Рішення від 29.12.2025 по справі 915/1322/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року Справа № 915/1322/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго», вул. Миколаївська, 5-а, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 31319242)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТРЛІФТ», провулок Корабелів, будинок 2, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 39904132)

про стягнення коштів в сумі 36 316, 07 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТРЛІФТ» 30 409, 83 грн. - основного боргу за теплову енергію; 3 497, 97 грн. - суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції; 1 327, 37 грн. - 3 % річних та 1 080, 90 грн. - пені.

Позивач просить суд судовий збір стягнути з відповідача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

03.03.2025 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 3136/25 від 03.03.2025), в якій позивач просить суд:

1. Прийняти дану заяву до розгляду та долучити до матеріалів справи № 915/1322/24;

2. Зменшити розмір позовних вимог та вважати їх наступними:

Стягнути з ТОВ “ЦЕНТРЛІФТ» на користь ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» основний борг за теплову енергію в сумі 8 929, 59 грн., 3 497, 97 грн. - суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 1 327, 37 грн. - 3 % річних та 1 080, 90 грн. пені та 3 028, 00 грн. судового збору.

Заява про зменшення позовних вимог обґрунтована там, що у 2025 році підприємством було проведено коригування заборгованості за укладеним між позивачем та відповідачем типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 426.12.

Частина заборгованості у розмірі 21 480, 24 грн., яка утворилася внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті за послугу постачання теплової енергії, була перенесена за заявою іншої юридичної особи (яка не є відповідачем по даній справі) на їхній договір.

В зв'язку з цим вищезазначена сума (21 480, 24 грн.) була направлена на інший договір, а за договором № 426.12, укладеним між позивачем та ТОВ “ЦЕНТРЛІФТ», залишилася сума заборгованості у розмірі 8 929, 59 грн., що менше суми, заявленій у позовній заяві від 16.10.2024 за № 9901/33.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду. Справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 3136/25 від 03.03.2025).

Інші заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

3.1. Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

14.12.2016 між сторонами у справі був укладений договір № 426.12 від 14.12.2016 купівлі-продажу теплової енергії.

З 01.11.2021 в дію ввелись індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії для опалення нежитлових приміщень, які вбудовані в багатоквартирні будинки, шляхом укладення публічних договорів приєднання. Отже, з 01.11.2021 між сторонами був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 426.12, що є публічним договором приєднання, відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідачем порушено умови договору, а саме зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої теплової енергії до орендованих відповідачем приміщень за адресою вул. Архітектора Старова, 4, м. Миколаїв, в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 30 409, 83 грн., яка в подальшому позивачем зменшена до 8 929, 59 грн. згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог.

За порушення виконання грошових зобов'язань позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню відповідно до умов договору та законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 322, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 231 ГК України, ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» та умовами договору.

3.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим ст. 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 20.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до Статуту ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», затвердженого рішенням Миколаївської міської ради № 19/36 від 30.05.2023 (нова редакція) підприємство є унітарним комерційним підприємством, заснованим на комунальній власності Миколаївської міської територіальної громади. Предметом (видом) господарської діяльності підприємства, зокрема, є виробництво, транспортування, постачання, розподіл та реалізація теплової енергії для забезпечення потреб населення, підприємств, установ, організацій послугами з теплопостачання та гарячого водовідведення (п. 2.2.1 договору).

10.11.2016 відповідач ТОВ «ЦЕНТРЛІФТ» звернувся до позивача з листом № 154 від 10.11.2016, в якому просив підписати договір на теплозабезпечення ліфтових диспетчерських пунктів, зокрема, за адресою вул. Архітектора Старого, 4.

14.12.2016 між ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та ТОВ «ЦЕНТРЛІФТ» (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 426.02 від 14.12.2016.

Відповідно до п. 6.1 договору договір діє з 01.11.2016 по 30.11.2017 та враховується щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї зі сторін про відмову від діючого Договору.

