Справа № 488/5487/25
Номер провадження № 1-кс/488/476/25
29.12.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань- ОСОБА_2 , прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , законного представника підозрюваного ( батька) - ОСОБА_6 , захисника - ОСОБА_7 , розглянувши клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня Миколаївської гімназії №39, неодруженого, дітей немає, обвинувальний акт відносно якого за ч.2 ст.289, ч.4 ст.185 КК України 26.09.2025 скеровано до Центрального районного суду м. Миколаєва, який також притягується до кримінальної відповідальності ВП №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за ч.4 ст.185 КК України та притягається до кримінальної відповідальності Миколаївським РУП ГУНП в Миколаївській області за ч. 4 ст. 185 КК України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
29.12.2025 року слідчий звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, погодженим керівником Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_3 , в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152050000868 від 10.12.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 152 КК України.
Згідно клопотання в період часу з 22:00 год. 09.12.2025 по 04:00 год. 10.12.2025, ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи значення і суспільно небезпечний характер своїх дій, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є інвалідом та має розумову відсталість з аутичним синдромом, користуючись безпорадним станом потерпілої, яка за своїм психічним станом не повною мірою могла розуміти характер і значення вчинюваних відносно неї дій, і в силу рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей чинити ОСОБА_5 активний опір, і будучи обмеженою в пересуванні та можливості покинути місце події, ОСОБА_5 , передбачаючи можливість настання тяжких наслідків вчинюваних ним дій, здійснював психологічний тиск, із застосуванням погроз, пов'язаних із залякуванням можливості застосування до неї фізичного насильства, долаючи при цьому опір і подавляючи психологічну волю потерпілої ОСОБА_8 , здійснив оральне проникнення в тіло ОСОБА_8 з використанням свого статевого органу без добровільної згоди потерпілої, чим порушив статеву свободу та недоторканість ОСОБА_8 . Після вказаних дій ОСОБА_5 разом із потерпілою ОСОБА_8 залишились в квартирі.
В подальшому, ОСОБА_5 , в період з 12:00 год. по 13:00 год. 10.12.2025 р, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , продовжуючи свій злочинний намір, протиправно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи значення і суспільно небезпечний характер своїх дій, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є інвалідом та має розумову відсталість з аутичним синдромом, користуючись безпорадним станом потерпілої, яка за своїм психічним станом не повною мірою могла розуміти характер і значення вчинюваних відносно неї дій та в силу рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей чинити йому активний опір, і будучи обмеженою в пересуванні та можливості покинути місце події, ОСОБА_5 передбачаючи можливість настання тяжких наслідків вчинюваних ним дій, здійснював психологічний тиск, із застосуванням погроз, пов'язаних із залякуванням можливості застосування до неї фізичного насильства, долаючи при цьому опір і подавляючи психологічну волю потерпілої ОСОБА_8 , здійснив анальне проникнення в тіло ОСОБА_8 з використанням свого статевого органу без добровільної згоди потерпілої, чим порушив статеву свободу та недоторканість ОСОБА_8 .
Після вчинення ОСОБА_5 насильницьких статевих актів, потерпіла ОСОБА_8 , перебуваючи у стані глибокого психоемоційного потрясіння та подавленою психологічною волею, викликаного діями ОСОБА_5 , та не маючи змоги подолати травматичні наслідки вчинюваних дій, 10.12.2025 о 16:00 годині, вчинила самогубство. Таким чином, реалізуючи намір на позбавлення себе життя, що став прямим наслідком перенесеного сексуального насильства, потерпіла вистрибнула з вікна квартири АДРЕСА_3 . Внаслідок падіння з висоти потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла від яких померла в лікувальному закладі КНП ММР «Міська лікарня №5» з адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 336.
27.12.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 152 КК України.
Клопотання слідчого мотивоване існуванням ризиків, які дають підстави вважати, що у випадку необрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підозрюваний може переховуватися від суду та органу досудового розслідування (пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України); незаконно впливати на потерпілу та свідків (пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України).
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 посилаючись на необгрунтованість підозри та недоведеність наведених слідчим та прокурором ризиків, просив відмовити у даному клопотанні, або ж обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Так, спростовуючи підозру, захисник вказував на те, що у його підзахисного мав місце інтимний зв'язок з ОСОБА_9 ,але добровільний з її боку. Дана ж підозра грунтується лише на показах свідків, зокрема ОСОБА_10 , який є підозрюваним у даному кримінальному провадженні за ч.3 ст.146 КК та його співмешканки, а отже вказує на недовіру останнім.
Посилання у висунутій підозрі на перебування потерпілої у психоемоційному потрясінні є лише припущенням, адже відсутні будь-які висновки експертів психіатрів чи психологів з цього приводу. Також захисник вказував на відсутність доказів причинного зв'язку між тими діями, які ставляться у провину його підзахисному та такими наслідками як смерть потерпілої, при цьому стверджуючи, що настання тяжких наслідків у виді самогубства вмінено у підозру також ОСОБА_11 .
