майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"18" грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/589/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,
секретар судового засідання: Рудницька Н.В.,
за участю:
представника позивача: Хазова Т.М., діє на підставі довіреності № 4 від 29.05.25р.;
представника відповідача: Мамедов А.В. - адвокат, ордер серія АМ № 1132268 від 02.06.2025р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЛ Логістик"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерм",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1
про стягнення 420274,2 грн.
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНЛ Логістик" звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Жерм" 420274,20 грн. майнової шкоди.
Ухвалою від 07.05.2025р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; підготовче засідання призначив на 05.06.2025р.; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Ухвалою від 05.06.2025р. суд відклав підготовче засідання на 08.07.2025р.
19.06.2025р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 181-190).
25.06.2025р. від позивача надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с. 191-211).
30.06.2025р. відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (т.1 а.с. 212-220).
В підготовчому засіданні 08.07.2025р. суд оголосив перерву до 24.07.2025р.
21.07.2025р. надійшло клопотання відповідача про долучення доказів, а також подано додаткові письмові пояснення по суті справи (т.1 а.с. 235-240).
Ухвалою від 24.07.2025р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.08.2025р.
25.08.2025р. від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (т.2 а.с.1-15).
26.08.2025р. від відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача (т.2 а.с.18-19).
Ухвалою від 28.08.2025р. суд відклав розгляд справи по суті на 23.09.2025р.
В судовому засіданні 23.09.2025р. судом оголошено перерву до 01.10.2025р.
30.09.2025р. відповідач надіслав додаткові пояснення у справі (т.2 а.с.32-35).
В судовому засіданні 01.10.2025р. судом оголошено перерву до 04.11.2025р.
Ухвалою від 04.11.2025р. суд відклав розгляд справи по суті на 02.12.2025р.
Судове засідання 02.12.2025р. не відбулось. Ухвалою від 01.12.2025р. судове засідання призначено на 08.12.2025 р.
08.12.2025р. позивачем подано заяву про заміну сторони правонаступником (т.2 а.с.52-54).
Ухвалою від 08.12.2025р. суд замінив відповідача у справі Приватне підприємство "Жерм" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Жерм".
В судовому засіданні 08.12.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Проголошення судового рішення призначив на 18.12.2025р.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.11.2023р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу DAF TE95XF, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «Bodex» НОМЕР_2 , під керуванням водія ПП «ЖЕРМ» ОСОБА_2 , який, не вибравши безпечної швидкості та дистанції, допустив зіткнення з автомобілем «MERCEDES-BENZ ACTROS 1842» НОМЕР_3 з напівпричепом-цистерною «BOLGA14 CBA39» НОМЕР_4 , що належали ТОВ «ДНЛ Логістик».
У результаті ДТП транспортні засоби позивача були пошкоджені, а з цистерни стався витік дизельного палива в обсязі 13 куб м. Вина водія ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлена постановою Володар-Волинського районного суду від 20.02.2024 р.
Позивач зазначає, що відповідно до ст. 1172 ЦК України обов'язок відшкодувати шкоду, завдану працівником під час виконання трудових (службових) обов'язків, покладається на роботодавця - ПП «ЖЕРМ».
ТОВ «ДНЛ Логістик», як користувач пошкоджених транспортних засобів за договорами оренди поніс витрати на їх відновлення в сумі 583112,57 грн., з яких страхові компанії відшкодували 330838,37 грн. Позивач доводить, що невідшкодована різниця у розмірі 252274,20 грн., а також збитки у вигляді втраченої вигоди через вимушений простій техніки, підлягають стягненню з відповідача.
Пзивач зазначає, що нарахування збитків у вигляді вимушеного простою та втраченої вигоди, здійснено, виходячи з реальних обставин господарської діяльності товариства.. Неможливість використання пошкоджених транспортних засобів фактично призвела до невиконання зобов'язань перед контрагентами, що спричинило втрату прибутку.
Відповідач заперечує проти позову, вважаючи вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що згідно звіту ТОВ «СЗУ Україна» напівпричіп-цистерна BOLGAN CBA 39 вважається фізично знищеною, оскільки витрати на її ремонт перевищують ринкову вартість, а страхова компанія сплатила повне відшкодування в сумі 257678,32 грн. Тому вимога про стягнення додаткової різниці суперечить положенням ст.1194 ЦК України та ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV.
