79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.12.2025 Справа № 914/1809/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Олени ЩИГЕЛЬСЬКОЇ, розглянувши заяву Львівського комунального підприємства “Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького» (вх. №5410/25 від 16.12.2025)
про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат
у справі №914/1809/25
за позовом: Львівського комунального підприємства “Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького», м. Львів
до відповідача: Громадської організації “Здорова Галичина», м. Львів
про: стягнення 3 410 542,00 грн заборгованості
Представників сторін не з'явились
Суть спору: Львівське комунальне підприємство «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім.Б.Хмельницького» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Громадської організації «Здорова Галичина» про стягнення 3410542,00 грн заборгованості.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 у даній справі позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Громадської організації “Здорова Галичина» (79008, м.Львів, вул.Глінки, будинок, 5, квартира 1, код ЄДРПОУ: 35720856) на користь Львівського комунального підприємства “Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького» (79011, місто Львів, вулиця Болгарська, будинок 4, код ЄДРПОУ 02219688) 1204448,92 грн основного боргу, 1756079,99 грн інфляційних втрат, 449874,44 грн 3 % річних, та 40924,84 грн судового збору.
16.12.2025 представником позивача через систему «Електронний Суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх. №5410/25), яким просить здійснити перерозподіл судових витрат та стягнути із Громадської організації «Здорова Галичина» на користь Львівського комунального підприємства «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького» 60 000, 00 гривень на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 16.12.2025р. суд прийняв до розгляду представника Львівського комунального підприємства “Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх. №5410/25 від 16.12.2025) до розгляду та призначити в судовому засіданні на 22.12.2025.
Ухвала суду від 16.12.2025 року надіслана сторонам до їхніх електронних кабінетів, в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та доставлена - 17.12.2025 року.
Сторони явки представників в судове засідання 22.12.2025 не забезпечили.
Суд звертає увагу, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась і відповідно до ч. 4 ст.244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Аргументи заявника (позивача).
До заяви від 15.12.2025 (вх. № 5410/25) про стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у справі №914/1809/25 представник позивача долучив: договір про надання професійної правничої допомоги № 7.7 (25) від 07.07.2025; акт приймання передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги № 7.7 (25) від 07.07.2025; платіжна інструкція № 371 від 10.07.2025 на суму 60000,00 грн.
Позивач просить стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн.
Аргументи відповідача.
Відповідач заперечує проти заявлених витрат на правничу допомогу позивача.
Зазначає, що у першій заяві по суті (позові) позивачем не зазначено попереднього розміру витрат на правову допомогу . Позов написано власними силами.
Окрім того, відповідач зазначає, що у випадку наявності підстав для стягнення судових витрат, просить зменшити такі витрати у зв'язку з їх неспівмірністю.
Відповідач зазначає, що позивачем неправомірно в Акті прийому-передачі у послуг включено послуги, а саме консультацію Клієнта перед укладенням договору про надання професійної правничої допомоги у справі №914/1809/25 адвокатом Посікірою Р.Р., подання заяви про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у справі та заяви про ознайомлення з матеріалами справи №914/1809/25 в електронному вигляді, однак такі витрати, на переконання відповідача, не є пов'язаними з розглядом справи, вони не впливають на її розгляд, оплата таких послуг не може покладено на опонента у справі.
Крім того, витрати за усунення недоліків позову, допущених Позивачем, також не можуть бути покладені на Відповідача, інакше таким чином сторони зможуть зловживати, аби збільшувати такі витрати.
Відповідач звертає увагу, що фактично відбулось одне засідання по суті спору, усі інші судові засідання виникли внаслідок неналежного оформлення позову та залишення такого ухвалою суду «без руху», а відтак не можуть бути підставою нарахування витрат на правову допомогу оскільки виникли з вини позивача.
Зазначаємо, що спір виник не з вини Відповідача, а громадська організація є неприбутковою.
Відповідач вважає, що надання інших послуг не підтверджується матеріалами справи, а тому, розмір витрат Позивача крізь призму співмірності зі складністю справи (яка полягала лише в розрахунку з використанням сервісу «Ліга», виконаним ЛКП), виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт на професійну правничу допомогу становить не більше 1 000 грн.
Відтак просить суд відмовити у стягненні витрат Позивача на професійну правничу допомогу, а у разі задоволення заяви, зменшити витрати Відповідача на професійну правничу допомогу до 1 000 грн.
Оцінка суду.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 3 ст.221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч.3 ст.244 ГПК України).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі №922/1964/21 зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві зазначено про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в розмірі 60000,00 грн.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що судові витрати позивача, понесені під час розгляду цієї справи, складаються із витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів клієнта під час розгляду справи в суді першої інстанції на суму 60 000,00 грн, надану адвокатами Посікірою Р.Р., Босяк М.Б., що обґрунтовується нижче наведеним.
07.07.2025 між Адвокатським бюро Романа Посікіри та Львівським комунальним підприємством «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім.Б.Хмельницького» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №7.7(25) (надалі по тексту - договір).
Відповідно до п.2.2. договору, адвокатська правова допомога (юридичні послуги) полягає у наданні Клієнту послуг щодо представництва по справі №914/1809/25 за позовом Львівського комунального підприємства «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім.Б.Хмельницького» до Громадської організації «Здорова Галичина» про стягнення 3410542,00 грн заборгованості.
Так, правову допомогу у справі №914/1809/25 надавали адвокати Посікіра Р.Р., Босяк М.Б., яким були виписано від імені бюро відповідні ордери.
Відповідно до п. 6.1. договору, винагорода адвоката за надання послуг згідно цього Договору становить 60 000,00 грн за усі послуги з представництва Клієнта в суді першої інстанції.
Станом на дату подання цієї заяви позивач сплатив на рахунок Адвокатського бюро Романа Посікіри 60 000,00 грн одним платежем, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 10.07.2025.
У договорі встановлено фіксований розмір для виплати адвокатського гонорару у сумі 60 000,00 грн.
10.12.2025 між АБ Романа Посікіри та Львівським комунальним підприємством «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького» було підписано акт прийому-передачі наданих послуг №1 до договору, відповідно до якого виконавцем було надано, а замовником прийнято послуги, передбачені договором про надання професійної правничої допомоги №7.7(25) від 07.07.2025 наступні послуги: 07.07.2025 консультація Клієнта перед укладенням договору про надання професійної правничої допомоги у справі №914/1809/25 адвокатом Посікірою Р.Р.; 15.07.2025 подання заяви про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у справі №914/1809/25 адвокатом Посікірою Р.Р.; 15.07.2025 - подання адвокатом Посікірою Р.Р. заяви про ознайомлення з матеріалами справи №914/1809/25 в електронному вигляді; 03.09.2025 участь адвоката Посікіри Р.Р. у судовому засіданні у справі №914/1809/25 у приміщенні Господарського суду Львівської області; 12.09.2025 участь адвокатки Босяк М.Б. у судовому засіданні у справі №914/1809/25 у приміщенні Господарського суду Львівської області; 17.09.2025 підготовка до подання та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви у справі №914/1809/25; 22.10.2025 - участь адвоката Посікіри Р.Р. у судовому засіданні у справі №914/1809/25 у приміщенні Господарського суду Львівської області; 19.11.2025 участь адвоката Посікіри Р.Р. у судовому засіданні у справі №914/1809/25 у приміщенні Господарського суду Львівської області. 03.12.2025 участь адвоката Посікіри Р.Р. у судовому засіданні у справі №914/1809/25 у приміщенні Господарського суду Львівської області; 10.12.2025 участь адвоката Посікіри Р.Р. у судовому засіданні у справі №914/1809/25 у приміщенні Господарського суду Львівської області. Загальна вартість наданих послуг 60000 грн.
Окрім того, підписанням даного акту сторони засвідчили, що послуги надані бюро клієнтові належним чином, відповідно до умов договору, а також вимог, що звичайно ставляться до таких або подібних послуг.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 року зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 року у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 року У справі №910/429/21 та від 11.11.2022 року в справі №909/50/22.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати у двох аспектах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другого аспекту суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Стосовно незазначення позивачем у позовні заяві орієнтовного розрахунку витрат на правову допомогу, то з цього приводу суд зазначає, що як вбачається з позиції Верховного Суду у постановах у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Аналізуючи заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу позивача, суд зауважує, що представник позивача не здійснював підготовку позовної заяви та додатків до неї, а вступив у справу в процесі її розгляду, знайомився з матеріалами справи. Суд зазначає, що надання послуги з подання заяви про усунення недоліків позовної заяви після залишення судом даного позову без руху, не може покладатись на відповідача, оскільки саме неналежне виконання позивачем процесуального обов'язку в частині повної та всебічної підготовки матеріалів позову, стало підставою для залишення позовної заяви без руху та, відповідно, складання представником позивача клопотання про усунення її недоліків.
Також одним з пунктів наданих адвокатом послуг є участь представника позивача в судових засіданнях, а саме позивачем зазначено про участь в судових засіданнях 03.09.2025, 12.09.2025, 20.10.2025, 19.11.2025, 03.12.2025 та 10.12.2025. Суд звертає увагу, що судові засідання 03.12.2025 року не відбулося, що відображено в ухвалах суду від 03.12.2025 року. При визначенні розміру правничої допомоги суд бере до уваги тривалість судових засідань відповідно до протоколів судових засідань.
Суд також звертає увагу, що кваліфікація правовідносин у справі не є складною та по обсягу доказів не є загромадженою, а розгляд справи зумовлений в основному поведінкою сторін та технічними причинами неможливості проведення судових засідань через технічні несправності. Тобто, надання адвокатом позивача послуг по доказуванню та обґрунтуванню своєї позиції, поданню заяв по справч відповідно до акта про надання послуг не зайняло багато часу.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції. В іншій частині заяви суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 233- 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Львівського комунального підприємства “Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького» задовольнити частково.
2. Стягнути з Громадської організації «Здорова Галичина» (79012, м.Львів, вул.Глінки будинок, 5 квартира, 1, код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 35720856) на користь Львівського комунального підприємства Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького (79011, м.Львів, вул.Болгарська, 4; код ЄДРПОУ 02219688) 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні решти вимог за заявою відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено і підписано 29.12.2025.
Суддя Щигельська О.І.