Справа № 127/33364/25
Провадження № 33/801/1311/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Курбатова І. Л.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
29 грудня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, водій ОСОБА_1 18.10.2025 о 12:15 год. в м. Вінниця, вул. Келецька, 122А, керував транспортним засобом Фольцваген Т4, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Не погодившись з постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності складу правопорушення.
Зокрема, скаржник зазначає, що не був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим був позбавлений можливості бути присутнім у судовому засіданні, подавати заперечення та надавати пояснення. Суд першої інстанції обмежився формальним посиланням на «належне повідомлення», водночас знав або повинен був знати, зокрема з військового квитка та відомостей ЄРДР, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України та на момент розгляду справи перебував у районі виконання бойових завдань.
Посилання місцевого суду на розміщення інформації про розгляд справи на офіційному вебсайті суду не може вважатися належним повідомленням у розумінні вимог процесуального закону, оскільки відповідно до частини четвертої статті 268 КУпАП повідомлення особи здійснюється шляхом вручення повістки або надсилання її поштовим відправленням.
Доказова база у справі фактично складається виключно з протоколів про адміністративне правопорушення та відеозапису, який ніколи не надавався ОСОБА_1 для ознайомлення. За таких обставин скаржник був позбавлений можливості перевірити автентичність цього доказу, його повноту, час здійснення відеофіксації, а також з'ясувати, чи не зазнавав відеозапис будь-якого втручання або монтажу. Посилання суду першої інстанції на зазначений відеозапис без його надання стороні захисту суперечить вимогам статей 251, 268, 280 КУпАП та порушує гарантії справедливого судового розгляду, передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, скаржник зазначає, що ознаки сп'яніння, наведені в протоколі (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), мають формальний, шаблонний характер і стандартно зазначаються у більшості протоколів, складених працівниками поліції. Жодна з вказаних ознак не є специфічною та такою, що однозначно свідчить саме про стан алкогольного сп'яніння.
Скаржник наголошує, що на момент складання протоколу перебував після виконання бойового завдання (розвідувальних дій) у стані значного нервово-психічного напруження, тривалого недосипання та фізичної втоми, що повністю пояснює його зовнішній вигляд та поведінку. Однак суд першої інстанції ці обставини не дослідив та їм жодної правової оцінки не надав.
Окремо зазначається, що в матеріалах справи мали міститися відомості про статус ОСОБА_1 як військовослужбовця Збройних Сил України. Незважаючи на це, суд першої інстанції проігнорував вказану обставину, хоча відповідно до пункту 4 статті 278 КУпАП вона має істотне значення для правильного вирішення справи та підлягала обов'язковому з'ясуванню.
Одночасно в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання мотивоване тим, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції захисником ОСОБА_2 було пропущено з поважних причин. Зокрема, апеляційна скарга вперше була подана захисником у межах установленого законом строку 24.11.2025, однак постановою Вінницького апеляційного суду її було повернуто особі, яка подала скаргу, у зв'язку з відсутністю належного підтвердження повноважень захисника, а саме через не підписання ОСОБА_1 витягу з договору про надання правової допомоги.
Несвоєчасність підписання зазначеного документа була зумовлена об'єктивними та незалежними від скаржника обставинами, оскільки ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та на момент подання апеляційної скарги не мав фізичної можливості своєчасно підписати відповідний витяг з договору. За таких умов пропуск строку на апеляційне оскарження не може бути поставлений скаржнику у вину та підлягає поновленню як такий, що стався з поважних причин.
Враховуючи викладене, процесуальна поведінка адвоката Кравчука М. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , була спрямована на своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, але апеляційна скарга, подана у межах строку на апеляційне оскарження, була повернута апеляційним судом. За таких обставин, з метою забезпечення права учасників справи на доступ до правосуддя та перегляд справи судом апеляційної інстанції, що є складовою права на справедливий суд, сторона захисту просить поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин. Наразі адвокатом Кравчуком М. О. 08 грудня 2025 року повторно подано апеляційну скаргу з належними документами на підтвердження представництва інтересів ОСОБА_1 , у тому числі підписаним витягом з договору про надання правової допомоги.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, слід зазначити таке.
