Справа № 650/1365/25
провадження №1-кс/650/721/25
05 червня 2025 року селище Велика Олександрівка
Слідчий суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кобці Васильківського району Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого на утриманні малолітню дитину, а саме ОСОБА_7 , 22.03.2023, військовослужбовця за контрактом (з числа умовно-достроково звільнених), кулеметника стрілецької спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_1 , раніше неодноразово судимого, а саме:
- 01.02.2016 Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки 6 місяців;
- 20.12.2016 Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі. 06.01.2021 звільнений по відбуттю покарання;
- 11.07.2022 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки;
- 23.05.2023 Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 309, ст. 70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, до якого на підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуту частини покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2022 та остаточно призначено покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, судимості за що в установленому законом порядку не зняті та не погашені,
за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 289, частини п'ятої статті 407 КК України,
Прокурор звернувся до суду із вказаним клопотанням, в якому просить продовжити дію застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, за наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, застосований до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою підлягає продовженню.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити. Пояснив, що зібрані на даному етапі кримінального провадження матеріали свідчать про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення, а наявні ризики є достатніми для продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не обрання іншого, більш м'якого, запобіжного заходу.
У судовому засіданні обвинувачений заперечив проти продовження строку дії застосованого стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши про необхідність застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні захисник підтримав позицію обвинуваченого та просив суд застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, слідчий суддя встановив наступне.
Метою застосування запобіжного заходу (частина перша статті 177 КПК України) є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно з частиною другою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Згідно з частиною першою статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з частиною третьою статті 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Згідно з частиною третьою статті 199 КПК України строк клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з частиною п'ятою статті 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слідчий суддя встановив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 289, частиною п'ятою статті 407 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025231090000513 від 08 березня 2025 року, повідомленням про підозру від 08 березня 2025 року, повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 20 травня 2025 року, які були вручені останньому.
Відповідно до викладених у клопотанні обставин ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, кулеметником стрілецької спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», в умовах воєнного стану 01 лютого 2025 року у ранковий час доби (до 10:00 год) самовільно залишив місце служби - тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та ухилився від військової служби до 08 березня 2025 року.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, перебуваючи на АДРЕСА_3 , діючи умисно, повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, таємно через вхідну хвіртку проник на загороджену територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , звідки незаконно заволодів скутером марки «HONDA» моделі «DIO AF68», без р.н., № шасі НОМЕР_2 , сірого кольору, який належить ОСОБА_8 , після чого за допомогою викрутки зламав замок запалювання, привів у дію двигун та поїхав на вказаному транспортному засобі у невідомому напрямку, розпорядившись ним на власний розсуд.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані: за частиною п'ятою статті 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; за частиною другою статті 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням у інше сховище.
Обґрунтованість обвинувачення (підозри на стадії вирішення питання про запобіжний захід) підтверджується: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08 березня 2025 року; протоколами огляду місця події від 08 березня 2025 року (у період часу з 11:40 до 12:10 та з 10:05 до 10:40); протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 08 березня 2025 року; протоколами пред'явлення для впізнання за участю свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 09 березня 2025 року; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 (від 08 березня 2025 року), ОСОБА_10 (від 09 березня 2025 року), ОСОБА_11 (від 08 березня 2025 року), ОСОБА_12 (від 08 березня 2025 року), ОСОБА_13 (від 09 березня 2025 року), ОСОБА_14 (від 09 березня 2025 року); протоколом допиту ОСОБА_4 від 08 березня 2025 року; протоколом затримання від 08 березня 2025 року; письмовим повідомленням про підозру від 08 березня 2025 року; висновком експерта судової молекулярно-генетичної експертизи від 18 квітня 2025 року; висновком експерта судової молекулярно-генетичної експертизи від 22 квітня 2025 року; висновком експерта судової товарознавчої експертизи від 31 березня 2025 року; іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя повинен пересвідчитись, що наведені стороною обвинувачення дані є достатніми для висновку про обґрунтованість повідомленого обвинувачення (підозри) у розумінні кримінального процесуального закону, тобто такими, що могли б переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її обвинувачують.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зазначені докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак мають створювати реальне враження про її можливу причетність до інкримінованих діянь.
З врахуванням вищевказаних письмових доказів, доданих до клопотання, та оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя дійшов висновку, що наведені стороною обвинувачення відомості є достатніми для висновку про обґрунтованість обвинувачення (підозри) ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 289, частиною п'ятою статті 407 КК України.
З наданих матеріалів також встановлено, що стосовно ОСОБА_4 раніше було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з метою запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а строк дії такого запобіжного заходу спливає 08 червня 2025 року, у зв'язку з чим сторона обвинувачення порушила питання про його продовження.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 196 КПК України слідчим суддею встановлені такі обставини щодо заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, а саме ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. Наявність даного ризику вбачається з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною другою статті 289 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років, а також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби в умовах воєнного стану, що в сукупності підвищує імовірність ухилення від явки та намагання уникнути кримінальної відповідальності. Додатково прокурор посилається на поведінку особи після вчинення інкримінованого діяння та ризик використання умов воєнного стану для ускладнення її розшуку та затримання.
Слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України, а саме ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Наявність даного ризику обґрунтовується тим, що частина доказів у кримінальному провадженні має матеріальний характер, а обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчиняти дії, спрямовані на їх приховування чи спотворення, що ускладнить встановлення фактичних обставин та перевірку версій сторін.
Слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу. Наявність даного ризику вбачається з того, що у кримінальному провадженні наявні свідки та потерпіла, показання яких мають істотне значення, а обвинувачений, перебуваючи на волі, може узгоджувати показання, схиляти осіб до зміни свідчень, вчиняти вплив шляхом вмовлянь, погроз або інших дій з метою уникнення відповідальності.
Слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження протиправної поведінки. Наявність даного ризику обґрунтовується даними про неодноразові судимості обвинуваченого, які у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, а також характером інкримінованих діянь, що свідчить про схильність до повторної протиправної поведінки та відсутність належних стримуючих факторів.
Також з матеріалів кримінального провадження вбачається, що з метою встановлення усіх обставин, що підлягають з'ясуванню, проведено низку слідчих та процесуальних дій, прийнято процесуальні рішення, зокрема здійснено огляди місця події, допити потерпілої та свідків, проведено впізнання, затримання обвинуваченого, призначено та отримано висновки експертиз.
Проте органу досудового розслідування та стороні обвинувачення необхідно завершити виконання процесуальних дій у провадженні, у тому числі забезпечити належну процесуальну перевірку зібраних доказів у сукупності, виконати інші дії, спрямовані на повне, всебічне та неупереджене з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, у межах встановлених строків.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що наведені вище ризики, які були підставою для застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати та не зменшилися, а завершити необхідні процесуальні дії до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо з об'єктивних причин, слідчий суддя дійшов висновку, що подальше тримання ОСОБА_4 під вартою є виправданим.
При продовженні вказаного запобіжного заходу слідчий суддя також відповідно до частини першої статті 178 КПК України оцінює в сукупності такі обставини: вагомість наданих доказів; тяжкість можливого покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведеності вини, зокрема за частиною другою статті 289 КК України; відомості про особу обвинуваченого, включаючи неодноразові судимості, які не зняті та не погашені; дані щодо соціальних зв'язків та обставин сімейного життя; інші відомості, які мають значення для вирішення питання про доцільність подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 309, 369, 371, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без застосування застави.
Строк дії ухвали до 03 серпня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 10 червня 2025 року.
Слідчий суддя __________________ ОСОБА_1