Додатками до договору є:

- Додаток № 1 “Дані про об'єкт теплопостачання»;

- Додаток № 2 “Обсяг постачання теплової енергії згідно нормативного споживання, розрахованого виходячи із договірного максимального приєднаного теплового навантаження та середньомісячної температури зовнішнього повітря згідно будівельної кліматології ДСТУ-НБВ.1.1-27:2010».

Договір з додатками підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до Додатку 1 до договору № 426.02 від 10.11.2016 назва та адреса об'єкту тепло споживання: Диспетчерський пункт ТОВ “ЦЕНТРЛІФТ», розташований в житловому будинку за адресою: вул. Архітектора Старого, 4 загальною площею (опалювальна площа) 18 кв.м.

Умовами договору сторони передбачити наступне.

Відповідно до п. 1.2 договору теплопостачальна організація зобов'язалася виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію (далі - постачання теплової енергії), а споживач зобов'язався використовувати теплову енергію для об'єктів, перерахованих у додатку 1 цього Договору.

Відповідно до п. 1.6 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 договору розрахунки за теплову енергію здійснюються відповідно до регульованого тарифу, затвердженого відповідно до діючого законодавства України та встановленого на момент здійснення розрахунку.

Відповідно до п. 1.8 договору усі розрахунки по даному Договору здійснюються споживачем щомісячно протягом опалювального періоду шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у додатку 2 до Договору з урахуванням тарифу, діючого на час проведення розрахунку.

Відповідно до п. 1.9 договору остаточний розрахунок здійснюється відповідно до рахунку-фактури до 20 числа місяця, наступного за звітним. До рахунка-фактури додається акт прийому-передачі теплової енергії, та при необхідності, акт звіряння взаємних розрахунків.

Відповідно до п. 5.1 договору в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п. 1.8 Договору, споживач зобов'язаний сплатити на користь теплопостачальної організації суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за останні шість місяців, що передували зверненню до суду.

26.10.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 3506/25 від 26.10.2021, в якому позивач з посиланням на Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та постанову КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» повідомив, що з 01.11.2021 вводяться в дію індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії дл опалення нежитлових приміщень, які вбудовані в багатоквартирні будинки, шляхом укладення публічних договорів приєднання. Крім того, позивач направив відповідачу два примірники заяви-приєднання до індивідуального публічного договору про надання послуг з постачання теплової енергії та два примірники додаткової угоди про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії № 426.02 від 14.12.2016, які просив підписати та повернути по одному примірнику на адресу підприємства.

До матеріалів справи позивачем долучено примірник додаткової угоди № 2 від 26.10.2021 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 426.02 від 14.12.2016, який направлено відповідачу для підписання.

Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди відповідно до Закону Україна “Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIIІ (із змінами) та Постановою від 21 серпня 2019 № 830 “Про затвердження Правил падання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України віл 8 вересня 2021 № 1022 з 01 листопада 2021 року вводяться із дію договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

У зв'язку з чим п. 6.1 Договору викласти в наступній редакції:

“6.1 Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині постачання теплової енергії з 01.11.2016 по 31 жовтня 2021 р.

Додаткову угоду підписано лише позивачем. Зі сторони відповідача додаткову угоду не підписано.

З 01.11.2021 між позивачем та відповідачем діє типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 426.12, який є публічним договором приєднання.

В опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 позивачем забезпечено теплопостачання до житлового будинку, до складу якого входять нежитлові приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29.10.2021 № 1106 “Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у житловому фонді та інших об'єктах м. Миколаєва» вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 01.11.2021. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.03.2022 № 263 “Про закінчення опалювального сезону 2021-2022» вирішено закінчити опалювальний сезон з 29.03.2022 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Наказом ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» № 115 від 09.03.2022 “Про закінчення опалювального сезону 2021-2022» вирішено з 29.03.2022 закінчити опалювальний період 2021-2022.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 09.11.2022 № 626 “Про початок опалювального періоду 2022-2023 років у житловому фонді та інших об'єктах м. Миколаєва» вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 09.11.2022. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.03.2023 № 176 “Про закінчення опалювального сезону 2022-2023» вирішено закінчити опалювальний сезон з 24.03.2023 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.03.2024 № 513 “Про закінчення опалювального сезону 2023-2024» вирішено закінчити опалювальний сезон з 28.03.2024 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Наказом ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» № 93/2-АГ від 27.03.2024 “Про закінчення опалювального сезону 2023-2024» вирішено з 28.03.2024 закінчити опалювальний період 2023-2024.

Всі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювальних періодів розміщені на офіційному сайті Миколаївської міської ради в розділі «Документи» https://mkrada.gov.ua/documents/?c=5 та є публічно доступними.

Наказом ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» № 650/1 від 13.10.2021 зі змінами згідно наказу № 792 від 30.11.2021, № 373 від 26.10.2022, № 286 від 26.10.2023, № 292/2 від 31.10.2023 введено в дію з початку опалювального періоду 2021-2022 двоставкові тарифи на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії.

Наказом ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» № 376 від 22.12.2023 затверджено розмір плати за абонентське обслуговування.

В опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Архітектора Старого, 4, що підтверджується нарядами на підключення, а саме:

- наряд на підключення № 8801 від 01.11.2021;

- наряд на підключення № 105 від 09.11.2022;

- наряд на підключення № 105 від 14.11.2023.

Факт постачання теплової енергії до житлового будинку, в т.ч. нежитлового приміщення, по вул. Архітектора Старова, 4 підтверджується наявними в матеріалах справи звітами за спожиту теплову енергію абонентом за вузлом обліку 700668.01 та звітними відомостями за спожиту теплову енергію за періоди з листопада 2021 по березень 2022, з листопада 2022 по березень 2023, з листопада 2023 по березень 2024.

Для проведення оплати за теплову енергію позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури, а саме:

- рахунок № 426.12 від 30.11.2021 на загальну суму 1 551, 21 грн.;

- рахунок № 426.12 від 29.12.2021 на загальну суму 2 822, 76 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.01.2022 на загальну суму 3 729, 21 грн;

- рахунок № 426.12 від 31.01.2022 на загальну суму (- 896, 02 грн.);

- рахунок № 426.12 від 28.02.2022 на загальну суму 2 445, 68 грн.;

- рахунок № 426.12 від 25.02.2022 на загальну суму (- 1 758, 89 грн.);

- рахунок № 426.12 від 31.03.2022 на загальну суму 2 445, 07 грн.;

- рахунок № 426.12 від 28.04.2022 на загальну суму 177, 70 грн.;

- рахунок № 426.12 від 30.04.2022 на загальну (- 1 267, 05 грн.);

- рахунок № 426.12 від 31.05.2022 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 30.06.2022 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.07.2022 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.08.2022 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 30.09.2022 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.10.2022 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 30.11.2022 на загальну суму 2 127, 68 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.12.2022 на загальну суму 2 314, 70 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.01.2023 на загальну суму 2 520, 61 грн;

- рахунок № 426.12 від 28.02.2023 на загальну суму 2 920, 83 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.03.2023 на загальну суму 1 609, 27 грн.;

- рахунок № 426.12 від 30.04.2023 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.05.2023 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 30.06.2023 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.07.2023 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.08.2023 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 30.09.2023 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.10.2023 на загальну суму 160, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 30.11.2023 на загальну суму 820, 20 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.12.2023 на загальну суму 1 683, 20 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.01.2024 на загальну суму 1 577, 57 грн.;

- рахунок № 426.12 від 29.02.2024 на загальну суму 1 214, 28 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.03.2024 на загальну суму 1 127, 18 грн.;

- рахунок № 426.12 від 30.04.2024 на загальну суму 274, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.05.2024 на загальну суму 274, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 30.06.2024 на загальну суму 274, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.07.2024 на загальну суму 274, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 31.08.2024 на загальну суму 274, 04 грн.;

- рахунок № 426.12 від 30.09.2024 на загальну суму 274, 04 грн.;

Всього 30 889, 95 грн.