Згідно з статтею 289 КпАП України апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Ураховуючи обґрунтування клопотання в частині пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення та досліджені матеріали справи, причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними та поновити заявнику строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2025 року.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, своєчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, що відповідно до ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Заслухавши пояснення адвоката Кравчука М. О., який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що незабезпечення права на захист є порушенням вимог Конвенції щодо розгляду справи.
Так, у своєму рішенні від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» Європейський суд з прав людини відмітив, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у поєднанні з підпунктами «b» і «c» пункту 3 статті 6 Конвенції у зв'язку з тим, що заявниці не було надано можливості підготувати свій захист та ефективно скористатись допомогою захисника.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Надання детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та забезпечення її права на захист є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, призначене на 13 листопада 2025 року, будучи завчасно та належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, а також послався на розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вінницького міського суду Вінницької області.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Водночас наведений висновок є необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи. Так апеляційним судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вручення ОСОБА_1 судової повістки у порядку, передбаченому законом. Саме лише посилання суду на факт оприлюднення інформації на офіційному вебсайті суду не може вважатися належним повідомленням особи про судове засідання, оскільки такий спосіб інформування не передбачений положеннями КУпАП як самостійний або достатній спосіб повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За таких обставин твердження суду першої інстанції про належне повідомлення ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах закону та не підтверджується фактичними даними справи, у зв'язку з чим підлягає спростуванню.
Таким чином, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання у Вінницькому міському суді Вінницької області, призначеного на 13 листопада 2025 року.
Розглянувши справу за відсутністю ОСОБА_1 суд першої інстанції порушив його права в судовому процесі, передбачені ст. 268 КУпАП, і позбавив його можливості брати участь в судовому розгляді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою.
Враховуючи вказані вище фактичні обставини справи у взаємозв'язку з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП, виходячи із основних (загальних) засад судочинства, закріплених в Конституції України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах, в тому числі і з принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції порушені права ОСОБА_1 на захист.
За змістом ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Внаслідок чого рішення судді підлягає безумовному скасуванню через порушення норм процесуального права (ст. 268 КУпАП), а апеляційна скарга задоволенню у цій частині.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 486847 від 18.10.2025, водій ОСОБА_1 18.10.2025 року о 12:15 год. в м. Вінниця, вул. Келецька, 122А, керував транспортним засобом Фольцваген Т4, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров'я).
За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку.
Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп'яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
З дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції прибули на місце дорожньо-транспортної події, яка сталася за участю автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля Peugeot, державний номерний знак НОМЕР_3 . ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що саме він керував автомобілем Volkswagen, водночас зазначив, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди є водій автомобіля Peugeot.
