Справа № 152/1434/25
Провадження № 22-ц/801/2773/2025
Категорія: 20
Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаровський І. В.
Доповідач:Оніщук В. В.
29 грудня 2025 рокуСправа № 152/1434/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Сопруна В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , державний нотаріус Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Хлапонін Олег Олександрович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року, постановлену у складі судді Войнаровського І. В.,
встановив:
Короткий зміст вимог
21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Хлапоніна Олега Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання права власності.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року позовну заяву було повернуто позивачу.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення її недоліків.
10 листопада 2025 року від позивачки до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій вона вказала уточнення та обґрунтування, щодо вказаних недоліків зазначених в ухвалі суду від 22 жовтня 2025 року.
Проте як слідує із заяви про усунення недоліків позовної заяви, позивачкою наведено лише обґрунтування вказаних недоліків, які вона вважає, що не може вчинити, однак не додано жодного доказу на зазначене у заяві. Такі недоліки є суттєвими і за їхньої наявності справа не може бути вирішена з дотриманням всебічного, повного і неупередженого її розгляду.
Позивачкою вимог ухвали суду не виконано, недоліки залишилися не усунутими, що є підставою для повернення позовної заяви з підстав, передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Копаничук С. Г.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року справу було призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2025 року суддю Копаничук С. Г. замінено на суддю Сопруна В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду першої інстанції є надмірним формалізмом.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини другої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Верховний Суд у постановах від 20 липня 2022 року у справі № 215/1484/20, від 24 травня 2023 року в справі № 757/31644/21-ц зазначив, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху, як й інші судові рішення, має бути якісною, чіткою, зрозумілою стороні, якій запропоновано усунути недоліки позовної заяви.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви у визначений судом строк.
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками місцевого суду.
Як видно зі змісту ухвали місцевого суду від 22 жовтня 2025 року, позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху із таких підстав:
- у позовній заяві ОСОБА_1 зазначені вимоги ст. 175 ЦПК України не дотримані, а саме в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачка вказує, що виходячи з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та заявлених двох позовних вимог - однієї майнової та однієї немайнової, судовий збір становить 2 422,40 грн, відповідно до ціни позову 69 169,18 грн. Суд зазначив, що нормативна вартість земельної ділянки не є тотожною вартості земельної ділянки, а для визначення ціни позову позивачці слід надати доказ вартості спірної ділянки, у формі, визначеній чинним законодавством. Таким чином, позивачці для визначення ціни позову слід долучити до позовної заяви звіт про оцінку вартості майна, а саме земельної ділянки площею 1,7704 га, кадастровий номер 0525387500:01:001:0007, станом на час звернення до суду, яка підтверджує вартість майна та виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності. З урахуванням визначеної ціни позову сплати судовий збір за подання до суду позовної зави, докази сплати надати суду;
- в порушення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- подана до суду позовна заява містить клопотання про витребування від державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області документів, які додатково підтверджують обґрунтованість позову. Однак, позивачкою не надано доказів неможливості самостійного отримання документів, питання щодо яких порушене у клопотанні.
У заяві про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона позбавлена можливості надати звіт про оцінку вартості спірної земельної ділянки, оскільки право власності на неї зареєстроване за відповідачем. Неможливість самостійного отримання доказів, які позивачка просить суд витребувати, обґрунтовується тими ж підставами.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття (розгляду) позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
У справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року зазначено, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року (п. 65), у справі «Кудла проти Польщі» от 26 жовтня 2000 року (п. 122) зазначено, що однією із гарантій ст. 6 Конвенції є право на забезпечення ефективного доступу до суду для того, щоб учасники судового процесу могли одержати рішення, яке стосується їх «прав та обов'язків».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
При цьому згідно із ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Отже, доводи апеляційної скарги у цій частині заслуговують на увагу, а висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв'язку із ненаданням позивачкою звіту про вартість спірного майна є необґрунтованими.
Водночас колегія суддів зауважує на тому, що ОСОБА_1 небезпідставно зазначила про неможливість надання відповідного звіту у зв'язку із тим, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем, адже скасування такого права і є предметом позову у цій справі.
Також апеляційний суд зазначає, що позивачка скористалась наданим їй правом для звернення за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, а досудове врегулювання є її правом, а не обов'язком.
Окрім того, положеннями ст. 177 ЦПК України передбачене право позивача у разі необхідності додання до позовної заяви клопотання про витребування доказів, а питання його обґрунтованості відповідно до норм процесуального закону вирішується судом після відкриття провадження у справі та не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, у даній справі місцевий суд проявив надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду, що позбавляє позивача права доступу до суду і перешкоджає розгляду його позовних вимог.
Враховуючи викладене, повернення позовної заяви із підстав, зазначених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивачки на доступ до правосуддя, гарантованого їй національним та європейським законодавством.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року скасувати.
Матеріали цивільної справи №152/1434/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Хлапоніна Олега Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання права власності направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді Л. О. Голота
В. В. Сопрун