Номер провадження: 11-кп/813/987/25
Справа № 521/14601/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22.10.2024, якою відмовлено у задоволенні подання начальника Державної установи «Одеська виправна колонія №14»,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Зазначеною ухвалою суду першої інстанції подання начальника Державної установи «Одеська виправна колонія №14» ОСОБА_8 , про приведення у відповідність до положень Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024 року вироку Березівського районного суду Одеської області від 17.12.2021 року, яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці залишено без задоволення
Не погодившись з вказаним рішенням прокурор Малиновської окружної прокуратури ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтованою.
Доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 за вироками Саратського районного суду Одеської області від 17.12.2021, Арцизького районного суду Одеської області від 21.01.2019 завдав матеріальну шкоду по кожному з епізодів на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки майна, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-IХ не є кримінально-караними на теперішній час, є необхідність привести вищевказані вироки у відповідність до вимог вказаного Закону, звільнивши засудженого ОСОБА_9 від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити подання начальника Державної установи «Одеська виправна колонія №14» ОСОБА_10 .
Заслухавши: суддю-доповідача; пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, судові рішення суду першої інстанції перевіряються апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно статей 370, 372 КПК України ухвала суду про звільнення від відбування покарання призначеного за вироком суду має бути постановлена згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду з наведенням в ній належних і достатніх мотивів її постановлення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України подання щодо вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку суду, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 132 частини 1 статті 537 цього Кодексу.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частина 1 статті 5 КК України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом №3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Так, апеляційним судом встановлено, що відповідно до вироку Саратського районного суду Одеської області від 17.12.2021, ОСОБА_9 засуджено за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення за ч. 3 ст. 185 КК України, яке мало місце 11.06.2020 та завдано майнову шкоду у розмірі 1068 гривень.
Вироком від 17.12.2021 ОСОБА_9 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, приєднано частково 1 місяць позбавлення волі з невідбутого ним покарання за вироком Арцизького районного суду Одеської області від 21.01.2019 та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Згідно вироку Арцизького районного суду Одеської області від 21.01.2019 ОСОБА_9 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступними епізодами: від січня 2018 року - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднана з проникненням у сховище (ч. 3 ст. 185 КК України), сума майнової шкоди - 600 гривень; від 14.04.2018 - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднана з проникненням у житло (ч. 3 ст. 185 КК України), сума майнової шкоди - 470 гривень; від 16.04.2018 - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднана з проникненням у житло (ч. 3 ст. 185 КК України), сума майнової шкоди - 600 гривень.
Відповідно до вироку від 21.01.2019 ОСОБА_9 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 гривні.
Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 гривні.
Враховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_9 майна (крадіжок) за епізодами від січня 2018 року - 600 гривень; від 14.04.2018 - 470 гривень; від 16.04.2018 - 600 гривень; від 11.06.2020 - 1068 гривень була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IХ та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 1762 гривні в 2018 році та 2102 гривні в 2020 році, то до вказаних дій ОСОБА_9 має застосовуватись ст. 5 КК України.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_9 за вироками Саратського районного суду Одеської області від 17.12.2021, Арцизького районного суду Одеської області від 21.01.2019 завдав матеріальну шкоду по кожному з епізодів на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки майна, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-IХ не є кримінально-караними на теперішній час, є необхідність привести вищевказані вироки у відповідність до вимог вказаного Закону, звільнивши засудженого ОСОБА_9 від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала районного суду скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення подання начальника Державної установи «Одеська виправна колонія №14» ОСОБА_10 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Керуючись статтями 117, 376, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22.10.2024, якою відмовлено у задоволенні подання начальника Державної установи «Одеська виправна колонія №14» ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою подання начальника ДУ «Одеська виправна колонія №14» ОСОБА_8 - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Саратського районного суду Одеської області від 17.12.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України, вироком Арцизького районного суду Одеської області від 21.01.2019 по епізодам: за ч. 3 ст. 185 КК України від січня 2018 року; за ч. 3 ст. 185 КК України від 14.04.2018; за ч. 3 ст. 185 КК України від 16.04.2018 у зв?язку з усуненням караності діянь, за які він був засуджений.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4