговим Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб (тобто до 03 лютого 2026 року).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Пунктами 1 та 2 статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
У статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (Далі-Статут), зафіксовано, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Статтею 16 вказаного Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 241 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Пунктом 10 глави 5 розділу II Інструкції визначено, що прикордонний патруль (далі - патруль) - прикордонний наряд у складі двох та більше прикордонників, який призначений для патрулювання (огляду) певної ділянки (району), пошуку порушників (ознак порушень) законодавства, контролю за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму та реалізації даних обстановки, а також для перевірки несення служби інших прикордонних нарядів.
У відповідності до п.11 глави 2 розділу II Інструкції прикордонним нарядам забороняється, голосно розмовляти, розпалювати вогнища, курити вночі або виявляти себе іншими демаскуючими діями та учиняти інші дії, заборонені законодавством України та наказом на охорону державного кордону, відволікатися від несення служби.
Згідно п.12 глави 2 розділу II Інструкції зафіксовано, що прикордонним нарядам під час здійснення прикордонного контролю забороняється використовувати будь-які особисті засоби зв'язку, що не належать Держприкордонслужбі та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду, мати при собі грошові кошти понад розмір, установлений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно п.п.6 та 7 глави 2 розділу II Інструкції зафіксовано, що кожен прикордонник під час несення служби у прикордонному наряді відповідає за точне та своєчасне виконання покладених на нього завдань та обов'язків.
Під час несення служби прикордонні наряди зобов'язані: нести службу відповідно до вимог отриманого наказу на охорону державного кордону; стежити за сигналами, що подаються з підрозділу на ділянку та з ділянки у підрозділ, та діяти за ними; суворо виконувати заходи маскування і безпеки під час несення служби та дотримуватися слідового режиму; здійснювати постійний контроль за повітряним простором (водною поверхнею) на визначеній ділянці; припиняти будь-які спроби незаконної зміни проходження лінії державного кордону України.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративне правопорушення, підтверджується наступними доказами, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №012891 від 04.12.2025 (а.с.1), копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 21.09.2024 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с.3), письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05.12.2025 (а.с.4); усними поясненнями в судовому засіданні ОСОБА_1 , також заявою ОСОБА_1 від 06.12.2025 року про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-18 КУпАП без його участі, та в якій останнім зазначено, що він свою вину визнає (а.с.6-7); рапортом начальником відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_5 (а.с.8), також відтвореним в судовому засіданні за участю ОСОБА_1 . DVD-R диском, на якому міститься один файл з відеозаписом подій від 04.12.2025 року та з яких вбачається, що 04.12.2025 року під час несення служби на певній ділянці території несення служби по охороні Державного кордону була здійснена перевірка та в ході перевірки встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 мав мобільний телефон, який лежав неподалік нього, що останнім на місці події не оспорювалося та ОСОБА_1 зазначав, що міг використати телефон виключно у разі відсутності сигналу рації (а.с.9), службовою характеристикою на ОСОБА_1 , складеної начальником відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 «тип В» ОСОБА_6 від 04.12.2025 року. Відповідно до якої ОСОБА_1 за час проходження служби зарекомендував себе посередньо (а.с.2) та суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні та проаналізованими судом матеріалами справи.
Приймаючи до уваги вищенаведені докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 , враховуючи особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також характер та обставини вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, його значну суспільну небезпеку, та враховуючи особу правопорушника, його вік, матеріальний та сімейний стан, а також його ставлення до скоєного та ті обставини, що ОСОБА_1 вчинив грубе адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-18 КУпАП, в умовах особливого періоду (воєнного стану), та яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності.
Разом з тим, згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 на теперішній час проходить службу на посаді молодшого інспектора прикордонної служби, працює у НОМЕР_4 прикордонному загоні, має регулярний дохід та постійне джерело прибутку, стійкі соціальні зв'язки у нього відсутні: ОСОБА_1 неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має. Також суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 раніше (протягом року) до адміністративної відповідальності не притягувався, у вчиненому щиро розкаюється, вину визнає повністю, що суд відносить до обставин, що пом'якшують відповідальність, а також вік ОСОБА_1 , його матеріальний та сімейний стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень, застосувати до останнього адміністративне стягнення в мінімальних межах санкції статті, за якою кваліфіковано адміністративне правопорушення, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що безпосередньо передбачено санкцією ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, в судовому засіданні ОСОБА_1 клопоче про надання йому розстрочки сплати штрафу на два місяці, посилаючись на тяжке матеріальне становище.
Та, вирішуючи заявлене ОСОБА_1 клопотання, суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником.
Положеннями статті 303 КУпАП передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Згідно зі ст.304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Згідно зазначених у протоколі даних ОСОБА_1 на теперішній час стійкі соціальні зв'язки у нього відсутні, неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб на утриманні він не має, регулярний дохід на даний час у нього незначний, та враховуючи його вік, сімейний та матеріальний стан, а також обставини, що пом'якшують ідповідальність ОСОБА_1 , його ставлення до скоєного, визнання ним своєї вини, що також вбачається з доданої до матеріалів справи заяви ОСОБА_1 від 05.12.2025 року, та суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді мінімального штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено санкцією ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вважає таким, що підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_1 про відстрочку штрафу та вважає за можливе розстрочити ОСОБА_1 виконання даної постанови суду про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на строк 2 (два) місяці з дня набрання цією постановою законної сили, зі сплатою ним щомісячно суми по 8500,00 (вісім тисячі п'ятсот) гривень, строком до 28 лютого 2026 року.
З врахуванням вищенаведених обставин суд приходить до висновку, що заявлене ОСОБА_1 клопотання про відстрочку сплати штрафу підлягає задоволенню та суд вважає накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн., передбачене ч.2 ст.172-18 КУпАП, слід розстрочити на період два місяці з дня набрання постановою законної сили, та зобов'язати ОСОБА_1 протягом вказаного строку - 2 місяців сплатити повну суму штрафу, здійснивши щомісячні платежі в сумі по 8500,00 грн.
Відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.33, 40-1,172-18 ч.2, 276, 279, 280, 283 КУпАП, суддя -
Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати ОСОБА_2 адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Адміністративний штраф сплачувати: ГУК у Закарпатській області/Перечинська тг/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача - казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA398999980313080106000007379, призначення платежу: «адміністративний штраф та інші санкції», код 21081100.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі - 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Відстрочити ОСОБА_1 виконання даної постанови Перечинського районного суду Закарпатської області від 17.12.2025 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на строк 2 (два) місяці з дня набрання цією постановою законної сили, тобто до 28 лютого 2026 року, включно, зі сплатою штрафу по 8500,00 гривень щомісячно.
Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупинити до закінчення строку розстрочки - 28 лютого 2026 року.
Після спливу строку, на який розстрочено виконання постанови, у разі несплати штрафу особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, постанову звернути до примусового виконання у загальному порядку.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю. В.