Також із відеозапису встановлено, що під час спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 працівники поліції зафіксували у нього ознаки алкогольного сп'яніння та неодноразово пропонували пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в медичному закладі, від проходження якого останній відмовився та зауважив, що «дійсно випив». При цьому працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права, обов'язки та правові наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, на що він відповів, що йому відома відповідальність за таку відмову. Водночас, щодо ОСОБА_1 працівниками поліції було винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП, а також складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння зафіксований за допомогою нагрудних відеореєстраторів і доданий до протоколу. Відеозапис відображає обставини правопорушення, дозволяє відтворити послідовність подій та поведінку поліцейських і особи, яка притягується до відповідальності. Таким чином, наявний відеозапис та інші матеріали справи є допустимими та достатніми доказами порушення п. 2.5 ПДР України.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доводи апеляційної скарги щодо нібито недостатності доказової бази та неможливості ознайомлення з відеозаписом, не заслуговують на увагу. З матеріалів справи вбачається, що відеозапис, використаний як доказ, був належним чином зафіксований за допомогою нагрудних відеореєстраторів працівників поліції та доданий до протоколу про адміністративне правопорушення. Відеозапис відображає обставини вчинення порушення, дозволяє відтворити послідовність подій і оцінити поведінку як поліцейських, так і особи, яка притягається до відповідальності. Наявність відеозапису у матеріалах справи та інших процесуальних документів, які взаємно узгоджуються, забезпечує можливість повного та об'єктивного дослідження доказів. Тому посилання скаржника на порушення його права на ознайомлення з відеозаписом є необґрунтованим, а відеозапис та інші матеріали справи є допустимими та належними доказами відповідно до вимог КУпАП.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що скаржник не позбавлений можливості ознайомитися з відеозаписом у суді апеляційної інстанції та скористатися правом на його дослідження під час розгляду апеляційної скарги.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо нібито формального характеру ознак сп'яніння, зазначених у протоколі. З матеріалів справи вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції зафіксували конкретні ознаки алкогольного сп'яніння, а сам скаржник підтвердив факт вживання алкоголю. Наведені у протоколі об'єктивні ознаки (запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці) разом із іншими доказами дозволяють зробити висновок про стан алкогольного сп'яніння особи і є належними та допустимими доказами для оцінки поведінки ОСОБА_1 у контексті вчиненого правопорушення.
Не обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо того, що стан нервово-психічного напруження, тривале недосипання та фізична втома ОСОБА_1 після виконання бойового завдання нібито пояснюють його зовнішній вигляд та поведінку. Факт перебування скаржника у стані втоми не спростовує наявності ознак алкогольного сп'яніння та не виключає відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп'яніння та вчинення ним ДТП. Таким чином, ці обставини не можуть слугувати підставою для звільнення від адміністративної відповідальності.
Водій ОСОБА_1 погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна, проте вимоги вказаного пункту ним дотримано не було.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що в матеріалах справи повинні були міститися відомості про військовий статус ОСОБА_1 , не приймаються до уваги. Факт перебування скаржника на службі у Збройних Силах України не змінює того, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Статус військовослужбовця не звільняє від адміністративної відповідальності та не виправдовує дії, що створюють небезпеку для інших учасників дорожнього руху.
Скаржник також посилався на те, що суд першої інстанції безпідставно об'єднав справи № 591/11398/25 та № 591/11423/25 в одне провадження безпосередньо в день їх розгляду, що нібито порушило його право на захист, оскільки він не був повідомлений про об'єднання справ та позбавлений можливості надати заперечення, заявити клопотання або належним чином підготувати свою правову позицію з урахуванням об'єднання проваджень.
Однак ці доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги. З матеріалів справи вбачається, що місцевий суд не об'єднав зазначені справи в одне провадження. Крім того, наведені номери справ не стосуються цієї справи, а отже, твердження скаржника про об'єднання справ є необґрунтованим і не підтверджується жодними процесуальними документами. Таким чином, права ОСОБА_1 на захист у зв'язку з нібито об'єднанням справ не були порушені.
Апеляційний суд звертає увагу, що скаржник у апеляційній скарзі не заперечує факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є самостійною підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП відповідно до вимог чинного законодавства. Така відмова, зафіксована відеозаписом та протоколом, підтверджує наявність передбачених законом підстав для складання протоколу та обґрунтованість висновків працівників поліції.
Інші доводи апеляційної скарги, суддя не приймає до уваги, так як ці доводи не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 ПДР і не свідчать про невідповідність складеного щодо нього протоколу вимогам ст. 256 КУпАП.
Даючи оцінку доказам по справі апеляційний суд прийшов до висновку та визнає винуватим ОСОБА_1 , так як керуючи автомобілем водій не повинен перебувати в стані алкогольного сп'яніння, оскільки для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керуванням цим засобом у дорозі що передбачено Правилами дорожнього руху України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог ПДР, а саме п. 2.5, що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях скаржника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
На підставі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії постанови правопорушнику, сума штрафу, відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, буде стягнута в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко