Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4759/25
Провадження № 2/711/4028/25
24 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Буйновській А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник ТОВ «Таліон Плюс» - Шох І.В., який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 11.03.2025р., - звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №867865186 від 06.07.2024р. в загальній сумі 59 670,98 грн., а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 06.07.2024р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір №867865186, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти. Відповідно до реєстру прав вимоги від 17.12.2024р. до договору факторингу №МВ-ТП/13 від 17.12.2024р., укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №867865186 від 06.07.2024р. в загальній сумі 59 670,98 грн., з яких: 18 698,46грн. - заборгованість за кредитом; 17 412,20 грн. - заборгованість за відсотками; 9 349,23 грн. - неустойка.
Оскільки відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача заперечень проти позову не надходило.
29.05.2025р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26.06.2025р. судом ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Натомість за заявою відповідача судом постановлено ухвалу від 07.10.2025р. про скасування заочного рішення від 26.06.2025р. та призначено справу до розгляду і вирішено визнати обов'язковою явку сторін в судове засідання з розгляду справи.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак 28.10.2025р. представником позивача Дорошенко О.В., яка діє на підставі електронної довіреності у порядку передоручення від 11.03.2025р., до суду подано додаткові письмові пояснення, в яких остання просила розглянути справу у відсутність представника позивача та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Також у такій заяві зазначено, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення за фактичним місцем проживання, вказаним відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення /а.с. 94/. Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачу з причин відсутності останнього за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням. Додатково суд надсилав судовий виклик відповідачу на його контактний номер телефону, вказаний останнім в заяві про перегляд заочного рішення і відповідний судовий виклик був доставлений адресату 15.12.2025 року.
Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про повторний заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно Договору кредитної лінії №867865186 від 06.07.2024р., укладеного в електронній формі між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту 18 700 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, і зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за його користування /а.с. 11-25/.
Умовами договору передбачено, що кредит надається траншами, перший транш в сумі 12 000грн. надається 06.07.2024р. Другий та решта траншів за Договором надаються Позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених договором. Кожен окремий транш надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4323-34хх-хххх-1039, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором. Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 16.07.2024р. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 05.08.2029р. (п.п. 2.1, 2.3, 3.1, 5.1, 7.1, 7.3).
Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення договору строк дисконтного періоду складав 10 днів від дня отримання Позичальником першого Траншу. Строк дисконтного періоду може бути продовжений Позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження дисконтного періоду (п.п. 3.1, 3.2 договору).
На момент укладення вказаного Договору та отримання першого Траншу процентна ставка за договором складає 1,50% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування кредитом, що складає 547,5% річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим договором після користування 21.08.2024р. базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування цими додатковими Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру даної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає 1% за день користування таким Траншем (п. 8.3 договору).
Окрім того, зазначені умови викладені і в Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №867865186 від 06.07.2024р., який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором /а.с. 11-12/.
14.07.2024р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до Договору кредитної лінії №867865186 від 06.07.2024р., відповідно до умов якої сторони погодили, що безготівковий переказ цього та інших Траншів за договором може бути здійснено за реквізитами платіжної картки Позичальника 4323-34хх-хххх-1039. З моменту отримання Траншу базова процентна ставка за договором (для суми всіх наступних Траншів і рамках всього кредитного ліміту та для суми, яка вже є в користуванні) буде складати 1,50% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування кредитом, що складає 547,50% річних. Денна процента ставка за користування всією сумою кредиту, що буде фактично видана після укладення цієї додаткової угоди (сумою, що вже знаходиться в користуванні Позичальника та сумою додаткового Траншу за цією угодою) розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою, яка вже є в користуванні Позичальника, та суми, що буде видана після укладення цієї додаткової угоди, до закінчення строку кредитування: 491 950,80 грн.) / (сума, що вже є в користуванні Позичальника, та сума, що буде видана після укладення цієї додаткової угоди: 18 040 грн.) / (строк кредитування, що залишився по договору: 1818 днів) х 100% = 1,50% в день /а.с. 24-25/.