Факт направлення рахунків підтверджується наявними в матеріалах справи списками/реєстрами та списками згрупованих відправлень “Рекомендований лист».

Відповідно до розрахунку позивача у відповідача була наявна переплата в розмірі 480, 12 грн.

Виходячи з вищевикладеного, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 станом на день звернення з даним позовом становила 30 409, 83 грн. (30 889, 95 грн. - 480, 12 грн.).

Позивач у заяві про зменшення позовних вимог (вх. № 3136/25 від 03.03.2025) зазначив, що у 2025 році підприємством було проведено коригування заборгованості за укладеним між позивачем та відповідачем типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 426.12.

Частина заборгованості у розмірі 21 480, 24 грн., яка утворилася внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті за послугу постачання теплової енергії, була перенесена за заявою іншої юридичної особи (яка не є відповідачем по даній справі) на їхній договір.

В зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8 929, 59 грн.

Позивачем не подано доказів на підтвердження коригування заборгованості. Проте, суд виходить з принципу диспозитивності в господарському процесі (ст. 14 ГПК України), відповідно до якого позивач на власний розсуд розпоряджається наданими йому процесуальними правами, в тому числі щодо предмета спору.

Таким чином, станом на день розгляду справи заявлена до стягнення заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 929, 59 грн.

Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів за спожиту теплову енергію.

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за теплову енергію у порядку та строки, передбачені умовами договору, і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

5.1. Правове регулювання постачання теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до абз. 1 ст. 275 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 2, 3 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" основні терміни вживаються в такому значенні:

балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до абз. ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

10.12.2017 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який введено в дію 01.05.2019 та який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2, 6, 11, 13 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":

- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);

- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 2, 7 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належать:

- встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону;

- прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до п. 1, 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема:

- укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;

- оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

- у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

Відповідно до п. 2, 10 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний:

- готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;

- у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Відповідно до абз. 1 п. 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до абз. 9-11 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. 1 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції від 01.10.2021) (далі - Правила № 830) регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 8 Правил № 830 постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Відповідно до абз. 1-4 п. 13 Правил № 830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Відповідно до абз. 6 п. 13 Правил № 830 фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до абз. 1 п. 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 31 Правил № 830 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 32 Правил № 830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Відповідно до п. 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Відповідно до п. 36 Правил № 830 споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до п. 37 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 40 Правил № 830 у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Відповідно до п.п. 5 п. 45 Правил № 830 індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Умовами типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії передбачено наступне.

Відповідно до п. 1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства www.nikoblteplo.com.ua.

Відповідно до п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до п. 7 договору виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем обсягу, температури та величини тиску.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити).

Відповідно до п. 9 договору контроль якісних та кількісних характеристик послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п. 12 договору у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до п. 17 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.

Відповідно до п. 22 договору розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.

Відповідно до п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р, № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://nikoblteplo.com.ua/.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://nikoblteplo.com.ua/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 35 договору за бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Відповідно до п. 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Відповідно до п.п. 3, 6 п. 41 договору споживач зобов'язаний, зокрема:

- оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором;

- у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором.

Відповідно до п.п. 4, 5 п. 42 виконавець має право, зокрема:

- обмежити/припинити надання послуги в разі її несплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та цим договором, крім випадків, коли якість та/або кількість послуги не відповідає умовам цього договору;

- звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.

Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.

Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Відповідно до п. 51 договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до п. 52 договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.

Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.

Законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) та від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини (постанови КГС ВС від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та від 21.05.2019 року у справі № 922/4239/16).

5.2. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

5.3. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі “Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

14.12.2016 між ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та ТОВ “ЦЕНТРЛІФТ» (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 426.02 від 14.12.2016.

