Справа № 537/757/23 Номер провадження 22-ц/814/4089/25Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
18 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Карпушин Г.Л., Обідіна О.І.,
секретар Ванда А.М.,
з участю позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 17 липня 2025 року, постановлене суддею Маханьковим О.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АТЕК» про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю у результаті дорожньо-транспортної пригоди,
28.02.2023 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 25.11.1994 приблизно о 19-00 год. на автошляху Бориспіль-Кременчук на 26 км по направленню із Борисполя на її автомобіль «Форд-Фієста», який стояв на обочині дороги по правій стороні руху наїхав автомобіль марки «УРАЛ-4320».
ДТП сталася унаслідок порушення водієм вантажного автомобіля «УРАЛ-4320», д.н.з. НОМЕР_1 , Правил дорожнього руху, унаслідок чого їй було завдано тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров'я. Натомість транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень та не підлягає відновленню.
Зазначає, що водій транспортного засобу «УРАЛ-4320» ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «АТЕК».
Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 29.12.2001 (справа №2-57), яке набрало законної сили, стягнуто з АТ «АТЕК» на її користь 342 354,26 грн. спричиненої матеріальної шкоди та 50 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Наголошує, що у результаті ДТП вона, позивачка, отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: тяжка політравма, шок 2-3 ступеню, розрив селезінки, сечового міхура, діафрагми, лівої печінки, забій серця, горки, перелом обох лобкових і сіделишних кісток тазу, оскольчатий поперечний перелом середнього лівого плечового суглобу із зміщенням осколків, струс головного мозку, закрита черепно-мозкова травма, рвані рани лоба і ліктьового суглобу, розрив лівого поздовжньо-крижового зчленування, переломи 4, 5, б, 7, 8 ребер зліва, лівосторонній гемоторакс.
Із підстав викладеного, враховуючи істотне погіршення стану здоров'я, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із ДТП, яка відбулася внаслідок винних дій працівника відповідача, та потребу в подальшому, тривалому та багатовартісному лікуванні, просить стягнути з ПрАТ «АТЕК» на її користь матеріальну шкоду, завдану здоров'ю і життю в результаті ДТП, в сумі 196 896,86 грн.
Рішенням Крюківського районного суду Полтавської області від 17.07.2025 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «АТЕК» про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю у результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність причинно-наслідкового зв'язку між її хворобами та дорожньо-транспортною пригодою.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Зазначає, що не була обізнана про прийняття справи до провадження суддею Маханьковим О.В. та не отримала від суду повісток про виклик в судове засідання.
Просить врахувати, що за умови завчасного доведення до її відома про те, що розгляд справи відбуватиметься суддею Маханьковим О.В., вона б реалізувала належне їй процесуальне право та заявили б такому судді відвід.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим нею доказам, якими підтверджено наявність матеріальної шкоди, завданої її здоров'ю, що не тільки пов'язано з постійним лікуванням сітчатки ока, а й з іншими захворюваннями, які перебувають у безумовному причинно-наслідкового зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою.
Зазначає, що вона не згодна із висновком судової медичної експертизи Полтавського обласного бюро, який врахував районний суд, та оспорює, як сам висновок, так і відповідність дій офтальмолога та невропатолога, які взагалі не ознайомлювалися із матеріалами справи. При цьому в оскаржуваному рішенні неправильно визначені причини звернення для проведення експертизи, а саме, помилково зазначено замість «набряку макули сітчатки ока внаслідок цукрового діабету після ДТП», - катаракта.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.09.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 23.09.2025.
Відзив на апеляційну скаргу не находив.
У суді апеляційної інстанції позивачка доводи апеляційної скарги підтримала, наполягала на її задоволенні.
Інші учасники судового процесу будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено, що рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 29.12.2001 (справа №2-57/2001) стягнуто із АТ «АТЕК» на користь ОСОБА_1 342 354,26 грн. спричинену матеріальну шкоду, 50 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави державне мито в сумі 1 700,00 грн./а.с.41 т.1/
Згідно висновку експерта №114 комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_1 , у наданій медичній документації виявлено дані про те, що ОСОБА_1 25.11.1994 під час дорожньо-транспортної пригоди отримала такі тілесні ушкодження: - політравма: травматичний шок II-II ступеня, тупа травма тулуба з розривами селезінки, брижі тонкого кишківника, сечового міхура, діафрагми, переломами обох лобкових та обох сідничних кісток, скалковим переломом крила лівої тазової кістки, розривом лівого здухвинно-крижового зчленування, заочеревинною гематомою, переломами IV-V.VI-VII-VIII ребер зліва, лівостороннім гематораксом, забоєм серця, поперечний перелом лівої плечової кістки із зміщенням уламків, забійно-рвані рани м'яких тканин лівого ліктьового суглобу, закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійно-рвана рана лоба, садна шкіри тулуба ліворуч. Об'єктивних судово-медичних даних про травмування за вказаних подій зорового апарату, підшлункової залози, про органічне ураження структур головного мозку, в тому числі II-III-IV-V-VI пар черепно-мозкових нервів, не виявлено. Враховуючи відсутність об'єктивних судово-медичних даних про травмування очних структур гр. ОСОБА_1 за подій 25.11.1994, наявність у неї цукрового діабету з ускладненим перебігом впродовж 9 років до моменту виявлення ознак катаракти, приймаючи до уваги тривалий проміжок часу між дорожньо-транспортною подією та появою ознак катаракти (22 роки), а також вік підекспертної на час виникнення у неї катаракти (близько 68 років), приходимо до висновку, що між отримнням гр. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за подій ДТП 25.11.1994 та виникненням у неї катаракти обох очей, яка потребувала оперативного лікування і призвела до артифакії обох очей причинно-наслідковий зв'язок не вбачається.