Крім того, відповідач наголошує, що позивач не є власником транспортних засобів, а лише їх користувачем за договорами оренди, тому не має права вимагати компенсації, передбаченої для власника. Також позивач не надав належних доказів розміру збитків та підтвердження втраченої вигоди.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ТОВ "ДНЛ Логістик" на підставі договору оренди транспортних засобів № 3/11-23 від 15.11.2023 р., укладеного з ФОП Яніцьким А.М., прийняв у тимчасове користування спеціалізований напівпричіп ВOLGAN CВA 39, державний номерний знак НОМЕР_4 , 1995 р. випуску (т. 1 а.с. 47-49).
Автомобіль Mercedes-Benz Actros 1842, державний номерний знак НОМЕР_5 , перебував у користуванні ТОВ "ДНЛ Логістик" на підставі договору оренди транспортного засобу від 31.08.2023 р., укладеного з ФОП Лукошкіним Д.Є. (т. 1 а.с. 50-52).
22.11.2023 року близько 08:40 год. на автодорозі Т-0205 сполученням с. Кунка - с. Куна Гайсинського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю трьох вантажних транспортних засобів.
Водій ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача), керуючи автомобілем DAF TE95XF державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом Bodex державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись у попутному напрямку, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечної швидкості, унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Actros 1842, державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом-цистерною ВOLGAN CВA 39, державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ТОВ «ДНЛ Логістик» ОСОБА_3 , який зупинився в заторі перед виїздом на автодорогу М-12 (М-30).
У результаті удару автомобіль Mercedes-Benz Actros 1842, державний номерний знак НОМЕР_3 , був відкинутий уперед та зіткнувся з автомобілем Volvo, державний номерний знак НОМЕР_6 з напівпричепом Kogel державний номерний знак НОМЕР_7 , який перебував попереду.
Внаслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб та напівпричіп-цистерну ТОВ «ДНЛ Логістик».
25.12.2023р. щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 396155. Вказано, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAF TE95XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Actros 1842 державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом-цистерною ВOLGAN CВA 39 державний номерний знак НОМЕР_4 . Вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 визнав (т.1 а.с.116).
Постановою Володар-Волинського районного суду Житомирської області від 20.02.2024р. у справі № 276/279/24 ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності. На момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах та працював водієм у ПП «ЖЕРМ» (т.1 а.с.116 на звороті, 117).
Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту «Правильне КАСКО» № FO-01514315 від 17.03.2023р., автомобіль Mercedes-Benz Actros 1842 державний номерний знак НОМЕР_3 був застрахований у ПАТ «Страхова група «ТАС» (приватна) (т.1 а.с.93-98).
Напівпричіп-цистерна ВOLGAN CВA 39 державний номерний знак НОМЕР_4 був застрахований в ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (НАСК «Оранта») на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу «Програма «Стандарт» №1589331 від 27.03.2023р. (т.1 а.с.86-90).
Актами огляду транспортних засобів від 29.11.2023р. та від 04.01.2024р. зафіксовано перелік механічних пошкоджень, отриманих автомобілем Mercedes-Benz Actros 1842 державний номерний знак НОМЕР_3 та напівпричіпом-цистерною ВOLGAN CВA 39 державний номерний знак НОМЕР_4 (т.1 а.с.90 на звороті, 91, 98 на звороті, 99).
На підставі акту огляду автомобіля Mercedes-Benz Actros 1842 державний номерний знак НОМЕР_3 ПАТ «Страхова група «ТАС» (приватна) складено калькуляцію ремонту після ДТП № 24191_47 від 10.01.2024р., якою визначено суму страхового відшкодування у розмірі 73160,05 грн. (т.1 а.с.99 на звороті - 101). Зазначені кошти перераховано на рахунок ТОВ «ТБР Логістик» - підприємства, яке здійснювало ремонт транспортного засобу.
На підставі акту огляду напівпричіпа-цистерни ВOLGAN CВA 39, державний номерний знак НОМЕР_4 , ПАТ «НАСК «Оранта» визначено суму страхового відшкодування у розмірі 257678,32 грн., яку перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «ДНЛ Логістик», що підтверджується платіжною інструкцією № 9810 від 20.02.2024р. (т.1 а.с.92).
На підставі звіту про оцінку вартості (розміру) збитків № 32073, складеного 10.01.2024р. за результатами оцінки станом на 22.11.2023р., виконаної оцінювачем Куриловичем Д. Ф. на замовлення ПАТ «НАСК «Оранта», визначено вартість матеріальних збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу ВOLGAN CВA 39, реєстраційний номер НОМЕР_8 , що належить ТОВ «ДНЛ Логістик», у розмірі 529836,10 грн., що відповідає ринковій вартості з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,7000 (т.1 а.с. 36-39).
За результатами зазначеної оцінки встановлено, що вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 571444,01 грн. з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування.
Відповідно до рахунку на оплату та акту наданих послуг №172 від 16.02.2024р., складених на підставі договору №16082023/2 від 16.08.2023р., вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Mercedes-Benz Actros 1842, державний номерний знак НОМЕР_3 , становить 193003,15 грн. (т.1 а.с.76-78).
Відповідно до рахунків на оплату та актів виконаних робіт, складених на підставі договору №03 від 21.02.2024р., вартість ремонтно-відновлювальних робіт напівпричіпа-цистерни ВOLGAN CВA 39, державний номерний знак НОМЕР_4 , становить 390109,42 грн. (т.1 а.с.82 на звороті - 85).
З відповідей страхових компаній вбачається, що різниця між вартістю ремонту та сумою страхових виплат зумовлена застосуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортних засобів при визначенні страхового відшкодування, тоді як ремонт здійснювався із заміною пошкоджених деталей на нові.
Претензією №2-06/24Ю від 26.06.2024р. позивач вимагав від відповідача добровільного відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 252274,20 грн. із строком виконання 5 календарних днів (т.1 а.с.61-64).
15.07.2024р. у відповідь на претензію ТОВ «ЖЕРМ» повідомило, що надати відповідь у встановлений термін неможливо через обсяг та давність наданих матеріалів, і для об'єктивного розгляду претензії підприємство потребує додаткових документів від позивача (т.1 а.с.66).
16.07.2024р. позивач повідомив ТОВ «ЖЕРМ», що добровільне врегулювання претензії щодо відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП 22.11.2023р., не здійснено, тому за ТОВ «ДНЛ Логістик» залишається право звернення до суду (т.1 а.с.66 на звороті, 67).
За даними позивача, сума майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складається з невідшкодованих витрат на ремонт пошкоджених транспортних засобів та втраченої вигоди внаслідок їх вимушеного простою.
Загальна вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Mercedes-Benz Actros 1842 та напівпричепа-цистерни ВOLGAN CВA 39 становить 583112,57 грн., при цьому сума отриманих страхових відшкодувань з урахуванням фізичного зносу транспортних засобів склала 330838,37 грн. Непогашена частина матеріальної шкоди становить 252274,20 грн.
Втрачена вигода зумовленаї вимушеним простоєм транспортних засобів у період з 22.11.2023р. по 25.05.2024р., що склав 6 місяців. Виходячи з середнього чистого прибутку 27972,00 грн. на місяць, загальна сума втраченої вигоди визначена позивачем у розмірі 168000,00 грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Правовідносини у сфері страхування і відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів, врегульовані Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ГПК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням)
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Отже, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04.03.20 у справі № 331/6395/18, від 19.07.21 у справі №206/3219/15-ц, від 24.06.19 у справі №562/2018/16-ц, від 1710.19 у справі №439/1356/16-ц, від 19.07.21 у справі №206/3219/15-ц, від 21.10.19 у справі №331/2414/16-ц.
ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП працював водієм у ПП "ЖЕРМ" та керував транспортним засобом DAF TE95XF, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом “Bodex» НОМЕР_2 . за порушення вимог п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, в судовому порядку відповідно до постанови від 20.02.2024р. у справі №276/279/24. його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, на підставі приписів ч. 1 ст. 1172 та ст. 1187 ЦК України, особою, яка несе цивільно-правову відповідальність у зв'язку із заподіянням шкоди автомобілю потерпілого Mercedes-Benz Actros 1842, державний номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом-цистерною VOLGAN CBA 39, державний номерний знак НОМЕР_4 , є ТОВ "Жерм", як особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
22.1. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (абз. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону про страхування відповідальності власників ТЗ).
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України).
Розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню власнику пошкодженого транспортного засобу, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 №142/5/2092).
Відповідно до листа Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 року, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Тобто, Верховним Судом України запропоновано альтернативні варіанти визначення розміру шкоди, а саме, або висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відповідно до матеріалів справи, ПАТ “Страхова група “ТАС» (приватна) та ПАТ “НАСК “Оранта» здійснили оплату ТОВ "ДНЛ Логістик" страхового відшкодування у загальному розмірі 330838,37 грн., з яких страхове відшкодування виплачено за пошкодження автомобіля Mercedes-Benz Actros 1842 на суму - 73160,05 грн. та напівпричепа-цистерни ВOLGAN CВA 39 на суму - 257678,32 грн. (т.1 а.с. 92, 99 на звороті - 101).
Судом встановлено, що ремонтні роботи зазначених транспортних засобів оцінюються у суми, що перевищують розмір отриманого страхового відшкодування: ремонт автомобіля Mercedes-Benz Actros 1842 складає - 193003,15 грн., а ремонт напівпричепа-цистерни ВOLGAN CВA 39 - 390109,42 грн. Даний розмір витрат підтверджується актами наданих послуг з виконання ремонтних робіт, рахунками на оплату, розрахунками вартості робіт та договорами на виконання ремонтних робіт, долученими до матеріалів справи (т.1, а.с. 76-85).
Отже, зважаючи на те, що вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz Actros 1842, державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом-цистерною ВOLGAN CВA 39, державний номерний знак НОМЕР_4 внаслідок ДТП, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 252274,20 грн.: Mercedes-Benz Actros 1842 (193003,15 грн. - 73160,05 грн.); ВOLGAN CВA 39 (390109,42 грн. - 257678,32 грн.).
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для застосування статті 1194 ЦК України та необхідність виключного застосування статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки матеріалами справи не підтверджено факту припинення права власності на пошкоджене майно або переходу залишків транспортного засобу до відповідача. Сам по собі висновок страховика або оцінювача про економічну недоцільність ремонту не є безумовною підставою для позбавлення потерпілого права на відшкодування фактично понесених витрат, якщо транспортний засіб фактично відновлений та використовується.
Крім того, посилання відповідача на обмеження відповідальності винної особи виключно межами страхового відшкодування суперечить приписам статті 1194 ЦК України та усталеній судовій практиці Верховного Суду, згідно з якою у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди обов'язок зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням покладається на особу, яка завдала шкоду. За таких обставин доводи відповідача спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності та не спростовують встановленого судом розміру завданої позивачу шкоди.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди у повному обсязі, що перевищує страхове відшкодування, шляхом стягнення різниці у розмірі 252274,20 грн. на користь ТОВ “ДНЛ Логістик».
Щодо стягнення з відповідача 168000,00 грн. упущеної вигоди.
Відповідно до частини 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії відповідача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Також позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, позивач має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання позивачем очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого позивача, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони та визначає своїм завданням компенсацію позивачу дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану позивача за рахунок відповідача має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
При визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
Отже, позивач має визначити та, як наслідок, довести дійсний розмір заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди.
Як на доказ понесених збитків позивач посилається на власний розрахунок втраченої вигоди, здійснений на підставі актів наданих транспортних послуг за три місяці, що передували дорожньо-транспортній пригоді, з визначенням середньої кількості поїздок, середньої вартості однієї поїздки, прогнозного щомісячного доходу та умовного розміру чистого прибутку у відсотковому співвідношенні.
Оцінюючи зазначені доводи та надані докази, суд зазначає, що такий розрахунок має оціночний та ймовірний характер, ґрунтується на усереднених показниках минулої діяльності позивача та припущенні щодо стабільності обсягів перевезень у майбутньому, що саме по собі не є безумовним доказом отримання відповідного доходу.
Крім того, визначення розміру чистого прибутку у розмірі 40 % від загальної вартості наданих послуг здійснено позивачем довільно, без подання належних та допустимих доказів, зокрема первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичну структуру витрат, рівень рентабельності та реальний розмір прибутку від експлуатації відповідних транспортних засобів.
Суд також враховує, що позивачем не надано доказів існування конкретних договірних зобов'язань, замовлень або заявок, виконання яких стало неможливим саме у період вимушеного простою транспортних засобів унаслідок ДТП, а також доказів того, що отримання заявленого доходу не могло бути забезпечене шляхом залучення інших транспортних засобів або альтернативних способів здійснення господарської діяльності.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заявленим розміром упущеної вигоди, а також реальності та неминучості отримання доходу у сумі 168000,00 грн., у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 252274,20 грн. відшкодування за ремонтно-відновлювальні роботи. Водночас у задоволенні позову щодо стягнення упущеної вигоди у розмірі 168000,00 грн. суд відмовляє, оскільки надані докази її наявності та розміру є недостатніми для обґрунтування вимог позивача.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог в сумі 252274,20 грн., на відповідача покладається судовий збір в розмірі 3027,29 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕРМ" (12320, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Очеретянка, Черняхівська ТГ, вул. Перемоги, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 36949272)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЛ Логістик" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Залізняка Максима, буд. 12, код ЄДРПОУ 44838834):
- 252274,20 грн. - відшкодування за ремонтно-відновлювальні роботи;
- 3027,29 грн. - судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 29.12.25
Суддя Сікорська Н.А.
1 - до справи
2 - третій особі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - рек.