Як вказано вище, 10.12.2017 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який введено в дію 01.05.2019 та який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до абз. 1 п. 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 13 Правил № 830 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, а договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Так, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, затверджено, зокрема, типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до абз. 4 п. 13 Правил № 830 індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

01.10.2021 на офіційному веб-сайті ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» https://nikoblteplo.com.ua/uk/ukladennya-pereukladennya-dogovoriv/ опублікована інформація щодо укладення нових договорів, а також типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, а також заява-приєднання до індивідуального договору.

Як встановлено судом вище, позивачем направлялись відповідачу примірники заяв-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та примірники додаткової угоди про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії № 426.02 від 14.12.2016 (лист № 3506/25 від 26.10.2021). Доказів підписання між сторонами договору суду не подано.

Отже, з 01.11.2021 з користувачем нежитлового приміщення за адресою вул. Архітектора Старова, 4 у м. Миколаєві діє (набрав чинності) індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 426.12 від 01.11.2021, який є публічним договором приєднання з урахуванням вимог ст. 633, 640, 641, 642 ЦК України.

Судом встановлено, що позивачем ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 постачалась теплова енергія до житлового будинку за адресою вул. Архітектора Старова, 4, до складу якого входить Диспетчерський пункт ТОВ “ЦЕНТРЛІФТ», розташований в житловому будинку за адресою: вул. Архітектора Старого, 4 загальною площею (опалювальна площа) 18 кв.м., що підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами на підключення та відомостями споживання теплової енергії.

Нежитлові приміщення за адресою вул. Архітектора Старова, 4, м. Миколаїв знаходяться в системі централізованого опалення будинку, який оснащено будинковим лічильником.

Отже, в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 на виконання умов індивідуального договору № 426.12 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії (теплова енергія та абонплата) до об'єкту теплоспоживання за адресою вул. Архітектора Старова, 4, про що сформовано відповідні рахунки. Отже, в силу приписів ст. 530, 610, 612 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 32, 35, 36, 45 Правил № 830 та умов п. 30, 32, 34, 41 договору у споживача виник обов'язок оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором, а саме щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 929, 59 грн.

Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в сумі 8 929, 59 грн. за надані послуги з постачання теплової енергії в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, як і не спростовано позовних вимог.

Отже, позовна вимога про стягнення 8 929, 59 грн. - основного боргу за теплову енергію є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу 1 327, 37 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань. Нарахування здійснено за період з 01.01.2022 по 30.09.2024.

Позивачем також нараховано відповідачу 3 497, 97 грн. - інфляційних втрат за зобов'язаннями, які виникли за період з листопада 2021 по червень 2024. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з січня 2022 по серпень 2024 (включно).

Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат виконано по кожному зобов'язанню (місяцю) окремо.

Розрахунки суми 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Дефляцію враховано. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнуті розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат наявні в матеріалах справи. Отже, позов в частині стягнення 1 327, 37 грн. - 3 % річних та 3 497, 97 грн. - інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1 080, 90 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 426.12, які виникли за період з березня 2023 по липень 2024. Нарахування пені позивачем здійснено за період з 01.10.2023 по 30.09.2024. Розрахунок пені здійснено позивачем по кожному платежу окремо.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", абз. 1, 2 п. 40 Правил № 830 у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Разом з тим, абз. 1, 2 п. 45 індивідуального договору № 426.12 від 01.11.2021 передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Судом за допомогою Бази законодавство "ipLex" здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням п. 45 договору, виходячи з розміру пені 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Розрахунок пені виконано судом по кожному зобов'язанню окремо (рахунку) за періоди, визначені позивачем. Судом встановлено, що пеня становить:

