16 грудня 2025 року м. Харків Справа № 922/2103/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О. , суддя Стойка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників:
від позивача - Солодовников А.В. (у режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2417Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 (суддя Пономаренко Т.О., повний текст складено 29.10.2025) у справі №922/2103/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТС ГРУП", м.Черкаси,
до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат", с.Котляри Харківської області,
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТС ГРУП" (далі - ТОВ "ПТС ГРУП") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" (далі - ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат"), в якій (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, яке прийняте до розгляду ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2025) просить суд стягнути з ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" основну суму богу в розмірі 886 502,22 грн., пеню в розмірі 132 226,03 грн., 3% річних у розмірі 19 453,89 грн., інфляційні нарахування в розмірі 56 195,91 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №14/07-01 від 14.07.2023, а саме не виконанням відповідачем зобов'язань щодо внесення плати за товар у розмірах, строки та спосіб, передбачені договором поставки.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 у справі №922/2103/25 задоволено частково позов ТОВ "ПТС ГРУП" до ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну суму богу в розмірі 886 502,22 грн., пеню в розмірі 132 226,03 грн., 3% річних у розмірі 19 381,12 грн., інфляційні нарахування в розмірі 44 657,17 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 993,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В основу рішення покладено наступні висновки суду. Позивач у повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, передавши відповідачу у власність товар. Оскільки відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати товару в сумі 886 502,22 грн., Господарський суд Харківської області виснував, що позивачем обґрунтовано пред'явлено позов про стягнення суми боргу. Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно. Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних суд першої інстанції встановив, що розрахунки є арифметично не вірними. Здійснивши перерахунок відповідно до вимог чинного законодавства, суд встановив, що вірна сума 3% річних становить 19 381,12 грн., а інфляційних - 44 657,17 грн.
Не погодившись із означеним рішенням, ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" 13.11.2025 через підсистему “Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить, зокрема, рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 у справі №922/2103/25 у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" на користь ТОВ “ПТС ГРУП» пені у розмірі 132 226,03 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ “ПТС ГРУП» у частині стягнення пені у розмірі 132 226,03 грн. відмовити; судові витрати покласти на позивача.
На переконання апелянта, при ухваленні оскаржуваного рішення в частині стягнення пені Господарським судом Харківської області порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт убачає підстави для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення пені з огляду на наступне.
Судом першої інстанції не враховано, що з 28.08.2025 Господарський кодекс України (далі - ГК України) втратив чинність відповідно до п.3 ст.17 Закону України №4196-IX “Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб». Місцевий господарський суд при стягненні з відповідача пені застосував норми закону (ст.ст.230, 231 ГК України), який на момент прийняття судом рішення втратив чинність.
Питання щодо стягнення штрафу та пені вирішується за правилами норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (параграф 2 глави 49) без фіксації їх розмірів, а тому пункт 15.4 договору поставки №14/07-01 від 14.07.2023 втратив чинність одночасно зі скасуванням ГК України.
За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду апеляційна скарга відповідача передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 у справі №922/2103/25. Встановлено строк по 05.12.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги. Призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 16.12.2025 о 10:30год.
Через підсистему “Електронний суд» 08.12.2025 від ТОВ “ПТС ГРУП» отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.14101; документ сформовано в підсистемі “Електронний суд» 05.12.2025, тобто в межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області в повному обсязі; судові витрати стягнути з відповідача.
Позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача з наступних підстав:
- господарський суд у мотивувальній частині рішення посилається на відповідні положення ГК України (ст.ст.217, 230, 231) з чітким і зрозумілим застереженням - “чинного на момент виникнення спірних правовідносин»;
- господарський суд в мотивувальній частині рішення посилається також на правові наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, пункт 15.4 договору поставки від 14.07.2023;
- відповідальність у вигляді пені прямо передбачена пунктом 15.4 договору поставки від 14.07.2023. Скаржником не враховано положення чинного законодавства, а саме ст.ст.627, 628, 629 ЦК України. Положення договору є обов'язковими до виконання та мають пріоритет.
За змістом відзиву на апеляційну скаргу позивач, разом з іншим, зазначив попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
У зв'язку із відпусткою судді-члена колегії Істоміної О.А., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 12.12.2025, за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду апеляційна скарга відповідача передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.12.2025 позивач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, стягнути з відповідача судові витрати. Крім того просив надати позивачу час для подання додаткових доказів понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомив. Належне повідомлення останнього про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
14.07.2023 між ТОВ “ПТС ГРУП» (постачальник) та ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" (покупець) укладено договір поставки №14/07-01 (далі - договір), за умовами п.2.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати товари, за ціною і в асортименті, погодженими сторонами в товарних (видаткових) накладних та/або комерційних специфікаціях (калькуляціях), замовленнях, які є невід'ємною частиною цього договору, і в кількості, передбаченій замовленнями на товари. Для зручності, товари що поставляються постачальником, далі за текстом іменуються "товар".
Відповідно до п.3.1 договору асортимент товару, що поставляється за договором, відображається сторонами в товарних (видаткових) накладних та/або комерційних специфікаціях (калькуляціях), замовленнях.
Товар з асортименту поставляється постачальником окремими партіями товару, у кількості та асортименті відповідно до замовлення, узгодженого сторонами у встановленому цим договором порядку (п.3.2 договору).
Згідно з п.3.3 договору ціна товару, що поставляється за договором, відображається в товарних (видаткових) накладних та/або комерційних специфікаціях (калькуляціях), замовленнях на товар.
Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що ціна товару, згідно з якою постачальник поставляє товар покупцю, має бути вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару.
Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за цим договором (п.3.5 договору).
Товар повинен супроводжуватися відповідною видатковою та товарно-транспортною накладною (п.6.2 договору).
Розділом 9 договору сторони погодили порядок приймання товару по кількості та якості.
Так, за умовами п.9.1 договору передача (приймання) товару проводиться в місці поставки, що погоджене сторонами відповідно до умов цього договору. Датою передачі (приймання) товару вважається дата підписання відповідних товарних (видаткових) накладних представником покупця, що буде свідчити про остаточне приймання товару.
Передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі товарної (видаткової) та товарно-транспортної накладної (п.9.6 договору).
Згідно з п.11.1 договору право власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця у момент підписання сторонами товарної (видаткової) накладної, яка засвідчує момент приймання товару покупцем у місці поставки. Товар поставляється і передається у власність покупцеві вільний від будь-яких зобов'язань і обтяжень перед третіми особами.
Порядок розрахунків погоджений сторонами в розділі 12 договору.
Відповідно до п.12.1 договору підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором. Оплата за товар здійснюється покупцем з відстроченням платежу 30 календарних днів від дати поставки кожної партії товару.
За умовами п.12.2 договору всі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. У разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день. У першу чергу погашається вартість отриманого товару, у другу чергу - всі інші платежі, передбачені договором.
Відповідно до п.12.4 договору за результатами кожного місяця покупець готує акти звірки взаєморозрахунків та направляє їх постачальнику. Постачальник повинен протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання акту звірки підписати його та надіслати покупцю чи заявити мотивовані письмові зауваження до акту. У випадку, якщо протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання акту постачальник не надасть покупцю підписаний примірник, чи не заявить письмові зауваження, акт буде вважатись визнаним і узгодженим з боку постачальника.
За умовами п.14.1 договору постачальник має право, у тому числі, але не обмежуючись: вимагати від покупця у строк та в повному обсязі вносити плату за товар у порядку, передбаченому цим договором (п.14.1.1 договору); на дострокове розірвання цього договору згідно з положеннями цього договору та нормами чинного законодавства України (п.14.1.2 договору); реалізувати свої права, передбачені цим договором, а також нормами чинного законодавства України (п.14.1.3 договору).
Пунктом 14.4 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний, у тому числі, але не обмежуючись: належним чином забезпечувати прийом товару (п.14.4.1 договору); забезпечувати розвантаження товару на своїй території згідно товаросупровідній документації (п.14.4.2 договору); нести ризик випадкової загибелі (пошкодження, псування) товару з моменту його фактичного приймання, що підтверджується підписаними товарними (видатковими) накладними, а у разі виявлення невідповідностей - з моменту підписання акту про встановлення розбіжностей (п.14.4.3 договору); у момент фактичного приймання товару здійснити його перевірку за кількістю, якістю та асортиментом, підписати товаросупровідну документацію на товар, що засвідчує факт отримання покупцем товару (п.14.4.4 договору); нести передбачену договором, а також нормами чинного законодавства України, відповідальність за порушення умов цього договору (п.14.4.5 договору); здійснювати оплату за товар, у порядку та строки, передбачені цим договором (п.14.4.7 договору); виконувати умови зберігання отриманого від постачальника товару відповідно до вимог чинного законодавства України (п.14.4.8 договору); завчасно направляти постачальнику замовлення, у якому відображати всі характеристики товару для поставки (п.14.4.10 договору); виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором, а також нормами чинного законодавства України (п.14.4.11 договору).
Відповідальність сторін погоджена в розділі 10 договору.
За умовами п.15.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним договором.
Відповідно до п.15.2 договору у випадку, якщо одна із сторін цього договору не дотрималася умов, визначених у цьому договорі, вона несе ризик настання несприятливих для неї наслідків, у тому числі пов'язаних із несвоєчасним повідомленням іншої сторони про зміни, зазначені в п.17.3 цього договору.
Відповідно до п.15.4 договору у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент такого порушення, від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.
Згідно з п.17.4 договору всі повідомлення та інша кореспонденція повинна бути розглянута стороною, якій вона направлена, у строки, передбачені чинним законодавством України після її одержання або у строк, визначений у цьому договорі. Сторона, що їх отримала, повідомляє іншу сторону про результати розгляду у порядку та шляхом, визначеним у цьому договорі.
Сторони домовились, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання представниками сторін, скріплення печатками, у разі їх наявності, і діє до 31.12.2024 включно, а в частині невиконаних зобов'язань сторін, що виникли під час дії договору, до їх повного виконання (п.18.1 договору).
Згідно з п.18.2 договору у тому випадку, якщо сторони, у строк не менш ніж за 20 (двадцять) днів до закінчення строку дії даного договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то договір вважається продовженим строком на один рік на тих самих умовах.
В апеляційній скарзі ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" зазначило, що визнає укладання договору поставки на умовах, викладених вище.
ТОВ “ПТС ГРУП» виготовило, поставило та передало у власність ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" товар на загальну суму 8 773 013,26 грн., у тому числі за наступними видатковими накладними на загальну суму 893 761,24 грн.: №661 від 08.11.2024 на суму 105 281,44 грн.; №675 від 13.11.2024 на суму 86 418,37 грн.; №690 від 20.11.2024 на суму 68 568,91 грн.; №702 від 22.11.2024 на суму 68 286,02 грн.; №712 від 27.11.2024 на суму 85 809,36 грн.; №739 від 04.12.2024 на суму 68 930,38 грн.; №747 від 06.12.2024 на суму 69 071,84 грн.; №768 від 11.12.2024 на суму 83 456,11 грн.; №773 від 13.12.2024 на суму 85 946,89 грн.; №791 від 18.12.2024 на суму 86 496,92 грн.; №803 від 20.12.2024 на суму 85 495,00 грн.
Поставка за означеними видатковими накладними, разом з іншим, підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.
ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" лише частково оплатило товар за видатковою накладною №661 від 08.11.2024 на суму 7 259,02 грн., залишок несплаченої заборгованості за означеною видатковою накладною складає 98 022,42 грн.
Заборгованість з оплати товару, отриманого на підставі перелічених вище видаткових накладних, складає 886 502,22 грн.
14.04.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1 про сплату заборгованості, про що свідчать наявні в матеріалах справи фіскальний чек, опис вкладення в цінний лист, поштова накладна. Як убачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, претензія отримана відповідачем 24.04.2025. Претензія залишена без відповіді та задоволення з боку ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат".
Несплата ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" наявної заборгованості стала підставою звернення ТОВ “ПТС ГРУП» з позовом до суду.
Судова колегія враховує наступне.
Позовні вимоги ТОВ “ПТС ГРУП» полягають у примусовому стягненні з ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" суми основної заборгованості за поставлений позивачем товар, а також пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму простроченої заборгованості.
Оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, яке регламентує правовідносини з поставки, а також положень ч.2 ст.712 ЦК України, яка регламентує можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Частиною 1 ст.712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.655, ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Названий обов'язок безпосередньо закріплений в ч.1 ст.712 ЦК України і для договору поставки.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з положеннями ч.1 ст.74, ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як правильно встановлено Господарським судом Харківської області та вбачається з матеріалів справи, не заперечується апелянтом, позивач у повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, передавши відповідачу у власність товар, зокрема, на загальну суму 893 761,24 грн. за наступними видатковими накладними: №661 від 08.11.2024 на суму 105 281,44 грн.; №675 від 13.11.2024 на суму 86 418,37 грн.; №690 від 20.11.2024 на суму 68 568,91 грн.; №702 від 22.11.2024 на суму 68 286,02 грн.; №712 від 27.11.2024 на суму 85 809,36 грн.; №739 від 04.12.2024 на суму 68 930,38 грн.; №747 від 06.12.2024 на суму 69 071,84 грн.; №768 від 11.12.2024 на суму 83 456,11 грн.; №773 від 13.12.2024 на суму 85 946,89 грн.; №791 від 18.12.2024 на суму 86 496,92 грн.; №803 від 20.12.2024 на суму 85 495,00 грн.
Товар за означеними видатковими накладними отримано відповідачем без жодних зауважень.
Однак, ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" лише частково оплатило товар (на суму 7 259,02 грн.), заборгованість по оплаті товару складає 886 502,22 грн.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, а також з огляду на те, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред'явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 886 502,22 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Окрім основного боргу ТОВ “ПТС ГРУП» нараховано та пред'явлено до стягнення з ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" 3% річних у розмірі 19 453,89 грн. та інфляційні в розмірі 56 195,91 грн.
Відповідно до приписів ст.ст.611, 625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних, Господарський суд Харківської області встановив, що розрахунки є арифметично не правильними. Здійснивши перерахунок відповідно до вимог чинного законодавства, місцевий господарський суд встановив, що правильна сума 3% річних становить 19 381,12 грн., а інфляційних - 44 657,17 грн., а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Безпосередньо в апеляційній скарзі ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" зазначило, що в частині стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 886 502,22 грн., 3% річних у розмірі 19 381,12 грн. та інфляційних у розмірі 44 657,17 грн. рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 у справі №922/2103/25 не оскаржується.
У силу приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак, рішення суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог ТОВ “ПТС ГРУП» про стягнення з ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" основного боргу, 3% річних та інфляційних не перевіряється судом апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині розгляду вимог позивача про стягнення з відповідача пені. Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд при стягненні з відповідача пені застосував норми закону (ст.ст.230, 231 ГК України), який на момент прийняття судом рішення втратив чинність.
Надаючи оцінку означеним доводам скаржника судова колегія зазначає наступне.
ТОВ “ПТС ГРУП» нараховано та пред'явлено до стягнення з ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" пеню в розмірі 132 226,03 грн.
За змістом ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218, 230 ГК України (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати пені.
Східний апеляційний господарський суд враховує, що 28.02.2025 набрав чинності, а з 28.08.2025 введений в дію Закон України №4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб.
Згідно зі ст.17 означеного Закону України з 28.08.2025 втратив чинність ГК України.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно висновків Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватись на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
На час існування спірних правовідносин (як і на момент подання розглядуваного позову) ГК України був чинним. Усупереч доводам апелянта, норми ГК підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.11.2025 у справі №902/85/18(902/979/24).
Крім того судова колегія звертає увагу, що відповідальність зі стягнення пені за порушення термінів оплати товару погоджена сторонами в договорі.
Так, відповідно до п.15.4 договору, у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент такого порушення, від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.
Апелянт безпідставно та юридично необґрунтовано посилається на те, що пункт 15.4 договору поставки №14/07-01 від 14.07.2023 втратив чинність одночасно зі скасуванням ГК України. Скасування нормативно-правового акту саме по собі не тягне автоматичного припинення дії умов укладеного між сторонами договору. Апелянт не навів норми права, яка б прямо передбачала припинення дії пункту договору у зв'язку зі скасуванням ГК України, а також не довів наявності підстав для застосування відповідних наслідків. Наведений довід апелянта ґрунтується на помилковому тлумаченні норм права та не може бути прийнятий судом до уваги.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У силу приписів ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, правомірним є покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені за порушення термінів оплати товару, яка (відповідальність) передбачена положеннями законодавства та погоджена сторонами в договорі.
Заперечень щодо арифметичної правильності проведеного позивачем розрахунку пені, з яким погодився Господарський суд Харківської області, апеляційна скарга не містить. Контррозрахунку пені ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" не було надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Відтак, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені в заявленому позивачем розмірі (132 226,03 грн.).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 у справі №922/2103/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 26.12.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка