Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/395/25
Провадження № 2/945/849/25
(заочне)
10 грудня 2025 року
Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Універсальна біржа “Південь», про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним, -
встановив:
25 лютого 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - відповідачі) про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що 18 травня 1999 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 .
Вказаний договір купівлі - продажу укладений і зареєстрований на Товарній біржі “Біржа-Південь» у журналі реєстрації біржових угод із нерухомістю за № 070 від 18 травня 1999 року, без подальшого нотаріального посвідчення, про що зазначено в договорі.
28 липня 1999 року, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 070 від 18 травня 1999 року, за ОСОБА_1 у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації зареєстроване право власності за реєстровим № 266.
Оскільки спірний договір купівлі - продажу нерухомого майна не був посвідчений нотаріально, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати зазначений вище договір купівлі - продажу нерухомого майна дійсним.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним, - залишено без руху та надано позивачу десятидений строк для усунення недоліків. Усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу ОСОБА_1 слід було надати суду новий текст позовної заяви, який має містити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
25 березня 2025 року на виконання ухвали суду позивач ОСОБА_1 подала на адресу суду уточнену позовну заяву.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 березня 2025 року вказаний позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначити справу до розгляду по суті у судовому засіданні. До участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Універсальну біржу “Південь».
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, 10 грудня 2025 року подала на адресу суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 у повному обсязі, а у вимогах до відповідача ОСОБА_3 просила відмовити; просить проводити розгляд справи за її відсутності; проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився без повідомлення причин; відзив не подав.
Відповідач ОСОБА_3 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився без повідомлення причин; відзив не подав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Універсальної біржи “Південь», належним чином повідомленої про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився.
Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
Суд дослідив матеріали справи та встановив таке:
18 травня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 .
Вказаний договір купівлі - продажу укладений і зареєстрований на Товарній біржі “Біржа-Південь» у журналі реєстрації біржових угод із нерухомістю за № 070 від 18 травня 1999 року, без подальшого нотаріального посвідчення, про що зазначено в договорі (а. с. 10).
28 липня 1999 року, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 070 від 18 травня 1999 року, за ОСОБА_1 у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації зареєстроване право власності за реєстровим № 266 (а. с. 9).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України “Про товарну біржу» (далі - Закон) товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Відповідно до ст. 2 Закону товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами: рівноправності учасників біржових торгів; застосування вільних (ринкових) цін; публічного проведення біржових торгів.
Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Оскільки спірні правовідносини між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , виникли 18 травня 1999 року, для їх врегулювання застосуванню підлягає Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), чинного на момент виникнення правовідносин, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі - продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.
Згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі - продажу, зареєстрованих на біржі.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України 2004 року, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при укладенні договору, дійшли взаємної згоди за всіма його істотними умовами і виконали свої зобов'язання, що підтверджується укладеним в письмовій формі договором купівлі - продажу квартири.
Обставин, що спростовують цей факт у судовому засіданні не виявлено.
Враховуючи викладене вище, суд вважає вимоги позивача, пред'явлені до відповідача ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позову, в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 , оскільки при укладенні між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 травня 1999 року договору купівлі - продажу нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_3 не був стороною у договорі, і тому не має жодних обов'язків перед позивачем щодо виконання умов спірного договору. Поряд з цим, позивачем не доведено обставини, яким чином і яке право позивача порушено відповідачем ОСОБА_3 .
З огляду на викладене вище, позов в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 є необґрунтованим, а тому в цій частині вимог у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., сплачений позивачем за квитанцією до платіжної інструкції 0.0.4215220340.1 від 25 лютого 2025 року.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 ЦПК України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Універсальна біржа “Південь», про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним, - задовольнити частково.
Визнати Договір № 070 купівлі - продажу нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений 18 травня 1999 року на Універсальній Біржі “Південь» та зареєстрований у “Журналі реєстрації біржових угод із нерухомістю» за № 070 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - дійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Ленінграда (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., сплачений позивачем за квитанцією до платіжної інструкції 0.0.4215220340.1 від 25 лютого 2025 року.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н. О. Шаронова