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку березня 2023, нарахована за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 на суму 1 609, 27 грн. становить 4, 99 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку квітня 2023, нарахована за період з 01.10.2023 по 15.12.2023 на суму 160, 04 грн. становить 1, 22 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку травня 2023, нарахована за період з 01.10.2023 по 31.12.2023 на суму 160, 04 грн. становить 1, 47 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку червня 2023, нарахована за період з 01.10.2023 по 31.01.2024 на суму 160, 04 грн. становить 1, 97 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку липня 2023, нарахована за період з 21.10.2023 по 20.04.2024 на суму 160, 04 грн. становить 2, 93 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку серпня 2023, нарахована за період з 21.11.2023 по 20.05.2024 на суму 160, 04 грн. становить 2, 91 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку вересня 2023, нарахована за період з 21.11.2023 по 20.05.2024 на суму 160, 04 грн. становить 2, 91 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку жовтня 2023, нарахована за період з 01.12.2023 по 31.05.2024 на суму 160, 04 грн. становить 2, 93 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку листопада 2023, нарахована за період з 01.02.2024 по 31.07.2024 на суму 820, 20 грн. становить 14, 93 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку грудня 2023, нарахована за період з 13.02.2024 по 12.08.2024 на суму 1 683, 20 грн. становить 30, 63 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку січня 2024, нарахована за період з 21.03.2024 по 20.09.2024 на суму 1 577, 57 грн. становить 29, 03 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку лютого 2024, нарахована за період з 11.04.2024 по 30.09.2024 на суму 160, 04 грн. становить 1 214, 28 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку березня 2024, нарахована за період з 06.05.2024 по 30.09.2024 на суму 1 127, 18 грн. становить 16, 68 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку квітня 2024, нарахована за період з 12.06.2024 по 30.09.2024 на суму 274, 04 грн. становить 3, 04 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку травня 2024, нарахована за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 на суму 274, 04 грн. становить 2, 52 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку червня 2024, нарахована за період з 01.08.2024 по 30.09.2024 на суму 274, 04 грн. становить 1, 67 грн.;

- пеня за порушення грошового зобов'язання по рахунку липня 2024, нарахована за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 на суму 274, 04 грн. становить 0, 82 грн.

Детальний розрахунок пені, виконаний судом, наявний в матеріалах справи.

Загальний розмір пені становить 141, 66 грн. Отже, в частині стягнення пені в сумі 141, 66 грн. позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню В решті пені в сумі 939, 24 грн. судом відмовлено, у зв'язку з безпідставністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Позивачем під час звернення до суду із позовом сплачено судовий збір в сумі 3 114, 00 грн. згідно платіжних доручень № 3559 від 10.01.2022 на суму 211, 00 грн.; № 3560 від 10.01.2022 на суму 211, 00 грн.; № 3561 від 10.01.2022 на суму 211, 00 грн.; № 3562 від 10.01.2022 на суму 211, 00 грн.; № 94 від 16.06.2021 на суму 2 270, 00 грн.

Судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення 14 835, 83 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог) становить 3 028, 00 грн., оскільки позовна заява подана в паперовій формі.

Отже, судовий збір в розмірі 86 грн. може бути повернуто за клопотанням позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 2 836, 33 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 191, 67 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТРЛІФТ», провулок Корабелів, будинок 2, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 39904132) на користь позивача Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго», вул. Миколаївська, 5-а, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 31319242) на р/р НОМЕР_1 в ПАТ “БАНК ВОСТОК», МФО 307123:

- 8 929, 59 грн. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять грн. 59 коп.) - основного боргу за теплову енергію;

- 1 327, 37 грн. (одна тисяча триста двадцять сім грн. 37 коп.) - 3 % річних;

- 3 497, 97 грн. (три тисячі чотириста дев'яносто сім грн. 97 коп.) - інфляційних втрат;

- 141, 66 грн. (сто сорок одна грн. 66 коп.) - пені;

- 2 836, 33 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять шість грн. 33 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

6. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 29.12.2025

Суддя Е.М. Олейняш