Щодо ризиків, то захисник спростовуючи ризик переховування вказав на те, що його підзахисний є неповнолітнім, який повністю залежить від батька та не може проживати окремо. Більш того, відносно нього наразі перебуває обвинувальний акт в провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва за обвинуваченням у скоєнні злочину, за який також передбачене покарання у виді 10 років позбавлення волі, натомість ОСОБА_5 від суду не ухиляється та виконує свої процесуальні обов'язки.
Щодо ризику вчинити інший злочин, то вважає це припущенням, а наявність відносно нього іншого обвинувального акту та підозр не можуть вказувати на його кримінальний ухил, адже до винесення обвинувального вироку, його вина не є доведена.
Щодо тиску та свідків та потерпіло, то захисник спростовує даний ризиком віком підзахисного, вважаючи, що у 14-річному віці, він не спроможний чинити такий тиск, а також тим, що свідки вже надали покази.
Підозрюваний ОСОБА_5 вказав, що розуміє зміст підозри. Вказав про добровільний інтимний зв'язок із потерпілою. Щодо даного клопотання, то підтримав будку свого захисника.
Законний представник підозрюваного ОСОБА_6 також підтримав позицію захисника. Стверджував, що його син обмовлений ОСОБА_12 , який сам його утримував у себе в квартирі раніше, десь навесні 2024 року, через що він був змушений звертатись до поліції.
Прокурори в судовому засіданні клопотання підтримали з мотивів, наведених в останньому, вказували на обгрунтованість підозри, а щодо підозри висунутої ОСОБА_13 , то останнє не змінює обставин і тих висновків, які здійснені при пред'явленні підозри ОСОБА_5 .
Вказували на неможливість запобігти заявленим ризикам із обранням менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, виходячи з тяжкості вчиненого злочину, обставин події та репутації підозрюваного, який на теперішній час притягується до кримінальної відповідальності ВП №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за ч.4 ст.185 КК України та Миколаївським РУП ГУНП в Миколаївській області за ч.4 ст. 185 КК України, окрім того, 26.09.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст.289, ч.4 ст.185 КК України та останній вчинив кримінальне правопорушення проти волі, честі та гідності особи, що спричинило тяжкі наслідки.
Окрім того, прокурор вказує на реальність ризику впливу ОСОБА_5 на мати потерпілої, яка визнана потерпілою у даному кримінальному провадженні, а також на свідків, серед яких його друзі та знайомі, на яких підозрюваний може здійснити тиск з метою зміни ними показів.
Проаналізувавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до ст.492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч.1 даної статті.
Щодо підозри, то слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011)), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
На доведеність обгрунтованості підозри відносно ОСОБА_5 прокурор посилається на письмові докази, серед яких рапорти з чергової частини відділення поліції №3 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ЄО №14749 від 10.12.2025, №14755 від 10.12.2025, №14793 від 12.12.2025; протокол огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 від 10.12.2025; протокол огляду місця події, а саме ділянки місцевості біля будинку 28 по вул. Океанівській в м. Миколаєві від 10.12.2025; протокол огляду місця події, а саме оглядової кімнати в приймальному відділенні КНП ММР «Міська лікарня №5» за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 336 від 10.12.2025; протокол огляду трупу ОСОБА_8 від 11.12.2025; лікарське свідоцтво про смерть №3140 від 11.12.2025; протокол допиту потерпілої ОСОБА_14 від 11.12.2025; протоколи допиту свідка ОСОБА_15 ; протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_16 від 15.12.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_17 від 18.12.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_18 від 11.12.2025; протокол огляду мобільного телефону даного свідка від 11.12.2025; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_19 від 17.12.2025; протокол допиту потерпілого ОСОБА_14 від 12.12.2025; висновок експерта №СЕ-19/115-25/20697-БД від 24.12.2025; висновок експерта №СЕ-19/115-25/20690-БД від 24.12.2025.
Щодо позиції сторони захисту щодо необгрунтованості підозри чи ж невірної кваліфікацій дій його підзахисного, слідчий суддя зазначає, що питання кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення, безумовно впливає на питання застосування запобіжного заходу, однак питання кваліфікації вирішується судом у нарадчій кімнаті при ухваленні вироку після допиту всіх учасників процесу, дослідження доказів та вчинення всіх інших дій, необхідних для повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи. Тому, у розрізі вирішення питання щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу на даній стадії процесу, надання слідчим суддею оцінки кваліфікації кримінального правопорушення є передчасним.
Описана ж у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про обгрунтованість висунутої підозри за ч.5 ст.152 КК України та достатніми для вирішення питання щодо обрання йому запобіжного заходу.
