Справа № 569/20855/25
19 грудня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 , діючи через свого представника, адвоката Луцюка О.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому просить стягнути борг за розпискою від 11.08.2023 та розпискою від 12.08.2023 в загальній сумі 1 535 926,13 грн., яка складається з: 1 200 000 грн. - загальна сума основного боргу, 260 104,21 грн. - інфляційне збільшення, 75 821,92 грн. - 3% річних, та сплачений судовий збір у розмірі 15 140 грн. 00 коп.
В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що 11.08.2023 ОСОБА_1 надав у позику ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 846 000,00 (вісімсот сорок шість тисяч) гривень 00 коп., які відповідач зобов'язався повернуги в строк до 21.08.2023.
Крім того, 12.08.2023 позивач додатково надав у позику відповідачу грошові кошти в сумі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп., які відповідач також зобов'язався повернути в строк до 21.08.2023.
Отримання відповідачем в позику грошових коштів в загальній сумі 1 346 000,00 (один мільйон триста сорок шість тисяч) грн. 00 коп. підтверджуються написаними відповідачем власноруч розписками від 11.08.2023 та від 12.08.2023, оригінальні примірники яких, знаходяться у позивача.
Разом з тим, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо повного повернення грошових коштів в строк до 21.08.2023.
За таких обставин, просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року підготовче провадження у справі закрито.
В судове засідання позивач не з'явився. Від його представника - адвоката Грицай І.О. 19.12.2025 до суду надійшла заява, в якій просить провести розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують та просять суд їх задоволити, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судових засідань. Враховуючи те, що про причини неявки відповідач суду не повідомив, відзиву не подав і представник позивача не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином, суд проводить розгляд справи згідно з положеннями ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача та його представника.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 11.08.2023 ОСОБА_1 надав у позику ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 846 000,00 (вісімсот сорок шість тисяч) гривень 00 коп., які відповідач зобов'язався повернуги в строк до 21.08.2023.
Крім того, 12.08.2023 позивач додатково надав у позику відповідачу грошові кошти в сумі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп., які відповідач також зобов'язався повернути в строк до 21.08.2023.
Отримання відповідачем в позику грошових коштів в загальній сумі 1 346 000,00 (один мільйон триста сорок шість тисяч) грн. 00 коп. підтверджуються написаними відповідачем власноруч розписками від 11.08.2023 та від 12.08.2023, оригінальні примірники яких, знаходяться у позивача.
Разом з тим, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо повного повернення грошових коштів в строк до 21.08.2023.
Згідно виписки з АТ КБ "Приватбанк" від 08.05.2025 22 серпня 2023 року відповідач перерахував на банківський рахунок позивача кошти в сумі 46 000,00 (сорок шість тисяч) грн. 00 коп.
Згідно виписки з АТ КБ "Приватбанк" від 08.05.2025 06 жовтня 2023 року відповідач перерахував на банківський рахунок позивача кошти в сумі 100 000.00 (сто тисяч) грн. 00 коп.
В подальшому відповідач неодноразово запевняв позивача у поверненні позики, однак через деякий час відповідач перестав відповідати на телефонні дзвінки позивача та уникає виконання взятих на себе зобов'язань у добровільному порядку.
Таким чином, станом на момент подання до суду даної позовної заяви загальна сума основної заборгованості відповідача становить 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) гри. 00 коп.
Враховуючи вищевказані обставини, у позивача виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якпю його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) зроблено висновок, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка с доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (провадження № 6-63цс13), від 02 липня 2014 року (провадження № 6-79цс14), від 13 грудня 2017 року (провадження № 6-996цс17) та постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 383/976/15-ц (провадження № 61-10361св18), від 25 березня 2020 року в справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18).
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Незважаючи на те, що строк повернення позики настав, відповідач повернув позику лише частково, що свідчить про порушення відповідачем своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, зазначається про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Користуючись своїм правом, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Розрахунок індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми здійснено за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, та долучено до позовної заяви в якості додатку.
За результатами розрахунку загальна сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 535 926,13 (один мільйон п'ятсот тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість) гри. 13 коп., яка складається з 1 200 000,00 (загальна сума основного боргу), 260 104,21 (інфляційного збільшення), 75 821,92 (3% річних).
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені дослідженими доказами у справі, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 15 140 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 280 - 283, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за розпискою від 11.08.2023 та розпискою від 12.08.2023 в загальній сумі 1 535 926,13 грн.(один мільйон п'ятсот тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість грн. 13 коп.), яка складається з: 1 200 000 грн. - загальна сума основного боргу, 260 104,21 грн. - інфляційне збільшення, 75 821,92 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 15 140 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 29.12.2025.
Суддя Н. Г. Кучина