29.07.2024р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до Договору кредитної лінії №867865186 від 06.07.2024р., відповідно до умов якої сторони погодили, що безготівковий переказ цього та інших Траншів за договором може бути здійснено за реквізитами платіжної картки Позичальника 4323-34хх-хххх-1039. З моменту отримання Траншу, вказаного в п. 1.1. договору, базова процентна ставка за договором (для суми всіх наступних Траншів і рамках всього кредитного ліміту та для суми, яка вже є в користуванні) буде складати 1,50% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування кредитом, що складає 547,50% річних. Денна процента ставка за користування всією сумою кредиту, що буде фактично видана після укладення цієї додаткової угоди (сумою, що вже знаходиться в користуванні Позичальника та сумою додаткового Траншу за цією угодою) розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою, яка вже є в користуванні Позичальника, та суми, що буде видана після укладення цієї додаткової угоди, до закінчення строку кредитування: 505 723,47 грн.) / (сума, що вже є в користуванні Позичальника, та сума, що буде видана після укладення цієї додаткової угоди: 18 699,43 грн.) / (строк кредитування, що залишився по договору: 1803 дні) х 100% = 1,50% в день /а.с. 26-27/.
В межах вказаного договору відповідачем були отримані кредитні кошти в загальній сумі 18700 грн. наступними траншами: 06.07.2024р. - 12 000 грн., 14.07.2024р. - 6 040 грн., 29.07.2024р. - 660 грн. /а.с. 31, 32, 33, 34/.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за Договором кредитної лінії №867865186 від 06.07.2024р. виконував не належним чином, за ним станом на 17.12.2024 первісним кредитором обчислювалась заборгованість в розмірі 45 459,89 грн., з яких: 18 698,46 грн. - заборгованість за кредитом; 17 412,20 грн. - заборгованість за відсотками; 9 349,23 грн. - неустойка /а.с. 35-36/.
17.12.2024р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №МВ-ТП/13 (далі - Договір факторингу), за умовами якого ТОВ «Таліон плюс» набув належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги, що є додатком до договору, в тому числі і право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №867865186 від 06.07.2024р. на загальну суму 45 459,89 грн., з яких: 18 698,46 грн. - заборгованість за кредитом; 17 412,20 грн. - заборгованість за відсотками; 9 349,23 грн. - неустойка /а.с. 37-41/.
Після набуття права вимоги ТОВ «Таліон плюс» нарахувало відповідачу відсотки за користування грошовими коштами в сумі 18 698,46 грн. за період з 18.12.2024р. по 11.03.2025р. на загальну суму 23 560,32 грн /а.с. 42-43/.
Таким чином загальна сума заборгованості відповідача за Договором кредитної лінії №867865186 від 06.07.2024р. складає 69 020,21 грн., з яких: 18 698,46 грн. - заборгованість за кредитом; 40 927,52 грн. - заборгованість за відсотками; 9 349,23 грн. - неустойка /а.с. 42-43/.
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов'язання за договором №384993447 від 26.12.2022р., то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1734).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).
Згідно з п. 1, 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України, всі учасники судового процесу рівні перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
В цьому контексті слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено Договір кредиту в електронній формі. На підставі такого договору відповідачем було отримано у кредит на умовах кредитної лінії грошові кошти в загальній сумі 18 700 грн., які він зобов'язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитними коштами в межах строку дії договору, але в порушення умов договору не зробив цього, внаслідок чого має не виконане грошове зобов'язання перед кредитором.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що набуття позивачем права вимоги до відповідача, яке належить кредитору за Договором кредиту, обумовлено дійсністю договору факторингу №МВ-ТП/13 від 17.12.2024р., на підставі якого право вимоги кредитора було відступлене на користь ТОВ «Таліон плюс».
Визначаючи зміст та розмір зобов'язання відповідача перед позивачем суд бере до уваги, що у заяві про перегляд заочного рішення відповідач висловив заперечення щодо залишку заборгованості за тілом кредиту, нарахованої суми відсотків та пені. Враховуючи таку позицію відповідача суд вважає за необхідне детально проаналізувати наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» складеного станом на 17.12.2024р., розмір заборгованості позичальника за кредитним договором №867865186 складав 45 459,89 грн., яка утворилась та обчислена за період з 06.07.2024р. по 17.12.2024р. і складається з наступних сум: 18 698,46 грн. - заборгованість за кредитом; 17 412,20 грн. - заборгованість за відсотками; 9 349,23 грн. - неустойка /а.с. 35-37/. Тож право вимоги саме в межах такої суми боргу було передано від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» на підставі договору факторингу №МВ-ТП/13 від 17.12.2024р.
Натомість ТОВ «Таліон плюс», як новий кредитор, здійснював подальші нарахування процентів за користування кредитом, внаслідок чого до складу позовних вимог включено і проценти за період користування кредитом з 18.12.2024р. по 11.03.2025р. в загальному розмірі 23 560,32 грн.