Стосовно посилань на відсутність відповідних експертиз психіатрів та психологів щодо психоемоційного стану потерпілої, то додані до клопотання докази вказують на достатність підстав для висновку щодо дій, спрямованих на подолання психологічної волі потерпілої.
Відхиляючи доводи захисту щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями, які ставляться у провину його підзахисному та такими наслідками як смерть потерпілої, в тому числі з огляду на кваліфікацію дій ОСОБА_10 за ст.146 ч.3 КК, то останнє не виключає тих висновків, яких дійшов орган досудового розслідування, висуваючи підозру ОСОБА_5 та не спростовує можливого сукупного впливу протиправних дій із такими наслідками.
Стосовно посилання сторони захисту на наявність обставин, які вказують на недовіру показам свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_15 , то слід зазначити, що не лише їх покази є викривальними.
Щодо застосування запобіжного заходу, то ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, зокрема санкція за ч. 5 ст. 152 КК України передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі, та з урахуванням віку підозрюваного та положень ст.102 КК України, таке покарання може становити до 10 років позбавлення волі.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі “Москаленко проти України», від 26.07.2001 р. у справі “Ілійков проти Болгарії»).
Окрім того, ОСОБА_5 неодружений, дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, не має постійного місця роботи, інших чинників, які б утримали його від втечі, не встановлено. Більш того, з матеріалів клопотання слідує, що ОСОБА_5 залишав домівку, та його законний представник підтвердив періодичне проживання сина поза їх квартирою.
Стосовно посилання законного представника підозрюваного на примусове утримання ОСОБА_19 протягом тривалих періодів ОСОБА_5 в його квартирі, то ці доводи слідчим суддею сприймаються критично з огляду на те, що після повернення ОСОБА_5 додому останній, з його ж слів, добровільно відвідував житло ОСОБА_19 , в тому числі і в грудні цього року.
Вказані обставини спростовують доводи захисту щодо неможливості існування ОСОБА_5 без матеріальної підтримки його батька та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи реальність можливого майбутнього покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Щодо, посилання сторони захисту на належну поведінку його підзахисного як обвинуваченого в іншому кримінальному провадженні, то з огляду на висунуту нині підозру проти статевої свободи та недоторканості особи, яка потягла тяжкі наслідки, слідчий суддя вважає нерелевантними дану підозру у порівнянні з попередніми, предметом яких є чуже майно.
Слідчий суддя також знаходить слушними доводи прокурора про наявність ризику здійснення ОСОБА_5 тиску на потерпілу ОСОБА_14 , місце проживання якої йому відомо з матеріалів справи, та свідків, які входять до кола його знайомих, або ж вчинення інших протиправних дій з метою зміни показів на його користь та які можуть піддатись такому тиску та на що вказують і покази свідків. Стосовно посилання захисту на те, що свідки вже є допитані, а отже тиск є неможливим, то слід зазначити, що принцип безпосередності дозволяє прийняти лише ті покази, які були надані свідками в ході судового розгляду, окрім обставин, визначених ст. 225 КПК України.
Слідчий суддя також знаходить слушними доводи прокурора про існування ризику вчинення ОСОБА_5 іншого злочину, адже підозрюваний наразі притягується до кримінальної відповідальності ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області за ч.4 ст.185 КК України та МРУП ГУНП в Миколаївській області за ч.4 ст. 185 КК України та відносно нього за ч.2 ст.289, ч.4 ст.185 КК України 26.09.2025 скеровано до Центрального районного суду м. Миколаєва, та знову підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості, що спричинило тяжкі наслідки. Більш того, неповнолітній ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується негативно, а також як особа, схильна до бродяжництва.
Аналізуючи вище наведене, приходжу до висновку про доведеність прокурором всіх вищенаведених ризиків та наявність достатніх підстав для застосування у даному випадку виняткового запобіжного заходу, адже більш м'які запобіжні заходи не здатні гарантовано запобігти вищевказаним ризикам, в тому числі і визначений ст.493 КПК.
Даний випадок, на думку слідчого судді, слід розглядати як винятковий, що зумовлене тяжкістю висунутої підозри та обставинами неодноразового порушення кримінальних проваджень відносно ОСОБА_5 , який маючи статус підозрюваного та обвинуваченого, знову підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та недоторканості особи, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді її смерті.
З огляду на тяжкість кримінального правопорушення та його початкову стадію розслідування, обгрунтованим є доводи прокурора і щодо строку, на який просить обрати даний запобіжний захід.
Щодо застави, то, враховуючи висунуту підозру у скоєнні злочину, який спричинив загибель людини, з урахуванням положень п.2 ч.4 ст.183 КПК України, також з огляду на репутацію підозрюваного, у даному випадку приходжу до висновку про можливість такої не призначати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176 - 178, 183, 184, 194, 492 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Обрати стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 26 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави, з утримання в ДУ “Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1