Справа № 298/1610/25
Номер провадження 3/298/1035/25
29 грудня 2025 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Іршава Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №694063 від 28 листопада 2025 року, складеного інспектором сектору ювенальної превенції Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області Герегач І.І., «03.11.2025 09:00 год. в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своєї неповнолітньої доньки громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого остання пішла з дому, не повідомивши про своє місце знаходження, чим порушив ст.12 Закону України «Про охорону дитинства».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся. Про причину неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №694063 від 28 листопада 2025 року, складеному стосовно ОСОБА_1 , міститься підпис останнього про ознайомлення з тим, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Великоберезнянському районному суді.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому, суддею зауважується, що ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.
Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.
За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
За змістом ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 184 КУпАП України, не є обов'язковою.
За таких обставин, суд у відповідності до вимог ст.268 КУпАП вважає, що дану справу може бути розглянуто.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 зазначеного Кодексу передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною 6 ст. 12 вищезазначеного Закону передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Диспозиція ч. 1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Вказана норма є бланкетною, тобто у ній закріплюється лише загальні ознаки правила поведінки, тому обов'язковим є зазначення норми закону, яка визначає обов'язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, яку порушено суб'єктом обов'язків означеного вище правопорушення щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Статтею 150 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Між тим, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Вчинення даного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою провини, а саме: особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на те, від яких саме обов'язків ухилився ОСОБА_1 , не конкретизовано суті адміністративного правопорушення, не зазначено жодних доказів, на підставі яких поліцейський дійшов висновку, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання передбачених законодавством обов'язків, в чому конкретно це виражається та чим конкретно це підтверджується, не визначено, які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на невиконання ним батьківських обов'язків.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
В порядку ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу долучено письмові пояснення ОСОБА_1 , копію паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 ; копію паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_2 ; рапорт інспектора-чергового ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Іванцик М.Ю. від 03.11.2025, про реєстрацію повідомлення, що надійшло зі служби 102; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , що не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Судом наголошується на тому, що до протоколу не долучено жодних доказів того, що гр. ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 . В копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , батьком значиться ОСОБА_3 , не додано ксерокопії сторінок паспорту гр. ОСОБА_1 , із зазначенням у ньому відомостей про дітей. На переконання суду, факт родинних відносин між потерпілою згідно протоколу та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, інспектором СЮП, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не доведено.
Самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 ухиляється чи не виконує покладені на нього законодавством обов'язки.
На переконання суду, долучені до протоколу матеріали, без належного підтвердження того, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, та не можуть бути поставлені в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Крім цього зауважується, що неповновлітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент події мала повних 16 років.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦК України, Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Відповідно до ст.271 ЦК України, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування.
Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відтак, перебування 16-річного підлітка поза домівкою без доведених негативних наслідків не свідчить про ухилення батька від виконання своїх батьківських обов'язків.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, суд приходить до висновку, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, наведені вище норми матеріального права застосовані не були, оскільки не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо своєї неповнолітньої доньки, та яких саме обов'язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п. 31 по справі «Ракевич проти Росії» та п. 109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що ОСОБА_1 , як батько, ухиляється чи не виконує покладені на нього обов'язки щодо дитини, матеріали справи не містять.
Оцінивши докази у справі, проаналізувавши їх у сукупності, суддя приходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 184, п. 1 ст. 247, ст.ст. 256, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Зизич В.В.