В цьому контексті слід звернути увагу, що згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1082 ЦК передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Аналіз відповідних норм закону в контексті положень ст. 514 ЦК свідчить, що обсяг і зміст права грошової вимоги, який набуває фактор на підставі договору факторингу від клієнта (первісний кредитор) до боржника визначається на момент переходу права грошової вимоги, в тому числі майбутньої вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом Договору кредиту зобов'язання позичальника зі сплати процентів ґрунтується відповідно до правил кредитування на умовах кредитної лінії. Відповідний спосіб кредитування зумовлює наявність у позичальника права на отримання кредитних коштів в межах кредитного ліміту в будь-який час протягом строку дії договору та покладає на кредитора зобов'язання обслуговування кредитної лінії. За умовами Договору кредиту зобов'язання позичальника зі сплати процентів за користування кредитними коштами має періодичний характер і визначається на 29-й день після отримання кредитного траншу, а після цього щоденно з моменту отримання кредиту. Отже вимога щодо сплати процентів за користування кредитом за таким договором формується кредитором щоденно.
З огляду на характер способу кредитування первісним кредитором (кредитна лінія), то суд доходить висновку, що в даному випадку ТОВ «ТОВ «Таліон плюс»», як правонаступник первісного кредитора за Договором кредиту, не мало правових підстав нараховувати проценти за користування кредитом за проміжок часу, коли не могло забезпечити позичальнику право на користування послугою кредитування на умовах кредитної лінії, тобто після фактичного набуття права вимоги на підставі договору факторингу №МВ-ТП/13 від 17.12.2024р. Зазначений висновок відповідає і змісту п. 2.1 такого договору факторингу, де зазначено, що «згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором».
Отже, враховуючи що первісний кредитор передав ТОВ «Таліон плюс» право грошової вимоги за кредитним договором №867865186 та не визначав ціни майнових вимог за користування кредитом в межах строку дії договору, але який слідує після моменту відступлення права вимоги, то новий кредитор - ТОВ «Таліон плюс» - не має правових підстав вимагати сплати відповідачем відповідних додатково нарахованих процентів за період з 18.12.2024р. по 11.03.2025р. в розмірі 23 560,32 грн.
Стосовно розміру заборгованості, що обчислена первісним кредитором станом на 17.12.2024р., то суд зауважує наступне.
Зазначений розрахунок розміру заборгованості відповідає умовам Договору кредиту, оскільки здійснений у відповідності до положень, передбачених п.п. 7.3, 8.3-8.5 Договору кредиту. При цьому, зі змісту такого розрахунку вбачається, що протягом періоду користування кредитом відповідачем здійснено на користь первісного кредитора платежів на загальну суму 25 759 грн., які враховані кредитором в якості погашення поточної заборгованості по процентам за користування кредитними коштами та частково на погашення тіла кредиту (1,54 грн.).
Разом з тим, питання щодо розміру процентної ставки за договорами споживчого кредитування врегульовані положеннями Закону №1734.
На момент укладання відповідачем з позивачем кредитного договору положеннями ч. 5 ст. 8 з врахуванням п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 (зі змінами в редакції згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023р., що набули чинності з 24.12.2023р.) було передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати наступні значення: в період часу з 24.12.2023р. по 21.04.2024р. (120 днів) - 2,5%; 22.04.2024р. по 19.08.2024р. (120 днів) - 1,5%; з 20.08.2024р. - 1%.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №1734 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, враховуючи що відповідна редакція ч. 5 ст. 8, п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 була чинною на момент укладання Договору кредиту, то сторони мали враховувати відповідні законодавчі приписи, а відтак нарахування кредитором процентів за період з 20.08.2024р. за денною процентною ставкою понад 1% є неправомірним, оскільки суперечить відповідним положенням Закону №1734.
Аналіз змісту такого розрахунку свідчить, що за період часу з 20.08.2024р. по 16.10.2024р. (58 днів) нарахування процентів здійснювалось за ставкою 1,46 відсотків в день від суми кредиту (загальна нарахована сума процентів 15 834 грн.), з 17.10.2024р. по 12.11.2024р. - 0,8% за день (загальна сума нарахованих процентів 4 038,93 грн.), а за період з 13.11.2024р. по 17.12.2024р. (35 днів) - 1,5% в день (загальна сума нарахованих процентів 9 816,80 грн.). При цьому, 19.11.2024р. кредитором здійснено донарахування процентів за період з 17.10.2024р. по 15.11.2024р. в сумі 3 556,47 грн., а відтак арифметичний підсумок відповідних нарахувань свідчить, що загальна сума нарахованих кредитором процентів за період користування кредитом з 20.08.2024р. по 17.12.2024р. складає 33 246,20 грн. (15 834 грн. + 4 038,93 грн. + 9 816,80 грн. + 3 556,47 грн.).
