Справа № 127/27891/25
Провадження № 2/127/6149/25
(ЗАОЧНЕ)
18.12.2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Гондарук В.В.,
з участю представника позивача - адвоката Ліндаєва О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, штрафних санкцій та моральної шкоди за договором позики,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача унаслідок невиконання умов Договору позики, укладеного між сторонами 01 червня 2020 року 212193,50 грн., з яких: сума основного боргу (тіло) за договором позики - 112000 грн. станом на 01 червня 2020 року; нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення - 43678,42 грн.; пеня в розмірі 10% річних від заборгованої суми грошових коштів за кожен день прострочення - 36515,10 грн.; моральна шкода - 20000 грн. та судовий збір.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 червня 2020 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено Договір позики грошових коштів в українській національній валюті. Відповідно до п. 1.2 Договору позики, позивач надав відповідачу, а відповідач отримав у позивача в борг на умовах позики суму грошових коштів у розмірі 112000 грн. Крім того, позичальник прийняв на себе зобов'язання повернути суму грошових коштів, отриманих у позику у строк до 01 червня 2022 року. Згідно з п. 2.2 даного Договору позики, сторони домовились про те, що позичальник повертатиме грошову позику зазначену у п. 1.2 рівними частинами по 14000 грн. щоквартально (кожні три календарні місяці). За погодженням між сторонами, повернення позики здійснюється частинами згідно встановленого графіку, а вся сума позичених грошових коштів має бути повернена в строк до 01 червня 2022 року. Як зазначається у п. 3.1 даного Договору позики, порушення зобов'язань за цим Договором вважаються наступні дії та (або) бездіяльність: несвоєчасне та (або) не в повному обсязі повернення суми грошової позики в строки, що погоджені обома Сторонами й зазначені у цьому Договорі в п. 2.1 та 2.2. У випадку порушення умов даного Договору позики, сторонами, з урахуванням усіх положень законодавства України, що регулює аналогічні договірні відносини, у п. 3.2 даного Договору позики було зазначено, що, у випадку настання порушення, визначеному в п. 3.1 даного Договору позики, Позичальник зобов'язаний виплатити в повному обсязі заборговану суму грошових коштів з врахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також, пеню в розмірі 10% річних від заборгованої суми грошових коштів за кожен день прострочення.
Станом на дату подання даної позовної заяви, відповідачем з дати укладання договору позики, досі не було вжито жодних дій щодо виконання зобов'язання та повернення грошових коштів, отриманих у позику. З урахуванням відсутності будь-яких платежів на виконання зобов'язання щодо повернення позики та порушення графіку платежів, встановленого у даному Договорі позики, станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач заборгувала позивачу грошові кошти у сумі 192193,50 грн. Крім того, протиправними діями відповідача також було завдано моральної шкоди позивачу, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок погіршення рівня життя, негативних переживаннях гніву, смутку і роздратування через тривалу неможливість повернення власних коштів, необхідності витрачання додаткових зусиль для захисту своїх прав. Зокрема, страждання позивача підсилило і початок повномасштабного вторгнення та збройної агресії Російської Федерації проти України, що спричинило призупинення доходів позивача, у результаті чого, останній був вимушений звертатись по фінансову допомогу до своїх рідних та близьких осіб. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 20000 грн.
Представник позивача - адвокат Ліндаєв О.С. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з мотивів викладених у позові, просив позовні вимоги задоволити, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.
Тому суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 01 червня 2020 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено Договір позики грошових коштів в українській національній валюті (а.с. 59-60).
У відповідності із п. 1.2 даного Договору позики, Позивач надав Відповідачу, а Відповідач отримав у Позивача у борг на умовах позики суму грошових коштів у розмірі 112000 грн.
Згідно п. 2.1 даного Договору, Позичальник прийняв на себе зобов'язання повернути суму грошових коштів, отриманих у позику, у строк до 01 червня 2022 року.
Відповідно до п. 2.2 даного Договору позики, сторони домовились про те, що Позичальник повертатиме грошову позику зазначену у п. 1.2 рівними частинами по 14000 гривень щоквартально (кожні три календарні місяці). За погодженням між сторонами, повернення позики здійснюється частинами згідно встановленого графіку, а вся сума позичених грошових коштів має бути повернена в строк до 01 червня 2022 року.
Як визначено у пункті 2.3 даного Договору позики, сума позики підлягає поверненню Позикодавцеві, шляхом передання її Позичальником у готівковій чи (або) безготівковій формі, попередньо повідомивши про це Позикодавця за 2 (два) дні до фактичної передачі зручним для позикодавця способом.
Відповідно до п. 2.5 даного Договору позики, повернення позики у повному обсязі підтверджується розпискою Позикодавця одразу після отримання коштів.