З відповіді наданої ДУ «Інститут ендокритології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренко Національної академії медичних наук України» встановлено, що причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням на цукровий діабет 2-го типу та ДТП від 25.11.1994 встановити не можна за закінченням терміну давнини справи, яка розглядається. Розвиток цукрового діабету 2 типу як наслідок травм, отриманих в ДТП, малоймовірний.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між хворобами позивача та дорожньо-транспортною пригодою, тому в позові не необхідно відмовити.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до довільного трактування норм матеріального права на власну користь.
Частиною другою статті 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності, зокрема обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в статті 1166 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Наведений процесуальний обов'язок позивачем не виконано та не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність причинно-наслідкового зв'язку між хворобами позивачки та дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 25.11.1994, а отже спростовували б висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не містять спростувань викладеного, тоді як, з огляду на фактичні обставини цієї справи, визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Тоді як у контексті спірних правовідносин причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням шкоди, що мало місце у листопаді 1994 року, та погіршенням стану здоров'я позивачки починаючи із серпня 2020 року, полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Доводи апеляційної скарги, що позивачка не отримала від суду повісток про виклик в судове засідання, колегія суддів відхиляє, як такі, що спростовуються наявними у справі розписками./а.с.143 т.2/
При цьому колегія суддів враховує положення пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, якою визначено добросовісність, як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Позиція позивачки наведеним вимогам не відповідача та серед іншого суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належним їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Позивачкою наведений процесуальний обов'язок не виконано, а тому за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України вона несе ризик настання наслідків із цим пов'язаних.
Доводи апеляційної скарги щодо необізнаності позивачки про зміну складу суду, апеляційний суд відхиляє. По-перше, підстав вважати, що при визначенні складу суду були допущені порушення вимог статті 33 ЦПК України, колегія суддів не вбачає. По-друге, сама по собі незгода позивачки із визначеним складу суду, а також наміри заявити відвід судді Маханьковим О.В., без конкретизації підстав для відводи, зводяться до незгоди із постановленим ним рішенням, що у розумінні частини третьої статті 376 ЦПК України не є підставою для скасування судового рішення.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим нею доказам, колегія зазначає наступне.
Так, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано: 1) висновок від 01.07.2020 за результатами огляду офтальмолога, яким установлено ускладенення незрілої катаракти, діабетичний макулярний набряк, міопія середнього ступеня обох очей; 2) виписку із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 , які скаржилася на зниження зору (14.08.2020); 3) виписку із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 (01.09.2020) із діагнозом незріла катаракта лівого ока, артифакія правого ока; рекомендації, серед іншого, підібрати очні каплі та окуляри; 4) виписку із дослідження від 20.11.2020 з діагнозом артифакия, НПДР, ДМ обох очей; 5) виписку із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 (18.10.2020) з діагнозом артифакія, НПДР, ДМ обох очей; 6) виписки із медичної картки пацієнта ОСОБА_1 (25.01.2021, 15.04.2021, 01.11.2021, 17.1.2023) з діагнозом непроліферативна діабетична ретинопатія, діабетичний макулярний набряк, складний гіперметропічний астигматизм, артифакія обох очей; 7) довідки мережі офтальмологічних центрів «ВІЗІУМ» про те, що 22.02.2021, 05.04.2021, 07.06.2021, 05.07.2021, 19.07.2021, 02.08.2021, 30.08.2021, 11.10.2021, 25.10.2021, 15.11.2021, 14.02.2022, 08.04.2022, 22.06.2022, 31.08.2022 ОСОБА_1 проведено операцію: інтравітріальне введення anti-VEGF (Алія) на лівому та окремо правому оці./а.с.6-40 т.1/
Отже, звернення позивачки до лікарів зі скаргами на погіршення стану здоров'я розпочалися із серпня 2020 року. Указані докази містять відомості про поточний стан здоров'я позивачки, її діагноз та курс лікування, а тому жодним чином не доводять існування причинно-наслідкового зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 25.11.1994.
Оцінка медичної документації на предмет існування причинно-наслідкового зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 25.11.1994, становила предмет дослідження комісійної судово-медичної експертизи, яка дійшла висновку, що між отриманням ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за подій ДТП (25.11.1994) та виникненням у неї катаракти обох очей, яка потребувала оперативного лікування і призвела до артифакії обох очей причинно-наслідковий зв'язок не вбачається.
При складенні висновку експерта №114 комісійної судово-медичної експертизи врахувано відсутність об'єктивних судово-медичних даних про травмування очних структур ОСОБА_1 за подій 25.11.1994, а також вік підекспертної на час виникнення у неї катаракти (близько 68 років).
Матеріали цивільної справи таких даних не містять, а сама справа №537/757/23 була надіслана експертам для проведення дослідження. Підстав ставити під сумнів рівень кваліфікації експертів, колегія суддів не вбачає. Вибір експертної установи відбувався судом із урахуванням думки сторін, заперечень щодо формулювання питань поставлених на вирішення експертами позивачка не висловлювала, як і не заявляла відвід експерту. Натомість її доводи, що офтальмолог та невропатолог не ознайомлювалися із матеріалами справи, зводяться до припущень.
Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо недоведеності підств позову апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 17 липня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24.12.2025.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Г.Л. Карпушин
О.І. Обідіна