26 грудня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/17806/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката Зубченка Павла Олександровича,
на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Галагана В. І.
від 07 жовтня 2025 року
у цивільній справі № 755/19803/25 Дніпровського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про зміну розміру аліментів,
В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Дніпровського районного суду міста Києва від 01.10.2025 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 з частини заробітку (доходу) всіх видів на 1/6 частину заробітку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення нею повноліття.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2025 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 з частини заробітку (доходу) всіх видів на 1/6 частину заробітку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 та адвокат Зубченко П. О., в інтересах ОСОБА_1 , подали апеляційну скаргу, в якій просили ухвалу суду скасувати, направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження.
Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції від 07.10.2025 про повернення позовної заяви незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про порушення правил об'єднання позовних вимог, не врахувавши положення частини 1 статті 188 ЦПК України. Звертає увагу на те, що вимоги до обох відповідачів ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) об'єднані спільною правовою підставою - зміною матеріального та сімейного стану платника аліментів, що є підставою для перегляду розміру виплат відповідно до статті 192 СК України. Апелянт наголошує, що позовні вимоги пов'язані між собою поданими доказами (довідки про доходи, склад сім'ї, наявність інших утриманців), які є спільними для обох епізодів стягнення. Також апелянт вказує, що навіть у разі сумнівів суду щодо доцільності спільного розгляду, процесуальним законом (ч. 6 ст. 188 ЦПК України) передбачено інститут роз'єднання позовних вимог, а не повернення заяви, що у даному випадку є проявом надмірного формалізму та обмежує доступ до правосуддя.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористались.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції до електронного суду та на електрону пошту ОСОБА_1 та його адвоката Зубченка П. В., а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали прави та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, передбачені статтею 188 ЦПК України. Суд встановив, що позивач об'єднав дві самостійні вимоги про зменшення розміру аліментів, які стягуються на підставі двох різних судових рішень (судових наказів різних судів) на користь двох різних стягувачів. Суд дійшов висновку, що дані вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, оскільки стосуються різних зобов'язань, а спільний розгляд таких вимог ускладнить вирішення спору. Керуючись пунктом 2 частини 4 статті 185 ЦПК України, суддя визнав це підставою для повернення позовної заяви позивачу для подання окремих позовів.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частини 1 статті 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18 серпня 2023 року у справі № 910/21280/21 сформульовано правовий висновок щодо застосування норм про об'єднання позовів, який є релевантним і для цивільного судочинства в контексті тлумачення аналогічних процесуальних норм. Верховний Суд зазначив, що порушення правил об'єднання вимог має місце, якщо вимоги не пов'язані підставами виникнення або доказами. Однак, якщо заявлені в одному позові вимоги є однорідними або пов'язані доказами, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви. Верховний Суд також наголосив, що аналіз пункту 2 частини 4 статті 185 ЦПК України (аналог ст. 174 ГПК) у системному зв'язку з частиною 6 статті 188 ЦПК України свідчить про те, що у разі сумнівів щодо доцільності спільного розгляду, суд має право роз'єднати позовні вимоги, а не повертати заяву. Повернення заяви є крайнім заходом, який застосовується, коли об'єднані вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства або різними судами (виключна підсудність), чого в даній справі не встановлено.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, допустив порушення норм процесуального права (статей 2, 185, 188 ЦПК України) та проявив надмірний формалізм. Предметом спору є зменшення розміру аліментів на підставі статті 192 СК України. Для правильного вирішення такого спору суд повинен оцінити загальний майновий стан платника аліментів у сукупності з усіма його зобов'язаннями.
Вимоги позивача про зменшення розміру аліментів ґрунтуються на одній фактичній обставині - зміні його майнового стану та наявності утриманців (народження другої дитини, наявність двох стягувачів), що підтверджується єдиним комплексом доказів (документи про доходи та сімейний стан позивача). Отже, вимоги є однорідними та пов'язаними доказовою базою.
Розгляд вимог до обох стягувачів в одному провадженні не лише не ускладнює, а навпаки - сприяє повному та об'єктивному з'ясуванню обставин, оскільки дозволяє суду бачити цілісну картину фінансового навантаження на позивача та дотриматися балансу інтересів усіх дітей (принцип рівності прав дітей, закріплений у ст. 141 СК України).
Посилання суду на те, що вимоги ґрунтуються на різних судових наказах, є формальним, оскільки правовою підставою позову є не самі накази, а подія, що настала після їх видачі - зміна матеріального стану платника.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду (постанова від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21), суд першої інстанції мав дискреційні повноваження роз'єднати позовні вимоги у разі необхідності після відкриття провадження (ч. 6 ст. 188 ЦПК України), проте обрав шлях повернення позовної заяви, чим безпідставно обмежив право позивача на доступ до суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 07.10.2025 - скасуванню, а справна направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката Зубченка Павла Олександровича, задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів.
Судді Є. П. Євграфова
А. М. Стрижеус
В. В. Саліхов