26 грудня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/18441/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Кокошко О. Б.
від 08 жовтня 2025 року
у цивільній справі № 752/16550/24 Голосіївського районного суду міста Києва
за скаргою ОСОБА_1 ,
боржник ОСОБА_2 ,
суб'єкт оскарження приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бережний Ярослав Вікторович,
на дії приватного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії по справі №752/5046/22
В вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаною скаргою.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року скаргу повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати, прийняти нову постанову про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що суд першої інстанції при постановленні ухвали допустив істотну помилку щодо предмета та об'єкта оскарження, зазначивши в ухвалі номер справи № 752/16550/24, тоді як він звертався зі скаргою в межах справи № 752/5046/22. Щодо підстав повернення скарги, Апелянт зазначає, що ним було виконано вимоги статті 448 ЦПК України, оскільки до скарги була долучена копія постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яка містить ідентифікатор доступу (QR-код/цифровий код). На переконання Апелянта, відсутність дублювання цього ідентифікатора в тексті скарги не перешкоджало суду отримати доступ до інформації про виконавче провадження. Крім того, Апелянт вказує на неправильне застосування судом наслідків недоліків скарги. Він вважає, що у разі невідповідності скарги вимогам закону, суд мав застосувати положення статті 185 ЦПК України (залишення без руху), а не статті 448 ЦПК України (повернення без розгляду), оскільки це призвело до обмеження його права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кобилецький В. В., в інтересах боржника ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, а ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною. Зазначає, що посилання суду на номер справи № 752/16550/24 є або технічною опискою, або обґрунтованим посиланням на справу, рішення в якій виконується. Боржник наголошує, що стаття 448 ЦПК України містить імперативну норму: у разі відсутності ідентифікатора в тексті скарги або доказів її направлення учасникам справи, суд зобов'язаний повернути скаргу. Дискреція суду щодо залишення скарги без руху (ст. 185 ЦПК) у спеціальних нормах ст. 448 ЦПК, на думку боржника, відсутня.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Павленко С. В., в інтересах приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В., просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, а ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною. Вказує, що не отримував копії скарги від заявника, що є прямим порушенням пункту 2 частини 4 статті 448 ЦПК України. Виконавець спростовує твердження Апелянта про відсутність скарги у справі № 752/16550/24, посилаючись на дані офіційного веб-порталу «Судова влада», де зареєстровано провадження саме за цим номером. Виконавець наполягає, що він є обов'язковим учасником судового розгляду скарги на його дії (ст. 450 ЦПК), а тому ненадання доказів направлення йому копії скарги є безумовною підставою для її повернення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Бережному Я. В., рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , звітом про доставку на електронну пошту ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Відповідно до частин 1, 2 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Постановляючи ухвалу про повернення скарги без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не дотримано вимог частин 3 та 4 статті 448 ЦПК України. Суд встановив, що у тексті поданої скарги відсутній ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, що є обов'язковим реквізитом згідно з пунктом 5 частини 3 статті 448 ЦПК України. Також суд зазначив, що заявником не надано належних доказів направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи (боржнику та приватному виконавцю), як того вимагає пункт 2 частини 4 статті 448 ЦПК України. Керуючись частиною 5 статті 448 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність повернення скарги заявнику без розгляду.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи... під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Частиною 1 статті 448 ЦПК України імперативно визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції встановив, що при вирішенні питання про прийняття скарги до розгляду судом першої інстанції було допущено істотне порушення правил реєстрації вхідної кореспонденції та формування судових справ, що призвело до розгляду матеріалів у неналежному провадженні. Так, із матеріалів скарги вбачається, що заявник звернувся до суду в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі № 752/5046/22 про стягнення заборгованості. Водночас оскаржувану ухвалу про повернення скарги постановлено судом у межах справи № 752/16550/24, яка стосується інших правовідносин.
Відповідно до пункту 7 Розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814, матеріали щодо вирішення питань у порядку виконання судового рішення, ухваленого судом, до якого надійшли такі матеріали, підшиваються виключно до матеріалів тієї судової справи, рішення в якій виконується. Реєстрація та розгляд скарги під єдиним унікальним номером іншої справи порушує вимоги пункту 15 Розділу II вказаної Інструкції та статті 448 ЦПК України, яка імперативно визначає підсудність скарги суду, що розглянув справу як суд першої інстанції. Отримавши матеріали, суд не перевірив відповідність номера справи, зазначеного заявником, номеру реєстрації в автоматизованій системі, що призвело до юридичної невизначеності та позбавило заявника можливості реалізувати свої права в межах належного судового провадження.
Щодо підстав повернення скарги через недоліки її оформлення, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність ідентифікатора доступу до виконавчого провадження зроблений без належного дослідження доданих до скарги документів.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 448 ЦПК України, скарга повинна містити ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Однак, колегія суддів звертає увагу на положення статті 2 ЦПК України, згідно з якою суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Оскільки Заявник долучив до скарги постанову про відкриття виконавчого провадження, яка містить QR-код та цифровий ідентифікатор, мета вимоги ст. 448 ЦПК (забезпечення доступу суду до АСВП) була досягнута. Повернення скарги за наявності необхідної інформації в додатках є проявом надмірного формалізму, що суперечить завданням цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України, та практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню у справі «Bellet v. France», згідно з яким суворе трактування процесуальної норми не повинно перешкоджати доступу особи до суду.
Повертаючи скаргу на підставі частини 5 статті 448 ЦПК України через відсутність доказів її направлення іншим учасникам (п. 2 ч. 4 ст. 448 ЦПК), суд першої інстанції не врахував системний зв'язок норм процесуального права.
Відповідно до частини 9 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону). Хоча ст. 448 ЦПК України є спеціальною нормою, Верховний Суд у своїх постановах (справи № 509/4648/14-ц, № 569/13160/20) вказує на необхідність застосування загальних положень статті 185 ЦПК України у разі наявності недоліків скарги на дії виконавця.
Згідно з частиною 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Такий підхід забезпечує дотримання принципу пропорційності (ст. 11 ЦПК України) та надає особі можливість усунути недоліки (надіслати копії учасникам та надати докази суду), не втрачаючи права на звернення.
Застосування судом першої інстанції безальтернативного повернення скарги без надання можливості виправити недоліки є непропорційним обмеженням права на судовий захист. Це порушення набуває особливої ваги в контексті помилкової реєстрації справи судом, оскільки заявник об'єктивно не мав можливості надати докази повідомлення учасників тієї справи, яку помилково визначив суд.
За таких обставин, згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. При новому розгляді суду першої інстанції необхідно виправити помилку реєстрації вхідних матеріалів, забезпечивши їх розгляд у межах справи, в якій видано виконавчий документ.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року - скасуванню з підстав визначених ст. 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів.
Судді Є. П. Євграфова
А. М. Стрижеус
В. В. Саліхов