Натомість з урахуванням положень ч. 5 ст. 8, п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 кредитор має право на отримання від позичальника процентів за користування кредитом за період з 20.08.2024р. по 17.12.2024р., які слід обчислювати за денною процентною ставкою 1%, а відтак у сумі не більше ніж 22 440 грн. (18 700 грн. * 1% / 100% * 120 днів).
Таким чином, обґрунтованими та правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в загальній сумі 6 605,75 грн., виходячи із наступного розрахунку: 9 923,21 грн. /заборгованість за процентами за період з 06.07.2024р. по 19.08.2024р., нарахована ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога згідно розрахунку заборгованості, а.с. 35-36/ + 22 440 грн. /заборгованість за процентами за період з 20.08.2024р. по 17.12.2024р. за денною процентною ставкою 1%/ - 25 757,46 грн. /сума процентів сплачених відповідачем за період з 06.07.2024р. по 17.12.2024р./ = 6 605,75 грн.
Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі кредиту і він користувався кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за Договором кредиту станом на 17.12.2024 (дата відступлення прав вимоги) за ним обчислювалась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 18 698,46 грн. та за процентами за користування кредитом в розмірі 6 605,75 грн., що разом складає 25 304,21 грн.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору кредиту відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернув в порядку та у строки, передбачені договором, і після відступлення права грошової вимоги не здійснював жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в межах суми 25 304,21 грн. є обґрунтованими і правомірними.
Стосовно аргументів відповідача про відсутність у кредитора права на нарахування процентів за користування кредитом на підставі положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то в цьому контексті слід зауважити, що Верховний Суд у своїй практиці неодноразово акцентував увагу, щодо переліку необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники (постанови Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14, від 04.09.2024 у справі №426/4264/19).
Аналіз змісту положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» свідчить, що ця норма розповсюджується на суб'єктів, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, а отже не розповсюджується на осіб, які на добровільних засадах були прийняті на військову службу.
Натомість в даному випадку суду не надано жодних доказів, які свідчать про наявність у відповідача права на використання пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». З наданої відповідачем копії військового квитка вбачається, що відповідач з 23.06.2024 проходив військову службу на посаді водія. Натомість у п. 9 військового квитка зазначено, що відповідач був прийнятий, а не призваний на відповідну військову службу. За таких обставин судом не встановлено обставин, які свідчать, що відповідач має право на пільги, які передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
Таким чином, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог на загальну суму 25 304,21 грн., з яких: 18 698,46 грн. - тіло кредиту; 6 605,75 грн. - проценти за користування кредитом.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422,40 грн. /а.с. 1/ та витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. /а.с. 45-52/.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 25 304,21 грн., що складає 42,41% від ціни позову (25 304,96 грн. /59 670,98 грн. * 100%), а відтак на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача 1027,34 грн. в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору (2 422,40 грн. / 100% * 42,41%).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024р.; додаткову угоду №581 від 30.12.2024р. до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024р.; акт приймання-передачі послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024р.; платіжну інструкцію від 30.12.2024р. про оплату послуг адвоката в розмірі 5 000 грн. - призначення платежу: за надання правової допомоги згідно договору №5 від 02.12.2024р. та додаткової угоди №581 від 30.12.2024р.; ордер серії СВ №1116266 від 02.12.2024р.; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Колінько А.В.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:
- підготовка до розгляду справи, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій - 4 год., загальна вартість 1 000 грн.;
- підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) - 2 год., загальна вартість 500 грн.;
- підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду - 10 год., загальна вартість 3 500 грн.
За обставинами даної справи заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу відповідає засадам її співмірності з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи виконаної адвокатом). Натомість, враховуючи ступень задоволення позовних вимог, то позивачу за рахунок відповідача слід компенсувати 2 120,50 грн. витрат на правову допомогу, тобто частину його витрат, що відповідає частині задоволених позовних вимог.
Таким чином загалом за рахунок відповідача позивачу слід компенсувати судові витрати в сумі 3 147,84 грн. (1027,34 грн. + 2 120,50 грн.)
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, юридична адреса: вул. Жабинського, 13, м. Чернігів) заборгованість за Договором кредитної лінії №867865186 від 06.07.2024 в розмірі 25 304,21 грн. та 3 147,84 грн. в якості компенсації судових витрат, тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 28 452 грн. 05 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 24 грудня 2025 року.
Головуючий: В.М. Скляренко