29 грудня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/4279/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Бутирський А.А.,
розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,
Фізична особа ОСОБА_1 (заявниця) звернулася до Господарського суду Чернівецької області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Бутирському А.А.
Ухвалою від 18.12.2025 р. згадану заяву залишено без руху, запропоновано заявнику виконати належним чином вимоги ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме подати суду:
- надати докази наявності ознак загрози неплатоспроможності;
- надати докази подання звітності до контролюючих органів;
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, навести динаміку погашення грошових зобов'язань з часу виникнення до дня припинення таких зобов'язань, тощо.
24.12.2025 р. на адресу господарського суду надійшла заява про усунення недоліків поданої заяви, проте вказані вище докази надані не у повному обсязі.
З огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність, зокрема повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, навести динаміку погашення грошових зобов'язань з часу виникнення до дня припинення таких зобов'язань, тощо.
Системне тлумачення приписів статей 123, 126 КУзПБ свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Однак, заявниця не обґрунтувала природу і причини неплатоспроможності, не надала інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавця), та щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, не навела динаміку погашення грошових зобов'язань з часу виникнення до дня припинення таких зобов'язань.
Крім того, умовами для встановлення щодо боржника такого юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є наявність таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини;
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини, тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками, який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому, зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
Заявниця вказує про наявність у неї заборгованості у сумі 642219,29 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 КУзПБ загроза неплатоспроможності - це фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями. Отже, при посиланні на п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник повинен вказати конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
Таким чином, боржник не може бути одночасно таким, що припинив погашення кредитів і таким, що не зможе виконати свої грошові зобов'язання у майбутньому.
Тобто зазначення заявницею про наявність боргу у сумі 642219,29 грн. унеможливлює посилання на наявність ознак загрози неплатоспроможності, що має виникнути у майбутньому.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
За приписом ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно ч. 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що заявник не усунув вказані недоліки, суд дійшов висновку про повернення поданої заяви та доданих до неї документів заявнику.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до п. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Повернути заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя А.А. Бутирський