Справа № 202/18908/23
Провадження № 2-др/202/105/25
(додаткове)
19 грудня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі
головуючого судді Мариніна О.В.
за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про судові витрати у справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,-
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 21.11.2025 року в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг відмовлено в повному обсязі.
01.12.2025 року представник відповідача - ОСОБА_4, звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просила стягнути з позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Представник позивача - ОСОБА_3 подав заяву, в якій вважав, що відповідач у порушення приписів ст. 141 ЦПК України, зокрема зазначив, що представником відповідача було пропущено строк для подання доказів відповідних витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи. Вказав, що рішення ухвалено 21 листопада 2025 року, а отже строк для подання доказів закінчився 26 листопада 2025 року, тоді як заява з доказами понесення витрат від представника відповідача подана 01 грудня 2025 року, що підтверджується інформацією з підсистеми "Електронний суд", тобто с пропуском строку встановленого законом. Наголосив на тому, що відповідний строк починає перебіг виключно з дати ухвалення рішення, норма права не містить інший початок перебігу, в тому числі з дня отримання рішення та не містить посилань на його поновлення, а отже така заява задоволенню не підлягає, у зв'язку із чим просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, в повному обсязі.
У судове засідання сторони, будучі повідомленими про час та дату судового засідання не з'явилися, що відповідно ст. 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 21.11.2025 року в задоволенні позовних вимог Фізичної соби-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг відмовлено в повному обсязі.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору залишено за позивачем.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Питання про розподіл зазначених витрат судом при ухваленні рішення не вирішувалось.
Відповідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно матеріалів справи, при подачі відзиву представником відповідача було заявлено про вимогу стягнути з позивача на користь відповідача суму понесених судових витрат в розмірі 12112,00 грн., однак не було надано доказів, які б підтверджували факт надання адвокатом правової допомоги.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що розгляд справи здійснено без участі сторін, за наявними матеріалами, представником відповідача рішення суду від 21.11.2025 року було отримано в системі «Електронний суд» 28.11.2025 року, що підтверджується довідкою, яка була отримана судом самостійно.
Таким чином, представник відповідача у відзиві зазначав про прогнозований розмір витрат на правову допомогу та подав докази на підтвердження цих витрат вже 02.12.2025 ( четвертий день після ознайомлення зі змістом рішення суду), тобто протягом протягом п'яти днів, як це передбачено ст. 141 ЦПК України.
Суд відхиляє позицію представника позивача про те, що строку для подання доказів закінчився, оскільки відлік процесуальних строків починається з дати надходження самих процесуальних документів до Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» у розділ «Мої справи».
Аналогічна позиція щодо перебігу процесуальних строків викладена Верховним Судом в постановах від 23 серпня 2023 року у справі № 480/7304/22 та від 25 жовтня 2023 року у справі № 160/8762/21.
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, представником відповідача надано: 1) Договір № 03/05/2023 від 15 травня 2023 року про надання правничої допомоги між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Іванова Олена», 2) Акт виконаних робіт/наданих послуг № 1 від 28 листопада 2025 року до Договору № 03/05/2023 від 15 травня 2023 року; 3) копії вхідних платіжів №@2PL829945 від 17.04.2024 на суму 4500,00 грн., №@2PL971222 від 10.05.2024 на суму 4500,00 гн., №@2PL959800 від 23.10.2024 року на суму 4000,00 грн. про оплату послуг адвоката по договору № 02/07 від 15.05.2023 р.
Зі змісту копії Акту виконаних робіт/наданих послуг № 1 від 28 листопада 2025 року до Договору № 03/05/2023 від 15 травня 2023 року вбачається, що вартість наданих послуг адвоката станом на 05 грудня 2024 року складає - 11 годин х 1211,20 гривні = 13 323,20 грн., частина з яких сплачена авансом в розмірі 13 000,00 грн.
Також суд врахував наданий представником відповідача детальний опис наданої правничої допомоги.
В той же час, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не в повній мірі відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що на користь відповідача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.
На переконання суду, зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.270, 137,141 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення по справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку додаткове рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного додаткового рішення до Дніпровського апеляційного суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України). Повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року.
Суддя О. В. Маринін