26 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 638/5371/224
провадження № 22-ц/818/5015/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Люшні А.І., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Жовновача Антона Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року у складі судді Штих Т.В.,-
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому з урахуванням змін просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти у розмірі в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходів) батька, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину щомісяця, починаючи з дня подання заяви.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2023 року задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Первомайський Харківської області мешкає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частки з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 вересня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. Вирішено питання щодо судових витрат.
16 лютого 2023 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою про виправлення описки в рішенні суду.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року виправлено описку в рішенні Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2023 року по справі № 638/5371/22, а саме, викладено другий абзац резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Первомайський Харківської області мешкає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частки з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 вересня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.».
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 травня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Жовновач Антона Миколайовича задоволено. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року скасовано. У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - Чехової Ольги Олександрівни про виправлення описки в рішенні суду відмовлено.
Постанова обгрунтована тим, що оскільки позивачка 29 листопада 2022 року змінила предмет позову, та просила стягнути з ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходів) батька, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину щомісяця, починаючи з дня подання заяви, і про це зазначено в рішенні суду, то питання про доповнення резолютивної частини має вирішуватися шляхом постановлення додаткового рішення у справі.
20.05.2025 до суду надійшла заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив доповнити резолютивну частину рішення суду вказівкою про те, що розмір аліментів не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, посилаючись на те, що така вимога містилася у первісній позовній заяві, але не була вирішена судом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 адвоката Чехової Ольги Олександрівни про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 638/5371/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено.
Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі № 638/5371/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Встановлено верхню межу аліментів що стягуються з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Первомайський Харківської області мешкає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку.
Не погодившись з додатковим рішенням суду ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій просив скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позовних вимог в частині встановлення верхньої межі аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 . Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 було заявлено лише одну позовну вимогу по суті та судом було визначено точний розмір аліментів, що підлягають стягненню.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати;4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення судова колегія вважає обґрунтованим враховуючи наступне.
Як встановлено ст. 270 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового рішення є вичерпними.
28 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на доньку у твердій грошовій сумі.
29 листопада 2022 року через канцелярію суду надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходів) батька, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину щомісяця, починаючи з дня подання заяви.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Первомайський Харківської області мешкає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частки з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 вересня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. Вирішено питання щодо судових витрат.
Пунктом 1-м частини 1-ї статті 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Отже, встановлення верхньої межі стягнення аліментів було невід'ємною складовою заявлених позовних вимог.
Ухвалюючи рішення, суд, задовольнивши вимогу про стягнення аліментів у частці від доходу, не вирішив питання щодо встановлення максимального розміру їх стягнення. Таким чином, суд не ухвалив рішення щодо однієї з позовних вимог, що є прямою та беззаперечною підставою для ухвалення додаткового рішення за заявою відповідача.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення на вимогу ст.270 ЦПК України.
Посилання апеляційної скарги на відмову від частини позовних вимог судова колегія не бере до уваги, оскільки, відповідно до частини 2 статті 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання. Подана позивачем заява за своєю правовою природою є не відмовою від позову (оскільки відмова спрямована на припинення захисту права), а спробою зміни предмету позову шляхом виключення з нього обмежувальної умови. Такі дії на стадії, що настала після ухвалення рішення у справі, є процесуально неприпустимими. Судовий розгляд завершено, і межі позовних вимог вже остаточно визначені.
Разо м тим, судова клегія погоджується з посиланням суду першої інсанції, що дії позивача суперечать принципу добросовісності, закріпленому у статті 44 ЦПК України. Позивач намагається використати технічну помилку суду (неповне відображення вимог у резолютивній частині) для отримання результату, який є кращим для неї, ніж той, про який вона просила з самого початку, і який погіршує становище відповідача. Це є зловживанням процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
За правилами, передбаченими пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги викладених судом висновків не спростовують, скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 7, 133, 137, 141, 246, 270, 375, 381, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Жовновача Антона Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року -залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді А.І. Люшня
Н.П. Пилипчук