ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.12.2025Справа № 910/74/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши
заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
про розподіл судових витрат
у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
до 1) Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
2) Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом»
2) Обслуговуючий кооператив «Хауз менеджмент»
3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс»
4) Відокремлений структурний підрозділ «Київський транспортно-економічний фаховий коледж Національного транспортного університету»
5) Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 001»
про визнання неправомірними та припинення дій, що порушують право
без участі представників сторін
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго», позивач) до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго», відповідач-1), Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», відповідач - 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, про визнання неправомірними та припинення дій, що порушують право.
Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження відповідно до процедури, визначеної Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
За результатами розгляду цієї справи рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, позовні вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго» були задоволені.
Постановою Верховного Суду від 02.04.2025 вищевказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При цьому у своїй постанові Верховний Суд зазначив, що за результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
Під час нового розгляду справи представник відповідач-2 (ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») подав заяву про розподіл судових витрат, понесених відповідачем під час першого розгляду справи в суді касаційної інстанції та під час нового розгляду - у суді першої інстанції, у яких він просив стягнути з ДПЗД «Укрінтеренерго» витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн за розгляд у суді касаційної інстанції та 12 000,00 грн - за розгляд у суді першої інстанції при новому розгляді справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2025, за результатами нового розгляду справи, у задоволенні позову ДПЗД «Укрінтеренерго» було відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 розгляд питання про розподіл судових витрат вирішено здійснювати у судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників справи за правилами, визначеними ст. 221, 244 ГПК України.
Зі свого боку ДПЗД «Укрінтеренерго» подало заперечення на вказані заяви ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», в якому позивач зазначив, що заявлені відповідачем-2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн (12000 + 12000) є значно завищеними, належним чином не обґрунтовані, не відповідають критеріям необхідності, реальності, розумності й співмірності, покладають надмірний тягар на позивача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Крім того позивач вказав, що відсутні підстави для стягнення таких витрат, оскільки відповідачем-2 при новому розгляді справи в суді першої інстанції відповідної заяви не було зроблено, ціни в договорі щодо надання правничої допомоги - не зафіксовано, платіжної інструкції чи виписки банку на підтвердження понесених витрат - не надано, тому позивач просив відмовити у задоволенні відповідних заяв ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
Суд, розглянувши заяви відповідача-2 про розподіл судових витрат та заперечення позивача, а також дослідивши в цій частині наявні докази, дійшов наступних висновків.
За змістом статті 244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд відхиляє доводи позивача стосовно неподання відповідачем-2 заяви про розподіл судових витрат у суді першої інстанції при новому розгляді справи, оскільки із протоколу судового засідання від 09.12.2025 (день ухвалення судового рішення) вбачається, що представник відповідача-2 зробив заяву про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів, а 22.12.2025 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій надав відповідні докази. Крім того про розподіл судових витрат на правничу допомогу відповідач-2 зазначав у своєму відзиві на позов під час нового розгляду справи. Отже наведені позивачем доводи у цій частині є необґрунтованими.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у суді касаційної та першої інстанцій долучило копії:
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Іваненко І.П. № 3942 від 26.11.2009;
- довіреності № 29/2025 від 21.01.2025, виданої адвокату Іваненко І.П. на представництво інтересів ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в суді;
- довіреності № 18/2025 від 21.01.2025, виданої адвокату Гаркавенку С.В. на представництво інтересів ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в суді;
- договору про надання правничої допомоги № 3443 - ДКЕМ від 01.01.2024, укладеного між ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та Адвокатським об'єднанням «Перший Радник»;
- додаткової угоди № 1 від 04.10.2024 до вказаного договору, за якою договірна ціна становить 2 040 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 340 000,00 грн, а строк дії договору продовжено до 31.12.2025;
- акту приймання-передачі послуг № 128 від 07.04.2025, наданих в суді касаційної інстанції на суму 12 000,00 грн;
- акту приймання-передачі послуг № 238 від 09.12.2025, наданих в суді першої інстанції на суму 12 000,00 грн.
Дослідивши вказані докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесених відповідачем-2 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої та касаційної інстанції.
Водночас при визначенні суми відшкодування таких витрат суд виходить з критерію їх реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.
Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У даному випадку при розгляді справи в суді касаційної інстанції суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: немайновий характер спору з предметом позову - визнання неправомірними та припинення дій, що порушують право; розгляд справи у загальному позовному провадженні; характер спірних відносин та значення справи для сторін; складання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, а також її часткове задоволення Верховним Судом постановою від 02.04.2025; кількість наданих суду пояснень та доказів представником відповідача-2; кількість судових засідань у суді касаційної інстанції; відсутність вирішеного питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу при першому розгляді справі у судах першої та апеляційної інстанцій.
При новому розгляді справи у суді першої інстанції суд враховує, окрім вже названих вище: кількість наданих суду нових пояснень та доказів представником відповідача-2 (на виконання вказівок суду касаційної інстанції); кількість судових засідань у суді першої (6); присутність у кожному з них адвоката ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (Іваненко І.П.); правову позицію відповідача-2 при новому розгляді, яка вже була сформована під час попереднього розгляду справи; при новому розгляді справі підготовка представника до такого розгляду не зайняла більшого обсягу правових знань та часу; обсяг виконаної адвокатом роботи при цьому не вимагав відшукування якихось нових позицій захисту від позову чи нестандартних методів доказування.
Отже, перевіривши надані відповідачем-2 доводи щодо розміру та розрахунку витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу, понесена ним у суді касаційної інстанції при першому розгляді справи, є адекватною та співмірною зі ступенем складності справи, предметом позову та значенням справи для сторін, обсягом виконаних адвокатом робіт для надання правничої допомоги, а тому вимоги щодо відшкодування витрат за розгляд справи у касаційній інстанції суд задовольняє повністю в сумі 12 000,00 грн.
Щодо вимог про стягнення таких витрат у суді першої інстанції, понесених під час нового розгляду справи, то суд вважає за необхідне зменшити їх розмір з 12 000,00 грн до 6 000,00 грн.
Доводи позивача стосовно непогодження сторонами конкретного розміру витрат на послуги адвоката (гонорару) в договорі про надання правової допомоги суд відхиляє з огляду на п. 4.2 цього договору, відповідно до якого розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з актом приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога.
Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Отже в даному випадку розмір гонорару визначається за фактично надані послуги згідно з актом приймання-передачі наданих послуг.
Водночас суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові судові витрати за поданий позов та розгляд апеляційної та касаційної скарг, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про розподіл судових витрат в суді касаційної інстанції задовольнити.
Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про розподіл судових витрат в суді першої інстанції задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, ідентифікаційний код 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011) витрати на професійну правничу допомогу, понесених за розгляд у суді касаційної інстанції в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп, за розгляд справи у суді першої інстанції - в сумі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.
У решті вимог - відмовити.
Повне додаткове рішення складене 29 грудня 2025 року.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного додаткового рішення.
Суддя Головіна К.І.