Як зазначається у п. 3.1 даного Договору позики, порушення зобов'язань за цим Договором вважаються наступні дії та (або) бездіяльність: несвоєчасне та (або) не в повному обсязі повернення суми грошової позики в строки, що погоджені обома Сторонами й зазначені у цьому Договорі в п. 2.1 та 2.2. У випадку порушення умов даного Договору позики, сторонами, з урахуванням усіх положень законодавства України, що регулює аналогічні договірні відносини, у п. 3.2 даного Договору позики було зазначено, що, у випадку настання порушення, визначеному в п. 3.1 даного Договору позики, Позичальник зобов'язаний виплатити в повному обсязі заборговану суму грошових коштів з врахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також, пеню в розмірі 10% річних від заборгованої суми грошових коштів за кожен день прострочення.
Крім того, до матеріалів справи додано розписку від 01.06.2020, відповідно до якої ОСОБА_2 підписала договір позики з ОСОБА_1 на суму 112000 грн. на термін 2 роки з 01.09.2020 по 01.06.2022. Договір підписано у присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 01.06.2020 (а.с. 14 на звороті).
У встановлений строк повернення позики, а саме до 01.06.2022 відповідач позичені кошти позивачу не повернула.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, з правочинів та договорів.
Згідно статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 525, 526, 599 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Матеріали справи не місять доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 написала розписку під тиском чи не розуміючи значення своїх дій. Також договір позики від 01.06.2020 не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.
Оригінал розписки від 01.06.2020 міститься в матеріалах справи (а.с. 62), тому наявність даної розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем умов договору позики та є належним доказом передачі коштів позивачем ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 .
Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що кошти, отримані у позику, не повернуті відповідачем та, враховуючи встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 112000 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції за ввесь час прострочення у розмірі 43678,42 грн. та пені в розмірі 10% річних від заборгованої суми грошових коштів за кожен день прострочення у розмірі 36515,10 грн., суд дійшов наступного висновку.
Як зазначається у п. 3.1 даного Договору позики, порушення зобов'язань за цим Договором вважаються наступні дії та (або) бездіяльність: несвоєчасне та (або) не в повному обсязі повернення суми грошової позики в строки, що погоджені обома Сторонами й зазначені у цьому Договорі в п. 2.1 та 2.2.
У випадку настання порушення, визначеному в п. 3.1 даного Договору позики, Позичальник зобов'язаний виплатити в повному обсязі заборговану суму грошових коштів з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, пеню в розмірі 10% річних від заборгованої суми грошових коштів за кожен день прострочення.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на день розгляду справи дію воєнного стану в Україні не скасовано та не припинено.
Відповідно до п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених норм законодавства, слід дійти висновку, що в даному випадку відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення в період дії в Україні воєнного стану, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Що стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
За правилами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Позивач зазначає,що протиправними діями відповідача також було завдано моральної шкоди позивачу, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок погіршення рівня його життя, негативних переживаннях гніву, смутку і роздратування через тривалу неможливість повернення власних коштів, необхідності витрачання додаткових зусиль для захисту своїх прав. Зокрема, страждання позивача підсилило і початок повномасштабного вторгнення та збройної агресії Російської Федерації проти України, що спричинило призупинення доходів позивача, у результаті чого, останній був вимушений звертатись по фінансову допомогу до своїх рідних та близьких осіб. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 20000 грн.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, дослідивши надані докази та враховуючи вказані вище норми права, суд прийшов до висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями відповідача, з огляду на те, що відповідачка отримала кошти за договором позики від 01.06.2020, однак вимоги договору позики не виконала ні в обумовлений час, ні станом на день звернення до суду із вказаним позовом.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що завдана позивачу моральна шкода виразилась в погіршенні рівня її життя, негативних переживаннях гніву, смутку і роздратування через тривалу неможливість повернення власних коштів, необхідності витрачання додаткових зусиль для захисту своїх прав.
З огляду на викладені обставини, враховуючи принцип розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, характер правопорушення, глибину душевних страждань та інших обставин, які мають істотне значення, а аткож наданих доказів, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000 грн., що на думку суду буде достатнім та співмірним із завданою позивачу моральною шкодою та незаконними діями відповідача, задовольнивши таким чином заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково (на 55,14%), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1503,96 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 11, 15, 16, 202, 525, 526, 599, 611, 1046, 1048-1050 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-282, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01.06.2020 в розмірі 112000 (сто дванадцять тисяч) грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та понесений судовий збір в розмірі 1503,96 грн.
У задоволенні решти суми позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Згідно вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складено 26.12.2025.
Суддя: